Медичні терміни. Профiлактика раку. Лікування раку. Діагностика раку захворювання на рак Злоякісні пухлини.Рак. Рак:причины возникновения и профилактика. Лимфома. Рак и причины возникновения рака. Опасные лучи .
МЕТОДИ ДІАГНОСТИКИ ТА РАННІ ПРОЯВИ ОНКОЛОГІЧНИХ ХВОРОБ

Під ранньою діагностикою раку слід розуміти виявлення злоякісного процесу в такій стадії росту, яка дозволяє вилікувати хворого повністю. Виділяють три періоди розвитку пухлинного процесу: І — передпухлинний стан; II — злоякісний процес у стадії доклінічного прояву; III — клінічний прояв.

Пухлинний процес не без підстав порівнюють з айсбергом. Надводна його частина — виявлювані пухлини, підводна — клінічно ще не зафіксовані. Латентний період пухлинного росту може тривати від кількох місяців до 20—30 років.

Маса пухлини протягом усього латентного періоду подвоюється близько 30 разів, досягаючи 1 г (приблизно 109 клітин). У період клінічного виявлення (III—IV стадії) вона досягає 1 кг (1012 клітин), тобто подвоюється 40 разів.

Для клінічного виявлення раку необхідно, щоб число клітин досягло 109, а це буває, як правило, при задавненому процесі. Сучасний рівень діагностики дозволяє виявляти набагато раніше ті локалізації раку, які доступні візуальному дослідженню.

Доля онкологічного хворого цілком залежить від того, наскільки своєчасно було розпізнано у нього пухлину. Проте, на превеликий жаль, рання діагностика деяких пухлин все ще лишається нерозв’язною проблемою. Пухлину знаходять частіше лише тоді, коли з’являються її перші ознаки. Трудність виявлення початкових форм раку пояснюється тим, що ця хвороба не має специфічних симптомів у цей період і широкі маси мало обізнані з раннім перебігом пухлинного процесу. Саме тому нерідко хворі потрапляють у спеціалізовані (онкологічні) відділення лише через 3— 8 міс від початку патологічного процесу, коли відбувається нестримне розмноження смертоносних клітин. Вони проростають у здорові тканини, метастазують у віддалені органи та регіонарні лімфатичні вузли.

Ступінь ураження пухлинним процесом визначають за міжнародною класифікацією за системою TNM. При цьому враховують величину новоутворення, наявність ураження лімфатичних вузлів та віддалених метастазів.

Виділяють такі стадії перебігу пухлинного процесу: 0— сапсег іn situ : І — локалізований рак (мінімальний, або ранній); II — обмежене локальне чи регіональне поширення; III — масивне локальне чи регіональне поширення;IV — поширення на велику відстань (задавнений процес).

Єдина міжнародна класифікація за системою ТИМ необхідна для вибору стандартного лікування, оцінки ефективності нових методів терапії, аналізу кінцевих наслідків, а також для прогнозування. Проте в цій класифікації є недолік — не враховується роль організму хворого. Це робить неможливим складання прогнозу для конкретного хворого.

Рання діагностика злоякісних пухлин має свої особливості і складності, які зумовлені своєрідним перебігом пухлинного процесу.

По-перше, виникнення новоутворення не можна пояснити однією чітко визначеною причиною, яку вдалося б своєчасно усунути.

По-друге, пухлинний процес має тривалий латентний перебіг, під час якого ураження того чи того органу не супроводжується якимись симптомами.

По-третє, якщо злоякісні новоутворення виникають на фоні хронічних хвороб, які мають характерні ознаки, нові прояви її хворі звичайно пояснюють прогресуванням задавненої недуги. Сам процес переходу передпухлинних змін у злоякісні частіше відбувається непомітно для людини.

Всі ці особливості виникнення і перебігу злоякісних процесів значною мірою затруднюють ранню діагностику. Поки що немає жодного методу діагностики, який дозволив би виявити злоякісний процес у ранній стадії.

В літературі описано понад 200 діагностичних методик і реакцій для виявлення раку, проте часто вони дають позитивні результати не лише при злоякісних процесах, а й при інших хворобах, а подекуди й у практично здорових людей.

