Бджільництво. Медоносні бджоли. Бджоли.Розплiд бджiл. Розмноження бджiл. Бджолина сім’я.Хвороби бджiл. Бджоли.Роїння бджiл. Нуклеуси. Збiльшення пасiки. Матки бджол. Медозбiр. Двоматочне бджільництво. Мед. Пилок бджолиний.Маточне молочко.Прополiс.Бджолина отрута. Як готуються бджоли до зими. Бджоли зимою. Вулик.

Бджолина сім’я протягом року зазнає якісних змін, які в основному викликаються змінами пір року, фазами розвитку рослинного світу, конкретними умовами життя, а також фізіологічним станом сім’ї. Поки природа знаходиться у стані зимового спокою, життєві процеси сім’ї відповідно загальмовані. Восени зів’яли рослини і бджоли припинили зв’язок із зовнішнім світом. Поступово вони скоротили всі роботи в гнізді. Сім’я почала жити під впливом інстинкту самозбереження. її діяльність зводилася лише до того, щоб пережити зиму, зберегти себе й сили.

У ході еволюції в медоносних бджіл виробилася цінна біологічна здатність — на холодний період року збиратися на стільниках у так званий клуб. У гнізді клуб має форму кулі, переділеної шарами стільників, на яких розміщені бджоли. По краях цієї кулі вони сидять, щільно притулившись одна до одної. Це — кірка клуба. Залежно від зовнішньої температури вона може потовщуватися під час похолодання, і тоді клуб зменшується, або робиться тоншою при потеплінні, що приводить до його розширення.

Так бджоли регулюють Віддачу тепла й газообмін у клубі і завдяки цьому можуть переносити дуже холодні зими без будь-якого утеплення, якщо у них достатньо корму й їхнє житло захищене від вітру. Кірка клуба — це теплий кожух для бджіл, який не можна замінити ніяким штучним утепленням.

Як тільки збільшиться зимовий день, а денна температура повітря значно перевищуватиме нічну, цю зміну в природі тонко відчувають бджоли. Якась нота радості прослуховується у звуках бджолиної сім’ї. Якщо раніше, коли вона жила в стані зимового спокою, її майже було не чути і ледве відчувався тихий гул, як далекий шум лісу, тепер він наче наблизився, посилився, став настійливим, потужнішим. Тонус сім’ї підвищується.

Бджоли, які до цього часу знаходились у порожніх комірках стільників, поступово залишають їх, середина клуба стає рихлішою, він збільшується. Бджоли починають більше приділяти уваги матці, частіше їй пропонують корм. Навколо неї створюється свита. У сім’ї пробуджується інстинкт розмноження. Порожні комірки стільників всередині гнізда бджоли старанно чистять і полірують, підготовляючи їх під розплід. Матка починає відкладати яйця. Як тільки вона відкладе перше яйце, життя сім’ї змінюється ще більше, тонус її знову значно підвищується.

А коли повіє весною й під сніговим покривом пробудиться життя рослин, а в птахів і звірів настає пора шлюбних ігор, у гнізді бджіл буває уже багато розплоду . Щоб у яйцях, відкладених маткою, могли нормально розвиватися зародки, потрібне сприятливе для цього середовище й насамперед висока температура (не менше 32 °С). Її й створюють бджоли.

Мед як джерело енергії. Необхідне бджолам тепло виробляє сама сім’я, а джерелом теплової енергії, своєрідним паливом є мед. Потрапивши в організм бджоли, глюкоза і фруктоза —основні компоненти меду та його енергетичний матеріал — зразу ж надходять у кров. Під час біохімічних процесів виділяється теплова енергія. Енергетичність меду дуже висока: 1 кг його містить 13,2 кДж. Проте цим не вичерпується енергетична здатність меду.

Щоб створити і підтримувати в гнізді високу температуру, бджолам потрібно споживати більше меду, ніж вони з’їдали його до цього часу.

Разом з цукрами бджоли одержують з меду мінеральні солі, амінокислоти, ферменти, вітаміни та інші біологічно активні речовини, тепер такі необхідні для їхнього організму.

Перга — «хліб» бджолиний. Поряд із збільшенням витрачання меду зростає споживання бджолами перги. Основний компонент її — пилок, зібраний з тичинок (чоловічі генеративні органи квітки.

Квітковий пилок багатий на білки — пластичний матеріал, з якого побудоване тіло кожного живого організму. Білкові речовини пилку представлені головним чином альбумінами і амінокислотами, найбільш легкозасвоюваними організмом бджіл. До складу пилку також входять жири, мінеральні речовини, ферменти, вуглеводи.

