ДУБ . МОДРИНА . СОСНА . ЯЛИНА . ЯЛИЦЯ. КЕДР. ТИС . Гінкго. ТОПОЛЯ. ОСИКА . ВІЛЬХА. ВЕРБА . БУК . КЛЕН ГРАБ. ГРУША . КАШТАН. БАРХАТ АМУРСЬКИЙ . АКАЦІЯ БІЛА. СОФОРА. ГЛЕДИЧІЯ. ГОРІХ ЧОРНИЙ. ГОРІХ ВОЛОСЬКИЙ. БУЗИНА. КАЛИНА. ТЕРЕН. ЛIЩИНА . АЙВА. БАРБАРИС. ІРГА. МАЛИНА. БУЗОК. ГЛІД. КИЗИЛ. ШИПШИНА. ЛИМОННИК КИТАЙСЬКИЙ. СМОРОДИНА. ГОРОБИНА ЧОРНОПЛІДНА . ВИШНЯ. ЧЕРЕМХА. ОБЛІПИХА. ЯСЕН. ШОВКОВИЦЯ. ЯЛОВЕЦЬ. ЧЕРЕШНЯ. ЯБЛУНЯ. ГОРОБИНА. ЛИПА.
ЧЕРЕШНЯ

Це дерево з родини розових росте майже по всій території України. Його можна зустріти в Карпатах і Криму, на Поділлі, в лісостепових і степових районах. Росте воно на багатих свіжих та сухих суглинках і чорноземах. Ми звикли бачити культурні сорти черешні в садах, на садибах, в пришляхових і полезахисних лісосмугах і рідко згадуємо про їх праматір — дику черешню, яка росте в лісах. Дика черешня має багато різновидностей, які різняться кількістю і якістю плодів, висотою дерев, формою крони та іншими ознаками.Зустрічаються серед них форми з крупними соковитими, запашними та дуже смачними плодами, проте у більшості плоди лісової черешні дрібні і гіркуваті на смак. Забарвлення у них різне: червоне, жовте, жовтувато-червоне, оранжеве, темнувато-червоне. Зустрічаються різновиди заввишки 25—33 м, а й є низькорослі дерева. Кожного, хто побував в подільських дібровах або Молдавських Кодрах, вражали своєю красою і величчю черешні-гіганти заввишки 30—33 м з діаметром стовбура від 60 до 100 см.

У дібровах світлолюбні породи (а черешня вимоглива до світла) можуть вижити, якщо матимуть висоту не меншу, ніж у дуба та ясена. Тому черешня не поступається висотою перед дубом і значно вища клена, липи і граба. Росте вона швидше цих порід: в сприятливих умовах на Поділлі висота 20-річної черешні дорівнює 15—16 м, тобто вона на 2—3 м вища, ніж дуб та ясен. Досить швидко росте вона і в товщину, що призводить до розриву верхнього щільного і вже відмерлого шару кори. В місцях розривів утворюються поздовжні тріщини і завитки з її верхніх шарів.

Виживанню дикої черешні сприяє швидкий ріст й висока конкурентна здатність. Цінно й те, що вона не боїться шкідників та хвороб і загазованості повітря. Домішка черешні в дібровах значно підвищує продуктивність й цінність деревостанів, дає можливість одержувати значну кількість плодів та меду. В лісах з участю черешні рубками догляду забезпечують їй більший доступ світла, на що вона відповідає значним збільшенням приросту і рясними урожаями плодів.

Вчені вважають, що дика черешня — одна з перших деревних плодових порід звернула на себе увагу первісної людини як на джерело цукру. Ця порода введена в культуру давно, серед великої кількості різновидів люди відібрали багато цінних форм і вивели цілий ряд гібридів. Велику кількість їх вивели українські селекціонери, зокрема науковці Мелітопольської науково-дослідної станції садівництва, Українського науково-дослідного інституту садівництва та інших науково-дослідних установ.

Плоди культурних і диких черешень — цінний дієтичний продукт харчування — містять 9—14% цукру, органічні кислоти, каротин, таніди (7—10 %), фарбувальні та інші цінні речовини. Плоди черешні їдять сирими, сушать, консервують, готують з них соки, варення, компот, кисіль, фруктові есенції, наливку і вино.

В ядрах кісточок до 30% олії — цінної сировини для парфюмерної промисловості. На стовбурах черешні в місцях поранень утворюється камедь, яка необхідна при виготовленні особливих сортів клею і акварельних фарб. Це відмінний обволікаючий засіб, тому використовується для лікування слизової оболонки шлунка. Саліциловою кислотою, яка міститься в плодах, лікують ревматизм. З кори і коріння також одержують речовини, необхідні для виготовлення фарб.

Плоди черешні — ласощі як людей, так й птахів. Черешня в лісі, приваблюючи птахів, відіграє оздоровчу роль: де багато птахів, там мало шкідників.

Латинська назва роду черешні Сегазиз (вишня) походить від назви міста Керазос в Малій Азії. Відомий римський полководець Лукулл, розгромивши війська понтій-ського царя Мітрідата, оволодів містом,Керазос і зруйнував його вщент. Він узяв тут багаті трофеї і разом з ними привіз у Рим і черешню. З часом за цією рослиною закріпилася назва, що значить вишня пташина.

З давніх часів ціниться черешня за високу якість деревини, яка легка і разом з тим тверда і міцна, гнучка і в’язка, з красивою текстурою. Деревина має червонувате забарвлення, ядро червонувато-жовте, заболонь рожева. З неї виготовляють меблі, музичні інструменти, використовують у токарній справі.

