ДУБ . МОДРИНА . СОСНА . ЯЛИНА . ЯЛИЦЯ. КЕДР. ТИС . Гінкго. ТОПОЛЯ. ОСИКА . ВІЛЬХА. ВЕРБА . БУК . КЛЕН ГРАБ. ГРУША . КАШТАН. БАРХАТ АМУРСЬКИЙ . АКАЦІЯ БІЛА. СОФОРА. ГЛЕДИЧІЯ. ГОРІХ ЧОРНИЙ. ГОРІХ ВОЛОСЬКИЙ. БУЗИНА. КАЛИНА. ТЕРЕН. ЛIЩИНА . АЙВА. БАРБАРИС. ІРГА. МАЛИНА. БУЗОК. ГЛІД. КИЗИЛ. ШИПШИНА. ЛИМОННИК КИТАЙСЬКИЙ. СМОРОДИНА. ГОРОБИНА ЧОРНОПЛІДНА . ВИШНЯ. ЧЕРЕМХА. ОБЛІПИХА. ЯСЕН. ШОВКОВИЦЯ. ЯЛОВЕЦЬ. ЧЕРЕШНЯ. ЯБЛУНЯ. ГОРОБИНА. ЛИПА.
ТИС

Рід тиса з родини тисових об’єднує 8 видів вічнозелених дерев і чагарників, поширених переважно в гірських районах у складі широколистяних і хвойно-широколистяних лісів Північної півкулі. На території СРСР зростає два види тиса — ягідний, або європейський, і далекосхідний. Перший зустрічається на Кавказі і Закавказзі, Криму і Карпатах, другий в лісах Приморського краю і Са'халіну. Тис ягідний поширений також у деяких країнах Західної Європи, зокрема, в Англії.

В СРСР найбільші площі тиса зростають у Грузії. Тут він зберігся краще, ніж в інших районах нашої країни. В басейні річки Алазані є 800-річний тисовий гай. Великий масив тиса зростає у Боцарській ущелині в Кахетії. Тут нараховується 13 000 великих дерев віком 1700—1800 років. Біля міст Хоста і Кутаїсі знаходяться ділянки 100-річ-ного тису. Поодинокі дерева і невеликі групи тиса зустрічаються в багатьох районах Кавказу і Закавказзя. Тут можна побачити дерева діаметром 150—180 см. На Кавказі і в Закавказзі тис зростає разом з вічнозеленим «залізним» деревом — самшитом. Цю назву самшит одержав за те, що його деревина міцніша за деякі сорти чавуну. Тисово-самшитові гаї, віком 1000—2000 років справляють незабутнє враження.

Вічнозелені тиси-велетні, насамперед у Колхіді, знизу до верху обвиті деревоподібними ліанами ніби павутинням, стоять поряд з самшитами. Ліани обплутують не лише стовбури, а й гілля дерев, гірляндами звисають донизу. Дерева самшиту, густо оброслі мохом, разом з тисами і ліанами утворюють суцільне шатро, крізь яке не пробивається вниз сонячне проміння. У цих лісах завжди панує якась особлива дивна тиша і прохолода, таємнича і похмура атмосфера, висока вологість повітря. Складається враження, що це казковий, особливий доісторичний ліс, в якому жили колись динозаври. Все у-ньому незвичайне і тому насторожує відвідувачів, насамперед тих, хто прийшов сюди вперше. Як відомо, лісова краса лікує. Тисово-самшитові гаї з їх дивною первісною красою найбільш придатні для цієї мети.

Хостинський та інші старезні тисово-самшитові гаї Кавказу і Закавказзя — центри збереження реліктової і ендемічної флори. Тут є багато таких рослин, які більше ніде у світі не зустрічаються. Вони збереглися з третинного періоду — це ЗО млн років. Правда, історія тиса нараховує 180 млн років. Він з’явився на землі в геологічну епоху, так званий крейдяний період. Отже, тис зберігся на земній кулі з тих часів, які навіть не можна назвати сивими.

