Бджільництво. Медоносні бджоли. Бджоли.Розплiд бджiл. Розмноження бджiл. Бджолина сім’я.Хвороби бджiл. Бджоли.Роїння бджiл. Нуклеуси. Збiльшення пасiки. Матки бджол. Медозбiр. Двоматочне бджільництво. Мед. Пилок бджолиний.Маточне молочко.Прополiс.Бджолина отрута. Як готуються бджоли до зими. Бджоли зимою. Вулик.

Про що ця тема? На це запитання можна відповісти просто: про бджіл і бджільництво, закони, за якими живуть медоносні бджоли, й їхні інстинкти, що визначають діяльність бджолиної сім’ї на різних етапах її розвитку, про те, як навчитися ними керувати і використовувати їх у практичному бджільництві.

Життя бджіл дуже цікаве й повчальне. Не одне тисячоліття люди знаються з цими комахами. І де б не жила людина — у тихому селі чи гомінливому місті,— якщо вона любить природу й розуміє її красу, її не можуть не зачарувати ці дивовижні комахи.

Опинившись весною у квітучому саду чи влітку в старому липовому парку, на буйно квітучих луках або на галявині у лісі, затримайте хоч на хвилинку свій погляд на квітках. Вдивіться в різноманітність їхніх кольорів і форм. Ви обов’язково побачите, як з квітки на квітку перелітають бджоли, почуете монотонне гудіння цих невтомних трудівниць.

Чи збирає бджола нектар (цукристий сік рослин — вуглеводний корм) або квітковий пилок (білково-вітамінний корм), до її тіла, густо опушеного волосками, прилипають сотні тисяч пилкових зерен — чоловічих статевих клітин квітки. Перелетівши на нову квітку того ж виду рослин, вона не тільки бере з неї нову порцію пилку, а й одночасно залишає їй деяку кількість його з іншої квітки. Так, перелітаючи з однієї квітки на іншу, бджоли запилюють рослини, чим сприяють найбільшій зав’язі плодів і поліпшенню їхньої якості.

Тисячі тонн зерна гречки, насіння соняшнику, фруктів і ягід додатково одержують люди лише від того, що бджоли працюють у садах і на полях, коли цвітуть ці культури.

Не випадково бджіл називають надійними помічниками агронома. Вони подають неоціненну допомогу в удосконаленні сортів плодових, ягідних, олійних і круп’яних сільськогосподарських культур та в одержанні високоврожайних гібридів. Тому їх по праву називають крилатими «селекціонерами». Величезній різноманітності вищих квіткових рослин, що прикрашають нашу землю, ми зобов’язані комахам-запилювачам і насамперед медоносним бджолам. Постійний взаємозв’язок їх із світом квіткових рослин, безперечно, зумовлював у ході еволюції збереження, вдосконалення і появу нових форм. Світ квіткових не можна уявити без бджіл — цих перлин природи.

Бджола дає людині мед — рідке золото природи, ні з чим не зрівнянний за поживністю й цілющими властивостями продукт. У давнину мед вважали великим даром богів, посланим на землю для добра і щастя людей. Його для здоров’я споживали і царі, й прості люди, ним користувались як чудодійним засобом від багатьох хвороб.

У старовинному рукописному російському травнику сказано: «Мед єсть сок с росы небесной, которий пчелы збирают во время доброе с цветов благоуханных, и от того имеет в себе силу многу и угоден бывает к лекарству от многих болезней». Мед сприятливо діє на організм людини, зміцнює його, подовжує життя.

По всій Русі, де була величезна кількість бджіл, із меду варили хмільні напої, і, бувало, на бенкетах, як свідчать літописи, ними «упивахуся до великого пьяна». Мед був одним із перших товарів і в торгівлі з іншими країнами. Стародавня Русь, за словами істориків, пахла медом.

Смак меду й користь від нього людина пізнала ще в глибокій давнині. Випадково знайшовши мед диких бджіл, що селились у лісах, вона стала потім шукати його, і це заняття перетворилося на другий після полювання на звіра промисел. Ним займались цілі лісові поселення. І як свідчення, до цих пір збереглися їхні назви—Бортне, Бортиці, Троєбортне, Мединь, Пчелинівка, Добрий сот.

З часом диких бджіл почали оберігати, а потім і розводити. Заняття бджільництвом стало заохочуватися й охоронятися законом, особливо у той період, коли мед був єдиним цукристим продуктом харчування. В останні два століття бджільництво перетворилось в улюблене заняття мільйонів людей, а в наш час — у важливу галузь сільськогосподарського виробництва і набуло промислового характеру.

Другий за значенням і цінністю продукт бджільництва — віск. Ця органічна речовина, як жодна інша, має властивості стійко зберігати свої якості протягом століть. У далекому минулому бджолиний віск виконував роль валюти, був еталоном в обміні товарів на міжнародному ринку. Якщо мед називають рідким золотом, то віск — золотими зливками. Як і мед, віск нині — важливий предмет експорту. Його використовують у багатьох галузях промисловості, особливо в електротехнічній, авіаційній і фармацевтичній. Багато воску потрібно й бджільницькій галузі для виготовлення вощини.

