ПРО ВОДУ

Вода — найпоширеніша речовина на Землі. Займає нона 71 % земної поверхні, у вільному чи зв’язаному стані оточує нас скрізь.

За низьких температур вона не стискається, як інші речовини, а навпаки, розширюється.

За даними вчених, світові запаси води становлять близько 1,5 млрд. км 3. Враховано запаси світового океану і внутрішніх морів, озер, річок, грунтової вологи і підземних вод, пари, атмосфери і льодовиків. Багато це чи мало? Ось кілька порівнянних прикладів.

Уявімо: Земля — куля з рівною поверхнею. Розподілимо всю воду світового океану рівним шаром. Його товщина буде майже 4 км. На одного жителя планети припадає понад 400 млн. м 3 води. Цього досить, щоб протягом року постачати воду цілому місту.

Розподіляється вода на земній поверхні нерівномірно. Найбільше її у світовому океані —97,2 %. Прісної ж води, необхідної для рослинного і тваринного світу — для фізіологічних потреб, господарської діяльності людей, лишається близько 2 %. Дуже мало.

На переробку 1 т нафти витрачається 80—120 т води; на виробництво 1 т соди —100 т;паперу —200—300; чавуну — 220; капрону—5600 т води.

Три чверті води, яку споживають населення, підприємства, комунальні господарства, промисловість, повертаються у водойми у вигляді стічних вод, забруднених органічними речовинами і складними хімічними сполуками. Виникає питання: навіщо її віддавати природі у такому вигляді? Але ж куди її подіти? Відповідь одна: очищати.

Якщо забруднених стоків небагато, а водойма чи річка велика — вона сама впорається з нечистотами. Самоочисна здатність, особливо проточної води — величезна і не в усьому ще з’ясована. Мікроорганізми у воді за допомогою кисню перетворюють органічні речовини на мінеральні, які осідають на дно або виносяться у моря.

Стічні води треба очищати. Для цього є багато засобів і способів. Але найкращий — не забруднювати воду.

Водні ресурси нашої республіки досить обмежені і мають виняткове значення для народного господарства. Охорона їх від забруднення, бережливе і розумне використання мають стати справою всіх нас. Треба позбутися примітивного мислення, що води, мовляв, багато—на мій вік вистачить.

А нашим дітям, внукам, правнукам? Чи донесемо до них дорогоцінну кришталеву чашу чистої, як росяна крапля на сході сонця, води?

Чи знаєте ви, що перебування біля води цілюще для здоров’я? У людини, яка відпочиває поблизу озера чи ставка, пульс на 5—7 ударів менший, частота дихання зменшується у 2—5 разів на хвилину, а легенева вентиляція зростає на 15—20 %. Відбувається це тому, що поблизу водоймищ температура повітря нижча, менша забрудненість, вища вологість. Ось чому лікарі рекомендують зайнятися риболовлею тим, у кого виснажена нервова система, безсоння та підвищення кров’яного тиску.

ГЛУХА ПОРА

Кінець січня і майже весь лютий рибалки назвали дуже влучно глухою порою. І справді, найзавзятіші виходять на лід, але повертаються з мізерним уловом — риба не клює.

Міцним товстим льодом скуті водойми, добре присипані снігом. Виникає ймовірність придухи риби. Перша її ознака — коли пробиваєте лунку, через деякий час на поверхню піднімаються рачки, жучки, водяні комахи. У воді не вистачає кисню, тож треба пробити якомога більше широких отворів у кризі.

При сильних придухах необхідно негайно повідомляти працівників рибоохорони, а також місцеві Ради народних депутатів і допомагати їм у виконанні необхідних робіт на водоймах.

Часто цим лихом користуються браконьєри. У місцях скупчення риби вони недозволеними снастями — драчами, кішками — ранять рибу і вона через деякий час гине, псується і забруднює річку чи озеро. Якось довелося бачити страшну картину: їдучи автобусом додому повз невеличке віддалене від шосейної дороги озерце, бачив темні силуети на снігу, червоні плями крові біля ополонок...

Рибалки-любителі повинні оголосити справжній бій браконьєрам і всіляко допомагати працівникам рибінспекції — на заборонених місцях, так званих зимувальних ямах, самим не ловити і порушників притягувати до відповідальності.

Отже, глуха пора — це пора для риби, але не для любителів-рибалок. Вони повинні подбати про зимівлю мешканців глибин у наших водоймах.

ЖИЛКА НЕ РВАТИМЕТЬСЯ
Досвідчені спінінгісти знають, скільки неприємностей завдають на риболовлі вузлики. Від натягування жилка в першу чергу рветься на вузлі.

Проте на одній і тій же самій жилці різні вузли поводять себе по-різному. А те, що вони мають різну міцність, можна пересвідчитись з малюнка. Спеціалісти точно підрахували, який процент міцності зберігає жилка в тих чи інших вузлах за однакового перерізу і однакової марки.

А В ЧОВНІ ЩО?

Ловля з човнів — найздобутливіша. Адже коли потрапиш на гарне місце, можна спіймати 5—10, а той більше кілограмів риби. Норма вилову 5 кг. Ну, а хто контролює човнярів? Під’їжджає інспектор, бачить — човен з рибальської бази. Просить документи — членський квиток і талон на вилов. Побажавши доброго улову, інспектор їде далі. Не браконьєр, мовляв, все по закону. А от улов майже ніколи не перевіряють. А даремно.

Любительська риболовля — чудовий відпочинок. Прийшов на берег з вудочками, розташувався у затінку — і спокійно в очікуванні клювання споглядай природу, милуйся на схід сонця, гладінь води, дихай свіжим повітрям та поглядай на поплавець. Стомився — пройдися бережком, а то й скупайся, розведи багаття — закип’яти воду і завари міцний чай.

