Бджільництво. Медоносні бджоли. Бджоли.Розплiд бджiл. Розмноження бджiл. Бджолина сім’я.Хвороби бджiл. Бджоли.Роїння бджiл. Нуклеуси. Збiльшення пасiки. Матки бджол. Медозбiр. Двоматочне бджільництво. Мед. Пилок бджолиний.Маточне молочко.Прополiс.Бджолина отрута. Як готуються бджоли до зими. Бджоли зимою. Вулик.

Ні бджільницька ферма, ні любительська пасіка не можуть обійтися без щорічного формування нових сімей. Одним вони бувають потрібні для збільшення розміру пасік, іншим е потреба замінити слабкі низькопродуктивні та хворі сім’ї. Вибракування дає змогу звільнитися від неприбуткових і біологічно неповноцінних сімей, які майже щороку з’являються навіть у пасічникїв-майстрів, і таким шляхом підвищити продуктивність сімей і всієї пасіки. Нові сім’ї можуть пригодитися при поновленні зимових втрат їх вирощують і на продаж.

За своєю природою кожна сім’я бджіл потенціально може і повинна створити собі подібних. На цій біологічній закономірності й грунтуються прийоми організації нових сімей штучно.Строки формування сімей визначаються часом настання головних медозборів і способами використання їх. Найкращий той спосіб, який дасть змогу створеній молодій сім’ї підготувати до головного і наступних медозборів сезону таку кількість робочих бджіл, яка в крайньому разі буде здатна забезпечити себе кормом на зимовий і весняний період й добре підготується до зимівлі.

Практика свідчить, що молода сім’я може стати сильною і продуктивною при и створенні не пізніше, як за шість тижнів до настання головного медозбору. За цей час, навіть якщо їй було дано неплідну матку, сім’я встигне вигодувати багато розплоду. Головний медозбір вона зустріне зміцнілою, а наступний за ним використає вже майже нарівні з основними сім’ями.

При формуванні нових сімей застосовують такі прийоми, які істотно не послаблюють материнські сім’ї і дадуть змогу зберегти їм господарську цінність. Основоположник американського бджільництва Л.Л. Лангстрот писав, що який би спосіб штучного роїння не був застосований, не слід ніколи зменшувати силу старої сім’ї настільки, щоб це послабило продуктивну силу її матки. За його словами, цей принцип повинен бути для бджоляра законом, який не підлягає зміні.

Поділ навіть сильних сімей, якщо він зроблений невміло і не в найсприятливіший час, може звести до нуля надії на медозбір, і хоч кількість сімей збільшиться, до кінця сезону буде чимало погано підготовлених до зимівлі.

Нові сім’ї найкраще формувати в той період, коли материнські (родоначальні) досягнуть біологічної зрілості, а природа пробудить і загострить у них природне бажання роїтися.

Сім’я, яка перезимувала благополучно й весняний ріст її ніщо не стримувало, своєї біологічної зрілості (здатності ділитися) досягає задовго до головного медозбору. За час медозбору і материнська сім’я, й молоді народжені (рої) створять запаси корму, гарантуючи своє подальше існування. Коли б природа допустила зворотнє, тобто роїння наставало б після медозбору, всі молоді сім’ї неминуче загинули б від голоду, позбавлені можливості заготовити корм. Існування виду медоносних бджіл було б поставлене під загрозу.

Працюючи багато тисячоліть над удосконаленням рас і популяцій медоносних бджіл, природа відбирала, вибраковувала і кінець кінцем відселекціонувала такі їх форми, які стали здатними нарощувати велику масу бджіл і розплоду за порівняно короткий строк після зимівлі й вирощувати потомство задовго до зацвітання головних медоносів.

З урахуванням закону природного розвитку людина навчилася формувати нові сім’ї штучно й у такі строки, в які кожна встигає не тільки відбудувати гніздо і вирости, а й заготовити для себе значні запаси корму. Є кілька способів штучного формування сімей, перевірених багаторічною практикою бджільництва.

Сім’ю ділять на дві.

Чи можна створити нову, біологічно повноцінну сім’ю, яка жила б так же повнокровно, як і природний рій? Так, можна. Спосіб такої організації сім’ї увійшов у практику під назвами: «поділ сім’ї на пів-льоту» або «навпіл».До поділу сімей вдаються тоді, коли вони достатньо зміцніють і в них появляться ознаки підготовки до роїння (почнуть будувати мисочки) й коли льотна діяльність ще не знизилась.

