ДУБ . МОДРИНА . СОСНА . ЯЛИНА . ЯЛИЦЯ. КЕДР. ТИС . Гінкго. ТОПОЛЯ. ОСИКА . ВІЛЬХА. ВЕРБА . БУК . КЛЕН ГРАБ. ГРУША . КАШТАН. БАРХАТ АМУРСЬКИЙ . АКАЦІЯ БІЛА. СОФОРА. ГЛЕДИЧІЯ. ГОРІХ ЧОРНИЙ. ГОРІХ ВОЛОСЬКИЙ. БУЗИНА. КАЛИНА. ТЕРЕН. ЛIЩИНА . АЙВА. БАРБАРИС. ІРГА. МАЛИНА. БУЗОК. ГЛІД. КИЗИЛ. ШИПШИНА. ЛИМОННИК КИТАЙСЬКИЙ. СМОРОДИНА. ГОРОБИНА ЧОРНОПЛІДНА . ВИШНЯ. ЧЕРЕМХА. ОБЛІПИХА. ЯСЕН. ШОВКОВИЦЯ. ЯЛОВЕЦЬ. ЧЕРЕШНЯ. ЯБЛУНЯ. ГОРОБИНА. ЛИПА.
Вишню добре знають не лише селяни, а й ті жителі міст, які не можуть відрізнити клена від граба або дуба від береста. Вишня — одна з найулюблених і популярних у нас деревних порід. На Придніпров’ї її, очевидно, культивують з тих пір, коли люди почали жити тут осіло і займатися землеробством. Можливо вже з тих часів наші пращури почали складати пісні, в яких згадується вишня. Багато з них дійшло до наших днів і співають їх тепер разом ;з сучасними піснями.

Вишня, як і калина, стала символом нашого пісенного краю, символом українського народу. Без цих порід не можна уявити собі українського пейзажу: садок без вишні чи біленьку хату, біля якої не росла б ця плодова порода. Тому й не дивно, що в садах нашої республіки вона займає за площею друге місце після яблуні. На Україні любов до вишні проявилися і в тому, що вона дала свою назву багатьом населеним пунктам: Вишня, Вишеньки, Вишневе, Вишняки, Вишнівка та інші.

Рід вишні, до складу якого входить 127 видів, належить до родини розоцвітих. На території Радянського Союзу зростає 21 вид вишні. Найбільш поширені у нас вишні: звичайна, степова, або кущова, піщана, а також багато культурних сортів, виведених шляхом селекції. Крім того, на Україні культивуються деякі інтродуковані види вишні, наприклад, повстиста, японська. Наукова назва найбільш поширеної у нас вишні звичайної Сегаsus vulgaris.

Вишні звичайна і степова — родоначальники більшості культурних сортів, їх вихідні форми. Віками відбирали садівники кращі різновидності вишні і впроваджували їх в культуру, а вчені шляхом селекції і гібридизації виводили нові сорти. Кращі сорти народної селекції Шпанка рання, Гріот український, Володимирська, Чорнокорка та інші.

27 сортів садової вишні вивів І. В. Мічурін. Більшість з них відзначається посухо- і морозостійкістю, високою урожайністю і скороспілістю. Особливою популярністю користуються мічурінські сорти Ідеал, Плодородна Мічуріна, Полевка, Красуня Півночі, Ширпотреб чорна. В надзвичайно сувору зиму 1898 р. вишневі сади у Канаді вимерзли май’ же повністю, не постраждала лише Плодородна Мічуріна. Це один з найбільш морозостійких сортів і тому її можна культивувати далеко за межами природного ареалу вишні звичайної. І. В. Мічурін десятки років життя віддав вишні, багато зробив для просування цієї породи на північ і на схід, в райони з суворими кліматичними умовами.

Пильну увагу вишні приділяв всесвітньо відомий вчений помолог і селекціонер Л. П. Симиренко. В селі Млієві на Черкащині він створив сад і розсадник, де пройшли перевірку величезна кількість сортів вишні, черешні та багатьох інших плодових порід. Л. М. Симиренко зібрав все цінне, що було в сортовому фонді того часу не лише в нашій країні, а й за кордоном. В помологічній колекції Си-миренка з 1888 по 1919 рік вивчалося 744 сорти кісточкових порід, в тому числі вишні і черешні — 220.

Вишня здатна до міжродової гібридизації. Найяскравіше ця здатність вишні проявляється в умовах Середньої Азії. В Киргизькій РСР є Сари-Челекський біосферний заповідник, організація якого пов’язана з ім’ям відомого вченого Михайла Попова. У двадцяті роки він звернув увагу спеціалістів на Середню Азію як осередок, де відбувається формування нових видів флори не лише шляхом еволюції — по Дарвіну, а й через міжродову та міжвидову гібридизацію.