Під час риболовлі з човна всього цього немає. Прибіг, задихавшись, на базу—сонце ще не зійшло. Виписав човна, навантажив його і швидше на заздалегідь облюбоване місце. Поки до нього дістанешся — веслами напрацюєшся до сьомого поту. Та от, нарешті, закинув наживку і засів, вважай на цілий день! Руки терпнуть, спина ниє, ноги набрякають, від сонця нікуди сховатися. А робити нічого — сидиш. Пароплав чи баржа пропливають — завмираєш від страху: зачепить чи ні? Про всяк випадок готуєш ножика — одразу перерізати якірну мотузку. Надвечір припливеш до бази, а вийти з човна не можеш — спина не розгинається, рук не відчуваєш, в очах миготить і кінчики вудочок, наче чортенята, скачуть перед очима. Зате риби повен рюкзак. Однак якою ціною? І хіба річ лише в рибі?

Ось чому, гадаю, так наполегливо вимагають любителі дозволу на риболовлю з човнів, особливо моторок— адже риба буде завжди. Представникам Укррибводу і УТМР треба задуматися: чй не обмежити ловлю з човнів узагалі? Якщо — ні, то хоч би треба суворо контролювати улов.

Скільки моторних човнів шугає по малих річках республіки? На багато кілометрів витягуються різнокольорові бензинові хвости, а спекотливого опівдня добре видно, що над водою стоїть бензиновий смог.

Багато рибалок-любителів, які не є членами товариства мисливців і рибалок, мають моторні човни, на яких вони всюдисущі. Наповнюють заповідні куточки річок гуркотом моторів, бензиновими плямами, чадом отруюють повітря і хапають, хапають, хапають...

САМОРОБНИЙ ПОПЛАВЕЦЬ

Для ловлі коропових і хижих риб іноді користуються двостороннім поплавцем. Два подовжених конуси із кори старої акації, верби або осокору, пінопласту сполучають основами. У центрі поплавця випалюють отвір, куди вводять стержень з кільцем із дроту діаметром 0,5— 0,6 мм. Волосінь пропускається крізь кільце стержня і кембрик, начеплений на нижній кінець поплавця. При виготовленні поплавець покривають водостійким лаком, просушують і 06-12 фарбують кожен конус у свій колір.

Перевага такого поплавця в тому, що його можна використовувати як вдень, так і вночі.

Для цього треба покрити його нижню частину у світлий колір або фосфором. Достатньо зняти кембрик з одного боку, повернути поплавець навколо стержня і закріпити волосінь кембрйком з іншого боку.
Саморобний поплавець:

1 — стрижень; 2 — кембрик; З — волосінь.

ДИВОСВІТ

Природа творить, а народ вивчає й запам’ятовує. Передає побачене із покоління в покоління. Так з’являються прикмети, до яких треба ставитися з винятковою увагою всім: і хліборобам, і мандрівникам, і насамперед тим, хто часто лишається наодинці з природою—мисливцям і риболовам.

...Початок літа. Все цвіте, приваблює зір, манить запахом. Дивіться — он зацвіла черемха. Значить почав брати в’язь. На заплавних луках вода прогрівається до дна. Стрімкими потоками стікає вона в річки. А в ямках, невеличких озерцях теж стоїть тепла, наче парне молоко, вода. Тут «гуляє» дрібна живність. Ось по дну котяться малесенькі темно-коричневі трубочки з личинками. Сама трубочка — це міцна штучна «сорочка» личинки, яку важко навіть розірвати пальцями. Так природа захищає личинку ручайника — найкращу наживку для плотвички, краснопера,невеликих в’язів і навіть окуня.

У теплій трав’янистій калюжі зібралися сотні рухливих комах. їх жадібно хапає будь-яка риба.

Дивіться пильніше — перед вами справжній дивосвіт, зупиніться на хвилинку і ви не пошкодуєте — сама природа розкриє перед вами свої таємниці, щедро поділиться своїми дарами.

НА ЛЬОДУ

Риболовлею я займаюсь близько тридцяти років. Ловлю і взимку, і влітку. Провалювався на льоду тричі. Два рази на озерах, один раз — на течії. Остання купіль злякала найбільше — надзвичайно важко було вибиратися на лід. Двічі рятував тих, хто тонув в крижаній воді. Перший раз — в лютому, другий — на початку березня.

Згадую про ці неприємні події не для того, щоб похвалитися — он, який я справжній рибалка — у воді не тону! Хотілося б ще раз нагадати про обережність під час зимової рибалки. Треба завжди пам’ятати прислів’я: ранній лід каже — тріщу, але не спущу, пізній, березневий,— не тріщу, але спущу! Тут криється повчальна істина: перший лід, незважаючи на те, що прогинається під ногами,— міцний, бо суцільний, а не кристалічний, весняний, хоч і товстий на перший погляд — добре прогрітий сонцем, пористий, з водою — ламається при перших кроках.

На початку зими лід наростає насамперед близько до берега, утворюючи закраїни. Найтовща крига на мілинах, де немає течії, які не захищені від вітру кущами чи деревами. Невеличкі і неглибокі озера, ставки, затоки замерзають раніше. Великі і глибокі водойми, річки покриваються кригою пізніше. У таких місцях можуть бути зрадливі промоїни. Над ними завжди піднімається білуватий пар. Тримайтеся від них далі!

Снасті для зимового вудіння на льоду:

1 — вудильники; 2 — сторожки; З — мормишки; а — «Пропелер»; б — «Опариш»; в — «Вівсянка»; г — «Шротинка»; д — «Тригранка»; е — «Уральська»; ж — «Кембрик»; з — «Чукотська»; и — «Кулька»; 4 — блешні: к — «Змійка»; л — «Гвіздок»; м — «Мальок»; 5 — плішні.

