Медичні терміни. Профiлактика раку. Лікування раку. Діагностика раку захворювання на рак Злоякісні пухлини.Рак. Рак:причины возникновения и профилактика. Лимфома. Рак и причины возникновения рака. Опасные лучи .
Абластика — запобігання розсіюванню в рані злоякісних клітин під час видалення пухлини.
Анемія — недокрів’я, зменшення кількості еритроцитів і гемоглобіну в крові. Це одна з пізніх ознак хіміо- і променевої терапії.
Вегетативно-судинна дистонія — патологічна зміна тонусу судин, зумовлена порушенням функції вегетативної нервової системи.
Гастрит — запалення слизової оболонки шлунка. Гастродуоденіт — одна з форм гастриту, при якій уражені слизові оболонки вихідної частини шлунка й дванадцятипалої кишки; характеризується вираженим болем у надочеревинній ділянці.
Гемопоез—кровотворення, процес утворення, розвитку й дозрівання клітин крові.
Ген — структурна і функціональна одиниця спадковості, яка контролює формування будь-якої ознаки.
Геном — сукупність хромосомних спадкових чинників, якi передаються від батьківської особи до дочірньої; являє собою гаплоїдний набір хромосом.
Гіперплазія — збільшення числа клітин, внутрішньоклітинних структур, міжклітинних волоконних утворів унаслідок посиленої функції органа чи патологічного новоутворення.
Гомеостаз — відносна динамічна постійність внутрішнього середовища (крові, лімфи, тканинної рідини) і стійкість основних фізіологічних функцій (кровообігу, дихання, терморегуляції, обміну речовин).
Детоксикація — знезараження, виведення з організму отруйних речовин.
Дивертикул — випинання стінки порожнинного органа (кишки, стравоходу, сечовода та ін.), яке сполучається з його порожниною.
Дисплазія — загальна назва порушення розвитку органів чи тканин в процесі ембріогенезу і після народження.
Диференціювання — спеціалізація функцій і біохімічних властивостей клітин у організмі.
ДНК — дезоксирибонуклеїнова кислота, яка складається з дезоксирибонуклеотидів і зберігає спадкову інформацію.
Езофагіт — запалення слизової оболонки стравоходу.
Екзогенний — той, що виникає під впливом зовнішніх чинників.
Ембріогенез — процес розвитку та формування зародка.
Ендогенний — той, що виникає в організмі внаслідок внутрішніх причин.
Ерозія — поверхневий дефект слизової оболонки чи епідерміса.
Ізотоп — атом одного й того ж хімічного елементу, ядра яких мають однаковий заряд, але різну атомну масу. Нестійкі ізотопи відзначаються радіоактивністю.
Інактивація — часткова чи повна втрата біологічною речовиною чи агентом своєї активності.
Інвазивність — 1) здатність мікроорганізму проникати в організм і розмножуватись у ньому; 2) здатність розмножуватись і поширюватись в макроорганізмі.
Ініціація — перетворення під впливом канцерогенів нормальних клітин в клітини, які здатні до утворення ділянок проліферації.
Інфільтрація — проникання в тканини й накопичення в них нехарактерних для них клітинних елементів, рідин та (чи) хімічних речовин.
Іонізація — утворення позитивних і негативних Іонів і вільних електронів Із електрично нейтральних атомів і молекул.
Іонізуюче опромінення — опромінення, під дією якого в речовині утворюються іони.
Канцерогени — речовини або чинники, які можуть зумовити розвиток раку.
Ккта — патологічна порожнина в органі.
Клон — популяція генетично однорідних клітин, які виникли шляхом розмноження однієї клітини.
Коканцерогенез — пришвидшене виникнення раку при приєднанні др дії канцерогенних чинників неспецифічних чинників (речовин).
Коліт — запалення слизової оболонки товстої кишки.
Ксеродерма пігментна — спадкова хвороба, яка характеризується підвищеною чутливістю шкіри до ультрафіолетових променів.
Лейкоз — загальна назва пухлин, які виникають з кровотворних клітин і уражують кістковий мозок.
Лейкопенія — зниження кількості лейкоцитів у периферійній крові.
Лейкоплакія — дистрофічні зміни слизової оболонки, які супроводжуються ороговінням епітелію; належить до передракових хвороб.
