ДУБ . МОДРИНА . СОСНА . ЯЛИНА . ЯЛИЦЯ. КЕДР. ТИС . Гінкго. ТОПОЛЯ. ОСИКА . ВІЛЬХА. ВЕРБА . БУК . КЛЕН ГРАБ. ГРУША . КАШТАН. БАРХАТ АМУРСЬКИЙ . АКАЦІЯ БІЛА. СОФОРА. ГЛЕДИЧІЯ. ГОРІХ ЧОРНИЙ. ГОРІХ ВОЛОСЬКИЙ. БУЗИНА. КАЛИНА. ТЕРЕН. ЛIЩИНА . АЙВА. БАРБАРИС. ІРГА. МАЛИНА. БУЗОК. ГЛІД. КИЗИЛ. ШИПШИНА. ЛИМОННИК КИТАЙСЬКИЙ. СМОРОДИНА. ГОРОБИНА ЧОРНОПЛІДНА . ВИШНЯ. ЧЕРЕМХА. ОБЛІПИХА. ЯСЕН. ШОВКОВИЦЯ. ЯЛОВЕЦЬ. ЧЕРЕШНЯ. ЯБЛУНЯ. ГОРОБИНА. ЛИПА.

ОБЛІПИХА
Ми знаємо, що кожна деревна порода служить людині і приносить їй ту чи іншу користь. Одні приваблюють її гігантськими розмірами і величною красою, інші високоякісною деревиною, а обліпиха — унікальними цілющими властивостями плодів. Ареал природного поширення її величезний: Східний і Західний Сибір, Алтай, гори Середньої Азії, Гімалаї, Кавказ, Закавказзя, Мала Азія, Західна Європа, дельта Дунаю та інші райони Євразії.

На планеті зростає три види обліпихи: крушинова, тібетська і верболиста. Найбільш поширена у нас обліпиха крушинова, яка як біологічний вид сформувалася в долинах рік Сибіру та Алтаю. Тут, схиляючись до води, обліпиха любить слухати, як шепоче вона з очеретом та осокою. Про цілющі властивості цієї рослини жителі Сибіру складають легенди, вони стверджують, що плоди її — це ліки від ста хвороб. Плоди мають ананасовий присмак, за що і називають їх сибірським ананасом, а також цар-ягодою, сибірським бальзамом, чарівною ягодою, вірним союзником медицини. Обліпиха дійсно заслужила всі ці назви та епітети.

Плоди її — справжня скарбниця ліків, містять майже всі вітаміни — від А до Р включно, а також близько 15 мікроелементів і цілу колекцію біологічно активних речовин. За таким вмістом жодна деревна порода не може змагатися з обліпихою. В плодах обліпихи вітамінів в шість разів більше, ніж в чорній смородині, і в п’ятнадцять, ніж в апельсинах. С, Ех, Р, К, В, В2, Р, фолієва та інші кислоти, каротин, пектин, дубильні речовини, цукор — одним словом, універсальний лікувально-дієтичний продукт.

Вітамін С в обліписі набагато стійкіший, ніж в інших ягодах та плодах. Він не руйнується при термічній обробці та заморожуванні. Вітамін Р, велика кількість якого є в плодах, ціниться за те, що зміцнює стінки кровоносних судин і капілярів. Та все ж таки славиться обліпиха насамперед за наявність в її плодах олії —у м’якуші до 9 %, а в гібридних сортах і значно більше. Олія широко використовується у народній та науковій медицині, як відмінний бактерицидний, ранозагоювальний, болетамувальний засіб, її застосовують для лікування багатьох інфекційних хвороб: туберкульозу і променевих пошкоджень шкіри, сильних опіків, пролежнів, лишаїв, екземи, діабету, недокрів’я, хвороб вуха, горла й носа, гастритів, атеросклерозу, виразок шлунка, а також у гінекологічній практиці і косметиці.