Берегтися треба і засніжених річкових просторів. Під снігом лід тонший, ніж без нього. Маючи з собою плішню, це легко перевірити. На водоймі чистий лід, наприклад, досягає товщини 10 см і більше, а в такому ж місці, але вкритому шаром снігу,— всього 3—4 см. Може трапитись і таке: температура зовні досягає —10 °С, а під снігом на кризі стоїть вода: не провалишся, але ноги намочиш добре.

Взимку починати ловлю можна при товщині льоду не менше 5—6 см за сухої, морозної погоди. Вирушаючи на риболовлю, треба обов’язково мати при собі 15—20 м міцної мотузки з тягарцем в 400—500 г на одному кінці. При необхідності його можна легко закинути в ополонку, куди шубовснув ваш сусід.

Хто часто ходить на зимову рибалку, помічає, що лід має різну міцність в різних місцях. Гладенький і прозорий (на глибині він здається аж чорним) міцніший за лід білуватий, матовий, який утворюється, коли замерзає вода, перемішана з снігом. Чорний лід ненадійний в тих місцях, де багато вмерзлих повітряних кульок. Трапляються на річках і тороси, які краще обминати.

Бажано не підходити близько до кущів, пнів, трави, що висуваються з-під льоду. Небезпечні місця поблизу джерел, річечок, що впадають у водойму.

Звичайно, всіх сюрпризів, іцо підсовує рибалці тонкий лід, можна уникнути, якщо уважно і обережно пересуватися на льоду.

ДОННА ВУДКА

Донка — традиційне знаряддя рибалок. Переваги її очевидні. По-перше, є можливість обловити чималу площу водойми, значно більшу від тієї, де ви ловили поплавцевою вудочкою та ще й з берега. А саме так ловить більшість рибалок-любителів, адже човни мають не всі. По-друге, донкою ви легко можете дістатись до найглибших прибережних ям, нарешті, по-третє, на донну вудочку, як правило, завжди ловиться велика риба, а мешкає вона саме в таких ямах на дні річок і заток.

Та й сам процес відіграє велике значення: сидиш собі спокійно на березі і тільки поглядаєш на кінчики вудлищ чи спінінгів, а вночі навіть можна подрімати біля багаття — голосні дзвіночки, що закріплені на вершечках, вас обов’язково розбудять, коли наживку заковтне риба і смикне, засікшись на гачок.

Справжній відпочинок, час для роздумів... На березі потріскує багаття, в небі світить місяць — яскрава доріжка тягнеться на протилежний берег — так би піднявся і пішов. Навколо плаває теплий аромат нагрітої за день луки і раптом... Дзень! Озивається срібним голос<зм дзвіночок. Потім вдруге! Клюнуло! Є! Безліч здогадок: що взяло, яка рибина? Сом? Лящ? Великий чи малий? Чи міцно сидить на гачку? Мовчить темна вода, тільки тоненько заливається дзвіночок, поки ви біжите до вудлища. Мить — і відчуваєте в своїх руках щось важке і сильне на тому кінці волосіні!

Хіба це не зоряні часи рибалки?! Оце й приваблює в риболовлі на донну вудочку.

Раніше для донки вибирали коротке, міцне вудлище. Нині цей вид лову вдосконалився. Почали використовувати спінінги. Тільки замість блешні чіпляють тягарець і поводок з гачками. Звідси й назва — донка — ловлять рибу з самого дна.

Якщо ви ловите вночі, краще вибирати круті береги з глибокими ямами. Після закидання течія випрямить жил'ку майже в одну пряму лінію з наживкою. При такому положенні навіть найслабше клювання добре передається на кінчик -спінінга, де вже чекає дзвіночок.

Зранку бажано перейти на косу чи перекат. Бо саме н цей час риба йде годуватися на мілкі місця.

Ловля на донну вудочку, як і всяка інша, має свої особливості і правила. При першому ж дзеньканні дзвіночка чи коливанні чутливого сторожка треба взяти вудлище в руки і бути готовим до підсікання. Не рекомендується одразу смикати, зайва поспішність не дасть результату — треба дати рибі заковтнути наживку глибше.

Підсікають після невеличкої паузи. Особливо це важливо при ловлі хижої риби — судака, щуки, окуня. Якщо кльов не повторився, треба через 5—10 хв перевірити наживку, може вона вже зірвалася при першій покльовці. Не захоплюйтесь великою кількістю донок. Це аж ніяк не сприяє збільшенню кількості риби у вашій торбинці. Навпаки, можете кидатися від одної до другої і нічого не впіймати. Найкраще мати одну-дві або три донки. І кльову не пропустите, і з рибою будете.

Беруть на донку лящ, в’язь, головень, на живця — всі хижаки. Жилкою користуються з перерізом 0,3— 0,4 мм. Поводки повинні бути тонкими, але міцними.

На донку можна ловити і з човна. Принцип лову такий же самий, як і з берега, тільки більше можливостей. Однак треба стежити, щоб гачки не чіплялися до якірного тросу і бути надзвичайно обережним і тихим: всі звуки передаються з човна у воду сильніше і лунають далеко.

Наживи використовують такі: великих черв’яків, парений горох—на ляща, сазана, в’язя, парену кукурудзу — на сазана, коропа, парену перловку, овес, тісто, мастирку — на інших риб. Рослинні наживки застосовують досвідчені аматори, які кльов відчувають внутрішньо, бо такі наживки дуже ніжні, швидко злітають з гачків при перших дотиках риби.

РУКИ НЕ МЕРЗНУТИМУТЬ
Ось до вашої ополонки підійшла зграя риб. Клює увесь час. Треба часто і швидко міняти наживку—мотиля. А наколювати його на гачок все складніше та складніше — пальці мерзнуть на морозі, та й вода льодяна. Як захистити руки від холоду, щоб пальці були при цьому вільні?

