Сухопутний транспорт
Одещина займає виключно вигідне транспортно-географічне положення. Її розміщення — приморське і прикордонне, на перехрестях важливих міжнародних водних та сухопутних шляхів — визначає надзвичайно потужний транспортно-розподільний і транзитний потенціал області. Тут сформувався розвинений транспортний комплекс, представлений усіма основними видами транспорту — водним (морським і річковим), залізничним, автомобільним, трубопровідним, електронним (лінії електропередач та зв'язку).
У господарському комплексі області провідну роль у перевезеннях вантажів і пасажирів відіграє автомобільний та залізничний транспорт . До 1991 р. спостерігалася висока стабільність у роботі транспортного комплексу області та певне зростання його техніко-економічних показників. В умовах глибокої економічної кризи протягом 1991-1994 років відбулося значне зниження обсягів роботи усіх видів транспорту, і лише починаючи з 1995 р. спостерігається певна стабілізація, а за окремими напрямками — і зростання перевезень.
Частка автомобільного транспорту у функціонуванні транспортного комплексу області за внутрішніми вантажо пасажиропотоками є визначальною. Вона сягає 70-80% в обслуговуванні внутрішньообласних перевезень вантажів і перевищує 90% в обслуговуванні обласних пасажиро-потоків. За нормальних умов (на рівні 1990 р.) автомобільним транспортом в області перевезено понад 150 млн т вантажів та близько 340 млн пасажирів з відповідними обсягами транспортної роботи на рік у 3,2 млрд тонно-кілометрів та 4,4 млрд пасажиро-кілометрів. При цьому основний обсяг (понад 93%) дають місцеві перевезення — міські та приміські.
В області функціонують 36 автовокзалів і автостанцій. Мережа автомобільних доріг з твердим покриттям перевищує 7,3 тис. км. Головними автомагістралями Одещини є траси Одеса — Київ, Одеса — Рені, Одеса — Миколаїв — Херсон, Одеса — Кучурган — Тирасполь. Область перетинає автодорога Полтава — Кишинів.
Залізничний транспорт виконує близько 17% усіх перевезень вантажів та понад 5% — пасажирів. Протягом року залізницями відправляють в області країни понад 30 млн т вантажів.Мережа залізниць області має загальну протяжність понад 1,1 тис. км. Її обслуговують близько 100 залізничних станцій, головними серед них є: пасажирська станція Одеса-Пересип, Іллічівськ-Поромна, Рені-Основна, Рені-Наливна; сортувальна станція Одеса-Сортувальна. Важливими транспортними пунктами є також Ізмаїл-Вантажна, Одеса-Застава-І, Роздільна-І-Дільнична, Котовськ-Дільнична, Білгород-Дністровський, Затока-Дільнична, Арциз-Дільнична.
Залізничний транспорт області потребує технічної реконструкції та подальшого розвитку. Ця проблема особливо загострилась у зв’язку з часткою України і Одещини у проектах міжнародних транспортних коридорів. У самої Одеси актуальною є потреба другого залізничного пасажирського вузла-вокзала. Лінії Одеса — Рені та Одеса — Колосівка потребують наскрізного прокладення другої колії. Потрібна під’їзна залізнична колія від Дзинелора до Усть-Дунайська. Одеська агломерація гостро потребує швидкісного залізничного сполучення від Іллічівська до Южного та між окремими районами й житловими масивами самої Одеси.
Водний транспорт у внутрішніх перевезеннях відіграє незначну роль, і його частка не перевищує 6% загального вантажопотоку області. Основний вид вантажів, що їх перевозять водним транспортом, зокрема по Дністру та Дністровському лиману, — будівельні матеріали.
Трубопровідний та електронний транспорт області бере участь у міжнародній співпраці. Територією Одещини проходять продуктопровід (аміакопровід) Тольятті (Росія) — Ананьїв — Богородчани, що транспортує російський газ до Румунії, газопровід Шебелинка — Одеса, нафтопровід Лисичанськ — Кременчук — Снігурівка — Одеса. Територію області перетинає надпотужна лінія електропередачі напругою 750 тис. вольтів (ЛЕП-750 кВ), що передає електроенергію Південно-Української АЕС через Дністровськ (Молдова) до Ісакчі (Румунія).