Але пилок — це ще не корм, готовий до споживання. Це своєрідне «борошно», а «хліб» із нього бджоли виготовляють у своєму житлі. При зборі пилку вони змочують його слиною й нектаром, а при складанні в стільники ще і заливають медом, внаслідок чого пилок наче замішується, стає тістом. Під дією рослинних дріжджових грибів, що є в пилку, й ферментів бджіл у ньому відбуваються біохімічні процеси, перебігу яких сприяє тепло у вулику. В результаті ферментативних реакцій — гідролізу білків і вуглеводів — пилок перетворюється у так звану пергу — «хліб» бджолиний. За консистенцією й запахом вона нагадує теплий житній хліб. Рослинний білок пилку розщеплюється на амінокислоти, клітковина пилкових зерен розкладається, підвищуючи перетравність цього корму. Молочна кислота, що утворюється при розкладі вуглеводів, має сильні консервуючі властивості і надовго зберігає пергу свіжою.

Перга йде в основному на виготовлення корму личинкам і живлення бджіл, які доглядають розплід і будують стільники. Без споживання перги молоді бджоли не можуть стати фізіологічно повноцінними. При нормальному білковому живленні до п’ятиденного віку кількість азоту в їхньому тілі зростає більш як на 60 %. Залози, що виробляють молочко, віск та інші речовини, без надходження в організм перги не функціонують. Вона потрібна й дорослим бджолам. Без неї глоткові залози перестають діяти, що призводить до недостатньої ферментації нектару.

У трутнів при білковому голодуванні послаблюється діяльність статевих залоз. У разі нестачі в гнізді перги бджоли виганяють трутнів навіть у середині літа.

Матки, вирощені при мінімальних запасах перги, бувають малоплодючими і нерідко бджоли замінюють їх передчасно. Перга потрібна навіть у період зимового спокою, й якщо в гнізді її немає, бджоли уже в грудні починають непокоїтися. Сильна бджолина сім’я протягом року споживає цього корму понад 34 кг.

Використання сім’єю великої кількості вуглеводного і білкового корму (в період розмноження) посилює загальний обмін речовин, відновлює сили, витрачені під час зимівлі, поліпшує функціональну діяльність залоз внутрішньої секреції. Бджоли починають виробляти молочко, яким вони годують личинок.

Бджолине молочко — секрет діяльності верхньощелепної й глоткової залоз. Воно багате на гормони, вітаміни групи В, білки, фолієву, пантотенову та інші життєво важливі органічні кислоти. У ньому є всі необхідні компоненти для росту й розвитку зародка. Про те, що це молочко має винятково високі поживні властивості, свідчить темп росту личинки. За перші шість днів життя вона збільшується більш як у 1300 разів.

Із зростанням кількості розплоду зростає й витрата білкового та вуглеводного корму, і чим більше сім’я його споживе, тим більше наростить бджіл. Ріст бджолиної сім’ї прямо пропорціопальний кількості з’їденого корму. Сім’я, яка споживе більше меду, потім і виробить більше надлишку його.

Як тільки у гнізді з’явиться розплід, сім’я із стану майже повного спокою переходить в активний стан. Діяльність її починає спрямовуватись інстинктом розмноження.

Матка у ці дні відкладає ще дуже мало яєць (всього по 2—З десятки на добу). Відкладає вона їх у найтеплішій частині гнізда, всередині клуба, спочатку тільки в один стільник з одного і другого його боків. Яйцекладку матка поступово збільшує, займаючи розплодом все нові площі стільників. Відповідно зростає обсяг робіт сім’ї.

Розплід з’явився передчасно. Бувають випадки, коли розмноження починається значно раніше від нормального строку й не під впливом природи, яка пробуджується, а внаслідок дії яких-небудь інших, часто несприятливих для життя бджіл факторів. Вони виникають внаслідок порушення сучасної прогресивної технології бджільництва.

Приступивши до вирощування нового покоління, сім’я уже в якійсь мірі почуває себе поза небезпекою. Перш ніж бджоли остаточно ослабнуть і назавжди залишать своє гніздо, вони встигнуть виростити певну кількість потомства, яке і продовжить існування сім’ї.

Якщо сім’я пішла в зиму слабкою, тобто з невеликою кількістю бджіл, то кожній її особині, щоб не загинути від холоду, доведеться витрачати енергії й споживати корму значно більше, ніж особинам сильної сім’ї. Це призводить до передчасного виснаження організму бджіл — фізіологічного старіння і скорочення строків життя.

