Рослина багаторічна, вирощується у дворічній культурі. У перший рік утворює розетку прикореневих листків і коренеплід, на другий рік — розгалужене у верхній частині стебло, квітки, насіння. Коренеплід циліндричний, м’ясистий, діаметром 4 см, довжиною 25—35 см, з темно-бурою або чорною шкіркою і білим соковитим м’якушем з молочним соком . Прикореневі листки видовжено-ланцетні, цілокраї, загострені, шкірясті, знизу павутинно-опушені. Стеблові листки дрібні, шилоподібні. Квітки жовті у поодиноких великих кошиках з ніжним тонким ароматом, подібним до аромату ванілі. Цвіте у травні — червні. Насінини вузенькі й довгі з парашутиками, швидко розлітаються. Достигає насіння поступово — у червні. Рослина морозо- і посухостійка, добре перезимовує, до умов вирощування не вимоглива. Насіння проростає при температурі 7—10 °С через 7—10 днів. Коренеплоди вистигають через 100— 120 днів. Рослини часто стрілкують у перший рік, що знижує урожайність.
Рослини містять вуглеводи, інулін, аспарагін, білок солі калію, кальцію, фосфору, заліза, магнію, натрію; вітаміни С, РР, В, В2, Е, каротин, жирові, дубильні, гіркі і біологічно активні речовини, ферменти. Молочний сік надає рослині ніжного і приємного горіхового смаку. Скорцонеру називають ще «зимовою спаржею». Скорцонера легко засвоюється організмом. Вона корисна при організації дієтичного харчування хворих на діабет. Сприятливо впливає на діяльність печінки і жовчного міхура, нирок та сечового міхура, підшлункової залози, справляє лікувальний ефект при тривалому споживанні у разі функціональних порушень цих органів. У їжу використовують коренеплоди, а рано навесні другого року при відростанні або взимку при вигонці — молоді ніжні листочки. Коренеплоди використовують сирими, вареними, тушкованими, смаженими, у салатах, супах, самостійних других стравах. Зелень скорцонери використовують у салатах самостійно або з іншими овочами. Висушені коренеплоди використовують як сурогат кави.
Скорцонера фото
Вирощують скорцонеру на структурних легких грунтах з глибоким орним шаром після просапних угноєних культур. Під зяблеву оранку вносять 6 кг/м 2 перегною та мінеральні добрива N10P10K5. Ділянку поливають нормою 15—20 л/м 2. Сіють у червні, завдяки чому рослини не стрілкують у перший рік, з міжряддями 25—30 см. Норма висіву становить 0,7— 1 г/м2, глибина загортання насіння—1,5—2 см. Сходи розпушують граблями впоперек рядків двічі з інтервалом 8 —12 днів. Відстань у рядку між рослинами має становити 10—12 см. Рослини протягом 40—60 днів розвиваються повільно і потребують 2—3 поливів нормою 5—7 л/м2, підживлення (К5Р5), розпушування міжрядь через 15—20 днів. Кожне чергове розпушування потрібно проводити на більшу глибину та на ближчій відстані від рослин. У цей час знищують бур’яни у рядках. Пізніше проводять ще 2—3 розпушування та полив. Коренеплоди збирають у кінці вересня — жовтні. Вони дуже крихкі, пошкоджуються, швидко втрачають молочний сік і поживні якості, тому потребують ретельного сортування. їх зберігають у овочесховищах запіскованими. Частину рослин восени підгортають і залишають до весни. Рано навесні, до стеблування рослин, їх збирають. Урожайність становить 3—6 кг/м 2. Для одержання зелені восени над рослинами встановлюють каркаси тимчасових укрить, а на початку березня укривають їх непрозорою плівкою. Через 25 днів відбілені листки придатні для споживання. Урожайність їх становить 2—4 кг/м 2 при 3—4-разовому збиранні з інтервалом 10—20 днів. Взимку листки виганяють у вологому піску в теплих сховищах без освітлення, щільно встановлюючи коренеплоди на підлозі або стелажах. Вигонка при температурі 10—15 °С триває 15—20 днів. Листки зрізають 2—3 рази. Урожайність їх становить 2—3 кг/м 2. Пристановку коренеплодів можна здійснювати у грунті плівкових теплиць. На вирівняну поверхню у кінці вересня — жовтні виставляють щойно зібрані коренеплоди мостовим способом, засипають їх тирсою або піском, укривають соломою або каркасними тимчасовими укриттями із старою плівкою, грунтом чи торфом, пізніше — снігом. При потребі теплиці накривають і в період їх розігрівання протягом 15—25 днів одержують зелень скорцонери. Листки зрізають один раз, невеликими ділянками. Урожайність становить 0,7—1,5 кг/м2.
Для одержання відбілених листків взимку над скошеними рослинами встановлюють перевернутий ящик, укривають його плівкою, соломою, грунтом, снігом. Можна також одержати відбілену зелень з рослин, що висаджують у ящик чи горщик з піском і тримають у теплому місці без освітлення.
Отредактировано gogencon (Сб 07:32)