Морегосподарський комплекс
Одеська область займає перше місце в Україні за розвитком галузей, пов’язаних з морем та Світовим океаном.Такі галузі називають “морсгосподарським комплексом” . У його складі: морський флот — торговий, рибопромисловий, технічний, військово-морський; портове господарство та берегова інфраструктура (інженерно-технічні споруди та комунікації); галузі з розробки ресурсів моря та Світового океану — біологічних (риба, молюски, водорості тії ін.), мінерально-сировинних (нафта, газ, пісок, солі); галузі зі штучного розведення риби та молюсків (морекультура), рекреаційне господарство.
Морський та річковий транспорт очолюють два провідних пароплавства України - Чорноморське (Чорномор-ське морське пароплавство — ЧМП) та Дунайське (Українське Дунайське пароплавство). ЧМП керує морськими портами Українського Причорномор’я, серед яких і порт Одещини — Одеський, Іллічівський, Южний, Білгород-Дністровський. Українське Дунайське — організує роботу Ренійського, Ізмаїльського, Кілійського та Усть-Дунайського портів.
Одеський морський торговий порт — найбільший в Україні, має 33 вантажних та 6 наливних причалів, спеціалізується на перевезенні нафти і нафтопродуктів, а також генеральних тарно-штучних вантажів для країн Південно-Східної Азії, Індії, Китаю, країн Перської затоки. Вант;іжообіг порту зменшився з 30 млн т на рік у 1985 р. до 18 млн т у 1995 р.
У 1996 р. вантажообіг Одеського порту перевищив 19 млн т, при цьому його більшу частину (понад 14 млн т) становили транзитні вантажі, майже 4 млн т — експортні, понад 1 млн т — імпортні вантажопотоки.
Одеський порт за міжнародною класифікацією є великим (понад 10 млн т вантажів на рік) пол¡функціональним портом з високою часткою наливних (нафта та нафтопродукти) вантажів.
В Одеському морському торговому порту функціонують 39 причалів. Чотири з них спеціалізовані на обробці генеральних експортних вантажів, десять — на вантаженні зерна. Один причал приймає кубинський цукор-сирець, ще два — обробляють вантажі з портового холодильника та продукти, що швидко псуються. П’ять причалів Нафтової гавані призначені для обробки нафтових вантажів. Після реконструкції Нафтова гавань здатна обробляти близько 20 млн т нафти й нафтопродуктів на рік. Проте слід пам’ятати про її екологічну небезпечність для великого міста, оскільки вона розміщена майже у його центральній зоні.
Загальна потужність причалів Одеського порту складає 20 млн т вантажів на рік. Порт має середні глибини 10-11 м, максимальні — до 13 м. П’ять його пасажирських причалів обслуговують переважно туристів. Уздовж одеського узбережжя від Чорноморки до Лузанівки функціонують кілька портопунктів, що обслуговують приміські й курортні пасажиропотоки.
Іллічівський морський торговий порт донедавна мав такі класифікаційні параметри: це середній порт (клас портів від 5 до 10 млн т вантажів на рік) багатофункціонального типу, суховантажного підтипу, з активним вантажообігом (експортні вантажі дещо перевищують імпортні). Порт має сучасний контейнерний термінал та дві міжнародні паромні переправи. Він охоплює акваторію трьох басейнів Сухого лиману та дві якірні стоянки на зовнішньому рейді.
Порт приймає судна з осадкою до 11,8, а у другому басейні — до 9,5 м. Перший вантажний район порту з чотирма причалами переробляє навалочні вантажі, труби, метал, другий — має п’ять причалів і обробляє контейнери та генеральні вантажі на експорт. Сім причалів третього вантажного району переробляють генеральні вантажі, зерно, масла, а п’ять причалів четвертого району — хімічні та імпортні вантажі. Три причали п’ятого району обслуговують міжнародні паромні переправи Іллічівськ — Варна (Болгарія) та Іллічівськ — Поті (Грузія). Остання паромна переправа почала функціонувати восени 1996 р. і має проектну потужність до 30-35 млн т вантажів на рік. У стадії техніко-економічної розробки перебуває проект ще однієї міжнародної паромної лінії — Іллічівськ — Батумі (Грузія).