Історію виникнення і поширення тиса на планеті вчені простежили за допомогою даних палеоботаніки і палінології. Виявляється, що колись вони росли навіть у Гренландії. Тисові гаї займали тоді величезні площі. З тих часів, коли на земній кулі з’явився тис, мали місце різні природні катаклізми, змінювались рельєф і клімат, наступали і відступали льодовики, моря і океани, а тис пристосовувався до нових умов і дожив до наших днів. Проте тепер, у вік цивілізації, йому загрожує повне зникнення і справа не в зміні клімату, а в нерозумній діяльності людини, невмілому втручанню її у природні процеси.

Як вже згадувалося, на Україні тис зустрічається в Криму і Карпатах, проте залишилося тут тисових дерев дуже мало. В Криму, наприклад, росте лише кілька десятків старих дерев. Недалеко від гори Ай-Петрі зростають тисові дерева віком 1200 років. В Хараксі, неподалік від Місхора, красується тис, який «пам’ятає» римських легіонерів, що колись збудували в цьому урочищі фортецю.

На Україні найбільшим за площею і найбагатшим за кількістю дерев є Княждвірський тисовий заповідник у Печеніжинському лісництві Коломийського лісокомбінату на Івано-Франківщині. Смугою завширшки до 400 м тягнеться цей тисовий гай вздовж крутого правого берега Прута. Це надзвичайно цінний унікальний пам’ятник природи, має не лише республіканське, а й всесоюзне значення. Тис росте тут суцільними групами або як домішка до інших порід. Площа тисового масиву 100 га. На початку XX століття у цьому урочищі нараховувалося понад 20 тис.дерев тиса. Після першої та другої світових воєн їх зосталося тут майже вдвічі менше.

Крім Княждвірського, у Карпатах е ще кілька заповідних тисових гаїв — у Тячівському районі на Закарпатті, а також неподалік від Великого Бичкова. Зустрічається тис в урочищах Соколове і Довге Межигірського лісокомбінату. Всі дерева тиса, що зростають у Карпатах (11 600), взято на облік і ретельно охороняються.

У минулому тис займав у Карпатах значно більшу площу, ніж тепер. Архівні та інші матеріали свідчать, що вже в давні часи, насамперед, у середні віки, у Європі була поширена торгівля деревиною тиса. Вона продовжувалася навіть у XIX столітті. Є дані, що в період феодалізму і навіть більш пізні часи жителі Карпат та деяких країн Західної Європи платили податки не лише грішми, сільськогосподарською продукцією, а й деревиною тиса. Вищезгадані причини і призвели до майже повного його знищення. У всіх країнах Європи дерева цієї унікальної породи взято на облік. Тепер у ФРН і НДР нараховується їх ЗО тис., Австрії— 10, ЧФР— 10 і Угорщині — 28 тис. Ось чому у всіх країнах, де ще є тис, він занесений у Червоні книги, а ділянки, де він зростає, оголошені заповідниками або заказниками.

В чому ж полягає цінність тиса? Які його біологічні та інші особливості? Порода ця одна з найбільш довговічних на земній кулі. Є дерева, які доживають до 3—4 тис. років. Проте навіть найстаріші дерева досягають висоти лише 20—25 м, але стовбур може мати таку товщину, що його, взявшись за руки, не можуть обійняти п’ять і навіть більше чоловік. За даними відомого вченого-дендролога Едвіна Меннінджера, старі дерева тиса в Англії досягають дивовижної товщини.

У графстві Херфордшир росте тис, який на висоті 1,5 м над землею має окружність стовбура 11 м, а у графстві Кент навіть 18 м. Вік цього дерева понад 3 тис. років. У більшості випадків визначити вік старих, насамперед поодиноко зростаючих тисів, практично неможливо, оскільки вони можуть утворювати все нові й нові стовбури з сплячих бруньок. Виростаючи з кореневої шийки старого дерева, вони поступово зростаються в один стовбур і визначити вік дерева за кількістю річних кілець на поперечному зрізі практично неможливо. Е. Меннінджер описує один з таких тисів віком 500 років, який і тепер утворює нові стовбури, що повністю зростаються з старими.

