ХАРАКТЕРИСТИКА СОРТІВ ОВОЧЕВИХ,БАШТАННИХ, ПЛОДОВИХ І ЯГІДНИХ КУЛЬТУР ЗБЕРІГАННЯ ОВОЧІВ, ФРУКТІВ І ВИНОГРАДУ. ХВОРОБИ КАРТОПЛІ, ОВОЧІВ І ФРУКТІВ ПІД ЧАС ЗБЕРІГАННЯ. 14 СПОСОБИ КОНСЕРВУВАННЯ ОВОЧІВ І ФРУКТІВ. ПРИПРАВИ, ПРЯНОЩІ, ДОПОМІЖНІ МАТЕРІАЛИ. ОВОЧЕВІ КОНСЕРВИ. НАТУРАЛЬНІ КОНСЕРВИ. УМОВИ І СТРОКИ ЗБЕРІГАННЯ ОВОЧЕВИХ І ПЛОДОВО-ЯГІДНИХ КОНСЕРВІВ. СОЛІННЯ, КВАШЕННЯ ТА МОЧІННЯ ОВОЧІВ, ПЛОДІВ І ЯГІД. ОВОЧЕВІ ЗАГОТОВКИ (НАПІВФАБРИКАТИ),ПРИПРАВИ. СУШІННЯ ФРУКТІВ І ОВОЧІВ.СПОСОБИ СУШІННЯ. ЗАМОРОЖУВАННЯ ОВОЧІВ І ПЛОДІВ. КВАСИ.НАПОЇ.МОРСИ.КОКТЕЙЛІ. ДЕСЕРТИ. СПОСОБИ ЗАГОТОВЛЮВАННЯ. РЕЦЕПТИ ЗАГОТОВОК. Додаток 1,2,3.

ХВОРОБИ КАРТОПЛІ, ОВОЧІВ І ФРУКТІВ ПІД ЧАС ЗБЕРІГАННЯ ТА ЗАХОДИ БОРОТЬБИ З НИМИ

ХВОРОБИ КАРТОПЛІ ТА ОВОЧІВ

Картопля може уражуватись різноманітними хворобами. Дуже поширене захворювання фузаріозне сухе гниття. Під час збирання і закладання у сховища хвороба ніяк не проявляється. Але через 2—3 місяці на бульбах виникають округлі сірувато-бурі плями, вдавлені по краях. Поступово м’якуш під плямою стає бурим, сухим, пухким. У м’якуші виникають пустоти, які заповнюються міцелієм гриба-паразита. Збудник хвороби проникає в місця механічних пошкоджень, особливо при підвищеній температурі зберігання. Запобігти захворюванню цією хворобою можна ретельно дезинфікуючи сховища, устаткування, тару, закладаючи здорові бульби, дотримуючись оптимальних умов зберігання. Якщо картоплю зберігають у тимчасових сховищах, то кожного року її слід вирощувати на новому місці. При наявності на поверхні бульб ознак захворювання їх вибраковують, а розташовані поруч бульби обробляють сухою крейдою і знижують температуру зберігання.

Фітофтороз — поширене захворювання, особливо в періоди коливань температури і відносної вологості повітря. Уражується хворобою спочатку бадилля, а потім бульби. На поверхні з’являються тверді, Ледь вдавлені плями різної форми, бурого або сірого кольору. Пізніше плями проникають усередину, тканина поступово відмирає. Бульби уражаються фітофторозом в період збирання від бадилля. Передається хвороба від однієї бульби до іншої, що призводить до масового гниття. Заходом боротьби є висадження здорових бульб, обприскування їх у період росту розчинами отрутохімікатів. Перед збиранням бульб бадилля обов’язково необхідно скошувати і вивозити з ділянки. Зібрану картоплю просушують, ретельно оглядають, під час зберігання стежать за дотримуванням оптимальних умов.

Мокра гниль — одне з найбільш поширених і небезпечних інфекційних захворювань. На бульбах з’являються невеликі плями жовтуватого кольору, які поступово збільшуються, тканина розм’якшується, з’являється неприємний запах гниття. При появі захворювання уражені бульби необхідно швидко і ретельно відбракувати. Заходами боротьби є закладання здорових бульб, дотримання оптимальних умов зберігання.

Крім цих захворювань, картопля може уражуватися кільцевою гниллю, паршею і ін.