Техніка формування сімей така. 12-рамковий вулик чи лежак зі сильною сім’єю відставляють на півметра вбік і на такій же віддалі від попереднього місця стоянки з другого боку ставлять порожній вулик, бажано тієї ж форми й кольору. Вуликову підставку, на якій стояв попередній вулик, забирають. У напрямку попереднього льотка утворюється порожній простір.

Сім’ю і гніздо (розплід і стільники) ділять на дві рівні частини, одну з них залишають у старому вулику, другу з бджолами переносять у поставлений поряд. Матку відшукувати не потрібно — немає значення, в який вона потрапить. Гніздо обох сімей обмежують вставними дошками, утеплюють і вулики накривають дашками. Простіше цей прийом застосувати в багатокорпусному вулику: на нове місце переносять не частину рамок з розплодом, а цілий розплідний корпус.

Бджоли, повертаючись з польоту, інстинктивно йдуть у напрямку льотка, до якого вони звикли й з якого щойно вилетіли в поле. Але, повернувшись, житла на попередньому місці не знаходять. Після деякої розгубленості і польотів у просторі, утвореному між двома вуликами, поступово починають розподілятись: одні йдуть у свій попередній вулик, інші в той, що стоїть поряд. Бджоли летіли до житла за суворо визначеним курсом, але потім, наче зіткнувшись з якоюсь перепоною, почали ділитися на дві частини (звідси й назва способу «поділ сім’ї пополам»).

Як правило, більша частина бджіл йде у той вулик, де знаходиться матка. Мабуть, вони орієнтуються за якимось звуковим сигналом, що подають бджоли, які входять у вулик. Тому його поступово й потроху відсовують вбік доти, доки не буде встановлено на око, що бджоли рівномірно розподіляються по вуликах.

У тому вулику, де не виявиться матки, приблизно через 20—30 хв після поділу бджоли почнуть непокоїтися, виходити на передню стінку і прилітну дошку, метушитися, показуючи тим самим, що вони осиротіли. Цій сім’ї й дають плідну матку.

У сім’ї, створені таким способом, потрапляють бджоли різного віку. Тому вони зразу ж після поділу материнської сім’ї нормально працюють у полі (збирають нектар і пилок, приносять воду, доглядають за розплодом, будують стільники). Такі сім’ї біологічно повноцінні, важливо їх забезпечити пергою.

Обидві нові сім’ї у той час, що залишився до зимівлі, достатньо зміцніють і забезпечать себе запасами корму. А якщо після першого головного медозбору буде ще й другий, тим більше третій, то дадуть і товарну продукцію.

Сім’ї, яким підсадили неплідних маток або дали маточники, значно відстають у рості від сімей з плідними матками, запасають менше меду, але до зими виростають і забезпечують себе кормом.

Сильні сім’ї, які можна розділити в більш ранні строки (біологічної зрілості вони досягають неодночасно), дадуть нові сім’ї кращої якості. До головного медозбору вони зможуть створити чималі резерви польових бджіл, особливо, якщо невдовзі після поділу їм дати по 1—2 рамки зрілого розплоду від сімей неподі-лених і здорових.

При захворюванні бджіл па пасіці підсилювати сім’ї розплодом або бджолами від інших сімей не можна. Прийоми, що передбачають це, з технології повинні бути виключені.

Ділити сім’ї пополам на початку головного медозбору, як і змушувати безматочні половини сімей виводити собі в цей час свищових маток (такі рекомендації, на жаль, зустрічаються), економічно невигідно. У сім’ях, залишених після поділу з плідними матками, загострюється інстинкт росту, матки розвивають високий темп яйцекладки, робіт по догляду ва розплодом стає більше, льотні резерви, й без того незначні, зменшуються. Великих запасів меду з першого головного медозбору вони, природно, не зроблять і в кращому разі заготовлять їх тільки за рахунок наступних медозборів, якщо вони будуть.

У сім’ях, які виводять собі свищових маток, енергія льоту бджіл за медозбором буває значно слабшою, ніж у сім’ях з плідними матками. Коли ж матки виведуться, спаруються і в гніздах появиться розплід, льотна діяльність стане нормальною, але медозбір вже закінчиться чи підійде до кінця. До того ж ці сім’ї мають тенденцію до послаблення. З дня виведення свищових маток до народження від них перших бджіл мине понад 40 днів — строк за тривалістю дорівнює періоду життя бджоли. А щоб нагромадились необхідні для сімей льотні резерви, потрібно буде ще немало часу. Безрезультатно для них може закінчитись і черговий медозбір. їх доведеться годувати медом чи цукром, тобто утримувати одиниці, які споживають, а не виробляють. Можливо, що й у наступному році ці сім’ї не стануть продуктивними — адже матки у них неповноцінні, свищові.