Результати традиційних лабораторних реакцій (біохімічних, гематологічних, імунологічних та ін.) оцінюють у комплексі з клінічними даними. Таким чином лікар одержує відомості про перебіг хвороби й ефективність лікування.

Найбільш інформативним і специфічним є визначення вмісту а-фетопротеїну. Цей тест доцільно застосовувати при підозрі на первинну пухлину печінки. Длд діагностики хоріонепітеліоми матки, яка розвивається в жінок після пологів, визначають кількість хоріонічного гонадотропіну в сечі. З метою розпізнавання злоякісних пухлин визначають також рівень поліамінів у сироватці крові, еритроцитах чи сечі. Для виявлення гемобластозу та лейкозу застосовують моноклональні антитіла.

Для ранньої діагностики онкологічних хвороб запропоновано різні спеціальні методи, наприклад: рентгенівське обстеження, радіонуклідна діагностика, ендоскопія, гістологічне і цитологічне дослідження, комп’ютерна томографія, ядерно-магнітний резонанс та ін.

У діагностиці злоякісних пухлин легенів велику роль відіграють флюорографія, рентгеноскопія і рентгенографія. Інколи їх доповнюють бронхографією з уведенням контрастних речовин.

Рентгенографія і рентгеноскопія дозволяють виявити в шлунку і кишках уражені ділянки, в тому числі й пухлинним процесом. Але особливо важливу роль відіграє цей метод при кістковій патології. За його допомогою можна оглянути порожнини головного мозку (вентрикулографія), сечовивідні шляхи (пієлографія), шийку й тіло матки (гі-стерографія) та молочну залозу (маммографія). Для дослідження глибоко розташованих лімфатичних вузлів виконують лімфографію.

У спеціалізованих відділеннях застосовують пошарову томографію, радіонуклідні методи дослідження. Штучні радіоактивні нукліди (технецій, галій, фосфор, йод, стронцій тощо), введені в організм, вибірково накопичуються в тканинах новоутворення. Там їх можна зафіксувати за допомогою сцинтиляційного лічильника. Цей метод дає можливість виявити пухлини головного мозку, метастази в печінці, кістках, які непомітні на рентгенограмах.

Ендоскопія дозволяє за допомогою оптичних та освітлювальних приладів (ендоскопа) обстежувати внутрішні органи, зокрема стравохід (езофагоскопія), шлунок (гастроскопія), сечовий міхур (цистоскопія), пряму кишку (ректоскопія), бронхи (бронхоскопія), середостіння (медіа-стиноскопія) тощо. Під час ендоскопії з патологічного осередку беруть шматок тканини або виділення для мікроскопічного дослідження.

Серед методів ранньої діагностики дуже інформативним є мікроскопічне дослідження окремих клітин, їхніх компонентів і продуктів метаболізму (цитологічні й цитохімічні методи). Дослідження мазка, взятого з поверхні виразки на шийці матки, дозволяє виявити ракові клітини. Цитологічний метод широко застосовується в гінекологічних консультаціях і дає можливість у ранні строки виявити злоякісні пухлини шийки й тіла матки. Виділення ракових клітин з мокроти свідчить про ураження раковим процесом легенів. Дослідження шлункового вмісту натще дозволяє у великому проценті випадків підтвердити або заперечити діагноз раку шлунка.

Інформативний метод гістологічного дослідження шматочка тканини новоутворення, взятої за допомогою біопсії чи пункції. Проби звичайно беруть без наркозу або під місцевою анестезією. Результати гістологічного дослідження мають велике значення не лише для раннього розпізнавання хвороби, а й для призначення адекватного лікування. При злоякісних пухлинах молочної залози іноді проводять екстрену біопсію (на операційному столі) і залежно від результатів дослідження обсяг операції розширюють чи завершують втручання секторальним висіканням новоутворення. Все виконується в один прийом і дозволяє уникнути зайвих хвилювань.

Обсяг хірургічних втручань чи радіаційного опромінення залежить від гістологічної форми і ступеня диференціювання злоякісних клітин. У разі неможливості встановити діагноз наявними методами виконують пробні, або діагностичні, операції.

При поверхнево розташованих пухлинах все частіше стали застосовувати термографію, комп’ютерну томографію, при пухлинах внутрішніх органів — ультразвук, ядерно-магнітний резонанс тощо. Для проведення цих досліджень необхідна дорога апаратура, яка не завжди є навіть у великих онкологічних диспансерах.