Хвороби коренеплодів. Найбільш поширеними хворобами є біла, сіра та чорна гниль. Всі види гнилі — інфекційні захворювання. Зовні ці хвороби мають такий вигляд: коренеплоди розм’якшуються, в місці ураження з’являється біле, сіре або чорне опушення склероцій гриба. Згодом коренеплід згниває. Причиною цього захворювання є вирощування сировини на одному і тому ж місці,тому потрібно дотримуватися сівозміни. До швидкого поширення хвороби призводять механічні пошкодження, порушення умов зберігання. Запобіжним заходом проти цих хвороб повинно бути ретельне сортування перед закладанням коренеплодів у добре підготовлені сховища.

Мокра бактеріальна гниль найбільше проникає через тріщини, механічні пошкодження коренеплодів. Спочатку з’являються темні плями. Тканина в цих місцях розм’якшується, а потім перетворюється у слизисту масу з неприємним запахом. Покривна тканина згодом також розкладається. Захворювання інфекційне, тому порушення умов зберігання, особливо підвищення температури призводять до його поширення.

Крім цих захворювань, коренеплоди уражаються фомозом, гниллю серцевини буряків.

Хвороби капусти. Найчастіше капуста уражується сірою гниллю, яка може виникати ще в полі, коли уражуються нижні листки в місці кріплення черешка до качана. Якщо такі головки не відбракувати, то при зберіганні вони покриваються сірою грибницею, листки гниють, стають слизькими. Хвороба швидко поширюється, особливо головками з механічними пошкодженнями. Щоб запобігти поширенню цієї хвороби, необхідно ретельно дезинфікувати сховища, тару, закладати здорову сировину, дотримуватись оптимальних умов зберігання.

Фомоз (суха гниль) розвивається на головках ще в полі. На листках виникають невеликі виразки, які під час зберігання перетворюються в сухі плями з чорними крашанками — пікнідами. Іноді фомоз розвивається всередині качана з утворенням пустот і сухої гнилої тканини. Джерелом інфекції можуть бути залишки хвороби, тому капусту необхідно вирощувати в сівозміні. Потрібно відбраковувати головки з ознаками хвороби.

Біла гниль найчастіше поширюється при підвищенні відносної вологості повітря під час зберігання. Головки вкриваються слиззю, листки гниють. Гниль швидко поширюється на інші, здорові головки. Грибниця білої гнилі уражує стіни, засіки, стелажі сховища.

Запобіжними заходами по зберіганню капусти є дотримання сівозміни (на тій же ділянці капусту можна вирощувати не раніше, як через чотири роки). При закладанні на зберігання головки ретельно сортують, сховища з тарою дезинфікують.

Слизовий та судинний бактеріози — поширені інфекційні бактеріальні хвороби капусти. Головки уражуються ними ще в полі від рослинних решток. Хвороба дуже поширюється при високій температурі. Головки, уражені бактеріозом, укриваються слиззю, загнивають. При судинному бактеріозі закупорюються судини листків, внаслідок чого вони жовтіють, в’януть, одночасно можуть уражуватись сірою гниллю. Заходи боротьби: дотримання сівозміни та умов зберігання, відбір уражених головок.

Хвороби цибулі. Шийкова гниль — найбільш шкідлива інфекційна хвороба, яка особливо проявляється після 1—1,5 місяців зберігання. В уражених хворобою цибулинах тканина шийки розм’якшується, стає водянистою. Поступово гниль поширюється, з’являється наліт сірої плісняви з дрібними склероціями.

Основними запобіжними заходами є збирання цибулі в оптимальні строки, в суху теплу погоду, добре її просушування, закладання на зберігання здорових цибулин, дотримання оптимальних умов зберігання.

Крім цієї хвороби, цибуля може уражуватися гниллю дінця, мокрою бактеріальною гниллю, чорною пліснявою. Заходи боротьби з ними такі самі, як із шийковою гниллю.

Баштанні культури уражуються такими хворобами, як біла і коренева гниль огірків, антракноз кавунів та ін. Заходи боротьби — дотримання чергування в сівозміні, обприскування хімічними препаратами, видалення уражених плодів з поля.

З шкідників найбільш поширеним є колорадський жук. Щоб виявити шкідника, треба один раз на декаду оглянути ділянку пасльонових: картоплі, помідорів, баклажанів. Обприскувати слід рекомендованими отрутохімікатами. Після обробки зібраних жуків слід спалювати.

ХВОРОБИ ФРУКТІВ

Грибні захворювання виникають у результаті зараження плодів грибами та бактеріями.

Щоб запобігти зараженню плодів грибними хворобами, їх необхідно зберігати при температурі до 5 °С. Найбільшої шкоди завдають плодам під час зберігання плісеневі гриби.

