Функціональний та адміністративний поділ міста
Кожне місто потребує раціональної функціональної організації, найбільш доцільного розподілу народногосподарських функцій, що їх виконує місто, за тими чи іншими територіями-ділянками, масивами, мікрорайонами. Це так зване функціональне зонування міста, його поділ на територіальні частини з різною народногосподарницькою спеціалізацією. Лише окремі міста мають чітку й раціональну функціональну територіальну організацію. Такими є, наприклад, Сєвєродонецьк, Південно-Українськ, Енергодар та ін. Це молоді міста, що забудовувалися за єдиним генеральним планом з чітким розмежуванням функціональних зон — промислових, транспортних, адміністративних, громадського центру, житлових, рекреаційних і т. д.
Одеса, на жаль, ще й нині не має достатньо обгрунтованого функціонального зонування своєї території. Окремі ділянки міста визначили свій чіткий і доцільний народногосподарський профіль. Більша ж частина території має мішані функції, які у багатьох випадках не узгоджені між собою і викликають певну соцiально-екологічну напруженість. На значній території міста промислові й транспортні зони перемішані з житловою забудовою і навіть рекреаційними зонами. Окремі райони міста з різким перевантаженням промислово-транспортних функцій не мають достатніх площ санітарно-захисних зон та зелених насаджень.
Функціональне зонування міста потребує розробки й поступової, цілеспрямованої реалізації. Це одна з обов’язкових умов подальшого розвитку Одеси та оздоровлення міського середовища.
Адміністративно місто поділене на вісім районів: Центральний, Жовтневий, Іллічівський, Ленінський, Київський, Малиновський, Приморський, Суворівський. Окремі частини міста виконують різні народногосподарські функції, мають різну спеціалізацію. Розрізняють такі основні народногосподарські функції міських територій: 1) селищна з різними типами житлової забудови — капітальною багатоповерховою, капітальною малоповерховою (до п’яти поверхів), індивідуальну, дачну, садибну; 2) промислову;3) транспортну; 4) адміністративну; 5) інфраструктурну — складські приміщення, інженерно-технічні установи, системи та ін.; 6) санітарно-захисні зелені насадження, незабудовані території навколо екологічно небезпечних підприємств (так звані “санітарні розриви”) та ін.; 7) тривалого відпочинку — курортно-санаторні комплекси та ін.; 8) продовольчо-постачально-сільськогосподарські угіддя, присадибні ділянки.
Відтак, має місце функціональна організація території міста, яку можна поділити на ділянки різного функціонального призначення — функціональні зони міста. Функціональне зонування Одеси лишається складним і неоднозначним. Численні ділянки та райони міста мають мішані функції, тобто одночасно використовуються для різних, часом конфліктних і несумісних видів господарства.
Центральний адміністративний район Одеси займає північну частину історичного центру міста між вулицями Преображєнською, Великою Арнаутською та Старопортофранківською, а також північну частину Молдаванки — до вул. Балківської. З півночі район обмежений Херсонським сквером, що з’єднує його з Пересипом. Це переважно район з капітальною три-чотириповерховою забудовою в історичному центрі та одно- і двоповерховою забудовою Молдаванки. Зустрічаються вкраплення промислових майданчиків, адміністративних та транспортних зон, громадських центрів і зелених насаджень. Тут знаходиться більшість вищих навчальних закладів.
Жовтневий адміністративний район охоплює історичне ядро міста — між вулицями Преображенською, Великою Арна-утською та морським узбережжям — від нафтової гавані до мису Лонжерон та пляжу Отрада. За плануванням та забудовою — це класичний центр міста з відповідним переліком господарських функцій: великий житловий масив з капітальною багатоповерховою забудовою, що в цілому вже потребує значної реконструкції; культурно-громадські та адміністративні центри й об'єкти з численними пам'ятками архітектури, музеями, театрами; зона короткочасного відпочинку (парк імені Шевченка); портово-промислова зона (Одеський морський порт та берегова інфраструктура).
Приморський адміністративний район міста за своїми народногосподарськими функціями є переважно селитеб-но-рекреаційним. Він охоплює міські квартали та масиви, що розміщені на узбережжі між пляжем Отрада та 10-ю станцією Великого Фонтану. Межами району є .вулиці Велика Арнаутська,Преображенська, Водопровідна, Чорноморська дорога, Адміралтейський проспект, Бригадна, вулиця Перекопської дивізії. У цьому районі значну частину заселених земель становить індивідуально-садибна забудова напівдачного типу, яка поступово змінюється від переважно дачної до житлової. Тут розміщені десятки оздоровчих закладів різних типів — санаторіїв, профілакторіїв, пансіонатів, баз відпочинку та ін. Багато зелених насаджень, серед яких дендропарк, ботанічний сад університету, зелені зони курортів та приморських схилів. Таким чином, район бере на себе функції короткочасного й тривалого відпочинку, зеленої зони міста.
Один із найбільших районів Одеси — Іллічівський, що займає західну частину міста. Він вклинюється у центральну частину міста біля залізничного вокзалу (вулиці Водопровідна та Преображенська і розширюється на захід, займаючи всю територію між вулицями Чернишевського,Мельничною та Овідіопольською дорогою — на півдні, та Великою Арнаутською, Розумовського, Грушевського та Ленінградським шосе — на півночі.