Рибалки пропонують робити так. У хутряних рукавицях, щоб не знімати їх під час клювання, роблять розріз завдовжки з півпальця. Коли треба, пальці можна вивільнити, а потім сховати в тепло.

СТРОКАТИЙ СУПУТНИК

Чимало існує снастей і способів для ловлі окуня влітку, взимку, восени. Рибалки — народ винахідливий. Спінінгісти знають снасть, яку називають «супутник». На кінці жилки — блешня, а на деякій відстані від неї — кілька коротеньких поводочків з гачками із довгими цівками. На них намотують кольорову нитку.

В такий же спосіб ловлять і взимку. Але для зручності прив’язують один гачок і так само намотують на нього ниточку, кінчик її обрізають, залишаючи «вусики» завдовжки 3—5 см. Поводок завдовжки 4—5 см кріплять над блешнею за 10—15 см.

Окуні частіше хапають не блешню, а саме цей «супутник». Причому ловиться на нього, як правило, велика риба.

КУЛЬКОВІ ПОПЛАВЦІ

Виготовлення кульки для поплавця.
Чимало рибалок надають перевагу саме тільки поплавцям з тоненькою пір’їною, так званим «маячкам». Вони дуже чутливі до кльову. Проте така кулька має бути ідеально круглою. її виготовляють з міцного пінопласту чи корка. Спочатку роблять заготовку і всі нерівності поверхні обробляють терпугом, потім шліфують. Якщо пінопласт міцний, кульку кладуть між двома металевими з рівною поверхнею плитками; і, злегка натискаючи, додержуючи паралельність, качають. Якщо кулька з корка, із наждачного паперу роблять трубочку (робочою поверхнею всередину), туди засовують на одну третину заготовку і, злегка натискуючи, крутять чи кульку, чи трубку, як це показано на рисунку.

ТИСК У СОМА?

— Якось в глибинах Канівського водосховища,— розповідав один рибалка-підводник,— мені пощастило побачити здоровенного сома. Пропливаючи між острівками водоростей, помітив над головою контури якогось величезного предмета. «Днище човна»,— майнула думка. Погляд механічно ковзнув уздовж «днища» і коли очі зупинилися на хвості, що злегка ворушився, нарешті, зрозумів — перед мною величезний красень-сом. Він стояв біля самої поверхні у затінку плавучого «острівця». Відчувши наближення аквалангіста, сом різко змахнув хвостом і пішов на глибину. Мене дуже здивувала поведінка сома. Може він стояв у засідці, чатуючи на здобич, чи дрімав у теплому поверхневому шарі води?

Дивно чи не так?

А ось як на це відповідають науковці. Сом — нічний хижак. Вдень він відсиджується десь у корчах, у глибоких місцях водоймища. Але в періоди, коли кисневий режим придонного шару води збіднюється — піднімається на поверхню і ховається під плавучими «острівцями». Іноді різка зміна атмосферного Тиску примушує сома підніматися до самої поверхні.
ГОРИЗОНТАЛЬНА ГРА МОРМИШКИ

Чимало існує своєрідних способів гри мормишкою. У кожного рибалки існує свій почерк, свій стиль. Та про один хотілося б розповісти — його чомусь, як правило, забувають.

Йдеться про так звану горизонтальну гру мормишки. її застосовують при поганому кльові. Пробивають ополонку не круглу, а трохи прямокутну. Граючи мормишкою по вертикалі, одночасно переміщують її в горизонтальному напрямку — від одного краю ополонки до другого. Цей спосіб зимової ловлі особливо ефективний в сонячну погоду. Справа в тому, що сонячне проміння проникає у воду і риба відходить у затінок або стоїть на межі затінку і світла. Пересуваючи мормишку ближче до тіні, можете сподіватися на кращий кльов. Але так ловити можна на глибині, що не перевищує 3 м.

САМОРОБНИЙ ЯКІР

При ловлі риби з човна без якоря не обійтися. Багато рибалок використовують замість нього важкі шматки заліза, каміння, а то й просто мішечки з піском.

Деякі навіть роблять якорі із звичайного брухту.

Саморобний якір:

1 — болти; 2 — гребінці; З — лапки; 4 — веретено; 5 — упори; 6 — вісь.
Якір складається з шести деталей (див. рисунок), які з’єднуються двома болтами. Спочатку підбирають дві трубки, які входять одна в одну: менша, діаметром 20 см, для осі 6 і більшого діаметра — для упорів 5. її довжина — 24 см. Трубка для упору розрізається на три частини і обпилюється так, щоб утворилися уступи, до яких приварюють лапки З та веретено 4. Лапки виготовляють із залізних смужок завдовжки 18 см і завширшки З см, а гребінці 2 — з дюралюмінієвого куточка завтовшки З мм.

Рбалки-рибалкам.

Отредактировано gosha (Пт 09:03)

НАЖИВ З МАННОЇ КРУПИ
Є простий рецепт наживу, що добрий для лову ляща, плоскирки, краснопера та інших риб. Це манна мастирка, яку готують так: баночку з-під майонезу на дві третини заповнюють манкою і тонкою цівкою підливають воду доти, доки манка не набуде темного кольору. Після цього необхідно викласти вміст баночки і, постійно перемішуючи, додавати наповнювач — панірувальні сухарі або товчену макуху — до утворення густої тягучої суміші. Коли вона стає настільки сухою, що її можна взяти до рук, необхідно дуже ретельно розім’яти її, додавши невелику кількість борошна. Манна мастирка добре тримається на гачку і значно краща за звичайну горохову.

