Двоматочне бджільництво.

Бджільництво. Медоносні бджоли. Бджоли.Розплiд бджiл. Розмноження бджiл. Бджолина сім’я.Хвороби бджiл. Бджоли.Роїння бджiл. Нуклеуси. Збiльшення пасiки. Матки бджол. Медозбiр. Двоматочне бджільництво. Мед. Пилок бджолиний.Маточне молочко.Прополiс.Бджолина отрута. Як готуються бджоли до зими. Бджоли зимою. Вулик.

У зв’язку з особливостями сучасного сільськогосподарського виробництва умови, в яких ще не так давно жили медоносні бджоли, різко змінилися: площі орних земель значно збільшились, а природні медоносні вгіддя, що були колись головним джерелом кормів для бджіл, навпаки, зменшилися. Під польові культури, серед яких багато медоносних, почали відводити великі площі.

Особливу цінність почали становити гречка, соняшник, бавовник, еспарцет, конюшина, ефіроолійні та інші культури. Там, де їх вирощують, природні ресурси нектару не тільки не зменшились, а й зросли, нерідко значно, і, що найголовніше, сконцентрувалися.

Ці нові умови, характерні для всіх промислово розвинених країн, природно, не могли не викликати змін і в технології бджільництва. Вони сталися головним чином у тих ланках, які зумовлюють нарощування додаткових резервів бджіл і відкривають можливості кращого використання джерел нектару.

Особливість нової технології полягає в тому, що до одноматочної бджолиної сім’ї у певний час підключають другу матку. Це дає змогу не тільки значно скоротити тривалий період, який звичайно потрібний для вирощування сильної сім’ї з однією маткою, а й нарощувати резерви бджіл і розплоду, завдяки чому продуктивність сім’ї зростає в 1,5—2 рази.

К. Л. Феррар писав, що поділ сильних сімей за 6—8 тижнів до головного медозбору з метою утворення двоматочних сімей є способом посилення інтенсивності вирощування розплоду на початку сезону і підвищення малопродуктивності під час головного медозбору. Двоматочну систему російські бджолярі називали системою весняного нарощування сили.

Запилювальна діяльність сильних двоматочних сімей дає більший ефект у підвищенні врожайності культур, на яких вони працюють.

Практика двоматочного утримання бджіл внесла корективи й у деякі питання теорії. Біологи не раз намагалися довести, що найкращі результати в медозборі дають сім’ї масою 6 кг і навіть менше.Проте добре відомо, що всі найвищі медозбори у нашій країні і за кордоном були одержані сім’ями, маса кожної з яких досягала-9—10 кг, а то й більше і нарощувалася вона не без допомоги інших маток.

До двоматочної системи пасічники прийшли не випадково. Першою сторінкою історії цього виду корисних комах вважають багатоматочність. До відгуку цієї біологічної особливості далеких предків треба, мабуть, віднести і випадки мирного тривалого півіснування в сім’ях по дві, іноді й три матки, що нерідко й до цього часу зустрічається у медоносних бджіл.

При тихій заміні маток явище двоматочносгі спостерігається у бджіл усіх без винятку порід. Практиці відомі і факти благополучної зимівлі нічим не ізольованих маток в одному клубі бджіл.

Природа, оберігаючи індивідуальність кожного живого організму, не завжди, виявляється, суворо дотримується цієї індивідуальності відносно сім’ї медоносних бджіл. Під час роїння, наприклад, одночасно або слідом один за одним рої різних сімей, які виходять, об’єднуються нерідко по 2—3, а іноді й більше, в один рій. Характерно, що вони, різні за своїм походженням, об'єднуються мирно і, що найбільш варте уваги, посаджені в одне житло, працюють з надзвичайною енергією.

Об’єднані рої за високу медистість справедливо називають медовиками. Рої-медовики успішно використовували в практиці відомий бджоляр і дослідник О. С. Буткевич та інші видатні російські бджолярі.

Природа не виключила і другий тин природного порушення індивідуальності сімей. Рій, який заздалегідь не підшукав собі житла, іноді змушений проситися в чуже, де вже живуть бджоли, і вони його охоче приймають.

