ДУБ . МОДРИНА . СОСНА . ЯЛИНА . ЯЛИЦЯ. КЕДР. ТИС . Гінкго. ТОПОЛЯ. ОСИКА . ВІЛЬХА. ВЕРБА . БУК . КЛЕН ГРАБ. ГРУША . КАШТАН. БАРХАТ АМУРСЬКИЙ . АКАЦІЯ БІЛА. СОФОРА. ГЛЕДИЧІЯ. ГОРІХ ЧОРНИЙ. ГОРІХ ВОЛОСЬКИЙ. БУЗИНА. КАЛИНА. ТЕРЕН. ЛIЩИНА . АЙВА. БАРБАРИС. ІРГА. МАЛИНА. БУЗОК. ГЛІД. КИЗИЛ. ШИПШИНА. ЛИМОННИК КИТАЙСЬКИЙ. СМОРОДИНА. ГОРОБИНА ЧОРНОПЛІДНА . ВИШНЯ. ЧЕРЕМХА. ОБЛІПИХА. ЯСЕН. ШОВКОВИЦЯ. ЯЛОВЕЦЬ. ЧЕРЕШНЯ. ЯБЛУНЯ. ГОРОБИНА. ЛИПА.
ЛИМОННИК КИТАЙСЬКИЙ
Батьківщина цієї ліановидної рослини Приморський і Хабаровський край, Сахалін і Курильські острови, а також північні райони Китаю і КНДР. Належить вона до родини лимонникових і роду лимонника, до якого входить 25 видів. На території СРСР зростає лише один вид рослин з цього роду — лимонник китайський. У далекосхідній тайзі можна побачити дерева-велетні заввишки 40 м і навіть більше, густо обплетені різноманітними ліанами, зокрема лимонником, який виділяється темнувато-червоною зморшкуватою -корою. Згідно з легендою знайшов цю рослину юнак Лу Бан. Пробираючись через густу тайгу до хворої нареченої, він заблукав і, знесилений та голодний, у відчаї ліг на землю. І ось на витких кущах побачив дрібні яскраво-червоні ягоди, зовні схожі на червону смородину. Коли він зірвав кілька ягід і з’їв, сталося диво: відчув небувалу бадьорість і силу. Юнак вибрався з тайги, прийшов до коханої і розповів їй про свою знахідку.
З найдавніших часів люди застосовують лимонник як тонізуючий засіб. У китайській фармакопеї, виданій за 250 років до нашої ери, лимонник як лікарська рослина описаний під назвою «увейцзи», що значить «плід п’яти смаків». Дійсно, розкусиш ягоду і не зрозумієш, який же в неї смак: солодкий, кислуватий, терпкий чи гіркуватий. Виявляється, оболонка плоду солодка, м’якуш кислуватий, насіння гіркувате і терпке, а лікарські препарати з нього мають солонуватий присмак.
Мільйони років тому рослини з родини лимонникових були поширені у багатьох районах помірної зони Північної півкулі. З часом, внаслідок зміни клімату і зледеніння значної частини території нашої країни, ці рослини в основному вимерли, за винятком лимонника китайського, який зберігся лише в окремих районах.
Рослина — дерев’яниста витка ліана завдовжки 8—10, інколи до 15 м, діаметром 1,5—2,5 см підтримує себе у вертикальному положенні, спираючись на дерева різної висоти. Лимонник обвиває опори по спіралі вверх за рухом годинникової стрілки. Кора у нього темнувато-коричнева, зморшкувата, на молодих пагонах гладенька і блискуча. Ліани та їх пагони еластичні, м’які, при згинанні неламкі. Листя світло-зелене, еліптичної форми, завдовжки у середньому 8—10 см. У травні-червні ліани вкриваються мініатюрними білими або ніжно-рожевими восковидними і досить запашними квіточками діаметром до 1 см. Період цвітіння 10—12 днів. В цієї рослини є деякі оригінальні особливості. Вона може бути одно- і дводомною, а квіти роздільно- і двостатеві. Чоловічі квіточки з’являються на З дні раніше, ніж жіночі. Молоді рослини, які щойно вступили в стадію плодоношення, формують в основному чоловічі квіти. У старшому віці в нижній частині ліани переважають чоловічі квітки, у середній — чоловічі і жіночі, а у верхній лише жіночі. Запліднена зав’язь поступово збільшується в розмірах і з однієї квіточки витягується кілька ягід, зібраних у невеличкі китиці. Ягоди кулястої форми діаметром 5—10 мм, достигають у вересні. Яскраво-червоні плоди продовжують висіти на голих гілках і після випадання снігу. Приморожені ягоди стають смачнішими і солодшими. Оболонка в них щільна, тому вони мало висихають і зберігають свої властивості тривалий час.
Населення Далекого Сходу, китайці і корейці з давніх-давен використовували лимонник китайський для різних потреб. Кожен житель регіону, йдучи у тайгу, брав з собою плоди лимонника. У 1895 р. відомий вчений-ботанік В. Л. Комаров запитав гольдів-мисливців, яких зустрів на Далекому Сході, що допомагає їм цілими днями без втоми ганятися за соболями?