ІЗ ЗВИЧАЙНОГО КОРКА

Ви приїхали на риболовлю. Розбили намет. Але вам треба пройти із спінінгом половити в інше місце. Брати з собою рюкзак, коробку з блешнями? Не хочеться. І ви кладете кілька запасних оснащених трійниками блешень до кишені. Робите кілька кроків і скрикуєте від болю — гачки, пронизавши підкладку, царапають вашу ногу.

Щоб уникнути цього, на гачок-трійник чіпляють спеціальні запобіжники, яких, на жаль, ще немає в продажу. їх можна виготовити самому з пляшкового корка. Його треба розрізати на кружечки і в кожному зробити виїмку. Запобіжник рекомендується пофарбувати в яскравий колір.

ПОПЛАВЕЦЬ ДЛЯ БУДЬ-ЯКОЇ ПОГОДИ

Літня пора. Та не однаково світить сонце — то сліпить очі, то заходить за хмару. Для такої мінливої погоди потрібен особливий набір поплавців. Щоб їх булс видно за будь-якого сонця, поплавці фарбують у різні кольори. Деякі рибалки користуються саморобними фарбами, які готують у домашніх умовах. От рецепт однієї з них. Беруть маленьку пляшечку з-під ліків, до половини заповнюють її ацетоном, а потім засипають туди шматочки пластмасових гудзиків. Через деякий час вони розбухають. Суміш добре розмішують і, взявши пару стрижнів від кулькової ручки, видушують пасту у флакон. Утворену масу треба знову добре розмішати до напіврідкого стану.

Види поплавців:

1 — із пірїн; 2 — комишові; 3 — полістиролові; 4 — ковзний; 5 — поплавці з тягарцями;6— пінопластові; 7,9 — кріплення поплавців до жилки; Я — зимові поплавці.

НА ПІЛЬГОВИХ ПІДСТАВАХ

Інвалідам Великої Вітчизняної війни і особам, прирівне-ним до них, дозволяється ловити рибу в усіх водоймах безплатно; сплачувати членські внески в УТМР у половинному розмірі.

Учасникам Великої Вітчизняної війни і особам, прирівненим до них, дозволяється ловити рибу в усіх водоймах, призначених для спортивного і любительського риболовства, безплатно, а в культурних рибних господарствах—з 50 %-ною знижкою вартості; користуватися послугами в рибальсько-мисливських господарствах та на базах поза чергою і за плату відповідно до прейскуранта цін.

Інвалідам праці дозволяється: ловити рибу в усіх водоймах безплатно; відпочивати в рибальсько-мисливських господарствах та на базах поза чергою і за плату, відповідно до прейскуранта цін; сплачувати членські внески в УТМР у половинному розмірі (це стосується також і пенсіонерів, які є членами УТМР не менш як 10 років).

ЗАКИНУТИ ДОНКУ ДАЛІ
Нехитра снасть донка-закидушка. Але не кожен може кинути її на далеку відстань. Рибалки пропонують пристосування, яке дасть змогу далеко закинути наживку. Головна його деталь гнучка паличка завдовжки 60— 70 см. Один її кінець тонший і добре зачищений. Свинцевий тягарець (відлийте в столовій ложці) повинен мати два отвори: в одному закріплюють основну волосінь, в іншому — петлю з міцнішої волосіні, яку надягають на кінець палички. Закидають снасті так, як це роблять спінінгом. На паличці 10—15 см від її кінця ставлять упор, що тримає волосінь під час закидання. Зробити упор просто —намотати ізоляційну стрічку в кілька шарів. Волосінь, як і при звичайному закиданні, укладається на березі кільцями.

ПЕРШИЙ ЛІД

Якщо зима для рибалки-любителя — час чудового відпочинку, то для мешканців водойм — це найважчий період. Адже з льодоставом природний доступ кисню у воду припиняється, що ускладнює нормальну зимівлю риби й може призвести до масової її загибелі.

Взимку риболовецьким колгоспам, міській та обласній радам Українського товариства мисливців та рибалок, військово-мисливському товариству ЧКВО та ДСТ «Динамо» необхідно вести постійне спостереження за станом закріплених за ними водойм і при необхідності прорубувати кригу, робити аерацію води.

Категорично забороняється скидання у водойми неочи-щених стічних вод, нафтопродуктів тощо. Необхідно також організувати надійну охорону зимувальних ям, заборонених зон, гребель, шлюзів, мостів, насосних станцій і рибопромислових дільниць рибколгоспів, не допускаючи туди браконьєрів.

З настанням зими більшість цінних видів риб концентрується на зимувальних ямах. Цим користуються браконьєри, які застосовують заборонені колючі знаряддя лову. Вони не стільки ловлять рибу, скільки пошкоджують її — поранена риба деякий час ще живе, потім піднімається на поверхню і починає розкладатися, забруднюючи воду.

Треба пам’ятати, що правилами рибальства не дозволяється: знаходитись на водоймі чи в безпосередній близькості від неї із забороненими знаряддями лову, а також з вибуховими й отруйними речовинами;

продавати матеріали для сіток, знарядь лову і приладдя до них, застосування яких заборонено;

продавати цінні види риб та інших мешканців водойм, за незаконний вилов яких передбачається стягнення завданого збитку; ловити стерлядь.

Любительський і спортивний лов риби в зимовий період (від льодоставу до скресання криги) дозволяється блешнею, наживною і живцевою снастями з одним гачком, а також блешнею на спеціально відведений органами рибоохорони ділянках:

на водоймах спільного користування — в 250-метровій прибережній смузі (від урізу води): членам товариств мисливців і рибалок — не більше двох снастей, іншим громадянам — однієї снасті;

на водоймах та їх ділянках, де любительське й спортивне рибальство організовують товариства мисливців і рибалок,— не більше трьох снастей на члена товариства.

Примітка. Допускається застосування блешні з гачком, у якого відстань між цівкою і борідкою не перевищує 10 мм.

