Птиця. ПРИМІЩЕННЯ ТА ОБЛАДНАННЯ ДЛЯ УТРИМАННЯ ПТИЦІ . ВИРОЩУВАННЯ КУРЧАТ.УТРИМАННЯ ДОРОСЛИХ КУРЕЙ. КРОЛІ. ХУТРОВІ ЗВІРІ. ХВОРОБИ СВІЙСЬКОЇ ПТИЦІ,КРОЛІВ І ХУТРОВИХ ЗВІРІВ.

Пташник.

У присадибному господарстві для утримання птиці можна пристосувати наявні приміщення або спорудити пташник з місцевих будівельних матеріалів (дерево, цегла, блоки, саман, камінь).

Пташник бажано будувати на піщаному грунті у захищеному від холодних вітрів місці. Фундамент роблять із каменю, бетону або цегли та заглиблюють на 45-50 см. Висота його над землею має становити 20-30 см.

Розмір пташника залежить від кількості та виду птиці. При цьому слід дотримуватися також норм розміщення птиці на 1 м підлоги: три-чотири курки, один-два індики, трикачки, одна-дві гуски, чотири-п’ять цесарок, 16-17 курчат з яєчних порід до 60-добового віку, 14-15 м’ясних курчат, сім-вісім каченят, чотири-п’ять індичат або гусенят.

Пташник має бути сухим, світлим, просторим, з утепленою стелею, без щілин у стінах і з доброю вентиляцією. Кам’яні та цегляні приміщення міцні, але холодні, вони відволожуються взимку та навесні.

Найкращими є саманні глинобитні або каркасні приміщення, стіни яких оббиті з обох боків дошками. Простір між обшивкою (15 см) заповнюють тирсою, сухим торфом, шлаком, скловатою тощо. Такі приміщення дешеві, міцні та зручні для птиці. У північних районах роблять переважно рублені стіни завтовшки 22 см. Товщина каркасних стін з обшивкою може бути 27 см, саманних — 51, глинобитних і цегляних — 55 см. Нижню частину стін оббивають фанерою на висоті 70 см, щоб птиця не псувала штукатурки.

Стіни з очерету або плоту штукатурять з обох боків глиною, змішаною з половою або соломою. Внутрішню поверхню білять розчином вапна.

Висота приміщення від підлоги до стелі має становити 1,8-2 м, висота вікон — 0,8, ширина — їм, загальна площа вікон у приміщенні — не менше їм на 10 м підлоги. У вікнах роблять подвійні рами та кватирки. Нижню частину віконної рами розташовують на відстані 30 см від підстилки, верхню — 20 см від стелі.

Крім того, до приміщення проводять електричне освітлення. Лампочки підвішують на висоті 1,7-1,8 м над підлогою з розрахунку 5 Вт на 1 м площі для дорослої птиці та З Вт для молодняка. Більш довговічними є лампи денного освітлення.

Стеля має бути дерев’яна. Зверху її штукатурять глиною, змішаною з соломою. Дах роблять одно- або двосхилим (для широких пташників). Для покрівлі використовують очерет, солому, толь, тес, черепицю, шифер.

Споруджують також вентиляційну трубу (10x10 см), яка проходить крізь стелю та дах. Внизу ставлять ляду для регулювання надходження повітря. Труба має виступати над дахом на 60 см. Зверху її прикривають кришкою.

Підлога може бути дощаною, глинобитною або бетонованою. Остання є найбільш довговічною та гігієнічною, вона не псується під дією дезинфікуючих речовин. Підлогу роблять на висоті 15-20 см від поверхні землі. Спочатку насипають землю, потім шар щебеню (10 см) і заливають розчином цементу.

Двері роблять широкі, суцільні, одностулкові. їх ставлять над поріжком висотою 15-20 см, іззовні утеплюють.

Таблиця 1. Розмір лазів для птиці, см Висота дверей 1,8 2,0 см, ширина — 80-90 см.

Лази для виходу птиці з приміщення обладнують у стіні з південного боку на висоті 5-8 см від підлоги або на рівні підстилки (табл. 1). Іззовні вони повинні зачинятися підвісними подвійними дверцями, щоб у холодну погоду в пташнику зберігалося тепло.

У приміщенні для курей, індиків і цесарок варто обладнати сідала їх роблять із гладенько обструганих дерев’яних брусків товщиною 5-6 см, верхні краї яких закруглюють, щоб вони не пошкоджували лапи.

Найкращою підстилкою є торф і солома.

Використовують верховий сфагновий торф із ступенем розкладання не вище 20%, зольністю до 10 і вологістю в межах 35-40%. Така підстилка після використання є цінним органічним добривом. їй властиві високі антисептичні властивості, здатність поглинати багато волога та газів. Так, 1 кг підстилки поглинає до 10-15 кг вологи. Підстилка з торфу м’яка, тепла і суха. Торф можна використовувати в чистому вигляді в суміші з іншими матеріалами (соломою, тирсою).

Торфяну підстилку закладають у пташник шаром від 5-7 до 10-15 см. Торфяні купи розбивають і подрібнюють на частки розміром 20-30 мм. Торфоплити стелять у один шар на відстані 0,5-1 см одна від одної.

Солому озимих зернових для підстилки найкраще використовувати у вигляді січки довжиною до 3 см. Вологоємність соломи становить250-300 %, отже 1 кг такої підстилки поглинає 2,5-3 кг води.

Крім того, солома добре зберігає тепло. При використанні підстилки з соломи необхідно стежити, щоб вона не була уражена пліснявою, яка може викликати захворювання птиці аспергільозом. Непридатна для підстилки солома ячменю.