Прояви злоякісних пухлин різноманітні. Вони залежать від характеру новоутворення, його локалізації і ступеня порушення функції ураженого злоякісним процесом органа. Проте в усіх випадках спочатку ці ознаки виражені дуже слабо. Хворі лише відчувають дискомфорт. Але з часом перебіг хвороби безперервно погіршується.

Багато злоякісних пухлин у початкових стадіях не супроводжується болісністю. Але ж біль є одним з головних сигналів про небезпеку, який дозволяє людині зафіксувати початок патологічного процесу і відповідним чином відреа-гувати на нього. Саме біль заставляє людину негайно звернутись за медичною допомогою.

Хворий на рак нерідко не знає, а іноді навіть і не підозрює, що в його організмі відбувається руйнівний процес, який до певного часу має безболісний перебіг. Лише з появою інших симптомів (збільшена пухлина перешкоджає проходженню їжі — при раку стравоходу; блювання, зумовлене непрохідністю пілоруса,— при раку шлунка; частий запор або пронос — при раку прямої кишки) пацієнт змушений відвідати медичну установу.

Без больових відчуттів іноді протікають виразки язика, пухлини шийки матки та молочної залози. Пізніше біль з’являється внаслідок тиску новоутворення на нервові закінчення, а також при метастазах у кістки.

За даними ВООЗ, больовий синдром спостерігається у 63,7 % онкологічних хворих у термінальній стадії. В 40 % випадків біль зумовлений метастазами в кістки, в 20 % — тиском і проростанням нервів, у 18 % —інфільтрацією м’яких тканин, у 11 % — операційною травмою.

При лейкозі, саркомах кісток, пухлинах тіла матки біль може виникати на початку розвитку патологічного процесу. І все ж таки біль у багатьох випадках є вторинною ознакою, і його відсутність не завжди свідчить про здоров’я.

Рак шкіри та слизових оболонок найчастіше виникає на фоні передпухлинних станів. Спочатку на поверхні з’являються невеличкі ранки чи пухлини, які з часом виразкуються і починають кровоточити. Виразка швидко збільшується, навколо неї утворюється щільний вал. Деякі новоутворення, наприклад саркома кісток, м’яких тканин, лімфатичних вузлів, молочної залози, починаються з невеликої пухлини, яка не виразкуєгься і згодом досягає значних розмірів.

Кровотеча теж є одним з важливих проявів раку: блювання кров’ю характерне для раку шлунка; наявність крові в сечі (гематурія) нерідко свідчить про пухлину нирки чи сечового міхура; домішки крові в калі чи мокроті—одна з ознак раку органів травлення та легенів, хоча кровотечі бувають і при інших хворобах.

Кровотеча спочатку незначна, і її можна виявити лише за допомогою лабораторних методів. Ракова анемія проявляється блідістю шкіри обличчя, губ, слизових оболонок. Вона є наслідком масивних і безперервних кровотеч, які іноді стають небезпечними для життя пацієнта.

Різке схуднення, блідо-жовтий колір обличчя характерні для раку органів травлення, оскільки при такій локалізації пухлини порушується харчування хворого.

На загальному стані руйнівний процес спочатку майже не позначається. Пізніше людина відчуває підвищену втому, стає пригніченою, кволою, втрачає інтерес до навколишнього світу.

Наведемо ранні прояви деяких форм раку.

Рак шкіри частіше уражує відкриті ділянки тіла. Ознаки переходу передракового стану в рак шкіри нечіткі. Первинне новоутворення після виразкування певний період може протікати без змін, якщо тільки механічне подразнення, температурний вплив не пришвидшать його розвиток. При цьому виразка поступово проростає в сусідні тканини,збільшується, стає глибокою, часто покривається кірочкою, її краї стають щільними, мають вигляд нерівного валика. Навколо виразки нерідко виникає запалення.

Пухлина шкіри може мати вигляд бородавчастого горбика, інколи покрита кірочкою. Швидкість росту пухлини характеризує ступінь її злоякісності.

Нерідко пухлина виникає на нижній губі — на слизовій оболонці чи на межі зі шкірою. Вона розвивається на фоні лейкоплакії, болісних ущільнень чи тріщин.