Вилов риби любительськими знаряддями лову протягом доби не повинен перевищувати:на водоймах загального користування: членам товариства УТМР, військово-мисливського товариства та «Динамо»—3 кг, іншим громадянам—2 кг;

на водоймах і на ділянках, де любительське та спортивне риболовство організується товариствами мисливців та рибалок, тільки членам цих товариств—5 кг.

Малоцінної риби, на яку не вставновлено промислову норму (окунь, густирка, верховодка та ін.), членам товариства дозволяється виловити до 10 кг, іншим громадянам — до 5 кг.

Виходячи на водойми, члени товариства мисливців та рибалок повинні мати при собі членський квиток, інші громадяни — документ, що засвідчує особу.

При наявності посвідчень відповідних інвалідам Великої Вітчизняної війни і тим, хто прирівнюється до них, учасникам Великої Жовтневої соціалістичної революції, громадянської та Великої Вітчизняної воєн, інвалідам праці, Героям Радянського Союзу та Героям Соціалістичної Праці, нагородженим орденами Слави і Трудової слави трьох ступенів, медаллю «За службу Батьківщині у Збройних Силах СРСР» дозволяється ловити рибу на водоймах та ділянках водойм, де любительське риболовство.

ЯКЩО НА РІЧЦІ ВІТЕР

Взимку вітер на річці особливо дошкульний. Навіть невеликий морозець пробирає до кісток. Незатишно, холодно. Як у такому разі зберегти насолоду від зимової ловлі? Одного разу на льоду я зустрів рибалку із саморобним щитком від вітру. Він охоче поділився секретом, який і пропоную вам. Щиток служить для того, щоб вберегти рибалку від вітру, а ополонку — від замітання снігом.

Три дюралеві трубки скріплюються вгорі кільцем і обтягуються міцною тканиною. Обтяжку можна зробити знімною, якщо кріпити її на металевих кільцях, пришитих до полотна. Щоб щиток був стійким на вітрі, його, як правило, закріплюють розтяжками, але не зовсім зручно: потрібні шнури, клинки, молоток. Замість розтяжок ліпше застосувати дужки із штабового заліза на нижніх кінцях трубок. Дужки надійно зчіплюють щиток з льодом. Треба зробити лише невеликі заглиблення, а після встановлення щитка засипати дужки крихтами льоду, втоптати їх і залити водою, яка замерзнувши на морозі, схопить метал, краще ніж цемент.

ВСІ НАЖИВКИ ДОБРІ...

Звичайно взимку рибу ловлять на червоного черв’яка або мотиля, але можна обійтися і без наживки, користуючись блешнею, мормишкою або мушкою. Під час лову на такі штучні принади не обов’язково робити швидкі рухи вгору і вниз, принаджуючи рибу. Можна ловити трохи спокійніше. Для цього блешню або мормишку опускають на дно, а потім повільно піднімають вгору на 10—ЗО см від дна. Якщо риба не бере на такій глибині, то треба підтягнути волосінь трохи вгору, щоб потім тримати блешню або мормишку на ЗО—40 см від дна. Мушку або мураху чіпляють на 5—10 см вище від блешні або мормишки.

Добре ловити рибу комбінованим способом — почепивши мотиль на мормишку. Можна застосовувати поперемінну ловлю у 5—10 ополонках, бо судак, щука, окунь, йорж та інші хижаки клюють не завжди активно на одному місці. Та й саме місце, де знаходиться зграйка, легше відшукати. Плітка, наприклад, на відміну від інших риб, жирує на відносно великій глибині, клювання в неї обережне, ледь помітне, і тому підсікати тре*ба швидко і різко.

Лящів узимку краще ловити з прикормом. Беруть вони охоче на червоного черв’яка. А хижака найкраще ловити взимку на живця. Причому із зниженням рівня води клювання в хижаків поліпшується.

УЛОВ ЗБЕРЕЖЕТЬСЯ КРАЩЕ

У саджалці, скажімо, з шелюги або алюмінієвої сітки. Але вічка можуть бути такими, щоб дрібна риба в них не застрявала, бо без руху вона швидко засинає. Риба швидко гине й тоді, коли у неї піском або мулом забруднюються зябра. Тому саджалку бажано класти не на дно, а тримати у підвішеному стані.

Живучих риб (сом, карась, короп, лин) вдається привезти додому у нормальному стані навіть тоді, коли шлях довгий. Для цього рибу перекладають зволоженою кропивою або іншою береговою зеленню. Зяброві кришки обов’язково очищають від баговиння і слизу, під кожну бажано покласти шматочок яблука.

Деякі пропонують і такий спосіб, якщо дорога додому довга і немає шансів привезти рибу свіжою: спійману її відразу опускають у слабкий розчин солі. За день вона не просолиться, але й не зіпсується. Дома рибу промивають.

ПЕРЕВІРЕНО ДОСВІДОМ

Сторожок з плоскої пружинки. При ловлі на мормишку взимку важливою складовою частиною є сторожок, яким оснащують кінець вудлища. Риболови для цього в багатьох випадках використовують щетину дикого кабана. Але такі сторожки при охолодженні часто ламаються, скручуються, коли вибирають жилку з впійманою рибою. Та й не завжди дістанеш щетину. Замість неї можна використати тоненьку плоску пружинку. Найкраще взяти її з старого годинника, що вийшов з ладу. її товщина повинна відповідати масі мормишки. Якщо пружинка грубіша, її можна відшліфувати. На кінчик пружинки надівають шматочок ізоляційної стрічки (бажано червоного кольору) — і сторожок готовий.

Як же перевірити, чи правильно встановлено сторожок?

Адже від того, як він працює на вигинання, залежить успіх рибалки. Якщо на повітрі сторожок від маси мормишки вигнувся майже непомітно — він жорсткий. Гра насадки у воді буде поганою. Що ж вважати нормою? Коли вигин сторожка при коливанні у воді мормишки становитиме 25—ЗО °, снасть відрегульована добре.