Добувають олію з м’якуша плодів і насіння. Для виготовлення олії ягоди ретельно перебирають і миють, а потім вичавлюють з них сік і використовують його як вітамінізований харчовий продукт. Вичавки висушують на повітрі, а потім у духовці чи печі, які потім розтовкують і заливають соняшниковою олією (на 1 кг вичавок 1—1,5 кг олії). Настоюють суміш в темному місці два-три тижні при періодичному помішуванні. Потім готову до вживання рідину зливають в окремий посуд. Найцінніша олія з насіння.

Насіння містить органічні кислоти: пальмолеїнової 41,1 %, олеїнової 11, лінолевої 6,1, стеаринової 4,2 % та інші цінні речовини. Висушене насіння розмелюють і також заливають соняшниковою олією у співвідношенні 1 : 1 та настоюють у темному місці два-три тижні. У народній і науковій медицині широко застосовують кору і листя обліпихи. Настойкою з кори лікують дизентерію, припарками з листя — ревматизм і подагру, відваром з листя і молодих гілочок — розлад шлунково-кишкового тракту.

Обліпиха — дикоростучий колючий чагарник з родини лохових заввишки 5—6 м, але в деяких районах Киргизії і Азербайджану можна зустріти дерева висотою 15 м. Обліпиха крушинова як вид сформувалася на вологих і свіжих добре аерованих супіщаних, легких суглинистих і навіть піщаних грунтах. Застійного зволоження не виносить, уникає важких і щільних грунтів, разом з тим відзначається дивовижною стійкістю проти різних незгод.

Зростає обліпиха у дуже несприятливих умовах: морози до —56 °С, грунт бідний, інколи страшенні суховії, що висушують все навкруги, тривалі весняні повені та льодохід, які виривають коріння й пошкоджують стовбури та крону, вона наперекір стихійним силам природи витримує, плодоносить і доживає до 50 років. Не гине вона і тоді, коли майже всю її занесе піском та мулом. Зростаючи в несприятливих сибірських умовах, постійно зазнаючи натиску стихій, вона набула силу, що дає їй можливість рости навіть недалеко від Полярного кола.

Обліпиха — порода грунтополіпшуюча. На її корінні є бульбочки, здатні вловлювати азот з повітря і збагачувати ним грунт. Хоча рослина невибаглива до умов зростання, проте боїться затінення і не може рости разом з іншими більш високорослими породами. В заплавах сибірських річок утворює суцільні густі, колючі зарості, крізь які важко пробратися не лише людині, а й звіру.

Цвіте обліпиха у квітні, одночасно з розпусканням лис тя. Бруньки, з яких розвиваються чоловічі квітки, в два-три рази крупніші жіночих. Квіточки дрібненькі та непоказні. Чоловічі — сріблясто-бурі, зібрані в колоски, кожна знаходиться в пазусі бурої лусочки і складається з двороздільної оцвітини і чотирьох тичинок. Жіночі квіточки зеленкуваті і також сидять в основі молодих гілочок. Запилюються вітром.

Плодоносить обліпиха щорічно і рясно. Плоди достигають у вересні, перетворюючись в округлу, соковиту яскраво-жовту, рожеву або рожево-червону кістянку. Вони сидять в нижній частині гілок на коротеньких ніжках і ніби приклеєні одна до одної, а також до кори. Плоди буквально обліплюють гілки, звідси і назва — обліпиха. Здалеку вони подібні до золотистих качанів кукурудзи.

На Україні стиглі плоди обліпихи залишаються на кущах і не опадають. Через деякий час після достигання вони втрачають яскравий золотисто-жовтий колір, стають білуватими і м’якими, а весною і влітку наступного року висихають на дереві і чорніють, тому їх необхідно збирати відразу ж після достигання, коли вони ще тверді, не розминаються в руках і не втратили кольору. Плоди, не зібрані у вересні, можна заготовляти під час морозів. Спеціалісти стверджують, що в ягодах зберігаються всі вітаміни та інші корисні речовини.

Насіння обліпихи дрібне, чорне, блискуче, завдовжки до 5 мм. Маса 1000 насінин 12 г. Відзначається високою схожістю. Перед висівом його стратифікують у піску від одного до трьох місяців. Норма висіву насіння 3—3,5 г на 1 м погонної довжини посівної стрічки лісорозсадника. Глибина загортання 1,5—2 см.