Багато доказів цьому можна знайти у природі. Так, на схилах Чаткальського хребта того ж Сари-Челекського заповідника В. І. Ткаченко, завідуючий лабораторією деревних і чагарникових порід ботанічного саду якось звернув увагу на незвичайний кущик: листки схожі на вербові, а плоди — вишні. Виявилося, що це гібрид черешні-антипки і вишні бородавчастої. В цьому ж районі знаходили гібриди аличі й сливи, сливи й абрикоси та інших плодових порід. В Сари-Челекському заповіднику, розташованому в зоні горіхоплідних лісів південної. Киргизії, реліктові гаї дають таке розмаїття форм і різновидностей деревних та чагарникових порід, яке в інших районах країни не зустрічається. І першим про це заявив Д. М. Кошкарьов, який очолював тут у 1925 р. наукову експедицію.

Вишні звичайна і степова відзначаються невибагливістю до клімату, посухо- і морозостійкістю. Степова вишня невибаглива і до грунтів. Вона часто росте там, де інші породи не витримують несприятливих умов. Зустрічається вишня в степових районах України на цілинних землях, середньому Уралі, в лісостеповій частині СРСР, Західному Сибіру, Північному Кавказі і Казахстані. Найбільші за площею її зарості знаходяться у Башкири, де рельєф горбистий. Схили вздовж річок та схили балок вкриті тут суцільними заростями цієї вишні. Весною складається враження, ніби сюди повторно повернулася зима і випав сніг—настільки стає навколо біло від вишневого квіту. Влітку плодів на кущах дуже багато.

Вишня степова — низькорослий чагарник, як більшість інших видів вишні, утворює велику кількість кореневих паростків, а тому придатний для залісення ярів, сильно еродованих, сухих і змитих крутосхилів. Швидко розростаючись, вишня міцно хапається корінням за землю і не допускає її руйнування, а вже через кілька років після посадки утворює густі непрохідні зарості, які відмінно розпилюють потоки води і гасять їх швидкість, затримують землю. З часом яр в значній мірі заповнюється землею, виположується і поступово перетворюється в балку. Незамінна вишня степова і в полезахисних, насамперед водоре-гулюючих лісосмугах, де затінює грунт, збирає сніг, дає притулок птахам і забезпечує їх вітамінізованими харчами.

Велику коренепаросткову здатність має і вишня звичайна. Навіть з однієї вишні, посадженої на городі, через деякий час виростає цілий вишневий гайок. Появі молодих вишень з кореневих паростків сприяє пошкодження її коріння, що призводить до збудження сплячих бруньок. Вишневі сади України багаті не лише за видовим складом, а й різноманітністю форм. В Криму зустрічається степова вишня кулястої форми з опущеними до землі гілками і ніби лакованими блискучими листками.

Серед завезених на Україну видів особливої уваги заслуговує вишня повстиста. Батьківщина її Китай, Корея,. Гімалаї, Японія. Це невелика невибаглива рослина заввишки 1,5-—2 м з численними тонкими гілками, вкритими сірим ніби повстяним опушенням, посухо- і морозостійка, невибаглива до грунтів (росте навіть на піщаній, але збагаченій перегноєм землі), найкраще цвіте і плодоносить при доброму освітленні, боїться пізніх весняних заморозків.

Рано навесні кущі вишні повстистої вкриваються блідо-рожевими квітками з ніжним приємним ароматом. Складається враження, ніби хтось накрив кущ блідо-рожевим серпанком, і триває це диво до 15 днів. Вишня повстиста, як і всі інші представники цього роду, чудовий медонос. Плоди рубіново-червоні, кислосолодкі на смак, достигають у кінці червня — на початку липня. М’якоть соковита, ніжна, легко відокремлюється від кісточки. З одного куща можна зібрати до 5 кг плодів. Вишня повстиста має значно менші розміри, ніж звичайна, проте на місці одного такого дерева з успіхом розташовується 4—5 кущовидних повстистих вишень. У п’яти-шестирічному віці з них можна зібрати 20—25 кг плодів.

Садівники вже оцінили позитивні якості цього диво-ча-гарника і широко впроваджують його в садах, на садибах, створюють з нього живоплоти. Проте паркобудівники і лісівники, на жаль, не приділяють цій породі належної уваги. І даремно. Вишня повстиста потрібна для декоративного оформлення скверів, будівель, садиб, шкіл, лікарень, дитячих закладів. Родить вона щорічно і рясно. Стійка проти шкідників, добре реагує на органічні і мінеральні добрива. Щороку потрібно видаляти з кущів сухі, пошкоджені і густо розміщені гілки.