Лейкоцити — білі кров’яні тільця; елементи крові, які мають ядро. Серед них розрізняють лімфоцити, нейтрофіли та інші види.
Лімфома — загальна назва пухлин, які розвиваються з лімфоїдної тканини.
Лімфоцити — білі кров’яні тільця, які беруть участь у імунологічних реакціях. Виробляються в селезінці, лімфовузлах, кістковому мозку, підгрудинній залозі.
Маркер, або мітка,— антиген, специфічний для даного типу нормальних чи пухлинних клітин.
Мастит — запалення тканин молочної залози.
Меланома — злоякісна пухлина, яка розвивається з клітин, які продукують меланін.
Метаболізм — обмін речовин у організмі.
Метастазування — процес перенесення патологічного матеріалу з пухлини чи осередку запалення в інші органи й тканини з утворенням вторинних джерел.
Мітотичний цикл — сукупність процесів, які періодично повторгаються в клітині при підготовці й здійсненні поділу клітин.
Мутаген — загальна назва фізичних, хімічних та біологічних агентів, які здатні спричинити раптову зміну генетичної інформації.
Мутагенез — процес виникнення мутації.
Мутація — зміна гена, яка супроводжується спотворенням його спадкової інформації.
Неврастенія — невроз, зумовлений перевтомою чи тривалим впливом психотравмуючих чинників; проявляється підвищеною збудливістю, розладом сну, вегетативними порушеннями.
Невроз — розлад психічної діяльності, зумовлений впливом психотравмуючих чинників; пацієнт усвідомлює, що він хворий, відображення реального світу не порушене.
Нуклеїнові кислоти — ДНК і РНК.
Онкобілок — білон, який утворюється внаслідок функціювання онкогену.
Онкоген — ген онкогенного віруса, який зумовлює його здатність спричинити злоякісну трансформацію клітини.
Онтогенез — індивідуальний розвиток живої істоти від стадії запліднення яйця до кінця життя.
Папілома — доброякісна пухлина, яка розвивається з епітелію і виступає над його поверхнею у вигляді сосочка.
Поліетіологія — напрямок у етіології, згідно з яким одна й та ж хвороба може бути зумовлена різними причинами.
Поліп — патологічний утвір, який виступає над поверхнею органа й зв’язаний з ним ніжкою чи основою.
Проліферація — збільшення числа клітин будь-якої тканини внаслідок їх розмноження.
Радіоактивність — здатність деяких нуклідів перетворюватись у інші нукліди з випусканням часточок і фотонів.
Радіонукліди — загальна назва радіоактивних атомів; використовуються для радіонуклідної діагностики та про-меневої терапії.
Регенерація — відновлення організмом утрачених чи пошкоджених частин.
Рентгенівське опромінення — потік квантів з енергією десятків і сотень тисяч електронвольт.
Репарація ДНК — відновлення молекул ДНК через певний проміжок часу після їх пошкодження.
РНК — рибонуклеїнова кислота бере участь у процесі біосинтезу білка, в деяких вірусів є носієм генетичної інформації.
Синергізм — поєднана дія органів, систем, лікувальних речовин, яка взаємно посилює ефект впливу.
Соматичні клітини — клітини організму, крім статевих.
Спонтанний — мимовільний, який виникає без зовнішнього впливу.
Тканина — сукупність клітин, які виконують певну фізіологічну функцію в організмі.
Трансформація — процес перетворення нормальної клітини в пухлинну.
Фармакокінетика — розділ фармакології, який вивчає шляхи надходження, розподілу лікувальних препаратів у організмі, а також їх виведення.
Філогенез — процес розвитку всіх органічних форм протягом усього існування життя на землі; повинен розглядатись в єдності з онтогенезом.
Хоріонепітеліома — злоякісна пухлина, яка розвивається з клітин зародка.
Хроматин — речовина, яка входить до складу хромосом і містить ДНК, РНК, білки та інші компоненти.
Хромосоми — елементи клітинного ядра, на які воно розпадається при поділі; забезпечують передачу спадкової інформації.
Цероз — розростання сполучної тканини в паренхіматозному органі, яке супроводжується перебудовою його структури й зморщенням.
Отредактировано gosha (Ср 13:24)