Обліпиха розмножується насінням, зимовими та зеленими живцями, кореневими та від пеньків паростками, відсадками і поділом кущів. В перші роки життя росте досить швидко і дає велику кількість кореневих паростків. Там, де поселився один кущик, скоро з’явиться багато нових. У п’ятирічної обліпихи коріння поширюється за радіусом на 5— 6 м і дає до 20 паростків, густим мереживом пронизує землю, відмінно закріплює береги річок та днища ярів і не допускає руйнування землі. Рослина ця вважається однією з найцінніших лісомеліоративних порід, своєрідною надзвичайно дешевою гідротехнічною спорудою, створеною самою природою. На днищах ярів вона, швидко розростаючись, відмінно розпилює потоки води, гасить їх швидкість і затримує ту землю, яку вони несуть з собою. Посадки обліпихи по днищах ярів, балок і берегах річок — запорука чистоти води. Вони попереджають обміління рік і водойм.

Обліпиха — незамінна порода для закріплення пісків, створення живоплотів, які служать багато десятків років. Зарості обліпихи — відмінне місце для поселення птахів, насамперед фазанів, які ласують плодами. Над її заростями кружляють зграї птахів, зокрема після достигання плодів. Ласуючи ними, птахи лікуються від різних хвороб. Жителі Сибіру стверджують, що плоди обліпихи поставлять на крило будь-яку пташку. Ведмідь, лисиця, заєць, горностай, соболь та інші звірі знають їм ціну і ходять в зарості на лікування.

Обліпиха — рослина пластична і легко пристосовується до нових умов. В європейській частині СРСР при великій кількості снігу грунт до початку весни розмерзається. Обліпиха має короткий період глибокого спокою. При сильних відлигах вона просипається і посилено витрачає поживні речовини. Це призводить до відшарування кори біля кореневої шийки і загибелі рослини. Для запобігання цьому потрібно розгрібати глибокий сніг біля стовбурів, щоб грунт передчасно не розтавав і краще промерзав.

Практика свідчить, що обліпиху можна культивувати по всій території України. її доцільно саджати на садибах, в колективних садах, пришкільних ділянках, вздовж шляхів і залізниць, полезахисних, водорегулюючих лісосмуг і, як вже зазначалося, по берегах річок і водойм та по днищах ярів. Останнім часом на Україні почали створювати з цієї породи спеціальні плантації, розміщуючи в них саджанці за схемою 4X2, 3X1,5, 3X3, або 3,5X3,5 м.

Як вже згадувалось, обліпиха — рослина дводомна. Інколи рослина рясно цвіте, а плодів не зав’язує, тому що поряд немає чоловічих особин. При вільному запиленні і насіннєвому розмноженні майже 50 % всіх сіянців виявляються чоловічими. Трапляється, що висаджують рослини лише однієї статі. Розрізнити чоловічі й жіночі екземпляри серед сіянців до початку закладання плодових бруньок неможливо. В сприятливих умовах обліпиха починає плодоносити на третій або четвертий рік після посадки.

Для нормального запилення і одержання високих урожаїв на 5—8 жіночих екземплярів треба висадити посередині між ними один чоловічий. Якщо на садибі росте три-чотири кущі обліпихи (такої кількості цілком досить для однієї сім’ї) і виявилося, що всі вони жіночої статі, то в їх крони можна прищепити по одному живцю чоловічої статі. Щеплення проводять навесні перед початком сокоруху.

Тривалий час садівники і вчені не звертали на обліпиху належної уваги. Лише порівняно недавно науково-дослідний інститут садівництва Сибіру імені М. О. Лисавенка виділив і районував п’ять сортів обліпихи: Дар Катуні, Новина Алтаю, Золотий початок, Вітамінна і Маслічна. Вчені вивели також цілий ряд гібридних сортів з крупними висо-ковітамінними плодами, на гілках цих рослин немає колючок. Насіннєве потомство кращих гібридів і сортів при вільному запиленні може втратити цінні якості, тому доцільно розмножувати їх вегетативним шляхом.