Загальний вантажообіг Іллічівського порту у 1996 р. становив 8 млн т, з яких 6,5 млн т (понад 81%) припадало на експортний вантаж.
Морський торговий порт Южний розміщений в Аджалицькому (Григорівському) лимані на віддалі 30 км на північний схід від Одеси. Це великий порт (вантажообіг понад 10 млн т) багатофункціонального типу з пере вантаженням експортних хімічних вантажів. Порт функціонує з червня 1978 року. При його спорудженні через пересип був проритий глибоководний канал, і автомобільна дорога з Одеси на Миколаїв прокладена в обхід лиману.
Вантажообіг порту Южного у 1996 р. продовжував скорочуватися і становить близько 4,2 млн т. Переважали експортні вантажі, частка яких становила майже. 80% (32 млн т). Близько 1 млн т припадало на транзитний вантажопотік.
Функціонують п’ять спеціалізованих комплексів, що обробляють вантажі. Два причали першого комплексу спеціалізовані на завантаженні експортного карбаміду. Ще два причали другого комплексу обробляють наливні вантажі: зкраплений аміак та метанол — на експорт, а також імпортну суперфосфатну кислоту. Третій портовий комплекс методом гідроналиву переробляє морський пісок (понад 1 млн т піску на рік). На двох причалах четвертого комплексу переробляють генеральні та навалочні вантажі, зокрема прокат, труби, метал. Сьомий причал у складі п’ятого портового комплексу спеціалізований на переробці імпортних фосфатів.
У зоні порту Южний на відстані близько 20 км вглиб моря проектують спорудження нафтового терміналу потужністю до 40 млн т імпортної нафти на рік. Термінал необхідний Україні, як альтеративне джерело постачання нафтопродуктами. Одначе його будівництво своїми рішеннями гальмує обласна Рада. Порт має хороші перспективи свого розвитку, перш за все, за рахунок закритої (у лимані) та глибоководної (близько 19 м) гавані. На даний час розроблена схема розвитку порту Южний, який буде мати загальний вантажообіг понад 80 млн т на рік.
Білгород-Дністровський морський торговий порт розміщений на західному березі Дністровського лиману. Він має проектну потужність 2 млн т вантажів на рік, обладнаний 8 причалами.
Дунайський портово-промисловий комплекс обслуговує зовнішньоекономічні зв’язки України з придунайськими країнами та країнами Центральної Європи, а також між Європою та Близьким Сходом, між Європою і причорноморськими державам С умар на потужність дунайських портів сягає 16 млн, реальний вантажообіг у 1996 р. складав лише 7,9 млн т. Переважають навалювальні та насипні вантажі — руда, вугілля, зерно, а також метал, обладнання, генеральні вантажі. Проектна потужність портів така: Ізмаїл —8,3 млн т, Рені та Усть-Дунайськ — по 3, Кілія — 0,8 млн т.
У складних економічних і геополітичних (війна у колишній Югославії) умовах потенціал дунайських портів використовують менше ніж наполовину. Разом з тим дунайські порти мають значні перспективи для розвитку, особливо після будівництва (1992 р.) каналу Дунай — Майн — Рейн. Це для більшості країн Європи — найко-ротший водний шлях на Близький Схід, Закавказзя, Балкани. Усть-Дунайськ обслуговує міжнародну ліхтеровозну систему «Інтерліхтер», яка стикує річкові дрібні судна-ліхтери з потужними океанічними ліхтеровозами. У стадії технічного обгрунтування знаходиться проект міжнародної паромної переправи через Дунай від Орлівки (Україна) до Ісакчі (Румунія).