У результаті того, що бджоли споживали більше корму, в їхньому кишечнику нагромаджувалося все більше неперетрав-лених речовин. А оскільки вони не можуть у зимовий період звільнити кишечник (роблять це при першому весняному вильоті з гнізда), він переповнюється настільки, що перестає вміщувати залишки неперетравленого корму, які надходять. Бджоли потрапляють у критичне становище, тим більше, якщо вони хворі на нозематоз. У сім’ї з’являється розплід, як відповідний захід у боротьбі за існування. Сім’я потрапляє ще в складніші умови. При появі дуже раннього розплоду завжди є небезпека виникнення проносу. Сім’я тане, і якщо доживе до весни, то незабаром загине.

В такому становищі може опинитися навіть сильна сім’я. Якщо бджоли під час зимівлі живилися медом поганої якості (падевий, зібраний із листя дерев або закислий від сирості у вулику), він неминуче зумовить передчасне переповнення кишечника й розлад його діяльності. При продуванні гнізда вітром бджоли, щоб не заклякнути, змушені більше витрачати меду і переробляти його в теплову енергію. Це також призводить до передчасного переповнення кишечника. У боротьбі за існування сім’я відповідає на цей критичний стан піклуванням про потомство.

Передчасний інстинкт розмноження, як не дивно, проявляється навіть у сім’ях, в яких запаси кормів закінчуються або коли мед закристалізувався. Загуслим медом бджоли нормально живитися не можуть. Вони злизують тільки тоненький шар рідкого, що знаходиться між кристалами. Голодуючи, бджоли фізично слабнуть, життя їхнє згасає. Гул голодуючої сім’ї з кожним днем стає глухішим, на легкий стук вона відповідає не зразу, дуже тихо й недружно, відгук нагадує шелестіння сухого неопалого листя. Цій сім’ї вже не до вирощування розплоду і зберегти себе в потомстві вона уже не може. Її саму треба рятувати. їй дають корм — мед, медово-цукрове тісто або цукровий сироп.

Стільники з медом ставлять по краях клуба, попередньо видаливши з гнізда порожні, не зайняті бджолами. Якщо гніздо накрите не стелею, а полотниною, для полегшення проходу бджолам до медових стільників упоперек рамок кладуть брусочки товщиною не менше 8 мм.

Можна поверх гнізда прямо на бруски рамок покласти повно-медний стільник. Щоб усі комірки були доступні бджолам, під нього також кладуть реєчки.

У разі відсутності стільникового меду сім’ї дають і медово-цукрове тісто. Для його виготовлення загуслий мед розтоплюють у водяній бані (каструлю з медом поміщають у каструлю з водою більшого об’єму й ставлять на вогонь). Коли кристали меду розтануть, його замішують на цукровій пудрі, додаючи її доти, доки тісто не стане густим. Придатним для підгодівлі вважається таке тісто, яке майже не змінює наданої йому форми, а на його поверхні виділяються малесенькі крапельки меду. На чотири частини пудри беруть одну частину меду. Тісто розкачують великим коржем, загортають у пергаментний папір або целофан, роблять на ньому поздовжні прорізи і кладуть на гніздо впоперек рамок, щоб до корму був доступ з усіх вуличок. Використовують і по-живніший корм — медово-цукрово-пилкове тісто. Пилок у ньому становить п'яту частину.

Голодуючих бджіл можна врятувати й цукровим сиропом, який наливають у стільники і ставлять по краях клуба або дають у годівницях (їх розміщують зверху отворами впоперек рамок). Літра сиропу концентрації 1 : 1 вистачає сім'ї середньої сили приблизно на місяць.

Передчасну яйцекладку у маток викликають нозематоз, варо-атоз, а також різні непокоєння. Підвищеним споживанням корму сім’я відповідає на загибель матки, надмірне тепло та недостатній повітрообмін.

Захворювання бджіл на нозематоз — заразний пронос — спричиняється мікроскопічним паразитом ноземою. Спори її, до речі, поширені майже повсюди і знаходяться мало не в кожній бджолиній сім’ї. Хворіють же тільки ті, умови життя яких сприяють розвитку паразита.

Найкраще середовище для активного життя збудника створюється в кишечнику бджоли, ураженої незаразним проносом. Проте одного цього недостатньо. Спори ноземи розвиваються при температурі від 22 до 34 °С, яка саме й буває, коли в гнізді появляється взимку розплід. Розвиток хвороби спричиняє й під-иищена вологість навколишнього середовища.

Паразит починає посилено розмножуватися. Спори його, переповнюючи кишечник, можуть проникнути в гемолімфу (кров), а разом з її потоком —І в інші органи та м’язові тканини. Бджола стає важкохворого.