Невигідно ділити сім’ї і після головного медозбору. Товарний мед, який збере сильна неподілена сім’я, доведеться віддати но-воствореній сім’ї на корм. Нерідко пізно організовані сім’ї не встигають наростити необхідні резерви бджіл до осені і в зиму йдуть слабкими.

Відводок із бджіл і розплоду кількох сімей.

Іноді нову сім’ю вигідніше створити не за рахунок однієї, а 2—3, тобто зробити її сильнішою. Матку дають їй плідну. Такий відводок прийнято називати збірним. Техніка формування відводка та ж сама, що й протиройового (індивідуального).

Збірні відводки мають суттєвий недолік: у них після формування залишаються одні нельотні бджоли. Вони ще не знайомі з місцевістю, тому не повертаються в материнське гніздо. Ця біологічна особливість і покладена в основу штучного роїння — відокремлення частини бджіл і розплоду для нової сім’ї. Але молоді бджоли не здатні виконувати більшості вуликових і тим більше польових робіт, тому відводок протягом 4—5 днів майже не проявляє зовнішніх ознак життя (бджоли з вулика не вилітають).

Інша картина спостерігається в природному рою. З ним виходять такі бджоли, які здатні виконувати всі роботи, як у гнізді, так і в полі з перших же хвилин самостійного існування. Проте біологічно повноцінним можна зробити й збірний відводок. Такі нідішдки формують не вдень, а ввечері, коли літ за медозбором майже припиняється. Льотні бджоли, що потрапили у відводок, вже не повертаються в материнські гнізда.

Льотки відводків на час комплектації їхніх гнізд тримають накритими. Гнізда укріплюють до перевезення. Увечері в той же день ці сім’ї відвозять на нове місце до джерела медозбору на віддаль не ближче 5 км від пасіки, інакше бджоли повернуться на попереднє місце і відводки стануть біологічно неповноцінними. Вранці наступного дня бджоли облетяться і почнуть трудове життя. За час медозбору льотні бджоли втратять умовний рефлекс на старе місце і після повернення на пасіку в свої попередні гнізда вже не злетять.

У сильних збірних відводках зразу ж створюються сприятливі умови для яйцекладки маток і виконання інших невідкладних робіт. За продуктивністю такі сильні відводки майже не відрізняються від основних сімей, із резерву яких вони сформовані. Відбір від материнських сімей невеликої кількості бджіл і печатного розплоду позитивно впливає на їхній фізіологічний стан. Попе-реджується прояв інстинкту роїння, продовжується період росту, зберігається робочий стан.

Сім’я з пакетних бджіл.

При організації нових пасік або розширенні існуючих все частіше використовують пакетних бджіл, їх одержують із спеціальних розплідницьких господарств (розплідників) , які відправляють замовникові бджіл авіаційним, залізничним або автомобільним транспортом у пакетах (особливих ящиках).

Пакетний спосіб розведення бджіл дає змогу організувати нову сім’ю в більш ранні строки, ніж її можна було б створити на місці. Вона практично може брати участь в усіх медозборах сезону, встигає добре підготуватися до зими. У перший же рік пакетні бджоли побудують собі нове гніздо, зроблять запаси корму. При особливо сприятливих погодних і медозбірних умовах вони покриють витрати на їх придбання й навіть можуть дати товарний мед.

Пакети з бджолами — це своєрідний рій, тобто значна маса бджіл (1,2 кг) з маткою без гнізда. У дорозі вони живляться рідким кормом із спеціальної металевої годівниці. Висилають бджіл і в стільникових пакетах. Вони складаються з такої ж кількості бджіл, плідної матки, чотирьох гніздових стільників, з яких півтора з печатним розплодом, і 3 кг корму.

Стільникові пакети висилають переважно пасічникам-почат-ківцям. Транспортують їх у фанерних ящиках з вентиляцією, без-стільникові — в сітчастих. У безстільниковому пакеті до бджіл постійно відкритий доступ повітря, вони висять в ньому великим гроном, як рій на гілці, ведуть себе спокійно й дуже добре переносять дорогу (протягом 2—3 діб можуть навіть бути без корму).

Сітчастий пакет набагато менший від фанерного, що дуже важливо при пересиланні бджіл на далекі відстані, особливо літаком.