Під час весняного очисного чи орієнтувального обльоту, особливо бурхливого, при сильному вітрі і недостатніх орієнтирах часті випадки блукання бджіл і нальоту на вулики з чужими сім’ями, від чого вони ще більше підсилюються. Інколи сім’ї, які втратили матку і погано перезимували, при відсутності корму і вилітають з своїх гнізд в інші й залишаються там.

А якою лавиною летять додому бджоли при небезпеці грозового дощу. Якщо на їхньому шляху зустрінуться чужі пасіки, тисячі бджіл не повернуться у свої гнізда. Багато їх осяде на крайніх вуликах своєї пасіки, особливо, коли бджоли летять важко навантажені нектаром.

Сім’ї, на які чужі бджоли зробили наліт, підсилюються, часто дуже помітно, значно підвищується їхня продуктивність.

В основі методу двоматочного утримання лежить найважливіша біологічна особливість — здатність бджіл різних сімей при наших ситуаціях мирно об'єднуватися, жити й активно працювати а одній могутній сім’ї.

Сучасне світове бджільництво практично давно вже не обходиться без використання елементів двом уточної системи і, до речі, прийшло воно до цього мимоволі. Ослаблені під час зимівлі сім’ї, не здатні самостійно рости, або осиротілі й приречені на загибель, весною приєднують до інших. Це значно поліпшує якість підсилених сімей і їхню роботу на ранніх весняних медоносах, навіть якщо вони були й непоганими.

Не всі сім’ї однаково добре встигають підготуватися до головного медозбору. Ті, в яких резервів недостатньо і вони не спроможні дати товарну продукцію, звичайно об’єднують або приєднують до сусідніх сильніших. І це себе виправдовує значним підвищенням продуктивності.

У практиці часто навіть підкріплюють добрі сім’ї за рахунок таких же по силі. В Гірському Алтаї, наприклад, за короткий період весни сім’ї не встигають наростити великі льотні резерви до раннього головного медозбору з жовтої акації. Тому пасічники розміщують вулики попарно й на початку медозбору один з кожної пари для відбору льотних бджіл відносять вбік. Підсилена сім’я збирає меду в 1,5—2 рази більше, ніж могли б зібрати його обидві сім’ї, працюючи самостійно.

Деякі сім’ї, як відомо, через свою слабкість не можуть підготуватися до зими і важко її переносять. Тому їх об’єднують по 2—3 або підсилюють ними інші сім’ї. Доцільність цього доведена на практиці. Такі сім’ї добре зимують, весною використовують усі медозбори. Від них можна раніше організувати відводки, збільшуючи кількість сімей.

Об’єднуючи сім’ї і позбавляючись низькопродуктивних, пасічник одночасно поліпшує і породні властивості своїх бджіл. А це має неабияке значення.

У технології сучасного бджільництва важлива ланка — про-тиройові відводки. Крім прямого призначення, вони стали основою для вирощування додаткових резервів бджіл і розплоду, якими підсилюють сім’ї до медозбору, й органічно ввійшли в двоматочне бджільництво.

Підсилення одних сімей іншими практикував ще М. М. Витвицький, пристосовуючи для цього навіть звичайні борті (рамкових вуликів тоді не було). Дупло він поділяв на дві частини і поселяв у них рої. В перегородці робив отвір діаметром 40 мм і закривав його втулкою. Коли починався головний медозбір і потрібно було мати одну велику сім’ю, М. М. Витвицький виймав втулку й змушував рої об’єднатися. Він писав, що робочі бджоли заморять ту матку, яка менш досконала, і тоді будуть мирно жити, наче діти однієї матері.

Найбільшу результативність дає двоматочне бджільництво там, де є кілька яскраво виражених головних медозборів, як коротких, так і тривалих. Воно включає ряд способів вирощування й підключення додаткових резервів, а також об’єднання двох сімей в одну. Визначаються вони строками настання головних медозборів та їхнім характером.

Підсилення льотними бджолами.

Цей спосіб застосовують при використанні коротких сильних головних медозборів, коли потрібно особливо багато бджіл-збиральниць і коли дорога кожна година,— з білої і жовтої акації, липи та зніту.

За порівняно короткий період після зимівлі до зацвітання акації сім’ї, навіть сильні, не встигають наростити великі резерви льотних бджіл.