З появою в сім’ї все більшої кількості хворих бджіл, клуб втрачає щільність. Шум нозематозної сім’ї тривожний, різноголосий. На легкий стук по стінці вулика вона відповідає не відразу й недружно, а потурбована довго не стихає.

Із гнізда нозематозної сім’ї на прилітну дошку і передню стінку вулика виходить велика кількість бджіл. Одні тут же випорожнюються й намагаються повернутися в гніздо, інші падають на підлогу зимівника і розповзаються. Життя багатьох обривається ще у вулику, на дні нагромаджуються мертві бджоли, нижній льоток, якщо він невеликий, забивається трупами, вентиляція припиняється, осипання бджіл збільшується. Якщо хворій сім’ї не подати термінової допомоги, вона гине під час зимівлі або дуже слабне невдовзі після першого обльоту. Перша допомога такій сім’ї — дати можливість облітатись, замінити гніздо і вулик.

Бджоли в разі великої потреби у випорожненні кишечника можуть облетітись навіть при сніговому покриві, аби був тихий і сонячний день з температурою повітря на сонці плюс 8—10 °С.

Вулики з хворими сім’ями ставлять на дошку, палі чи інші предмети з південного боку будь-якої будівлі, по можливості ближче до неї. Щоб повітря на рівні 1—1,5 м від землі, в якому знаходяться вулики, швидше прогрілося, майданчик перед ним шириною'3—5 м покривають толем чи руберойдом. Завдяки чорному кольору, що інтенсивно вбирає сонячні промені, вони прогріваються і віддають тепло, поліпшуючи цим умови обльоту бджіл. Щоб прискорити прогрівання гнізд і для виходу бджіл на обліт, з вуликів знімають дашки й утеплювальні подушки, а гніздо накривають теплим пергаміном.

Після обльоту гнізда розбирають. Стільники з розплодом тимчасово залишають у гнізді, а порожні, з недоброякісним медом і забруднені екскрементами, замінюють чистими із запасом доброго меду й перги. Якщо стільникового меду немає, дають цукровий сироп із фумагіліном або лікувальне медово-цукрове тісто з пилком.

Сироп виготовляють у пропорції: дві частини цукру й одна води. Цукор розчиняють у воді, доведеній до кипіння. Сироп, охолоджений до температури 35—37 °С, наливають у стільники і дають не менше двох рамок на сім’ю. Ставлять їх всередину гнізда й добре вкривають. Вулик заносять назад у приміщення. Це роблять для того, щоб бджоли за період холодної погоди втратили рефлекс на місце вимушеного обльоту, а новий набули вже на новому місці.

Раніше від звичайних строків починають вирощувати розплід і сім’ї, хворі на вароатоз. У зимівлі вони ведуть себе неспокійно, хоч за зовнішніми ознаками здається, що зимують нормально. Насправді ж шар підмору з кожним днем зростає. Ддпомогу бджолам можна подати тільки після весняного обльоту, якщо вони до нього доживуть. Турбування бджіл гризунами — ще одна причина передчасної появи розплоду. Сім’я, в яку пробереться хоч одна миша, дуже збуджується, шумить, протестуючи проти присутності ворога, але, знаходячись у клубі, безсила що-небудь зробити. Миша безкарно поїдає корм, з’їдає не тільки мертвих, а й живих бджіл, що знаходяться з краю клуба (знизу або з боків). Сім’я, яка до цйх пір нормально зимувала, за короткий строк може дуже постраждати.

Про присутність мишей у приміщенні й у вуликах довідуються по екскрементах, специфічному запаху і з’їдених бджолах. Щоб переконатися, в який вулик потрапила миша, через нижній льоток дротом і загнутим кінцем вигрібають підмор і по ньому безпомилково визначають, де живуть гризуни.

Вигнати мишу із вулика нелегко. Простіше її виманити й зловити. Шматочки підсмаженого свинячого сала чи хліб, змочений соняшниковою олією,— ласощі для гризунів. Мишоловки, заправлені цими пахучими принадами, ставлять біля тих дір, через які миші залізли у вулик.

Чим сильніша і триваліша дія несприятливих факторів, тим активніше сім’я буде на них реагувати. Усе це врешті-решт і призводить сім’ю до критичного стану. У неї загострюється інстинкт розмноження як відповідна дія в боротьбі за існування.