Злоякісні меланоми утворюються з невеликих родимих плям, локалізуються на підошвах, литках, під нігтями або в волоссі. Вони можуть з’являтись і на незміненій шкірі. Родимка починає швидко збільшуватись, набуває яскравого забарвлення, контури її нечіткі. Навколо неї червонів шкіра, з’являється свербіння або болісність. Це й свідчить про злоякісне переродження пухлини. Як правило, воно е наслідком місцевого подразнення чи травми, але може настати без видимої причини. Меланома має вигляд плоского або горбистого утворення різноманітного забарвлення — від світло-коричневого до чорного. Може виразкуватись І кровоточити. Остаточний діагноз встановлюють після гісто-логічного дослідження видаленої пухлини.

Якщо рак шкіри, меланому своєчасно не лікувати, вони швидко ростуть і метастазують.

Рак язика і слизової оболонки порожнини рота спостерігається переважно в чоловіків похилого віку, 'виникає загалом на фоні лейкоплакії. Білясті щільні плями виникають при хронічному пошкодженні тканин гарячою їжею, тютюновим димом, травмуванні гострими краями нелікова-них зубів та погано припасованих зубних протезів тощо. Початком злоякісного перетворення лейкоплакії вважається той момент, коли пляма ущільнюється і набуває вигляду бородавки або з’являється виразка, яка довго не гоїться.

Для початкової стадії раку стравоходу характерне затруднення при ковтанні, особливо твердої та сухої їжі. Згодом хворий починає відчувати біль при ковтанні, зригує проковтнуту їжу, з рота виділяються густа слина і слиз. Це свідчить про звуження просвіту стравоходу зумовлене злоякісною пухлиною.

Рак шлунка — одна з найпоширеніших форм злоякісних новоутворень у чоловіків віком 40—60 років. Ця хвороба спричинює смерть у понад ЗО % онкологічних хворих. А все це тому, що хворі не надають значення початковим проявам хвороби. Адже пухлини виникають передусім у людей, які тривалий час хворіли на гастродуоденіт, виразкову хворобу або поліпоз шлунка. Біль при раку шлунка не дуже різкий і не такий систематичний, як при гастродуоденіті чи виразці шлунка, а іноді його й зовсім не буває. Тому деякі хворі навіть після встановлення діагнозу раку шлунка відмовляються від операції або відкладають її «на потім», не розуміючи того, що цим вони собі підписують смертний вирок.

При ранніх стадіях раку шлунка іноді спостерігається синдром «малих проявів»: відчуття тяжкості, біль різної інтенсивності в надчеревній ділянці незалежно від приймання їжі, схуднення, сухість шкіри, анемія та ін. Перебіг хвороби значною мірою залежить від місця локалізації пухлини в шлунку.

При р,аку шлунка хворі скаржаться на слабість, швидку стомлюваність, відсутність апетиту, відразу до деяких страв, особливо м’ясних, нудоту, іноді блювання. Вони дуже худнуть, стають блідими.

Для раку нижнього відділу шлунка характерні диспеп-тичні порушення: сповільнення процесу травлення, втрата апетиту, відчуття переповнення шлунка, біль, блювання (іноді з домішками крові). Це пояснюється спазмом вказаного відділу шлунка.

При локалізації новоутворення на великій кривизні шлунка злоякісний процес може тривалий час бути непоміченим.

У випадку враження вхідного отвору шлунка спостерігається затруднення при ковтанні.

З кишок найчастіше уражуються пухлинним процесом товста і пряма. Злоякісні пухлини тонкої і дванадцятипалої кишок бувають досить рідко.

Ранні прояви раку товстої кишки — незначний біль або відчуття тяжкості в животі, здуття кишок, втрата апетиту, чергування проносу з запором, виділення крові. Іноді хвороба має прихований перебіг, без певної симптоматики, на фоні погіршення загального стану, нерідко — депресії, незначного схуднення.

Для пухлин, які локалізуються в правій половині товстої кишки, характерні чергування проносу з запором, анемія, незначне підвищення температури тіла.

Пухлини лівої половини ободової і сигмовидної ободової кишок супроводжуються запором, здуттям живота, бурчанням, наростанням кишкової непрохідності. При промацуванні живота можна виявити пухлину.