До цього часу перезимовані бджоли заміняться молодими, гнізда заповняться розплодом. Маса вже значна і продовжує збільшуватися. Сім’ї ростуть, але значного резерву льотних бджіл, який би вони могли використати при потребі до початку мзсового цвітіння медоносів і максимального виділення нектару, не створили. Половина можливого медозбору не використовуються. Тому сім’ї з максимальними резервами створюють штучно.

Для двоматочного бджільництва ще влітку попереднього року формують відводки. Найкраще це робити на початку цвітіння останнього головного медоноса. У багатокорпусних вуликах їх утримують під час зимівлі по одному над гніздами сильних сімей.У розділювальному дні чи стелі, що відділяють відводок від сім’ї, отвори для видалення бджіл з обох боків закривають густою металевою сіткою.

Відводок добре перезимує, весною буде нормально розвиватися і зможе підсилити сім’ю на період раннього медозбору, якщо він матиме 4—5 повних вуличок бджіл. Гніздо на зиму разом із кормовими запасами розміщують всередині корпуса проти льотка.

Деякі зарубіжні бджолярі відокремлюють відводки від сімей подвійною розділювальною сіткою, яка виключає зустріч і поєдинок маток. Щоб під час весняного обльоту виключити можливий зліт бджіл з однієї сім’ї в іншу, корпус із відводком льотком повертають у протилежний бік.

Відводки одержують достатню кількість тепла від сильних сімей, клуби їхні розміщуються над клубами цих сімей, тому корму вони витрачають мало, зимують добре. Повітрообмін у вулику відбувається через обидва льотки нижньої сім’ї, сітчасту перегородку, через льоток і отвір у стелі відводка.

Весною сім’ї і відводки ростуть самостійно. З нагромадженням у гніздах сімей печатного розплоду частину його (по 2—3 рамки без бджіл) передають відводкам. Відводки з резервними матками можна утримувати окремо від сімей. Відводок нормально зимує, якщо маса бджіл його буде не менше 600 г, а запаси меду 8—10 кг. Ще кращі умови створюються для відводків при парному розміщенні їх у корпусі, розділеному тонкою непроникною для бджіл перегородкою. Весною, до очисного обльоту, відводки роз’єднують і поміщають на вулики з сім’ями, для яких вони будуть вирощувати резерви. їх ставлять на подвійні сітчасті решітки чи стелі з отворами, закритими з обох боків металевою сіткою, льотками вперед або назад.

При утриманні бджіл у 12-рамкових вуликах відводки з 4— 5 рамок поселяють в окремі вулики, розміщуючи їх поряд з материнськими, в лежаках — збоку материнських гнізд льотками ибік або назад. Ці відводки будуть використовувати тепло своїх сімей, тому маса їх може бути меншою — 400—500 г.

Оскільки клуб сімейки, як правило, формується безпосередньо біля перегородки, яка відокремлює його від сім’ї, то крайня рамка повинна бути повномедною, інакше бджолам може не вистачити корму.У розгородженому лежаку з льотками в різні боки, обігріваючи одна одну, можуть зимувати кілька сімейок. Використовуючи спільне тепло, вони менше витрачають енергії на самозабезпечення. Як і в багатокорпусних вуликах, відводки періодично підсилюють зрілим (на виході) розплодом.

До медозбору з акації перезимовані відводки займають звичайно по корпусу, а їхні материнські сім’ї — по два і продовжують залишатися в стані росту.

Як тільки контрольний вулик покаже початок медозбору, льотних бджіл відводків передають материнським сім’ям. Ці реальні резерви зразу приступають до роботи. При утриманні бджіл у багатокорпусних вуликах резерви відбирають за допомогою розділювального дна .

Розділювальне дно, на відміну від звичайного, має обв’язку з усіх чотирьох боків. Зверху і знизу від підлоги вона виступає лише на 8 мм. На передньому і задньому боках обв'язки вирізано по два щілиноподібних льотки шириною 60 мм (пасічники Румунії роблять льотки спереду, ззаду і з боків конусоподібними). В тому разі, коли відводок і сім’я працюють самостійно, всі льоткові вирізи у розділювальному дні, крім одного верхнього із заднього боку, закривають. Якщо відводку дають неплідну матку, то це запобігає зальоту при її поверненні із парування в льоток основної сім’ї.

Для зручності роботи бджіл відводка корпус його зсувають у бік передньої стінки на половину ширини обв’язки розділювального дна. Оголена частина буде своєрідною прилітною дошкою.