Бджолорозплідницькі господарства бджіл пересилають тільки в безстільникових пакетах. Сучасне промислове і любительське бджільництво вже практично не може обійтися без пакетної справи. Особливо добре вона розвинена у США, Австралії та в інших країнах, де організоване промислове бджільництво. У нас виробництвом пакетних бджіл займаються спеціалізовані господарства Молдови, України, Північного Кавказу, Грузії та Середньої Азії. Природа пробуджується тут рано і починає давати бджолам нектар і пилок, коли в інших зонах країни ще холодно. Сім’ї вирощують багато розплоду. До того часу, коли в центральних районах Росії, на Півночі і в Сибіру місцеві бджоли облетяться після зимівлі, бджолорозплідники і бджолярські ферми півдня мають можливість сформувати від кожної сім’ї по одному пакету. В Туркменії, наприклад, молоді бджоли змінюють перезимованих уже в березні. Відправляти пакети тут починають у кінці квітня — на початку травня. Сім’ї до цього строку бувають сильними і готовими до роїння. Відбір від них частини бджіл в цей час не тільки не шкідливий, а навіть корисний: інстинкт роїння згасає, вони знову вступають у період росту. До медозбору з весняних медоносів сім’ї підсилюються, добре їх використовують, не кажучи вже про наступні. Ці сім’ї можуть дати й по другому пакету.

Пакети формують із молодих, нельотних бджіл. їм на новому місці треба побудувати гніздо, виростити до головного медозбору нові покоління і багато розплоду, за рахунок якого сім’ї будуть підсилюватися і створювати резерви. Пакет із бджіл, які вже брали участь у медозборі, не здатний виконати ці біологічні функції.

Дуже важливо, щоб маса пакета відповідала кондиції. Встановлено, що сім’я, маса якої 1200 г, має можливість самостійно рости, добре підготуватися до медозбору, заготовити собі зимові запаси.

Нормальний ріст пакетної сім’ї прямо пропорціональний ступеню яйцекладки матки. Як відомо, найвищою плодючістю відзначаються молоді матки віком не старше року їх і відправляють з пакетними бджолами. Звичайно маток беруть з матковивідних пасік, а бджіл — з виробничих. Маток попередньо розміщують у кліточках і кладуть зверху, під кришками пакетів. При формуванні стільникового пакета в однієї сім’ї (материнської) матка залишається в пакеті у загальній масі бджіл.

Пакетна сім’я повинна добре використовувати головний медозбір уже в поточному році. Тому необхідно, щоб вона прибула до місця призначення не пізніше як за вісім тижнів до медозбору.Враховуючи ці строки, і подають заявки на пакети. Краща продуктивність, природно, буде у сім’ях з довшим періодом підготовки до медозбору.

Для збільшення пасіки цілком придатні пакети, одержані і в пізніші строки, але не пізніше початку головного медозбору, щоб бджоли змогли заготовити собі хоча б корм на зиму.

Ще до прибуття бджіл на станцію призначення для кожного пакета готують вулик з комплектом сушняка та вощини. Якщо в цих стільниках будуть мед і перга, що дуже бажано, вулик накривають стелею й дашком, льотки закривають, щоб у них не проникли бджоли-злодійки, оси і мурашки. Для стільникового пакета у вулик ставлять стільник з медом і пергою, для безстільникового — 4—5 рамок із запасами корму.

Як тільки пакети прибудуть на залізничну станцію чи в аеропорт, їх одержують, привозять на пасіку й до вечора тримають у затінку або прохолодному приміщенні при вільному доступі повітря. В кінці дня пакети підносять до вуликів і переселяють у них бджіл. Температура повітря до цього часу знижується, літ інших бджіл пасіки вщухає, небезпека нападу на пакети стає мінімальною. У такий час не виходять на орієнтовний обліт і пакетні бджоли. За ніч вони заспокоюються, освоюють гніздо. В хмарну та прохолодну погоду бджіл переселяють і вдень.

Із стільникових пакетів рамки з бджолами по черзі переносять у вулик. Бджіл, які залишилися на стійках ящика, витрушують на стільники.

Безстільниковий пакет підносять до вулика, відкривають його, кліточку з маткою розміщують між рамками, бджіл витрушують. Гніздо закривають. Для збереження тепла і запобігання крадіжкам бджіл льотковий вкладиш ставлять на малий виріз. Верхній льоток закривають.

Бджіл із безстільникових пакетів можна й не витрушувати. Для цього на підготовлені вулики розміщують по порожньому корпусу. На рамки над кліточкою з маткою кладуть відкритим боком безстільникові пакети. Вулики накривають. Бджоли самі поступово перейдуть на стільники. Через 1—2 години порожні пересильні ящики і корпуси знімають. За ніч пакетні бджоли освояться у новому гнізді, а вранці облетяться й почнуть працювати. Після обльоту маток із кліточок звільняють.