Мисливці показали йому плоди лимонника і сказали, що жують їх, коли втома знемагає організм, тоді сон тікає, сили додаються, зір стає гострішим. Тривалий час вчені не звертали уваги на лимонник. Коли ж почалася Велика Вітчизняна війна, потрібні були препарати, які б допомагали швидше загоювати рани, тоді й згадали про цю ліану. У 1942 р. плоди лимонника у вигляді спиртової настойки почали вживати у госпіталях. З часом було доведено, що плоди і препарати з лимонника загострюють зір і їх стали призначати льотчикам нічної авіації та розвідникам, які йшли вночі на завдання. Порошок з насіння лимонника (1 г на два прийоми в день) підвищує гостроту зору, заспокоює головні болі, викликає бадьорість, покращує настрій, недаремно населення Далекого Сходу називає плоди лимонника ягодами бадьорості.
Науковими дослідженнями було встановлено, що плоди лимонника діють збуджуюче на центральну нервову систему, поліпшують діяльність кори головного мозку, стимулюють діяльність серцево-судинної системи і органів дихання, крім того, дуже корисні для лікування цинги, дизентерії, туберкульозу, хвороб печінки, шлунка, нирок. Насіння містить понад 33 % ефірної та жирної олії, велику кількість вітамінів, органічних кислот, мінеральних солей та одну з найцінніших тонізуючих речовин — схизандрин. Ягоди, настойку, екстракти, таблетки і порошок лимонника лікарі рекомендують вживати натще або через чотири години після їжі. Препарати з лимонника дуже цінні тим, що вони не виснажують нервову систему і позитивно впливають на нервові клітини. Дуже корисне і листя лимонника. Населення Далекого Сходу подрібнює його і використовує як замінник чаю. Здоровій людині препарати або ягоди лимонника потрібні в тих випадках, коли необхідно зосередити всі сили організму на виконання якоїсь, зокрема нічної термінової і складної роботи. Препарати лимонника малотоксичні, проте при тривалому і безконтрольному застосуванні схизандрин цієї рослини, впливаючи на нервову систему, сильно підвищує збудливість організму.
Соковиті ягоди лимонника містять велику кількість органічних кислот — лимонну, яблучну, винну, аскорбінову, бурштинову та деякі інші, жирну олію в суміші з ефірною, вітамін Е, схизандрин та багато інших складних сполук.
Лимонник — цінна знахідка не лише для медиків, а й для працівників харчової промисловості. Темно-червоний сік з плодів цієї ліани додають у начинку цукерок для забарвлення, аромату і специфічного присмаку в безалкогольні напої: морс, ситро, сироп, квас, які від цього дуже смачні і добре гамують спрагу, використовують їх для букетування вин. У корінні та інших органах рослини, а найбільше у корі міститься ефірна олія, яка дуже ціниться у парфюмерній промисловості за надзвичайно ніжний і стійкий аромат.
Досвід свідчить, що лимонник чудово росте на родючих свіжих і вологих грунтах поліської та лісостепової зон України. Він відзначається тут морозостійкістю, зимує без укриття, проте не переносить посухи і терпить від суховіїв. Сходи і молоді сіянці потребують затінку. Дорослі рослини найкраще почувають себе при незначному затіненні.
Лимонник розмножується насінням і вегетативно, відсадками, зеленими живцями, кореневими паростками, поділом рослин. Насіння для весняного посіву потребує стратифікації. Найкраще висівати його в лісорозсадник восени свіжозаготовленим у вологу землю. На присадибних ділянках лимонник вирощують не лише для одержання ягід, а й для декорації, озеленення стін будинків, альтанок, арок. При посадці лимонника на постійне місце необхідно одночасно поставити опори висотою не менше 3 м. Досвід показує, що шпалерний тип посадок на відкритих місцях сприяє прискоренню росту, розвитку і початку плодоношення. Коренева система лимонника поверхнева. Основна маса коріння знаходиться на глибині 10—20 см, а цей шар грунту швидко пересихає, тому доцільно його періодично зволожувати. Лимонник можна культивувати на родючих грунтах і під шатром зріджених деревостанів. Для цього сіянці висаджують на ділянках розміром не менше 2 м2 і одночасно ставлять опори, які можна зняти тоді, коли ліани почнуть плестися по стовбурах дерев.
Крім сушіння на повітрі, свіжі ягоди лимонника можна переробляти на соки, компоти, морси, консервувати.
Сік з цукром. Ягоди старанно миють у перевареній воді і на соковіджимі віджимають сік. До нього додають цукор у співвідношенні 1 : 2. Розливають у банки ємкістю 0,5 л, пастеризують 10—15 хвилин, закривають кришками і зберігають у прохолодному приміщенні. Вживають з чаєм.
Компот. Китиці з плодами промивають водою. Плоди відокремлюють від плодоніжок, кладуть у півлітрові банки, заповнюючи їх на 2/з ємкості, і заливають кип’яченим цукровим сиропом у співвідношенні відповідно 1 : 1. Банки стерилізують протягом 10—15 хвилин і герметично закривають кришками. Вживають компот з чаєм.
Ягоди в цукрі. Стиглі ягоди старанно промивають водою, відокремлюють від плодоніжок, перемішують з цукром, закладають у скляні банки ємкістю 0,5—1 л і закривають кришками. Зберігають у прохолодному місці.
Отредактировано юля (Пт 05:04)