Хрін — багаторічна кореневищна рослина. Кореневище міцне, розгалужене, м’ясисте, ламке, соковите, глибоко проникає в грунт. Навесні рослини утворюють розетку великих, шкірястих, широколанцетних черешкових листків, довжиною 70 см. Місце прикріплення листків на кореневищі потовщується і утворює головку. Пізніше утворюються розгалужені стебла висотою 1 м та волоті. Насіння не утворюється. Біля квітконосів кожного року утворюються нові розетки з головками, кореневище стає багатоголовчастим. Розмножується хрін вегетативно. Рослина морозостійка, тіньовитривала, вологолюбна, добре перезимовує навіть без снігу у суворі зими. Розгалуження кореневищ при викопуванні залишаються в землі і засмічують ділянку на довгі роки.
Кореневища багаті на вітаміни, особливо С, ефірні олії, фітонциди, ферменти, глюкозиди; солі калію, кальцію, магнію, фосфору, сірки; цукор, білкові та гіркі речовини, гірчичну олію, смоли.
У свіжому хріні міститься білкова речовина лізоцим, що порушує клітинні оболонки бактерій і надає антимікробних властивостей. Корисно включати хрін у дієтичне харчування при авітамінозах, гепатитах, порушенні травлення, плевритах, підвищеному артеріальному тиску, порушенні функцій жовчного міхура, підшлункової залози, нирок, кровотворних органів. Хрін сприяє соко- й кровообігу, розширенню судин нирок, селезінки, лімфатичних залоз і полегшує роботу відповідних органів, поліпшує апетит і процеси травлення, виявляє антибіотичні властивості при запальних процесах слизових оболонок, поліпшує обмін речовин, посилює функціональну діяльність печінки, підшлункової залози, нирок, є цілорічним джерелом вітаміну С. Корінь має гострий, пекучий смак і колючий, сильний аромат.
У кулінарії хрін використовують як спецію у гострих соусах до м’яса, риби, холодцю, паштету, заливних страв, яєць, фаршу, у овочевих салатах. Використовують хрін при засолюванні огірків, помідорів, кабачків, квашенні капусти та столових буряків. їдять його з копченостями, ковбасами, оселедцем, додають до майонезу, сиру, кислого молока. Поменшити гостроту хріну можна, змішавши його з яблуком або сметаною. Широко використовують хрін у харчовій промисловості. У народній медицині застосовують при радикуліті, простуді, кашлі, водянці, розладі роботи шлунку.
Районовано сорт Валківський.
Хрін вирощують у 2-річній культурі на запільних помірно зволожених ділянках, з глибоким орним шаром. Зяблеву оранку проводять на глибину 40—50 см з внесенням 10 кг/м перегною і мінеральних добрив — N5Р8К8. Для садіння використовують живці товщиною 0,5—1 та довжиною 20—25 см, які заготовляють під час збирання урожаю. У живців відмічають морфологічно нижню частину косим надрізом, а верхню — прямим. Зберігають живці зв’язаними в пучки в піску у сховищах. Живці хріну висаджують у серпні за схемою 20 X 20 см у борозни похило на глибину 7—10 см від поверхні грунту. До і після висаджування поливають нормою 10—15 л/м 2. Після відростання листків розпушують грунт у міжряддях на глибину 6—8 см, а коли листки досягнуть довжини 15—20 см, проводять друге розпушування на глибину 10—12 см, що сприяє потовщенню кореневищ. Ділянку прополюють і поливають нормою 10 л/м 2. Восени рослини підгортають. Навесні другого року проводять боронування, а потім повторюють ті самі агротехнічні заходи, що і в перший рік. Протягом літа видаляють квітконоси.
Збирають кореневища хріну з липня до жовтня на другий рік після садіння. Листки зрізають. Кореневища викопують, очищають від землі. Урожайність становить 1—5 кг/м2. Дрібні корінці, які використовують для садіння, заготовляють, як було вказано вище. Від кожної рослини одержують п’ять садивних живців.
Вирощувати хрін можна як багаторічну культуру у затінку, під парканом та в не придатних для інших рослин місцях. При викопуванні кореневищ їх розгалуження доцільно залишати у грунті неушкодженими. В наступному році з них відростають 1—4 пагони, які до осені формують однорічний приріст кореневищ, що мають добрі товарні якості. При їх використанні знову залишають частини, розміщені нижче рівня підкопування і т. д.
Хрін фото
Отредактировано gogencon (Сб 07:06)