В деяких парках і скверах України можна побачити сакуру — японську вишню. В період цвітіння серед усіх видів вишні немає їй рівних за красою. В Японії — це одна з найулюбленіших порід. Свято сакури в цій країні (день милування сакурою) дуже популярне і приурочується до її цвітіння. Оскільки точну дату масового цвітіння встановити наперед неможливо, тому щороку свято проводиться у різні дні. Сакура добре переносить пересадку навіть у віці ЗО років. Японці вирощують її не лише на садибах, айв приміщеннях. Переїжджаючи з квартири на квартиру, вони разом із збіжжям перевозять в діжечці й сакуру.

Всі види вишні мають здатність розмножуватися насінням без втрати своїх цінних властивостей. Це полегшує більш широке впровадження в культури кращих її сортів. Вишня звичайна розмножується не лише насінням, а й ,кореневими паростками, порослю від пеньків. Насіння вишні висівають відразу ж після його заготівлі або стратифіку-ють 180—200 днів і сіють навесні. Вже в перший рік вишня досягає висоти 40—50 см. Догляд за дорослими деревами полягає у видаленні сухих і поламаних гілок.

Вишня має велике народногосподарське значення. Вона дає цінну деревину червонуватого кольору, з якої виготовляють різні речі хатнього вжитку, токарні і столярні вироби. Проте всі види вишні ціняться насамперед за декоративність і відмінну якість плодів. На Україні період цвітіння вишні — найкраща пора року. У цей час природа ніби справляв величне свято. Вишня в цвіту — шедевр природної краси, нагадує наречену у ніжно-білому весільному вбранні.

Дивовижно красива вона і тоді, коли достигнуть плоди. Люблять їх не лише люди, а й птахи. Соковиті яскраво червоні ягоди вишні їдять сирими, сушать, консервують, готують з них соки, наливки, вина, варення, джем, повидло, компот. Дуже смачні пироги і вареники з вишнями. Плоди містять глюкозу і фруктозу, яблучну і лимонну кислоти, азотисті, дубильні і фарбувальні речовини, кераціанін і вітаміни А, Ві, С, Р, В, мікроелементи та інші цінні речовини.

Вишня — цінна лікарська рослина. В ядрах її кісточок міститься 17—35 % жирної олії, яка з успіхом використовується як ліки проти склерозу. Проте в них є у невеликій кількості глікозид амігдалін, який розщеплюється у шлунку на цілий ряд речовин, зокрема і синильну кислоту. Кісточкова олія — цінна сировина для харчової, кондитерської, фармацевтичної, хімічної та деяких інших галузей промисловості, вона також використовується для виготовлення ін’єкційних розчинів і медикаментів, косметичних кремів.

В нашій країні дуже багато цехів, де переробляють плоди кісточкових порід, проте у більшості випадків кісточки для переробки не використовують. З олії кісточок можна добувати органічні кислоти: лінолеву, миристинову і стеаринову. Самі кісточки можна розмелювати у борошно — відмінну домішку до кондитерських виробів. Розмеленою шкаралупою кісточкових порід очищають накип з металевих виробів, шліфують їх поверхню.

Дуже цінною є камедь — вишневий клей, який виділяється з ран на корі та в деревині. До складу камеді входить багато цілющих речовин, які використовуються для лікування хвороб шлунка. Разом з тим вишневий клей має чудові смакові і поживні якості. Діти залюбки ласують вишневим клеєм, збираючи його з дерев. З листя вишні готують чай, використовують їх при солінні і консервації овочів. Гарячим соком з плодів вишні лікують катар верхніх дихальних шляхів.

Плоди вишні і вироби з них мають відхаркувальні властивості і їх слід використовувати при бронхітах. Соком вишні поліпшують смак лікувальних мікстур. Водні настойки з м’якоті плодів застосовують при простудних захворюваннях як протизапальний засіб, для підвищення апетиту, а також як заспокійливі та протисудорожні. Народна медицина здавна й досить успішно застосовує плодоніжки вишні для лікування хвороб шлунку. Свіже вишневе листя використовують для приготування відварів на молоці і лікують ним жовтуху, подрібнене — прикладають до ран, щоб зупинити кровотечу. Отже, вишня приносить людям різноманітну користь і її потрібно вирощувати не лише в садах, а й на ярах, узліссях, вводити в крайні ряди полезахисних лісосмуг.