Важливим напрямком морського господарства є океанічний і морський промисел. Виробниче об’єднання «Антарктика» веде океанічний промисел риби та. морепродуктів (кріль та ін.) та їх переробку безпосередньо на суднах, а також на рибоконсервних заводах (Одеса, Іллічівськ, Білгород-Дністровський). Місцеві рибопромислові підприємства ведуть промисел риби у прибережних водах. У 1996 р. вилов морепродуктів становив 31 тис. т, що майже вдвічі менше попередніх років.
До морегосподарського комплексу входить також обслуговуюче машинобудування (судноремонт і суднобудування, виробництво технологічного устаткування для портового господарства та ін.), а також науково-технічне обслуговування галузей морського господарства (проектування, інформаційне забезпечення, підготоика, управління).
Головною проблемою формування транспортного комплексу області виступає раціональна й економічна взаємодія різних видів транспорту. У світі все більше популярності набувають мішані та комбіновані перевезення вантажів і пасажирів. Ще не так давно нічної пори, коли автостради завантажені менше, Європу з кінця в кінець перетинали автомобільні тягачі та автопоїзди, що перевозили міжнародні вантажі. Нині прийнята принципово інша схема таких перевезень: автомобільні тягачі завантажують на залізничні платформи і так везуть до кінцевої станції, звідти вони вже своїм ходом рухаються безпосередньо до замовника вантажів. Така схема виглядає зовні простою, але вона потребує дуже чіткої координації та взаємодії різних видів транспорту, єдиного управління транспортним комплексом.
Транспортний комплекс Одещини бере активну участь у розробці та реалізації проектів міжнародних транспортних коридорів (МТК) Європейської Спілки (їх ще називають «крітськими коридорами», оскільки угода щодо їх проектування була прийнята на о. Кріт) та країн ЧЕС — Чорноморського економічного співробітництва.
Європейські МТК представлені такими проектами, що поширюються на нашу область. МТК «Балтика — Чорне море» з’єднає Гданськ (Польща) з Одесою і дасть найко-ротший вихід вантажопотокам країн Скандинавії та Балтики на Близький Схід та у Південно-Східну Азію. МТК № 9 простягнувся від Хельсинки (Фінляндія) до Олександрополіса (Греція) і кількома розгалуженнями з’єднує Фінляндію, Росію, країни Балтики, Білорусь, Україну, Балканські країни, Грецію.
МТК «Дунайський водний шлях» вже нині має міжнародну структуру — Спілку придунайських країн, що розробляє програму найбільш повного й ефективного використання цієї міжнародної магістралі. Введенням до ладу міжнародної паромної переправи Іллічівськ — Поті (1996 р.) започаткований Транскавказький МТК, що з’єднає Європу з Україною, Грузією, Азербайджаном, Туркменистаном. Кілька МТК “Європа — Азія” пройдуть через Білорусь — Росію (північний варіант), Україну — Росію (південний варіант) чи Україну — Закавказзя — Середня Азія (комбіновані перевезення) аж до Китаю.
Транспортна система країн ЧЕС являє собою кільце залізничних та автомобільних магістралей, що охопить весь Азово-Чорноморський басейн і з’єднає сучасними транспортними магістралями Україну, Росію, Грузію, Азербайджан, Вірменію, Туреччину, Грецію, Болгарію, Румунію, Молдову. На даний час вантажопотоки цієї системи, що проходять територією України, становлять 60-70 млн. т. За умови технічної реконструкції транспортної інфраструктури цей обсяг зросте кількаразово.
Одещина потрапляє на перехрестя міжнародних нафто-й газопотоків. Один з проектів міжнародного газопроводу з Ірану захоплює і нашу область. Ще більш актуальним є транзит нафти з країн Перської затоки до Європи через Україну та Одеську область. Маршрут цього МТК такий: до турецького порту Самсун — нафтопроводом: від Самсуна до Одеського нафтотерміналу - маятниковими танкерними перевезеннями; від Одеси до Бродів (Львівська область) — новим нафтопроводом і далі у Європу — нафтопроводом «Дружба».