Сиза плісень уражує плоди під час зберігання, в основному в місцях механічного пошкодження. Уражена частина плода стає м’якою, часто водянистою, з затхлим запахом плісняви. Може зморщуватись, спочатку вкривається білим нальотом, потім зеленувато-сизими подушечками спороношень.

Зелена плісень уражує плоди яблуні в місцях зберігання. На зараженому місці утворюються спочатку буруваті, а потім світло-зеленуваті плями.

Сіра гниль може уражувати плоди яблуні, груші та сливи ще в саду, особливо в дощове та жарке літо. Шкірка плода набуває темно-сірого, а м’якуш — бурого забарвлення і щільної консистенції з різким розмежуванням з неураже-ною частиною. Згодом уражується весь плід, покриваючись сірим пухнастим нальотом.

Плодова гниль може заражувати плоди ще в саду, а також після знімання. Під час зберігання хвороба швидко поширюється. Найчастіше уражуються заражені паршею плоди та в місцях відривання плодоніжки, пошкоджень шкірочки. На зараженому місці утворюються округлі плями, які поширюються на весь плід. Іноді на плямі з’являються концентричні кола з сірувато-бурих подушечок.

Гірка гниль уражує плоди яблук і груш ще в садах, а проявляється у період збирання. У сховищах поширюється на розміщені рядом здорові плоди. Уражений м’якуш гіркий. У місцях зараження утворюється бура різко окреслена пляма, на якій з часом виникають чорні пустули, а пізніше оранжеві або рожеві спороносні подушечки, розміщені концентричними колами.

Парша. На плодах, заражених спорами у саду, з’являються сірі або оливкові плями, згодом на них утворюються тріщини.

Фізіологічні захворювання. Загар — побуріння шкірочки. Причини загару точно не встановлені. Появі та розвитку його сприяють раннє збирання плодів, витримування після збирання їх при підвищених температурах, недостатня вентиляція та циркуляція повітря, коливання і різка зміна температур, несприятливі умови вирощування.

Побуріння м’якуша проявляється під час зберігання при низьких температурах. Від сердечка поширюється на весь плід. Уражений м’якуш має гіркуватий присмак.

Підшкірна плямистість (гірка ямчастість) уражує яблука ще в саду, дуже проявляється під час зберігання. На плодах під шкірочкою, а частіше на верхній частині плода утворюються заглиблені темно-бурі або темно-зелені плями. М’якуш у місцях ураження стає сухим і гіркуватим.

Джонатанова плямистість іноді уражує плоди ще на дереві при пізньому збиранні. Спочатку уражені місця мають вигляд дрібних, круглих, майже чорних невеликих плям, які з часом збільшуються. Хворобою найчастіше уражується забарвлена частина плода.

Спухання плодів — м’якуш плода стає борошнистим, сухим, з часом темніє. Шкірочка часто тріскається. Спухання найчастіше спостерігається на плодах з дерев, які занадто удобрювали азотними добривами, та перестиглих.

Скловидність або наливання плодів. Причиною хвороби вважають надлишок води, що надходить у плід і заповнює міжклітинні простори. Тому за 2—3 тижні перед збиранням не слід поливати дерева.

Мокрий опік. Уражені місця мають вигляд бурих плям різного розміру з різко окресленими хвилястими краями. Уражується шкірочка і поверхневий шар клітин м’якуша, які водяніють.

Побуріння сердечка проявляється у зміні кольору м’якуша навколо сердечка. Частіше розвивається у передчасно знятих плодах.

Дірчаста плямистість кісточкових. На листках і плодах вишні та інших кісточкових часто можна спостерігати червоно-бурі плями з темною каймою. Через 15—20 днів на уражених місцях тканина вивалюється, в результаті листки стають дірчастими. М’якуш плодів під плямами дерев’яніє.

При зберіганні слив у поліетиленових пакетах іноді спостерігається побуріння м’якуша навколо кісточки та драг-листість. Це — результат порушення обміну речовин плода, що викликається несприятливими умовами вирощування та зберігання.

Профілактичними заходами боротьби з захворюваннями в плодосховищах є насамперед дотримання агротехніки вирощування, відбір плодів і своєчасне закладання їх у старанно продезинфіковане сховище, підтримання оптимальних умов зберігання. Крім того, добрим заходом є миття яблук та груш перед закладанням на зберігання у гарячій воді: плоди в сітці обережно занурюють у воду з температурою 45 °С, витримують 2—3 хв., дають воді стекти і перепаковують у тару для зберігання. Ще краще в такий спосіб обробити плоди відваром горіхового, березового чи орляко-вого листя при тій же температурі. На 1 л води беруть 30— 50 г сухого листя, кип’ятять його 5—6 хв і охолоджують до температури 35—40 °С.