Шпанка рання — сорт народної селекції. Дерево велике, з рідкою, округлою кроною. Зимостійкість висока. В плодоношення вступає на 4—5-й рік, врожайність висока і щорічна. Відзначається високою самоплід-ністю.

Плоди великі, округлі, трохи сплющені, темно-кармінового забарвлення, з тонкою блискучою шкірочкою. М’якуш жовтий, сік незабарвлений. Достигають в кінці червня.

Сорт районований переважно в північних та центральних регіонах України.

Гріот остгеймський — давній сорт європейської селекції. Дерево середнього розміру, з густою розлогою кроною і тонкими звисаючими гілками. Зимостійкість висока. В плодоношення вступає на 3—4-й рік і дає щорічні високі врожаї. Кореневласні дерева дають поросль, яка зберігає всі ознаки сорту і придатна для розмноження.

Плоди середньої величини (3—4 г), приплюснуто-округлої форми, темно-вишневого Кольору, блискучі. М’якуш темно-червоний, сік забарвлений. Достигають плоди в середині липня. Сорт районований у багатьох регіонах України.

Подбєльський — сорт західноєвропейського походження.

Дерево сильноросле, з округлою густою кроною і темно-зеленими великими листками. Зимостійкість висока. В плодоношення вступає на 4—5-й рік, але врожайність в перші роки невисока і лише згодом зростає. В насадженнях трапляються маловрожайні дерева, з яких не слід брати живців для розмноження.

Плоди середні (4—5 г), темно-червоні, блискучі. М’якуш темно-червоний, сік забарвлений.

Достигають у другій половині липня і довго тримаються на дереві.

Сорт районований на всій території України, за винятком Житомирщини, Львівщини та Сумщини.

Чорнокорка — давній сорт народної селекції. Дерево середніх розмірів з рідкою кроною і тонкими звисаючими гілками. Зимостійкість висока. Вступає в плодоношення на 3—4-й рік, дає середні врожаї.

Плоди округлі, невеликі (3—4 г), темно-червоні, при перестиганні набувають коричневого відтінку. М’якуш червоний, соковитий. Сік забарвлений. Достигають у другій половині липня. При перестиганні не осипаються.

Сорт районований переважно у південних та південно-східних зонах України.

І'ріот український. Дерева бувають середньо- і сильнорослі, не дуже зимостійкі, вступають в пору плодоношення на 5—6-й рік, урожайність висока.

Плоди невеликі, округлі, темно-червоні, при повному достиганні майже чорні. М’якуш і сік інтенсивно забарвлені, кісточка невелика, відділяється від м’якуша; мають високі технічні якості, солодко-кислий смак. Зимостійкість плодових бруньок низька.

Районований сорт на Волині, Житомирщині, Сумщині,. Харківщині, Чернігівщині.

Лотівка. Дерева середньо- та сильнорослі, зимостійкі, довговічні, вступають в пору плодоношення на 3—4-й рік, урожайність середня.

Плоди великі, округловидовжені, темно-червоні. М’якуш щільний, соковитий, забарвлений, приємного кисло-солодкого смаку. Кісточка легко відділяється від м’якуша. Сорт частково самоплідний. Районований на Житомирщині, Львівщині, Одещині, Хмельниччині і Чернігівщині.

Ребатська красунл. Дерева сильнорослі, середньозимостійкі, вступають в пору плодоношення на 5—6-й рік. Дають середню урожайність.

Плоди великі темно-червоні мають кисло-солодкий смак. М’якуш і сік забарвлені. Сорт недостатньо посухостійкий.

Районований на Луганщині, Житомирщині, Київщині, Миколаївщині, Херсонщині, Хмельниччині.

Самсонівка. Дерева слаборослі, зимостійкі, вступають в пору плодоношення на 4—5-й рік, урожайність висока. Плоди середнього розміру, темно-червоні, кисло-солодкі на смак, м’якуш і сік темно-червоні. Сорт не вимогливий до грунтових умов.

Районований на Житомирщині, Київщині, Кіровоградщині, Полтавщині, Сумщині, Черкащині і Чернігівщині.

Найбільш сприятливою до грибкових захворювань (кок-комікоз) є вишня. Практично стійких сортів вишні проти цієї хвороби не знайдено. Але деякі сорти уражуються коккомікозом меншою мірою,завдяки чому їх цінність для виробництва зростає, а районування — розширюється. До таких сортів належать Гріот Серідко, Рання 2, Тургенєвка.

Отредактировано юля (Сб 04:32)