З метою виявлення раку товстої кишки в ранніх стадіях виконують ректороманоскопію і іригоскопію. Останнім етапом дослідження є лапаротомія (розтин живота).

Рак прямої кишки частіше спостерігається в чоловіків у віці 50—60 років. Поява болю при дефекації, відчуття стискання в ділянці крижів та заднього проходу, запор, виділення слизу, гною або крові є ранніми ознаками цієї хвороби. Пізніше розвиваються анемія, часткова кишкова непрохідність, спостерігається втрата маси тіла. Рак цієї локалізації можна виявити шляхом пальпації (промацування) ділянки прямої кишки.

Хрипота, яка не зникає при лікуванні, подразнення горла, кашель можуть свідчити про початок ракового процесу гортані. Тому для уточнення діагнозу слід звернутися до фахівця. Адже хрипота характерна для хронічного ларингіту, доброякісних та злоякісних пухлин гортані, середостіння та ін.

Рак легенів найчастіше спостерігається в чоловіків віком 55—70 років, особливо в тих, хто курить, і становить близько 25 % випадків. У початкових стадіях хвороба не має специфічних, характерних лише для неї симптомів. Тому виявити цю хворобу на ранньому етапі розвитку нелегко. В 55 % випадків пухлини легенів, які мають безсимп-томний перебіг, неоперабельні.

Новоутворення звичайно розвивається на фоні хронічного запалення легенів, плевриту, бронхоектазів тощо. Ранні симптоми раку легенів: спочатку — стійкий сухий кашель, а потім — з невеликою кількістю мокроти, іноді з прожилками крові, біль у грудях або стійка міжреберна невралгія, періодичне підвищення температури тіла. Хворі нерідко не звертають уваги на ці ознаки, оскільки відносять їх на рахунок хронічного бронхіту чи простуди.

При ранній діагностиці раку легенів хірургічне лікування та опромінення в окремих випадках можуть забезпечити задовільні наслідки.

Пухлина молочної залози має вигляд невеликого новоутворення або вузлика неправильної форми. Звичайно її хвора виявляє випадково. Інколи раковий процес молочної залози розпочинається з появи великої ділянки ущільнення, яка не має чітких меж, супроводжується набряканням шкіри, зміною форми залози (зморщенням). Сосок втягнутий всередину.

При локалізації новоутворення в центральній чи верхній ділянці залози сосок міститься вище, ніж звичайно.

Рак молочної залози може виникати у вигляді екземо-подібних змін шкіри. На соску і біля соскового кільця на шкірі з’являються виразки. В окремих випадках першим симптомом раку молочної залози може бути метастаз у лімфатичні вузли, які розміщені поруч із залозою.

Як правило, спочатку пухлина молочної залози безболісна і збільшується повільно. Тому при виявленні будь-якого ущільнення в молочній залозі жінка повинна негайно звернутись до онколога. При клінічному обстеженні вдається виявити пухлину лише діаметром 0,5—1 см, проте до такої величини вона росте 8—10 років.

Рак молочної залози розпізнають при огляді і пальпу* ванні. Відрізнити доброякісну пухлину від злоякісної, особливо на початку процесу, дуже складно. Це можуть бути мастит (запалення молочної залози), фіброаденома або кіста (доброякісні пухлини), для яких теж характерні ущільнення тканин і нерідко болісність при промацуванні. В передменструальний і менструальний періоди молочна залоза теж дещо змінюється. При мастопатії з соска може виділятись рідина, яка має різні колір і густоту. При раку виділення частіше забарвлені кров’ю.

У ранніх стадіях рак молочної залози добре піддається лікуванню.

Для раку шийки матки характерна незначна кровотеча, яка звичайно виникає після легкої травми. Загальний став організму в нормі. Відсутність болю не завжди свідчить про відсутність патологічного процесу в шийці матки.

Діагноз встановлюють на основі результатів цитологічного дослідження мазка і огляду за допомогою дзеркала. Величезне значення для раннього розпізнавання і лікування хронічних передпухлинних уражень шийки матки мають профілактичні огляди.

Рак тіла матки частіше спостерігається в період мено-паузи і особливо після припинення менструацій. Чомусь вважається, що період менопаузи має супроводжуватись кровотечами. Це зовсім не так. Нерідко кровотеча є однією з ознак патологічного процесу.