Від бджіл одержують і такі унікальні продукти, як прополіс, бджолину отруту, квітковий пилок, маточне молочко, які містять біологічно активні речовини й проявляють сильну лікувальну дію.

Згадування про застосування прополісу при лікуванні ран, довго не заживаючих виразок та опіків зустрічається в старовинних травниках і рукописних медичних книжках різних народів. Сучасними біохіміками і лікарями в прополісі виявлено сильні протибактеріальні та антибіотичні властивості, завдяки чому його стали широко використовувати при лікуванні багатьох зовнішніх уражень і тяжких хвороб внутрішніх органів.

Здавна помічено, що шукачі меду й пасічники-бортники не страждали хворобами суглобів і мали добре здоров’я. Згодом це пояснювали ужаленними бджіл, яких вони постійно зазнавали. У народі кажуть про бджіл: «Кого жалять, того і жалують».

Сучасна медицина успішно застосовує бджолину отруту — апітоксин у боротьбі з ревматизмом, серцево-судинними , розладом нервової системи.

Сириііді казкову лікувальну і тонізуючу дію має маточне молочно понадконцентрований продукт молодих бджіл, яким вони годують личинок маток. Воно містить у фізіологічних нормах усі необхідні для людського організму елементи: білки, жири, вітаміни, мінеральні солі, гормональні та інші біологічно активні речовини, що зміцнюють здоров’я людини й омолоджують її. Маточне молочко особливо рекомендується як зміцнювальний засіб у період видужування після хвороби і при хронічній перевтомі.

Диво-продуктом називають квітковий пилок, який бджоли збирають із квіток рослин і використовують для себе й розплоду. Пилок багатий на білкові речовини, амінокислоти, вітаміни Л, В, С, Б, Е, РР, з яких група В найчисленніша, гормони, антибіотики та мікроелементи. Без їхньої участі не відбувається жоден біохімічний процес в організмі комахи, людини чи тварини. Виявили в пилку і стимулятор росту. Всього одна-дві чайні ложки його на день допомагають зміцнити здоров’я при фізичних і нервових перевантаженнях, загальній слабкості, перевтомі та виснаженні. Пилок збуджує апетит, регулює функції травної системи. Його використовують при лікуванні хвороб печінки. Корисний він і для здорової людини з великим фізичним чи розумовим навантаженням.

Додавання пилку в корм домашньої птиці прискорює її ріст, підвищує несучість, а в корм хутрових звірів — поліпшує якість хутра.

Із продуктів життєдіяльності медоносних бджіл фармацевтична промисловість випускає нині цілий ряд лікувальних препаратів. їхня висока ефективність і широке використання в боротьбі за здоров’я людини створили нову, досить перспективну галузь у сучасній світовій медицині — апітерапію.

Роль бджіл і значення бджільництва піднялися на новий ступінь. Але не тільки своїми винятково корисними якостями бджоли зацікавили людину. Уклад їхнього життя і досконалість інстинктів — усе це давно вабило її. Роботою бджіл можна захоплюватися, годинами не відходити від вулика.

Спілкування з бджолами викликає багато радісних емоцій, збагачує духовно, облагороджує, дозволяє краще пізнати живу природу, розвиває спостережливість, допитливість, прагнення глибше ознайомитися з життям цих комах. Утримувати бджіл і доглядати за ними — величезна насолода. Чим більше їх пізнаєш, тим цікавіше з ними працювати.

Справедливо відзначав академік О. М. Бутлеров, основоположник раціонального бджільництва в Росії, що бджільництво являє собою вигоду моральну і має до деякої міри виховне значення. Щоб з успіхом вести його, потрібні уважність, акуратність, догадливість, кмітливість, а цими якостями зумовлюється і тверезість. Сам народ наш, як відомо, думає і говорить, що у поганих людей бджоли не ведуться.

А знаменитий польський бджоляр доктор Ян Дзержон у книзі «Про вигоду бджільництва» писав, що той, хто займається бджільництвом не для одних вигод, хто з щирою любов’ю доглядає за бджолами й уважно спостерігає за ними, той буває майже завжди доброю людиною, доблесним громадянином і вірним другом.

Робота на пасіці, де повітря чисте і наповнене ароматом квітів та меду, пряним і цілющим запахом перги, сприятливо впливає на здоров’я, заспокоює нервову систему, фізично зміцнює людину. Працювати з бджолами корисно кожному. Не випадково бджільництвом захоплюються хлібороби і лікарі, робітники і вчені, інженери і письменники, пенсіонери і школярі. Для одних бджільництво — зовсім недавня пристрасть, для других — добра сімейна традиція, що переходить із покоління в покоління, для третіх — професія, а для багатьох — втіха, яка прикрашає життя в старості. «Бджоли — моя стихія, мій улюблений вид відпочинку. Я віддаю їм весь свій вільний час»,— кажуть пасічники.