Коли ж інстинкт розмноження проявляється під дією розвитку живої природи, тобто своєчасно, якісний стан сім’ї порівняно з тим, у якому вона була до початку зимового спокою, істотно не погіршується. Правда, кожна бджола в такій сім’ї за зиму якоюсь мірою зношується і старіє, але її організм зберігає фізіологічну молодість — здатність виконувати роботи по вирощуванню розплоду і збору корму. Кишечник цих бджіл не переповнюється, оскільки період спокою у них був значно довшим і корму вони з’їли менше. Споживання більшої кількості меду й перги з початку вирощування потомства для такої сім’ї не страшне. Критичний стан (гостра потреба очистити кишечник) у неї практично не настає. Про такі сім’ї бджолярі кажуть: які в зиму — такі й із зими.

Таким чином, якісний стан сімей бджіл до кінця зимівлі може виявитися різним. Одні перенесуть зиму добре і будь-яке втручання в їхнє життя не потрібне. Вони нормально доживають до того теплого дня, коли зможуть зробити свій перший, так званий очисний, обліт. Другі, що зимують погано, навпаки, потребують допомоги, часто невідкладної, яка, до речі, не завжди повертає їх у стан спокою й приглушує інстинкт розмноження, що дуже рано загострився, або запобігає його прояву.

У південних районах, особливо в субтропіках, де бджоли взимку мають можливість періодично вилітати з вуликів, раннє пробудження інстинкту розмноження, навпаки, вважається сприятливим фактором. Ранню діяльність маток тут навіть намагаються посилити, згодовуючи сім’ям білково-вуглеводні суміші. Завдяки цьому до початку першого продуктивного медозбору сім’ї встигають наростити значні резерви молодих бджіл і розплоду. Так часто роблять багато бджолярів на півдні нашої країни, в Румунії, США та інших регіонах.

Більшість причин, які порушують спокій бджіл, зимуючих у приміщенні, і передчасно пробуджують їх до розмноження, в природних умовах впливають на сім’ї значно слабше. Повітря в їхніх житлах завжди свіже, з однаковою найсприятливішою температурою, не перенасичується водяною парою та іншими продуктами життєдіяльності бджіл (зовнішнє повітря, як відомо, морозом збезводнюється, газообмін вулика надворі відбувається інтенсивніше). В цих умовах мед, як правило, не закисає і майже ніколи не кристалізується. Сім’я не зупиняється на тому небезпечному рубежі, коли розпадається клуб і бджоли починають випорожнюватися всередині гнізда. Очистити кишечник вони можуть і в більш-менш погожі дні, які нерідко випадають у другій половині зими, навіть у північних районах європейської частини СРСР і Сибіру.

Мисливці й пасічники-бортники — власники природних жител бджіл — часто спостерігали їхні обльоти в сонячні дні при мінусовій температурі у затінку. Бджоли іноді звільняються від екскрементів і без обльоту, на зовнішньому боці дупла, поблизу від входу в нього (біля льотка), якщо в разі потреби очистити кишечник погодні умови не дають змоги вилетіти із житла. Але такі випадки бувають дуже рідко.

Знаходячись в умовах, у яких сформувався цей вид комах, природний перебіг життя медоносних бджіл не порушується у такій мірі, в якій це часто спостерігається при перебуванні їх в інших умовах — у душних підпіллях, вогких погребах, погано вентильованих зимівниках.

Період спокою, що в основному й визначає результати зимівлі, у бджіл, які живуть на волі, буває довшим, відповідно віддаляється і початок яйцекладки у маток. Інстинкт розмноження у них викликається головним чином збільшенням світлового дня й відчуттям передвесняного подиху природи. Тому прихильників зимівлі бджіл на волі з кожним роком стає все більше не тільки в районах із помірним, а й з холодним кліматом.

Передчасний прояв інстинкту розмноження (дуже рання яйцекладка у матки), хоч і природна реакція сім’ї в боротьбі за існування, небажаний. Якщо така сім’я й виживає, із зимівлі вийде знесиленою і з фізично слаборозвиненими молодими бджолами, пасічникові завдасть особливого клопоту і потребуватиме великих затрат праці, а господарської цінності вже не буде становити. Збитки внаслідок ослаблення сімей під час зимівлі часто значно більші, ніж від зовсім загиблих, бо перших буває набагато більше.

Таким чином, останній період зимівлі — від появи розплоду до весняного обльоту — мало чим відрізняється від періоду спокою бджіл, якщо вони зимують в умовах, у яких цей вид комах історично складався. Зимівля бджіл у приміщенні протиприродна, ускладнюється рядом несприятливих факторів, тому часто закінчується незадовільно.

Отредактировано gosha (Вс 05:55)