Однорічна рослина з розлогими гілками висотою 30—80 см. Листки численні, пірчасто-розсічені, невеликі, із залозками. Квітки зібрані в поодинокі кошики на верхівках порожнистих пагонів. Рослини холодо-і посухостійкі, не вимогливі до умов вирощування. Насіння проростає при температурі 7—9 °С через 7— 10 днів після сівби. Дорослі рослини витримують приморозки до мінус 9 °С. Цвітуть з липня до сталих морозів.
Всі надземні частини мають сильний приємний пряний аромат і гострогіркий смак, подібний до смаку крес-салату та полину разом. Квітки містять ефірну та жирну олії, смоли, гіркі й дубильні речовини, мінеральні солі, багаті на каротин, вітаміни С, Р, Е, фітонциди. Квітки цілими суцвіттями використовують під назвою «імеретинський шафран» свіжими або сухими у суп-харчо, в бульйонах з птиці, супах з зеленню, у рибних стравах, соусах, маринадах. Використовують квітки також для забарвлення і ароматизації масла, сиру, фруктових вод. Страви з чорнобривцями набувають пікантного специфічного смаку.
Існує кілька видів чорнобривців. Для кулінарних цілей придатні тільки форми з золотисто-жовтими квітками. Форми з рудими й лимонними квітками використовують як декоративні.
Вирощують чорнобривці на будь-яких грунтах після удобрених попередників. Сіють їх у квітні, з міжряддями 15—20 см та нормою висіву насіння 3—5 г/м 2. При з’явленні сходів посіви проріджують, залишаючи відстані між рослинами в рядку 5—10 см. За сезон проводять 2—3 розпушування міжрядь, у разі потреби поливають чорнобривці нормою 10 л/м . Квітки збирають з липня до вересня цілими кошиками без стебла. Урожайність становить 5—7 кг/м 2. Чорнобривці придатні і для вирощування в кімнатних умовах або на балконах у горщику чи ящику.
Чорнобривцi фото
Отредактировано gogencon (Сб 03:27)