За своїми народногосподарськими функціями це промислово-транспортно-селищний район. Його пронизує потужна залізнична магістрадь, шо йде на Роздільну і далі на Жмеринку — Київ. Від неї відходять відгалуження на Пересип — Березівку та на Іллічівськ і Білгород-Дністровський. Тут розмішена потужна транспортна інфраструктура: товарні й пасажирські станції, депо, сортувальні дільниці, складське й диспетчерське господарство. Через територію району проходять автомагістралі, шо з'єднують Одесу з Києвом, Кишиневом, Овідіополем, Білгородом-Дністровським, Ізмаїлом.
У межах району розмішені численні промислові зони. Вони доходять впритул до залізничного вокзалу. Тут розміщені і великі селищні масиви: Ленінське селище (Преображенка), Застава (Далекі Млини), частина селища Курсаки. У районі переважає індивідуальна та індивідуально-садибна забудова з незначними ділянками капітальної житлової забудови. Район виділяється вкрай обмеженим розвитком зеленої зони, що особливо відчутно для його транспортно-промислової спеціалізації.
Ще більшою є концентрація промислових і транспортних функцій у Ленінському адміністративному районі. Район включає житлові масиви Слобідки, Кривої Балки та Жевахової гори, а також знаменитий Одеський масив — Пересип. Пересип і сусідні селища утворюють єдину потужну промислово-транспортну зону міста з невеликими вкрапленнями житлових масивів та мікрорайонів. Критична соціально-екологічна ситуація на Пересипу посилюється регулярними підтопленнями, повенями у цій низинній частині міста. Здійснюється поступове відселення людей з цього району, відповідним виведенням забудови із житлового фонду. У близькій перспективі Пересип цілком втратить свої селищні функції і стане виключно промислово-транспортною зоною.
Тут розміщене все нафтове господарство Одеси: нафтова гавань, нафтопереробний завод, приймальні резервуари, насосні станції, пропарочні пункти для обробки залізничних цистерн та ін. Весь цей комплекс з перевантаження та переробки нафти залишається для міста екологічно небезпечним і потребує невідкладної реконструкції, а надалі — виносу за межі міста та приморської смуги взагалі. Поблизу Куяльницького лиману розміщені “поля зрошення” — поля фільтрації, на яких відстоюються та фільтруються побутово промислові стоки міста. І тут екологічна ситуація вже давно стала кризовою. “Поля зрошення” будуть ліквідовані, а з часом і забудовані.
Київський адміністративний район займає південний край міста, що прилягає до моря між 10-ю та 16-ю станціями Великого Фонтану і далі до Люстдорфу (Чорно-морки) включно. Західна й північно-західна зони району проходять вулицями Космонавтів, Терешкової, Варненської, Маршала Жукова. Це переважно селитебно-рекреаційний район з великими житловими масивами, селищами, численними зонами рекреації, з невеликими і локалізованими промисловими зонами. Індивідуальна житлова забудова напівдачного типу зосереджена на Великому Фонтані у селищах Чубаївка та Дмитрівка, Дача Ковалевського. Тут розміщені також і масиви капітальної малоповерхової (частина Південно-Західного житлового масиву) та багатоповерхової (масиви Вузівський, Таїровський, Південний) забудови.
У Київському районі розміщені три компактні промислові зони: 1) на перетині вулиць 25-ї Чапаєвської дивізії та Комарова — Маршала Жукова; 2) на стику Маршала Жукова та проспекту акад. Глушко; 3) на стику вулиць Ільфа і Петрова — Вільямса.
Малиновський адміністративний район охоплює великий Південно-Західний житловий масив з капітальною середньо- та багатоповерховою забудовою. Незначними вкрапленнями тут представлені промислові й транспортні зони, громадські центри, зелені зони. Тут розміщений великий інфраструктурний комплекс Одеського аеропорту (аеропорт Центральний), а також селище Близькі Млини. Для Південно-Західного масиву характерне надзвичайно інтенсивне внутріквартальне озеленення. Густота зелених насаджень навколо житлових будинків така, що подекуди потребує проріджування для збереження аерації та денного освітлення нижніх поверхів.
Подібні народногосподарські функції виконує і Суворівський адміністративний район. Він охоплює великий житловий масив з багатоповерховою капітальною забудовою — селище Котовського, а також невеликий житловий масив Лузанівка та промислово-транспортну зону, розміщену між Жеваховою горою та Куяльницьким лиманом. Тут розміщені й високоцінні рекреаційні зони — Куяль-ник та Лузанівка. На північному краї району сформувалась велика промислова зона (завод “Центролит” та ін.). Таким чином, Суворівський район виконує селищні, промислові, рекреаційні, транспортні функції і в цілому є поліфункціональним. Проте основний житловий масив району — селище Котовського, не має достатньої кількості робочих місць для своїх мешканців і лишається “спальним масивом”, жителі якого вимушені працювати в інших районах міста, а жити (власне, спати) тут, у своєму масиві.