Чи принаджувати рибу взимку? На озері, в стоячій воді, не раз доводилося бачити, коли прямо в ополонку опускають по два-три підсмажених сухарики, вони поволі розмокають і опускаються на дно. Деякі риболови використовують для принади дрібно порубаний мотиль і черв’яки. Гадаю, що це недоречно: корм принаджує окунів, а вони розганяють білу рибу.

Мормишка змінює колір. У магазині не завжди купиш бажану мормишку. Отже, риболови додумуються самі, в якій колір краще фарбувати. Це можна зробити швидко і просто. Розчиняють у 25 г води 10 г мідного купоросу. В розчин на тоненькому дроті занурюють звичайну, але добре зачищену, свинцеву мормишку, а поруч — теж на дроті шматочок міді. Вільні кінці дротиків слід прикріпити до батарейки від кишенькового ліхтарика: плюсову клему—до дротика з міддю, мінусову — до мормишки. Через кілька хвилин мормишка стає мідного кольору. Після цього її треба добре відшліфувати.

Коли ловити сома? Можна ловити не тільки вночі, як вважають деякі рибалки, а й вдень. Особливо у спеку або до сходу сонця. Наживкою може бути шматочок черепашки, миша, пуголовок, жменька черв’ячків або п’явок, рак, м’ясо качки або курки, великі коники... Найкраща пора — по закінченні нересту, коли цвіте шипшина. Ловлять донками або спінінгом. Соми надзвичайно чутливі до температури води. У розпалі літа при короткочасній негоді вони не випливають із своїх сховищ. А восени, коли вода стає холодною, повністю перестають брати. Для активізації кльову, треба час від часу ворушити наживку, легенько підтягуючи її і відпускаючи волосінь. Сом минає блискучу блешню, тому для ловлі спінінгом краще насаджувати на гачок невеличку снулу рибку, вибираючи при цьому ділянки з середньою глибиною, де плаває хижак. Сом не переносить шуму від моторних човнів, катерів, земснарядів, а водиться в тихих заводях, ямах — користуйтеся дерев’яним або гумовим човником.

Без тягарця. Річкова риба ловиться просто: хапає живих комах з поверхні води. Згодяться для принади мухи, гедзі, польова міль, метелики. їх завжди багато. Саме їх і треба чіпляти на гачок, але без тягарця, щоб вони не тонули, а плавали на поверхні. Ловити треба по краю заростей, де, як правило, стоїть риба, а краще там, де вона «гуляє». З берега треба закидати снасть не через голову, а маятником, коли волосінь торкнеться води, верх вудлища трошки піднімають.

Міцна петля.
У затінку білої лілії. Літнє сонце піднялося високо. Швидко прогрівається вода. Багато які з риб почувають себе не дуже бадьоро — адже й вони віддають перевагу прохолоді.

Краснопер, наприклад, шукає укриття в затінку широкого листа білої лілії та латаття, які £це залишилися на озерах та затоках. Сховавшись, вона нібито спить, завмерши на одному місці. Тихого безвітряного дня, коли помітний щонайменший рух на воді, наживка завжди лякає обережну рибу, ляскаючи по воді. Як же все-таки перехитрити рибу? В такому випадку наживку кладуть на широкий лист лілії і, трохи почекавши, обережно зсовують його на воду. «Забудькуватий» краснопер одразу хапає наживку.

Міцна петля. Петля на волосіні має бути міцною. Тоді не потрібна буде надто товста волосінь для закріплення на ній блешні. Петля з таким вузлом (див. рисунок вгорі) знижує міцність волосіні майже наполовину. Надійніший вузол на нижньому рисунку. Ним і треба користуватися, коли чіпляєте блешню до волосіні.

Не та блешня, що блищить... Під кригою вода кришталевої чистоти — на дно осів всілякий літній бруд, опустилися мікроорганізми. Навіть на великій глибині, якщо зазирнути в ополонку, можна побачити, як риба реагує на блешню. Завдяки цьому легше підібрати оптимальну, з певним кольором і формою—таку, що забезпечить вам добрий улов.

Досвід свідчить, що найкращі блешні не нікельовані, а навпаки — тьмяні, сіруваті, з жовтим відтінком. Чому? Вони не насторожують хижаків, а лише інтригують їх. Такі блешні схожі у воді на звичайну рибу. Тому яскраві блешні на зимовий період треба відкласти вбік, доки не знизиться освітленість під кригою. Важлива і форма блешні. Судак і щука віддають перевагу довгастим, а от окунь— широким" блешням. Миньок не примхливий — бере на ті й інші.

ЛОВЛЯ ПЛІТКИ В ГЛУХУ ПОРУ
В грудні—на початку січня риба починає слабше клювати. Погано бере лящ, майже не ловляться щука, судак, окунь, навіть йорж... Та є одна риба, якій здається, нічого не заважає клювати цілий рік і в глуху пору вона виручає рибалку. Це плітка. Треба лише знати деякі її примхи. Зупинимося на найпоширенішому і найдоступнішому способі лову цієї риби.

Від снасті залежить багато. Треба мати коротке вудлище, капронова волосінь бажано, щоб була підфарбована під колір дна чи води (перетин 0,10—0,15 мм), маленький легкий поплавець або кивок, що сигналізує про кльов (довжина —3—5 см, матеріал — сталь, пластмаса, щетина дикого кабана). На кінці волосіні — тягарець (шротинка), вище якого поводок завдовжки 15—20 см з маленьким гачком.