Перш ніж саджати обліпиху в саду або на плантації, доцільно сіянці її на три-чотири роки посадити в шкілку. Це дасть можливість виявити жіночі і чоловічі екземпляри, а також відібрати для посадки високоурожайні екземпляри. Надмірно колючі особини можна вибракувати. Там, де перед посадкою стать садивного матеріалу не визначали, надмірну кількість чоловічих екземплярів вирубують.

Перед садінням саджанців обліпихи копають ями завглибшки 60—70 і діаметром 40—50 см, в які вносять по 6—8 кг торфокомпосту або перегною. Засипають ями родючим грунтом. При введенні обліпихи в культуру на нових місцях кореневу систему обробляють бовтанкою, приготовленою з землі, взятої з обліпихових заростей.

Доцільно на одних і тих же ділянках, зокрема на плантаціях, культивувати сорти обліпихи з різними строками достигання плодів. Грунт під плантації готують за системою чорного пару. В рядах майбутньої посадки розпушують його на 60—-80 см без винесення на поверхню нижніх безплідних шарів. Відмінні результати дає влаштування траншей завглибшки 60—70 см, заповнених компостом або перегноєм. Обліпиха, висаджена в траншеї, росте відмінно і плодоносить дуже рясно. На таких плантаціях урожай плодів може досягати 8—10 т на 1 га.

Для підвищення урожайності необхідно грунт на плантаціях утримувати в чистому від бур’янів і в розпушеному стані, а також раз у 5 років вносити мінеральні добрива (азоту — 70—80 кг, калію 70—80 і фосфору 80—100 кг), перегній або компост 40—50 т на 1 га. Кущі доцільно формувати.

Важливе значення має також догляд за кронами. Необхідно в березні видаляти всі сухі, хворі та пошкоджені гілки, а на 7—8-річних кущах омолоджувати крону. В суху погоду бажано поливати обліпиху з розрахунку 2—3 відра води на один кущ.

В листі обліпихи вітаміну С не менше, ніж в плодах чорної смородини, велика кількість різних цілющих речовин. У Стародавній Греції листям обліпихи лікували коней і їх шкіра ставала гладенькою і блискучою. Можливо, тому рослина по-латині називається НуррорЬае Ь. («гі-ппос» — кінь і «фає» — блискучий).

Ціниться обліпиха не лише за цілющі властивості, а й за свою красу, здатність рости в умовах забрудненого міського середовища і за високу якість деревини. Остання має вузенькі річні кільця, тверда і міцна, використовується для різних потреб, разом з тим досить крихка. Про це слід пам’ятати при збиранні плодів, щоб не дуже гнути і не ламати гілок. У минулому з молодих пагонів і свіжого листя жителі Сибіру виготовляли стійку чорну фарбу. А коли потрібно було пофарбувати тканину у жовтий колір, використовували плоди обліпихи. Кору й листя раніше широко використовували чинбарі для дублення шкур,особливо дорогих. Такі шкури відзначалися еластичністю і м’якістю, а по міцності переважали замшу. З них виготовляли гаманці, палітурки для цінних книг.

Хоча плоди обліпихи можуть зберігатися декілька днів, та все ж краще переробити їх в день збирання. Тоді в них зберігаються вітаміни, Р-активні та інші поживні речовини. З плодів можна виготовляти соки, компоти, сирий джем, мармелад, одержувати обліпихову олію й інші продукти. Можна також протирати плоди з цукром.

Натуральний сік. Після ретельного сортування плодів з них віджимають сік, потім нагрівають його до 65—70 °С, негайно розливають у гарячі скляні банки ємкістю 0,5— 1 л, пастеризують 15—20 хвилин і герметично закривають кришками. Зберігають при температурі не вище 15 °С.

Купажований сік. Натуральний свіжий сік обліпихи змішують порівну з яблучним, морковним, калиновим або чорносмородиновим соками і додають цукровий сироп. Потім суміш нагрівають до 65—70 °С і негайно розливають у гарячі скляні банки ємкістю 0,5— 1 л, пастеризують 15—20 хвилин і герметично закривають кришками. Зберігають у погребах.