Якщо матка під час пересилання загинула, пакет розсипають по 2—3 сім’ях.

При організації нової пасіки і відсутності стільників безстільникові пакети переселяють на рамки з вощиною й зразу ж забезпечують кормом. Годівниці з цукровим сиропом розміщують зверху або збоку гнізда. Нові порції сиропу дають у міру звільнення годівниць на ніч, щоб уникнути нападу на них бджіл-злодійок. Поповнюють корм і пакетним бджолам, пересадженим на готові гнізда. Щоб пакетна сім’я нормально росла і могла стати продуктивною, їй на період росту треба дати в перші 2—З тижні не менше 10 кг корму. Бажано, щоб сім’ї, крім того, знаходились в умовах хоча б невеликого підтримуючого нектарного чи пилкового медозбору.

Якщо пакети бджіл надійшли до початку продуктивного медозбору і погода сприяє їх роботі, такої кількості корму давати необов’язково. Сімей, які активно включились у роботу, не турбують два тижні, а із слабким льотом, що не приносять обніжжя, оглядають не пізніше, як через п’ять днів після пересадки у вулики. Маток, які не почали відкладати яйця (плідні матки іноді погано переносять пересилання), знищують, а бджіл приєднують до сусідніх сімей.

За перші два тижні більша частина рамок буде зайнята розплодом, кількість бджіл у сім’ях почне зменшуватися, а до кінця третього тижня їх стане менше, ніж потрібно для вирощування розплоду. Проте цей критичний період триває недовго. Як тільки почнуть виплоджуватися молоді бджоли, сила сім’ї відновлюється, крива росту підніметься вгору. І все ж до початку цього критичного періоду кожну сім’ю краще підкріпити, підсилити 1—2 рамками зрілого (на виході) розплоду або безматочним безстільниковим пакетом. Такі пакети з масою бджіл 400— 800 г бджолорозплідницькі ферми поставляють спеціально. Особливо вони поширені за кордоном.

Ріст підсилених сімей-пакетів помітно прискорюється. Через чотири тижні з дня переселення об’єм вуликів збільшують: ставлять нові корпуси (другі), заповнені стільниками і вощиною. Через 7—10 днів, коли сім’ї освоять їх, корпуси міняють місцями.

До зацвітання рослин головного медозбору кожна пакетна сім’я займе обидва корпуси й буде мати не менше десяти рамок з розплодом, тобто стане здатною зібрати багато меду.

Сім’ї-пакети, маючи молодих плідних маток, у ройовий стан не приходять. Догляд за ними простий і нетрудомісткий, що й дає змогу при тих же затратах часу обслуговувати в 2—3 рази більшу пасіку, ніж при роботі з перезимованими бджолами.

Розплідники розсилають бджолині пакети, необхідні для збільшення кількості сімей, у чітко визначені райони згідно з планом породного районування бджіл. У центральні області Росії, в Сибір, на Північ і Далекий Схід, зокрема, відправляють тільки бджіл середньоросійської породи. Пасічникам-любителям пакети з бджолами висилають за заявками пасічницьких товариств.

Бджоли з любительської пасіки.

Майже у кожного досвідченого пасічника-любителя і в добровільних бджільницьких товариствах щорічно створюються значні резерви бджолиних сімей, які вони охоче продають на договірних засадах місцевим пасічникам-початківцям і навіть на замовлення інших областей.

Сучасні пасічники-любителі — здебільшого прихильники і патріота бджільництва, знавці улюбленої справи, які постійно вдосконалюють свою майстерність, охоче діляться досвідом. Вони застосовують на пасіках передову технологію, ведуть селекційну роботу, активно борються з хворобами, вивозять бджіл на медозбір і для запилення сільськогосподарських культур.

Продукція, реалізована пасічниками-любителями,— мед, бджоли, матки (як правило, високої якості) — відповідає стандартам. Її якість контролюється бджільницьким товариством. Бджіл продають разом із вуликами чи в 4—6-рамкових пакетах.

Бджільницькі товариства дарують бджіл школам і станціям юних натуралістів для організації пасік, знайомлять учнів з життям бджіл і роботою на пасіці, прищеплюють любов до природи.

Добровільні товариства пасічників-любителів, які створені в усіх областях, краях і республіках, сприяють збільшенню кількості сімей і розвитку бджільництва в країні.