І все-таки треба сказати, що бджільництво — це не тільки приємний відпочинок чи забава. Це насамперед праця, й немала, іноді навіть нелегка. Мед не дається даремно ні бджолі, ні пасічникові. Як кажуть, бджіл тримати — не в холодку лежати,розмовами меду не збереш. Але праця ця захоплююча, радісна, приємна. Вона до того ж щедро винагороджується, якщо пасічник добре знає теорію бджільництва і вміє застосувати її на практиці. Не випадково бджільництво вважається найприбутковішою галуззю сільського господарства.

Відомий російський бджоляр кінця XIX століття Г. П. Кондратьєв вказував, що бджільництво взагалі —це така справа, яка для свого успішного розвитку вимагає справжнього покликання, і якщо його немає, немає захоплення і любові до бджіл, то таким людям не варто за нього братися.

Любительське бджільництво, до речі, дає блага не тільки тому, хто ним займається. Воно приносить користь суспільству. Медоносні бджоли не знають територіальних меж. Вони підвищують врожаї садових і городніх рослин, які належать не тільки пасічникові, а й його сусідам, а також польових культур громадських і державних господарств, що знаходяться в зоні їхнього льоту або коли до них підвозять бджіл.

Проте поряд з громадською користю бджоли однієї присадибної пасіки можуть завдати шкоди іншій. Маючи здатність красти мед у бджіл інших вуликів, вони можуть переносити хвороби, якщо їх мають, на інші пасіки або заносять збудників хвороб у свої вулики. Часто виникають епізоотії. Пасіки стають неприбутковими і навіть вимирають.

Є небезпека, на перший погляд, і більш прихована. Якщо пасічник буде утримувати низькопродуктивних бджіл, то погана їхня спадковість обов’язково передається бджолиним сім’ям інших пасічників-любителів і бджолярським фермам. І все це покладає на пасічників велику моральну відповідальність. Тому любительське бджільництво — не тільки суто особиста справа.

Заняття присадибним бджільництвом у нашій країні всіляко заохочується. ГІасічникам-любителям надають можливість мати в особистому користуванні стільки вуликів, скільки вони вважають потрібним для задоволення своїх потреб. На час медозбору вони можуть вивозити пасіки в ліс і на поля, до масивів дикоростучих та сільськогосподарських медоносів, попередньо одержавши згоду місцевих сільськогосподарських органів і керівників господарств.

Пасічники-любителі об’єднуються у спілки, секції та товариства. У співдружності легше використовувати широкі можливості, відкриті перед любительським бджільництвом, а також уберегти бджіл від хвороб і отруєння пестицидами, якими обробляють рослини, простіше ознайомитись із досягненнями сучасної науки, ефективними прийомами, що застосовують досвідчені пасічники, з більшою віддачею брати участь у розв’язанні важливих сільськогосподарських завдань, поставлених перед галуззю бджільництва в цілому.

Медоносні бджоли — істоти, справді, дивовижні. Ніякий інший живий організм не викликав до себе такої великої уваги людини, як бджола. Скільки про неї складено легенд, створено оповідань, написано віршів поетами різних часів і народів! Гармонійне життя бджолиної сім’ї, незвичайна працездатність, дивні за архітектурою і правильністю геометричних ліній воскові будівлі, процес розмноження і багато іншого в житті бджіл були предметом роздумів найвидатніших натуралістів, письменників і філософів протягом тисячоліть.

Стародавні народи дивились на бджіл, як на взірець чистоти звичаїв, порядку, бережливості і працездатності. Давно розгадані таємниці життя бджолиної сім’ї, пізнані складні взаємовідносини її особин, вироблені надійні прийоми керування ними, і все ж ще багато про бджіл невідомо. Бджола до цього часу продовжує цікавити вчених, практиків і всіх, хто любить природу, вміє цінувати її красу і довершеність.
Якщо у вас є бджоли або ви їх тільки збираєтеся завести, працюєте на громадській чи державній пасіці, ви повинні добре розуміти їхнє життя, навчитися керувати ним, стати грамотним пасічником. Теорія і практика йдуть тут рука в руку, доповнюючи і збагачуючи одна одну. Пасічниками, як і мореплавцями, за одними підручниками не стають.

О.М. Бутлеров говорив, що справжнім бджолярем—власником бджіл — може бути тільки той, хто твердо знає весь хід їхнього життя і вміє прикласти свої знання до діла.

Ця тема, сподіваємося, допоможе вам у цьому. Працюючи над нею, ми виходили з біології бджіл, намагалися пояснити фізіологічний стан сім’ї на різних етапах її розвитку і стосовно до них рекомендувати технологічні прийоми керування інстинктами, прагнули обгрунтувати практичну доцільність застосування того чи іншого технологічного прийому. Проте у бджільництві всього не передбачиш, у ньому немає готових на всі випадки шаблонів, і в цьому ще одна його привабливість.

Читач, збагачений особистим досвідом і знаннями, по-новому, творчо підійшовши до бджіл і бджільництва, в теорії й практиці, сподіваємось, піде далі, тому що природа для пізнання безмежна.