При відборі льотних бджіл робочий льоток відводка закривають наглухо, а нижній (під ним) відкривають. Для утворення прилітної дошки корпус відводка разом із дном зсувають на половину товщини стінки корпуса, на якому він знаходиться. Одночасно відкривають у розділювальному дні верхній задній льоток. Через нього льотні бджоли відводка підуть на медозбір. При поверненні ж вони рефлекторно спробують проникнути в своє гніздо через льоток, до якого звикли. Але оскільки він тепер закритий, а всього на якийсь сантиметр нижче відкритий другий, що веде вже у гніздо материнської сім’ї, в нього вони і заходять. Такий відбір бджіл відводка і передача їх сім’ї здійснюються для обох сімей непомітно, без будь-яких затрат праці і часу пасічника.

Для розміщення нектару об’єм гнізд основних сімей збільшують надставками. Відводки, а разом з ними й їхні льотки відповідно піднімуть. Це призведе до деякого збентеження бджіл, що злітаються, але воно порівняно швидко проходить. Бджоли звикають до нового розміщення льотка.

За допомогою розділювального дна відібраних бджіл можна знову повернути у відводок. Така потреба іноді виникає. Чекали, наприклад, інтенсивний медозбір, але змінилася погода (посуха) і він різко скоротився. При таких обставинах у підсилених сім’ях може виникнути ройовий стан, і черговий медозбір вони тоді як слід використати не зможуть. Щоб цього не сталося, нижній льоток розділювального дна, в який бджоли звикли літати, закривають , а над ним (льоток у відводок) відкривають. Ця комбінація із льотками дає змогу не тільки повернути бджіл, що раніше злетіли з відводка, а й відібрати частину їх з резервів материнської сім’ї, які на цей час почали працювати, у новий льоток.

Щоб відібрати льотних бджіл від відводків у 12-рамкових вуликах, їх відносять на нове місце. Для використання резервних нідводків у лежаках на вулики ставлять по спільному магазину. Гнізда відкривають не повністю, а частково, лише по боках, трохи ліпшаючи полотнинку або виймаючи по одній дощечці. Діафрагми, що відділяють сім’ї від відводків, не виймають. Кожна сім’я, основна і помічниця, зберігаючи свою самостійність і відособленість, буде працювати колективно в спільному магазині. У нього бджоли входять і виходять через відкриті частини гнізда. Матки п спільний магазин, як показала практика, не заходять. У розплідних гніздах мед не нагромаджується.

Після медозбору з акації відводки продовжують рости і нарощувати резерви. З початком медозбору із соняшника від них підбирають не тільки льотних бджіл, а й по половині гнізда з розплодом, переважно зрілим, і молодими бджолами (без матки).

На основі кожної залишеної частини розплідного гнізда сформується цілком життєздатний відводок, який піде в зиму. Він може потребувати лише своєчасного поповнення запасів корму.

Там, де головний медозбір настає влітку і характер його бурхливий, сильний (з липи, зніту), а медоноси-попередники сприяли росту сімей, маса їхня буває досить великою, щоб самостійно використати ці медозбори. І все ж підсилення цих сімей додатковими резервами підвищує їхню продуктивність і тим більше, чим інтенсивніший медозбір. Витрати на утримання допоміжних сімей окупаються в кілька разів.

Найкращі результати і тут дають сім’ї-помічниці, сформовані па базі перезимованих резервних маток. Оскільки при літньому головному медозборі період нарощування бджіл, призначених для підсилення, дуже довгий, пускати в зиму сильні допоміжні відводки немає потреби. Вони до того ж потребують великих запасів корму. Тому відводки формують невеликими, з 3—4 рамок, із масою бджіл 400—500 г. Створюють їх у кінці останнього продуктивного медозбору. Краще зимують вони при парному утриманні або над гніздами сімей.

До корпуса прибивають фанерне дно з отворами, як у стелі, по боках від глухої діафрагми, яка розділяє корпус на рівні частини. Отвори з обох боків загрЯтовують густою сіткою. У кожному відділенні просвердлюють льоток на протилежних боках. Гніздо розміщують біля діафрагми. Оскільки при парному утриманні клуби бджіл розміщуються безпосередньо біля перегородки, рамки з медом біля неї ставлять масою не менше 2,5 кг. Решта 3,5—4 кг повинні знаходитися в інших стільниках. Для кращого газообміну вулика стелю нуклеуса не переутеплюють.