Деревну стружку (сосни, ялини) найкраще використовувати для підстилки в суміші з торфом, оскільки в чистому вигляді вона поглинає мало вологи. Крім того, стружка запобігає утворенню грудочок. Не слід використовувати підстилку з стружки при вирощуванні бройлерів, тому що це сприяє утворенню мозолів на грудях.

Тирсу перед настиланням просушують. Вона добре поглинає вологу (вологоємність 240-400 %). Але при тривалому використанні в ній розвивається пліснява. У разі незадовільного освітлення та недостатньої годівлі курчата можуть клювати підстилку, що призводить до їх загибелі. Тому в перші дні утримання тирсу краще вкривати тонким шаром солом’яної січки.

Пісок, який використовують для підстилки, має бути сухим (вологість не більше 0,5%). Його насипають шаром 10-20 см і використовують лише влітку. Періодично пісок перемішують.

Таблиця 3. Витрати підстилки для птиці

Залежно від виду, віку та строку утримання птиці заготовляють різну кількість підстилки (табл. 3).

Існує два способи закладання підстилки. Перший — підстилку насипають у пташнику шаром 5-7 см, а потім поступово додають ще, поки товщина її шару не буде достатньою для поглинання вологи, що утворилася в пташнику. За другим способом підстилку насипають одразу на весь період утримання птиці. Перший спосіб сприяє кращому перемішуванню підстилки з послідом і швидшому її «дозріванню», що створює добрі умови для мікробіологічних процесів. Другий способ дозволяє обходитися без підсобних приміщень для зберігання підстилки. Через певний період у підстилці розвиваються бактерії та інші мікроорганізми, які переробляють частинки посліду та підстилки. Вологість глибокої підстилки повинна становити 20-40%, торфу —30-50%. У пухкій підстилці птиця охоче риється, «купається», що сприяє рівномірному перемішуванню окремих шарів.

У місцях, де птиця ночує, а отже збирається багато посліду, біля годівниць і напувалок підстилку міняють щоденно. Глибоку підстилку необхідно вичищати весною та насипати нову. Перед цим підлогу миють, дезинфікують і посипають гашеним вапном із розрахунку 0,5-1 кг на 1 м площі підлоги..

Годівниці. Розмір годівниць залежить від виду та віку птиці (табл. 4). Вони повинні легко чиститися, бути неважкими, простими за будовою, без гострих кутів. їх виготовляють переважно з дерев’яних дощок товщиною 2-2,5 см. Щоб кури та індики не залазили до годівниць, над ними обладнують брусок, який вільно обертається, а для водоплавної птиці зверху годівниці роблять планку, яка одночасно є ручкою для її перенесення (рис. 1). Дно годівниці на кілька сантиметрів має виступати за її верхні краї, що запобігає втраті кормів.
Таблиця 4. Розміри годівниць для птиці, см

Для мінеральних кормів роблять годівниці з кількома відділеннями для гравію, крейди, черепашок. Годівниці для зелених кормів виготовляють із скошеною донизу передньою стінкою та похилою кришкою. Боки, кришку та передню стінку роблять із сітки, через яку птиця дістає зелень. Курчат та індичат з добового до 15-добового віку годують переважно з листів, на краях яких обладнують бортики висотою 2-3 см. Кількість та розміщення годівниць мають бути такими, щоб вся птиця одночасно могла споживати корм і вільно підходити до них з обох боків. За рахунок останнього можна зменшити довжину годівниць наполовину.

Рис.1. Годівниці для птиці:

а — для курей; б — для качат після 20-денного віку; в — для качок; г — для гусей
Напувалки. Для курей та індиків напувалки роблять з тазиків або неглибоких відер. їх розміщують на дощатих підставках висотою 50-60 см, на які стрибає птиця. Гусей та качок напувають з дерев’яних корит. Напувалки виготовляють також з гончарної або поліетиленової труби, яку розрізають уздовж на дві частини. Напувалка для молодняка до десятидобового віку складається з двох частин: металевого резервуара для води (відро без дна) і тазика, у який його ставлять. На краю резервуара роблять отвір діаметром 1 см, звідки вода надходить у тазик. Верхню частину резервуара накривають кришкою, щоб молодняк не залітав туди і не забруднював воду. Можна виготовити вакуумну напувалку, яка складається з блюдця та з стакана або одно-трилітрової банки. їх наповнюють водою, накривають глибоким блюдцем і перевертають .

Рис.2. Напувалки для птиці:

а — для курчат; б — для качат після 20-деиного віку; в—для гусенят старшого віку

Напувалки для молодняка після десятидобового віку роблять з трьох частин: металевого резервуара для води, дерев’яної гратчастої підставки та металевого листа з бортиками, в яких збирається вода, розлита птицею. На відміну від качат і гусенят курчата та індичата не розливають воду, тому для них такі підставки та листи не потрібні. Резервуар і лист виготовляють із оцинкованого заліза. Усі шви в напувалках пропарюють. У теплу пору року годівниці та напувалки необхідно виносити на вигульний двір. У напувалках, зроблених з оцинкованих деталей, не можна давати молочні продукти, щоб запобігти отруєння окисом цинку. Такі напувалки призначені тільки для води.

Металеві годівниці та напувалки рекомендують з усіх боків вкривати полімерними матеріалами. Якщо вони зроблені з чорного заліза, їх слід вкривати розтопленим бітумом у суміші з гасом (на 1 кг бітума 0,7-0,8 кг гасу). Цю суміш наносять звичайною щіткою на суху поверхню.

Отредактировано gogencon (Пт 10:22)