Стрункі черешні завжди ошатні і красиві, особливо в період цвітіння і пожовтіння листя. На Україні, зокрема на Поділлі та Закарпатті, з давніх часів саджають їх вздовж доріг і в садах. Вони приваблюють зір великими білими або біло-рожевими квітами, зібраними в парасолькоподібні суцвіття, на яких завжди рояться бджоли, збираючи мед. Черешня — чудовий медонос, а мед з її квітів поживний і цілющий. Влітку це дерево приваблює людину не лише плодами, а й рівними, колоноподібними стовбурами з гладенькою червонуватою вверху і тріщинуватою сірувато-чорною внизу корою, а також довгим, широким і блискучим листям. За вегетаційний період воно кілька разів встигає змінити колір: навесні листя має фіолетовий відтінок, влітку — яскраво-зелений, восени — жовтий і перед опадінням жовто-гарячий колір.

Черешня заслуговує на те, щоб рости в наших садах, пришляхових посадках, полезахисних лісосмугах і на ярах. На вирубках в дібровах, там де немає природного поновлення, доцільно саджати її з дубом окремими рядами, кулісами, ланками, площадками або двома-трьома рядами по периметру заліснюваних ділянок, вздовж лісових доріг і просік. Для посадки необхідно використовувати потомство найкращих різновидностей і форм черешні.

Валерій Чкалов — новий сорт вітчизняної селекції

Дерево сильноросле, з широкопірамідальною, добре розгалуженою кроною. Зимостійкість середня. В пору плодоношення вступає на в—7-й рік, урожайність висока і регулярна. Плоди великі (7—8 г), округло-серцеподібної форми, темно-червоні, при повному достиганні майже чорні. М’якуш темно-червоний, щільний. Достигають плоди в середині червня.

Районований с.орт переважно в південних та центральних регіонах України.

Присадибна— новий сорт селекції Українського НДІ садівництва.

Дерево сильноросле, з густою широкопірамідальною кроною. Зимостійкість середня. В пору плодоношення вступає на 5—6-й рік, урожайність висока.

Плоди великі (6—7 г), округло-серцеподібні, світло-жовті з густим червоним рум’янцем, блискучі. Достигають в кінці першої декади червня.

Сорт районований переважно в південних та західних зонах України.

Франціє — давній сорт, походить з Чехословаччинн. Дерево сильноросле, з округло-пірамідальною кроною. Зимостійкість посередня. В плодоношення вступає на 4—5-й рік, урожайність висока і регулярна.

Плоди великі (6—8 г), янтарно-жовті з майже суцільним густим рум’янцем. Сік безбарвний. Достигають в середині червня і можуть довго триматись на дереві в стані повної стиглості.

Сорт районований переважно на півдні України.

Китаївєька чорна — новий сорт селекції Українського НДІ садівництва.

Дерево сильноросле, з округлою густою кроною. Зимостійкість висока. В пору плодоношення вступає на 5—6-й рік, урожайність висока і регулярна.

Плоди великі (6—7 г), округло-серцеподібної форми, темно-червоні, майже чорні, блискучі. М’якуш темно-червоний, щільний, сік забарвлений. Достигають плоди в другій половині червня.

Сорт районований на Житомирщині, Київщині та Ровенщині.

Гедельфінгер. Дерева сильнорослі. У Криму, Південному Степу та в районах Наддністрянщини — зимостійкі та стійкі проти грибкових захворювань. Вступає у плодоношення на 4—5-й рік, урожайність висока. Плоди великі, темно-червоні, блискучі. М’якуш темно-червоний, щільний, соковитий. Він має солодкий, десертний смак.

Районований сорт на Вінниччині, Закарпатті, Івано-Франківщині, Кіровоградщині, Львівщині, Одещині, Тернопільщині, Буковині.

Жабуле. Дерева великі, зимостійкі в Криму та Південному Степу, в плодоношення вступають на 4—5-й рік, урожайність висока. Плоди великі або середні, темно-чер-ішні, при повному достиганні майже чорні, блискучі. М’якуш темно-червоний, середньої щільності, соковитий. Має кпсло-солодкийі десертний смак.

Сорт районований на Дніпропетровщині, Запоріжжі, Івано-Франківщині, Одещині, Херсонщині, Хмельниччині.

Киянка. Дерева великі, зимостійкі, в плодоношення вступають на 4—5-й рік, урожайність помірна, регулярна. Плоди вищесереднього розміру, світло-жовті, вкриті інтенсивним рожевим рум’янцем, блискучі. М’якуш світло-кремовий, ніжний. Має десертний, кислувато-солодкий смак.

Сорт районовано на Житомирщині та Київщині.

Дрогана жовта — давній сорт західноєвропейського походження.

Дерево сильноросле, з густою широкопірамідальною кроною, невибагливе до грунтових умов. Зимостійкість висока, завдяки чому сорт поширений у всіх зонах України.

У плодоношення вступає на 3—4-й рік, урожайність висока і регулярна. Плоди великі (6—8 г), округло-серцеподібні, жовті, блискучі. Достигають наприкінці липня. Після знімання швидко втрачають привабливий вигляд, використовуються в основному для технічної переробки. Транспортабельність низька.

Сорт районований майже на всій території України.

В останні роки до районованого сортименту було введено ряд високоякісних сортів черешні, виведених українськими селекціонерами. Серед них Аеліта, Дончанка, Яро-славна, виведені на Донецькій дослідній станції садівництва; Винка, Космічна, Крупноплідна, Полянка, виведені в Українському НДІ садівництва; Виставочна, Янтарна, Генеральська, виведені в Державному Нікітсько-му ботанічному саду. Завдяки високій якості плодів та урожайності ці сорти мають добрі перспективи для розширення зони районування.

Отредактировано юля (Сб 04:35)