Сільське господарство — друга за обсягами виробництва (після промисловості) галузь господарського комплексу області. Середньорічне виробництво сільськогосподарської продукції становить понад 5 % від усієї продукції сільського господарства України. На основі інтенсивного сільського господарства та розвиненої переробки сільськогосподарської продукції на Одещині сформувався потужний агропромисловий комплекс (АПК), частка продукції якого у виробничій сфері області сягає 60-70%.
Одещина в цілому має високий агровиробничий потенціал: рівнинний рельєф, родючі чорноземні грунти, теплий клімат сприяють розвитку інтенсивного сільського господарства. Головним лімітуючим фактором виступає недостатня кількість опадів. При 400 мм річних опадів і менше в умовах Південностепової (Сухостепової) ландшафтної підзони вже важко мати стабільні врожаї. Південна й південно-східна частина області, де випадає близько 400 мм опадів на рік і менше, виділяється як зона ризикованого землеробства і потребує для гарантованих врожаїв зрошуваного землеробства. Найбільш посушливою територією Одещини є її південно-східна частина, що охоплює Комінтернівський та південну половину Берегівського району.
Ще одним несприятливим фактором для сільського господарства виступає ерозія грунтів. Внаслідок соціального і надлишкового розорювання земель, особливо на схилах, в області поширена ерозія грунтів. Водна ерозія — це змив родючого верхнього шару грунту водою (зливи, весняні води), вітрова ерозія (дефляція грунтів) — розвіювання грунту сильними вітрами. Всього в області уражено водною та вітровою ерозією близько 40% земель. Для їх захисту впроваджують спеціальні грунтозахисні сівозміни з посівами багаторічних трав та меншою часткою (аж до повного виключення) простих культур, що потребують інтенсивного механічного обробітку міжрядь.
Більш радикальним є перехід до сучасних принципів сільськогосподарського використання степових земель. Світова практика переконливо свідчить, шо їх загальна розораність повинна бути значно нижчою: не 80-90%, як нині, а в залежності від ландшафту — 60-70% і навіть менше. Значну частину розораних ехплових земель потрібно повернути в стан природних угідь — пасовищ, чагарників, лісів. По-друге, в степових зонах багатьох країн світу впроваджують ландшафтно-контурну та ландшафтно-меліоративну систему організації території, за яких землеробські поля й масиви нарізують з максим;ільним врахуванням ландшафтних особливостей території. На даний час в Одещині зберігається традиційне крупномасивне землекористування з нарізкою великих полів, що носять геометричні контури, не узгоджені з рельєфом та ландшафтом, і це спричиняє ерозію земель. У сучасних умовах на селі спостерігається загальна тенденція до подрібнення землекористування: поряд з колективними сільськогосподарьскими господарствами, що мають великі площі (близько 4-6 тис. га землі), виникають фермерські та селянські господарства; відбулось паювання землі в колективних господарствах. Усе це сприятимиме переведенню землекористування на Півдні України на ландшафтно-контурну основу.
Загальна площа земельних угідь Одещини дорівнює 3,33 млн га, з них на сільськогосподарьскі угіддя припадає 90,3%, у тому числі орні землі — 73,2%, сади — 1,0%, виноградники — 2,8%, сіножаті — 0,9%, пасовища — 12,4%.Загальна площа сільськогосподарських угідь в області становить близько 2,58 млн га, з яких 2,07 млн га (80,3%) припадає на ріллю. Землезабезпеченість на Одещині вища від середньореспубліканської: на одного жителя припадає 0,98 га сільськогосподарських угідь (по Україні —0,80 га/чол).
Спостерігається загальна тенденція скорочення площ сільськогосподарських угідь, зокрема ріллі та багаторічних плодючих насаджень садів і виноградників.
В області розвинене зрошуване землеробство. Площі зрошуваних земель сягають 220 тис. га, тобто близько 10% загальної посівної плоші. Найбільші масиви зрошуваних земель зосереджені у Дунай-Дністровському межиріччі, на південному заході області (Дунай-Дніетровська зрошувальна система) та у приміській зоні Одеси (Нижньо-дністровська система та ін.).
