Рослина — однорічна. Стебло довжиною 60— 100 см, крислате, у суничного фізаліса — майже сланке, розгалужене. Листки численні, овальні, загострені,з легким опушенням. Квітки поодинокі, розміщені у піхвах листків, зеленкувато-жовті. Цвітіння розтягнуте з липня по серпень. Плоди — ягоди, вкриті розрослими чашечками, достигають поступово з серпня до жовтня. Стиглі ягоди обсипаються. У фізаліса суничного вони при достиганні оранжеві, у мексіканського — зелені з білуватим або фіолетовим відтінком. Рослина теплолюбна, тіньовитривала, не вимоглива до умов вирощування, не уражується хворобами й шкідниками. Плоди фізаліса мексіканського придатні для споживання на заміну помідорів, добре дозарюються. Насіння проростає при температурі 10—12 °С через 7—12 днів. Оптимальною для росту є температура 15—25 °С. Рослини пошкоджуються при мінус 1 —З °С. Розмножується фізаліс з насіння. Період вегетації у нього триває 150 днів, тому краще вирощувати з розсади. Молоді рослини розвиваються повільно — 40—60 днів, потім швидко розростаються.
Плоди фізаліса містять багато цукру, пектину, органічних кислот, вітамінів, мінеральні солі, алкалоїди, що замінюють стероїди — секрет наднирочників. Поєднання хімічних компонентів сприятливе, особливо це стосується кислот та пектину і цукру, при захворюванні нирок. Постійне щоденне споживання фізаліса суничного сприяє лікуванню злоякісних гнійних запалень ниркових мисок. Фізаліс здавна застосовували при опіках стравоходу і шлунка, як кровоспинний та болезаспокійливий засіб при операціях. Він має жарознижувальні, глистогінні, послаблюючі, гіпотензивні властивості. Корисно використовувати фізаліс для дієтичного харчування при захворюваннях нирок, у післяопераційний період, для дуже знесилених хворих, при простудах, гельмінтозі та геморої, підвищенні артеріального тиску, болях у шлунку та кишечнику, жовтяниці, ревматизмі, подагрі. У їжу використовують свіжі й сухі ягоди суничного фізаліса, варять з них варення, желе. Плоди мексіканського фізаліса засолюють і маринують як помідори, готують ікру й різноманітні соуси, виготовляють консерви з іншими овочами. У харчовій промисловості використовують фізаліс суничний для начинок у цукерки, при виготовленні пастили, мармеладу, желе.
Вирощують фізаліс частіше розсадним способом. Насіння висівають у квітні в плівкових теплицях без обігріву. Сіють рядковим способом за схемою 10Х2 см. Розсаду віком 30—40 днів висаджують у відкритий грунт у другій декаді травня після загартування. Грунт під фізаліс готують, як і під помідор. Під зяблевий обробіток вносять 2 кг/м 2 перегною та мінеральні добрива — Р10К5. Навесні під розпушування вносять N 10. Висаджують за схемою 30X30 см по дві рослини в гніздо, поливають нормою 7 л/м 2, міжряддя розпушують. За період вирощування проводять 1 —2 розпушування і полив нормою 7—10 л/м 2. Збирають плоди у вересні — жовтні, підбираючи їх із землі. Урожайність фізаліса суничного становить 1—3, мексіканського — 2—5 кг/м2. Рослини з недостиглими плодами виривають цілими і підвішують для дозарювання.
Фізаліс суничний
Фізаліс мексиканський
Отредактировано gogencon (Сб 10:20)