Весною, ще до обльоту бджіл, сімейки роз’єднують. Одну залишають на місці, другу поміщають над гніздом сусідньої сім’ї. Сімейки поступово підсилюють зрілим розплодом, забезпечують медом і пергою. У міру росту основних сімей, особливо коли в них почнуть проявлятися ройові ознаки, у відводки переносять ще по 2—3 рамки із запечатаним розплодом, а замість них по 1—2 віддають з відкритим. Такого підсилення звичайно буває достатньо, щоб відводки до головного медозбору стали сильними сім’ями, які займають по два корпуси, а основні — не меншої сили з яскраво вираженим робочим станом.

Об’єднання льотних резервів робить сім’ї медовиками у повному значенні цього слова. Для розміщення принесеного нектару їм буде потрібно збільшити об’єм вуликів зразу ж щонайменше в два рази.

Корпуси з відводками знімають і встановлюють на нові денця, позаду вуликів. Найближчим часом у відводків відновлюється льотна діяльність — при втраті збиральниць їхні функції починають виконувати бджоли молодшого віку. Відводки нарощують нові резерви для використання на черговому головному медозборі.

Для підсилення сімей з успіхом можна використовувати і пакетних бджіл, яких виробляють бджолорозплідники. Вартість пакета приблизно така ж, як і 8—10 кг меду, тоді як сім’я, підсилена цими бджолами, може зібрати його у кілька разів більше. Найідеальніший пакет для підсилення бджолиних сімей — безстільниковий з 1,2 кг бджіл.

Ранні (травневі) пакети бджіл також можна включати в технологію двоматочного бджільництва. До літніх медозборів вони встигають наростити щонайменше по корпусу бджіл і розплоду й відбудувати по кілька стільників.

Передача бджіл і розплоду. Там, де медозбір не тільки сильний, а й тривалий — до місяця, як, зокрема, в зонах, багатих на зніт, або на Далекому Сході, де липа представлена трьома різновидностями, а рельєф порізаний, горбистий, інтенсивність льоту бджіл уже в другій половині може ослабнути — кількість відмираючих, спрацьованих не поповнюється новонародженими.

Щоб сім’ї до кінця медозбору зберегли свою силу, одночасно з передачею льотних бджіл їм віддають частину (по 3—4 рамки) печатного, більш зрілого розплоду. Ставлять їх у розплідні корпуси замість медових стільників. У середині медозбору підсилюють вдруге.

Далекосхідні пасічники практикують нарощування резервів за допомогою ранніх весняних відводків. Формують їх на початку другої декади травня на маток, спеціально підготовлених до цього строку. Відводки поступово підсилюють зрілим (на виході) розплодом. Це дає змогу маткам розвивати високий темп яйцекладки, а частковий відбір розплоду від материнських сімей запобігає загостренню інстинкту роїння.

Відводки, утворені за 45—50 днів до зацвітання липи, стають майже такими ж сильними, як і їхні материнські сім’ї. Цей спосіб нарощування додаткових резервів економічний і ефективний.

Якщо після звичайного короткого й сильного медозбору з липи іде головний медозбір з коріандру, гречки чи інших медоносів сім’ї підсилюють зрілим розплодом, якого у відводках в цей час буває багато. По 4—5 рамок розплоду віддають сім’ям на початку зацвітання медоносів. Перші кілька днів ці резерви ще не ввійдуть у дію. До початку масового цвітіння рослин значна частина бджіл із розплоду вийде й почне брати участь у внутрішньовуликових роботах, а потім і в зборі нектару. Якщо медозбір триває понад місяць (гречку часто висівають у різні строки), то це підсилення дасть ще більшу користь.

Значний ефект у медозборі одержують і від підсилення сімей пакетами — по 500—600 г бджіл на сім’ю. На жаль, цей прийом «проваджується поки що повільно.

Приєднання допоміжних сімей.

Для використання останнього медозбору сезону (соняшникового, вересового, з бавовнику та ін.) допоміжні відводки приєднують до сімей. Сім’ї, які до цього брали участь у кількох головних медозборах, хоч і підсилювались штучно, слабшають, кількість розплоду в гніздах зменшується.