Загальна структура сільськогосподарського виробництва рослинницько-тваринницька: частка галузей рослинництва дещо перевищує тваринницькі піл у зі. Близько половини посівних площ займають зернові, висока частка технічних культур (10-12% усіх посівів). Відносно низькою залишається частка овочевих і баштанних культур (близько 4% загальної посівної площі), хоч грунтові та кліматичні умови і зрошуване землеробство створюють хороші передумови для розвитку цих галузей.
Провідною галуззю сільського господарства області є виробництво зерна, середньорічні обсяги якого становили 2,4— 2,7 млн т. Починаючи з 90-х років цей показник має запільну тенденцію до зниження. Головні зернові культури — озима пшениця, яка дає близько 40% валових зборів зерна, кукурудза та ярий ячмінь (біля 30%). Баланс цих культур буває різним у з;ілежності від погодних умов року. Посіви озимої пшениці переважають у північних і центральних районах області, кукурудзи на зерно — у південно-західних. З круп’яних культур вирощують рис (у Придунав'ї), просо, гречку, зернове сорго.
Головними технічними культурами в області є соняшник, який вирощують по всій області, та цукровий буряк, посіви якого зосереджені переважно у лісостепових районах. Площі соняшнику становлять 70-75% посівів технічних культур.
Розвинене овочівництво. Вирощують томати, які дають понад половину валових зборів овочів, капусту, цибулю,зелений горошок, солодкий перець, кабачки, баклажани. Великі посіви овочів розміщені у південно-західних районах області — Белградському, Ізмаїльському, Кілійському, Татарбунарському, а також у приміській зоні Одеси (Біляївський та Овідіопольський райони). Близько половини площ під овочевими культурами зрошують.
В області розвинене садівництво та виноградарство. Тут культивують плодові дерева кісточкових (слива, абрикос, черешня, персик) та сім’ячкових (яблуня, груша, айва) порід, волоський горіх. Найбільші площі садів зосереджені у Біляївському, Роздільнянському та Овідіопольському районах, а також на півночі області — у Колимському та Балтському районах.
Площа виноградників області становить близько 50 тис. га. Протягом 80-х років вона скоротилася майже на третину, що було пов’язано з горезвісною “антиалкогольною кампанією” у тогочасному СРСР.
Провідним чинником інтенсифікації сільського господарства області виступає зрошуване землеробство. Майже половина сільськогосподарських підприємств використовують зрошення, з них майже 100 господарств мають великі масиви зрошуваних земель — від 500 га і більше. Найбільші зрошувальні системи — Дунай-Дністровська, Татарбунарська, Нижньодніпровська, Суворівська та ін., розміщені на південному заході та півдні області, у межиріччі Дунаю та Дністра, а також у приміській зоні Одеси. Зрошувані землі дають понад 20% продукції рослинництва області, хоч їх частка у загальній площі оброблюваних земель трохи вища 8%. Таким чином середня продуктивність зрошуваних земель приблизно у 2,5 раза вище, ніж неполивних (богарних).
Найбільш розвинені галузі тваринництва — скотарство, свинарство, птахівництво, вівчарство.
Поголів’я продуктивної худоби в області на початок 1995 р. становило: великої рогатої худоби — 500 тис. голів, у тому числі понад 190 тис. корів; свиней — більше 280 тис.; овець і кіз — майже 230 тис.; птиці — понад 3,5 млн. голів. Слід зазначити, що поголів'я худоби протягом 1990-1995 рр. в області, як і у багатьох інших регіонах, істотно (у 2 рази і більше) скоротилось. Разом з тим помітно зростає поголів’я продуктивної худоби в особистих підсобних господарствах. Так само зменшились і загальні обсяги виробництва тваринницької продукції. У 1996 р. було вироблено м'яса (у забійній вазі) —37,6 тис. т, молока — близько 260 тис. т, яєць — понад 280 млн. штук.
На основі промислової переробки сільськогосподарської продукції в області сформувались такі спеціалізовані (галузеві) агропромислові комплекси.