Ранні прояви раку тіла матки — біль унизу живота і в поперековій ділянці, кровотечі, білі. Незначна кількість крові при раку матки виділяється майже постійно. Прй доброякісних пухлинах спостерігаються періодичні кровотечі.

При підозрі на рак тіла матки виконують діагностичне вишкрібання слизової оболонки її порожнини (для гїстологічного дослідження). Своєчасні діагностика і лікування дають хороші наслідки.

Рак яєчників супроводжується загальною слабістю, шлунково-кишковим дискомфортом, іноді — болем унизу живота, збільшенням його об’єму.

Рання діагностика раку яєчників нелегка. При підозрі на патологічний процес вказаної локалізації виконують цитологічне дослідження рідини, взятої шляхом пункції яєчника, або асцитичної рідини (з порожнини живота). Інколи вдаються до діагностичної лапаротомії.

Рак передміхурової залози спостерігається в чоловіків віком 50 років і більше. Йому можуть передувати аденома (фіброзно-залозиста доброякісна пухлина) і стареча гіпертрофія передміхурової залози. Пухлинний процес тривалий Час має безсимптомний перебіг. Іноді на самому початку хвороби з’являються болісність у задньому проході, відчуття тиску на промежину, біль у крижах, попереку, в ногах, утруднюється сечовипускання. Метастази в легенях і кістках з’являються рано і спричинюють біль у попереку й крижах.

Діагноз раку встановлюють після пальцьового дослідження або пункції передміхурової залози.

У чоловіків молодого віку спостерігаються пухлини яєчок (семіноми). Найчастіше вони бувають при вадах розвитку, затримці яєчок у черевній порожнині та після їх травми. Єдиний симптом семіноми — поява пухлини та відчуття тяжкості в яєчку.

Лімфатичні вузли уражуються як первинним (хвороба Ходжкіна, або лімфогранулематоз), так і вторинним (метастазування) процесом. Хвороба розпочинається збільшенням і болісністю лімфатичних вузлів. Найчастіше уражуються шийні, а потім інші групи лімфатичних вузлів. З’являється загальна слабість, незначно підвищується температура тіла, змінюється склад крові.

Для встановлення діагнозу лімфогранулематозу проводять гістологічний аналіз тканини лімфатичного вузла.

Саркома кісткової тканини (остеосаркома) виникає загалом у людей молодого віку. Очевидно, це можна пояснити порушенням співвідношення гормона росту і статевих гормонів. Обмежене потовщання кістки супроводжується болем, який посилюється вночі.

Саркома м’яких тканин розвивається непомітно. її виявляють випадково, коли вона досягне значних розмірів.Це щільне новоутворення. Майже в 60 % випадків саркома м’яких тканин локалізується в ділянці кінцівок.

Остеосаркому і саркому м’яких тканин треба відрізняти від доброякісних пухлин, які ростуть повільно, не зрощені зі шкірою і навколишніми тканинами. Діагноз встановлюють після рентгенологічного дослідження. При цьому визначають тип пухлини, що дуже важливо для призначення адекватного лікування. Вирішальним для діагностики є гістологічний метод дослідження тканини пухлини.

Останнім часом збільшилась частота лейкозів. При злоякісних захворюваннях крові з’являються блідість, слабість, біль у кістках, підшкірні крововиливи. Іноді спостерігаються некротичні ураження шкіри та слизових оболонок порожнини рота. На початку хвороба має бурхливий перебіг (за типом інфекційної хвороби).Температура тіла висока, в крові високий рівень лейкоцитів — до кількох тисяч в 1 мм3. Крім того, порушується диференціювання клітинних елементів периферійної крові за рахунок появи молодих клітин, які в здоровому організмі не зустрічаються.

Хронічний лейкоз не має такої яскравої симптоматики і може мати більш тривалий перебіг, його діагноз встановлюють після дослідження периферійної крові й кісткового мозку, взятого з грудини.

Таким чином, сучасні методи діагностики (рентгенорадіологічні, ендоскопічні, ультразвукові, імунологічні, морфологічні) нерідко дозволяють виявити пухлинний процес на ранніх стадіях розвитку, а також передпухлинні хвороби,які є фоном для росту злоякісних новоутворень, і провести своєчасне лікування.