Щоб сім’ї знову змогли якомога повніше використати й останній медозбір сезону, до них приєднують відводки цілими. Робити це треба на початку медозбору, але не пізніше як за місяць до його закінчення. У багатокорпусних вуликах видаляють розділю-вальні денця або сітчасті перегородки, в лежаках розплідні гнізда відкривають повністю, діафрагми виймають; відводки з 12-рамкових вуликів переміщують на верх гнізд основних сімей. Для об’єднання бджіл різних сімей між їхніми гніздами кладуть лист паперу. Магазин з нижньої сім’ї піднімають наверх. Якщо підводок мав гніздовий корпус з магазином, його розміщують між розплідними корпусами підсилюваної сім’ї, відділивши знизу і зверху папером. Це прискорює об’єднання бджіл і робить його цілком безпечним. Усі магазини зосереджують зверху. Після об’єднання сім’я стає одноматочною, як правило, з молодою маткою, сильною, здатною з останнього медозбору зібрати багато меду і добре підготуватися до зими.

Якщо потрібні сім’ї в зиму ще сильніші, щоб їх можна було використати весною наступного року на інтенсивному медозборі з вербових, чи інших ранніх нектароносів, стару матку відсаджують у відводок з 4—5 рамок для додаткового нарощування бджіл i розплоду й ними підсилюють сім’ю після медозбору. Матку знищують або зберігають у нуклеусі для використання як помічниці в наступному році.

У зарубіжній практиці відомий спосіб утримання двох сімей, бджоли яких працюють в одному гнізді. Перезимовану сильну сім'ю весною, коли вона займе бджолами й розплодом два корпуси багатокорпусного вулика, ділять навпіл. У верхній корпус поміщають печатний розплід і дві рамки із значними запасами меду та перги. У нижньому сконцентровують стільники, що залишилися л відкритим розплодом і кормом. У нього ж переносять і матку. На цей корпус ставлять другий з рамками сушняку та вощиною й накривають подвійною розділювальною металевою сіткою з простором між ними в 19—20 мм. На цей корпус, як і на нижній, ставлять ще один із стільниками і вощиною. Гніздо накривають стелею й дашком.

В обв’язці над сіткою відкривають льоток. Через нього льотні бджоли повернуться у нижню сім’ю. Приблизно через три тижні,незважаючи на різність феромонів матки, створюється, очевидно, якийсь один запах у вулику, завдяки чому всі бджоли ніби стають рідними сестрами і між ними не виникає ворожнечі. В цей час розділювальну сітку замінюють дротяною розділювальною решіткою. У бджіл з’являється можливість спілкуватися й працювати як в одній сім’ї. Далі об’єм вулика збільшують постановкою магазинних надставок з урахуванням кількості нектару, що надходить, і перспективи медозбору. Надставки ставлять наверх.

Для запобігання роїнню посилюють вентиляцію, зсуваючи корпуси з розплодом вперед і назад відносно один одного на 20— 25 мм. Велика кількість відкритого розплоду від двох маток завантажує бджіл-годувальниць, стримує загострення інстинкту роїння.

У сім’ї з двома матками не виникає нестачі й маточної речовини. Вона постійно і рівномірно розподіляється по обох частинах гнізда. Двоматочні сім’ї завжди менш схильні до роїння. Якщо ж запобігти роїнню не вдається, то від сім’ї відбирають частину зрілого розплоду з маточниками й формують на них нуклеуси для утворення ранньою весною наступного року двоматочних сімей. Із закінченням останнього головного медозбору двоматочні сім’ї переводять на одноматочне утримання. Надставки із запечатаним медом знімають, розділювальну решітку видаляють. Другу матку не відшукують. Вважають, що у сім’ї залишається молода, сильніша матка. Магазини з медом і гніздові корпуси, звільнені від розплоду, приймають, сім’ю на ¡зиму залишають у двох корпусах.

Отже, двоматочна система бджільництва універсальна. Вона розширює можливості керування ростом і розвитком сімей, дає змогу створювати великі резерви бджіл до головного медозбвру, зберігати високу працездатність протягом усього сезону, одержувати рекордні і стійкі медозбори, щорічно замінювати маток на молодих, вирощувати до початку зимівлі сім’ї масою 3 кг. Втрата однієї з маток не призводить до втрати сім’ї.

Трутнеуловлювач.Медогонки.