Зернопромисловий комплекс забезпечує виробництво близько 2,5-2,8 млн. т зерна, майже 60% якого складає озима пшениця та близько 20% — кукурудза. В області розміщено понад 30 підприємств елеваторної та землепереробної промисловості, що виробляють борошно та комбікорм.
Найбільшими підприємствами промислової переробки зерна на борошно, комбікорми, крупи є Одеський, Куліндорівський та Білгород-Дністровський комбінати хлібопродуктів.
Плодоовочеконсервний комплекс охоплює понад 400 сільськогосподарських підприємств, які вирощують овочі та фрукти. Середньорічне виробництво овочів в області сягає 450 тис. т, плодів і ягід — понад 100 тис. т. До цього додається близько 70 тис. т овочів та 50 тис. т плодів, що їх вирощують в особистих підсобних господарствах. Цю продукцію переробляють 5 консервних заводів, розміщених в Одесі, Ізмаїлі, Кодимі. В області переробляють близько половини овочів та плодів.
У складі виноградарсько-виноробного АПК понад 200 господарств з вирощування винограду, близько 40 підприємств виноробства, які виробляють столові й шампанські вина, коньяки. В області щорічно переробляють близько 200 тис. т винограду, її частка у загальнореспубліканському випуску виноматеріалів становить 30-40 %, коньяків — 40%.
На основі вирощування й переробки цукрового буряка функціонує буряково-цукровий АПК. В області вирощують 600-700 тис. т цукрового буряка, переважно у північних і центральних районах, який переробляють Котовський, Заплазький та Червонознам'янський цукрові заводи, сумарна потужність яких становить 90 тис. т цукру на рік.
Олійножировий АПК області переробляє насіння соняшнику, якого виробляють у середньому 200-300 тис. т на рік. Одеський олійно-жировий комбінат має річну потужність 100 тис. т олії.М’ясопромисловий АПК здійснює промислову переробку орієнтовно 100 тис. т тваринницької сировини на Одеському, Котовському, Ізмаїльському, Арцизькому та Білгород-Дністровському м ’ясокомбінатах.
Молочнопромисловий АПК області охоплює молочні ферми, племінні ферми та заводи. Молочну продукцію в області переробляють сім молокопереробних, два маслоробних і три сироробних заводи та Балтський молочноконсервний комбінат дитячих продуктів.
До складу птахопромислового АПК Одещини входять 16 птахофабрик та державних господарств (радгоспів), а також близько 20 інкубаторно-птахівницьких станцій. На виробництві пташиного м’яса спеціалізуються Вікторівська, Білгород-Дністровська, Кагарлицька, Кіровська та Чорноморська птахофабрики, на виробництві яєць — Комінтернівська, Новомиколаївська, Сербська, Свердловська, Одеська, Отрадівська.
Значна різноманітність природних та соціально-економічних умов в межах області зумовили помітні відміни у зональній спеціалізації сільського господарства. У Лісостеповій (Північній) сільськогосподарській зоні розвинуте м’ясомолочне скотарство, свинарство, зернове господарство, вирощування цукрового буряка.
У Центральностеповій зоні сільське господарство спеціалізоване на молочно-м’ясному скотарстві та свинарстві, зерновому господарстві, вирощуванні соняшнику та цукрового буряка.
У Приміській сільськогосподарській зоні оброблюваних земель помітно менше, ніж в інших районах Одещини, бо передмістя Одеси стрімко забудовуються. Сільськогосподарське виробництво має переважно приміську спеціалізацію: молочно-м'ясне скотарство і птахівництво, овочівництво, виноградарство, садівництво. Розвинені також зернове господарство та вирощування соняшнику.
У Задніпровській зоні найбільш розвинені зернове господарство, виноградарство, вирощування соняшнику, овочівництво, м’ясо-молочне скотарство, свинарство, птахівництво.
У Придунайській сільськогосподарській зоні зосереджено більше половини зрошуваних земель Одещини. Розвинене зернове господарство, зокрема рисосіяння, овочівництво, виноградарство, баштанництво. Серед галузей тваринница — молочно-м’ясне скотарство, свинарство, вівчарство,птахівництво.