Плітка взимку найчастіше бере з дна. Найкраща наживка — мотиль. Але він є не скрізь. Можна використовувати звичайних гнойових черв’яків. Часте клювання плітки в глуху пору буває на так звану реп’яхову міль — невелику личинку білого чи жовтуватого кольору, яка живе в плодах і стеблах сухих реп’яхів. Заготовляти їх можна всю зиму й зберігати у холодному місці.

У плітки добре розвинений нюх, тому при її ловлі необхідний прикорм. В цьому випадку в ополонку кидають відходи хліба, підсмажене й змелене насіння соняшника.

Якщо не відбувається різких порушень у водному режимі водойми (зменшення кисню, великий спад чи підняття води, зміна температури), плітка зимує у певних місцях. її найчастіше можна успішно ловити на піщаних скатах глибоких ям, уздовж річкових берегів і ярів.

КОМБІНОВАНА МАСТИРКА

Рослинні наживи можна готувати з гороху, вівса, пшона, кукурудзи, перлової крупи, хліба та інших продуктів. Один із різновидів наживи—мастирка. Саме так називають тісто, приготовлене різними способами, з гороху і манки. Горохову мастирку роблять так: склянку лущеного гороху замочують у 1 л води 3—4 години. Потім посуд ставлять на вогонь, причому бажано, щоб на дні його була металева сітка, що вбереже горох від підгорання. Розпарюють горох доти, поки він не перетвориться на пюреподібну масу. Помішуючи його, додають манну крупу, до утворення однорідної маси. Для більшої її в’язкості кладуть столову ложку пшеничного борошна. Масу охолоджують, викладають на дошку, ріжуть на частини, з яких качають кульки.

Така мастирка, загорнута в проолієний папір або марлю, може зберігатися в холодильнику протягом тижня. На неї клюють краснопер, плоскирка, лящ та інша риба.

ЗРУЧНА ВУДОЧКА

Рибалка М. Чучманський пропонує таку зимову вудочку, яку можна змайструвати за допомогою складеного ножика. Дротину 4 вигинають плоскогубцями й забивають в соснову ручку. Проводко-ву котушку закріплюють кільцями 6 з гумової соски. Кивок рухається в петлях 3, надітих на дротину 4. Щетинка кивка кільцем пропускається через шматочок яскравого кембрика 2, який дуже добре видно у воді.
Зручна вудочка:

1 кивок; 2 — кембрик; 3 — петлі; 4 — дріт; 5 — кільце; 6- закріплюючі кільця; 7-ручка.

Волосінь з блешнею вводиться в кільце 5, а потім у кільце кивка 1 дуже легко.

ГРІЙТЕСЯ БІЛЯ ПІЧКИ-МАЛЯТКА

Любителі зимової рибалки часто користуються саморобною пічкою-малятком. Як її розтопити? Для цього беруть дві консервні бляшанки — літрову і 300-грамову. У днищі більшої пробивають цвяхом отвір і приробляють три ніжки з жерсті. Потім малу бляшанку вставляють у велику і заповнюють деревним вугіллям. Однієї заправки паливом вистачає години на дві.

ОСІННЄ КЛЮВАННЯ

Літньої пори мало хто з рибалок-спінінгістів може похвалитися добрим уловом. Якщо і брала щука, то здебільшого дрібна. Ось чому рибалки з нетерпінням чекають осені, коли хижак активізується. Розповім про осінню ловлю щуки — риби, яка частіше потрапляє на спінінг.

Це всюдисуща, жадібна, сильна і необережна риба. В таку пору вона нерозбірлива щодо наживок. Щука особливо добре ловиться під час двох періодів — короткочасного весняного (через 10—15 днів після нересту) і осіннього, коли вода стає прохолодною і прозорішою, а трави зблякли, деякі опустилися на дно. Осіннє клювання — найтриваліше і тягнеться аж до льодоставу...

Для успішної ловлі щуки треба мати деякі навички, тобто вміти визначати, де вона «стоїть». Восени щука звичайно мешкає біля дна. Велика донна щука переважно тримається ям, але вранці також виходить до трав і заходить у затоки, старики, де можна поживитися дрібнотою. Для її лову треба далеко закидати блешню і обов’язково класти її на дно. При цьому не сподівайтеся одразу на кльов. Треба набратися терпіння і добре попрацювати спінінгом, перш ніж щука спокуситься на вашу наживку.

Майте на увазі: опір великої щуки відрізняється від опору інших риб граничною впертістю. Схопивши блешню, вона тримається на глибині, і підняти її вгору можна лише після тривалої боротьби. Коли ж щуку піднімеш на верх, вона, крім того, що знову тягне на дно, інколи може піднести сюрприз у вигляді високої «свічки» — вилетівши із води у намаганні звільнитися від гачка. У воді ж вона широко відкриває пащу і крутить головою, «випльовуючи» блешню. Як тільки ви відчули цей намір хижака — одразу припиняйте підмотувати жилку, почекайте трохи, але не послаблюйте натяжіння волосіні.

Якщо ж вона знову пірнає на дно — дайте їй можливість трохи заглибитися, відпустіть жилку, але не знімайте котушку з гальма. Велику рибу найкраще витягати з води за допомогою багорчика, особливо, якщо ви ловите з човна. На березі її швидко відтягніть подалі від води, бо іноді, зірвавійись з трійника, вона колесом скотиться у річку.

Найздобутливіші місця — ковбані, ями на дні та водойми нижче шлюзів. При цьому щука стоїть завжди неподалік від головної течії, заховавшись за якийсь виступ, камінь чи кущ. Блешню бажано вести самим краєчком течії. І якщо вода чиста, можете навіть побачити, як щука блискавично вискакує із засідки та кидається на блешню. Схопивши її, риба круто повертається назад і намагається втекти у свою колишню схованку.

Блешні на щуку рекомендується вибирати невеликі, довгасті. Багато спінінгістів віддають перевагу важким, коливальним.

Рбалки-рибалкам.