Підсолоджений сік. З ягід віджимають сік. Вижимки заливають теплою перевареною водою з розрахунку 0,2— 0,5 л на 1 кг маси, перемішують і витримують 2 години, потім знову віджимають, додають цукор з розрахунку 650—800 г на 1 л. Одержану суміш швидко доводять до кипіння, фільтрують і додають (30—40 % за масою) до натурального соку з обліпихи, перемішують, розливають у скляний посуд ємкістю 0,5—1 л, пастеризують 15—20 хвилин, потім герметично закривають і зберігають у погребі або холодильнику.

Компот. Плоди з непошкодженою шкірочкою миють, складають у скляний посуд ємкістю 0,5—1 л, заливають гарячим цукровим сиропом 65—70%-ї концентрації, пастеризують 20 хвилин і герметично закривають кришками.

Сирий джем. Віджатий натуральний сік змішують з цукром у співвідношенні відповідно 1:1. Нагрівають до 85 °С, до повного розчинення цукру, помішуючи, потім розливають у банки ємкістю 0,5—1 л, пастеризують 10 хвилин, закривають і охолоджують. Зберігають у холодильнику або погребі.

Обліпиха, протерта з цукром. Ягоди перетирають з цукром у співвідношенні 1 : 1 в емальованій мисці так, щоб частина їх перетерлася, а частина залишилася цілими. Суміш закладають у банки ємкістю 0,25—0,5 л, заповнюючи їх на 4/б об’єму, зверху засипають цукром і закривають кришками. Зберігають у прохолодному місці.

Обліпихова олія. Найбільше олії міститься в насінні і в шкірці. Віджимки підсушують на повітрі або в духовці при температурі не вище 100 °С. Потім їх подрібнюють, кладуть в емальований або скляний посуд, заливають такою самою кількістю рафінованої соняшникової або кукурудзяної олії і щільно закривають кришкою. Суміш витримують у темному місці протягом 2—5 днів, перемішуючи не менше двох разів на добу. Потім відціджують і цією масою заливають нову порцію віджимок і знову через 2—5 днів зливають. Одержують подвійну або потрійну екстракцію олії обліпихи різної концентрації.

Обліпихову олію можна одержати і таким способом. 1 кг плодів розтерти дерев’яним товкачиком в емальованій каструлі, віджати сік і злити його у скляну банку, залишити на 24 години, після чого зібрати з поверхні олію.

Віджимки використати для приготування пюре, пастили, начинок.

Сік з медом і м’ятою. Три склянки соку обліпихи змішати з 50 г меду, додати 1 склянку кип’яченої води і півсклянки відвару м’яти польової і витримати 12 години на холоді.

Мус з обліпихи. Відібрати і промити 400 г плодів, потовкти, влити 2 склянки води, перемішати і ’протерти крізь сито. Віджимки залити 2 склянками води, довести до кипіння і процідити. У відвар покласти 200 г цукру і 4 г розмоченого у воді желатину. Довести до кипіння, охолодити, з’єднати з соком обліпихи і збити до появи піни. Розлити у вазочки і поставити на холод до утворення желе.

Пюре. 1 кг підготовлених ягід ошпарити окропом, відкинути на друшляк і дати стекти воді. Потім протерти крізь сито, змішати з 50 г цукру, розкласти у банки і пастеризувати.

Варення з горіхами. 200 г подрібнених ядер грецького горіха варити в цукровому сиропі (у 2 склянках води розводять 1,5 кг цукру) протягом 20 хвилин. Потім додати 1 кг ягід обліпихи і продовжувати варити ще 20 хвилин. Варення зберігати у прохолодному місці.

Пастила. 1 кг віджимок обліпихи пропустити крізь м’ясорубку і перемішати з 600 г цукру. На дерев’яний лоток розкласти суміш товщиною 1 см, підсушити в духовці, нарізати ромбиками, посипати цукровою пудрою, скласти у скляні банки і зберігати в сухому місці.

Отредактировано юля (Пт 05:08)