Тиси, що зростають у Хараксі та в деяких районах України, насамперед у рівнинних, мають кущовидну форму. У Криму старі за віком тиси мають вигляд величезного куща з тонким гіллям. Тепер тис як одну з найбільш декоративних порід намагаються саджати у парках і ботанічних садах. Виняткові за красою композиції з тиса і ялів-ців та інших хвойних порід створені в Центральному республіканському ботанічному саду АН УРСР і приваблюють численних відвідувачів в будь-яку пору року.

Властивості тиса відомі людям з прадавніх часів. Вони завжди цікавилися причинами його довголіття. Якби вченим вдалося розкрити цю таємницю природи, то, очевидно, вопи принесли б людям велику користь. Росте тис надзвичайно повільно. У віці до 6 років приріст його у висоту не перевищує 2—3 см на рік. На добре освітлених місцях він росте ще повільніше. Навіть у найбільш сприятливих умовах висота 10-річного тиса не перевищує 1 м.

Надзвичайно повільний ріст — характерна особливість не лише тиса, а й більшості найдовговічніших деревних порід. Правда, з цього правила є і окремі винятки. Серед усіх хвойних порід тис найбільш тіньовитривала порода. Любить він тепло і вологу. Плодоносить з 30—35 років. Це порода дводомна. Чоловічі суцвіття нагадують мініатюрні жовті кулькоподібні букетики, жіночі мають вигляд зелених бруньок, виділяють солодку рідину, в якій і проростають зернятка пилку. Запилюється тис комахами.

Після достигання плід нагадує соковиту ягоду і має яскраво-червоний колір. Насіння тиса достигає у вересні — жовтні і лісівники відразу ж їх збирають. Перед посівом у лісорозсаднику насіння стратифікують не менше двох років. У природних умовах розселенню тиса сприяють птахи. Насіння, що пройшло через пташиний шлунок, проростає скоріше, ніж те, що попало на землю з дерева.

Тис розмножується також порослю від пеньків, відсадками і зеленими живцями. Якщо присипати гілку тиса землею, то з часом на ній з’являться корінчики. Гілку, що укорінилася, відділяють від материнського дерева за допомогою секатора і саджають у потрібне місце. Тис зберігає здатність утворювати паростки до глибокої старості, з часом вони зростаються і утворюють величезний гіллястий кущ.

Крона у тиса дуже густа, хвоя м’яка, плоска, блискуча, темно-зелена, на кінці загострена, проте не колюча, живе на дереві до 4—8, а інколий 10—15 років. За темно-зелений колір хвої і довговічність з античних часів тис вважається символом туги і жалю, а також священним деревом.

Тис відмінно переносить стрижку і формовку крони. У містах він не боїться загазованості повітря. На нього практично не нападають шкідники. За ці якості він високо ціниться у зеленому будівництві. З його участю у парках створюються надзвичайно красиві композиції, для чого підбирають різні форми: кулясту, плакучу, пірамідальну, конічну, карликову, сланку і з різноманітним забарвленням хвої.

Зустрічаються форми тиса з золотистою і жовтуватою хвоєю. У деяких різновидів хвоїнки ніби оздоблені по краях благородним металом, і це поєднання золотистого та зеленого кольору надає їм особливої привабливості. Різноманітні форми тиса, насамперед з різним забарвленням хвої, завжди є неоціненною окрасою парків. Привабливість тиса посилює його дуже тонка червонувата або жовтувата кора, яка ніби відсвічується сонцем. На старих деревах вона відшаровується смужками. Восени тис має вигляд чудової новорічної ялинки, прикрашеної червоними кульками — плодами.

Деревина у тиса має чудовий жовтувато-червоний або червонувато-бурий колір, надзвичайно важка і тверда, відзначається високою пружністю, міцністю і красою, а тому цю породу цілком справедливо називають королівським, або червоним деревом. Річні кільця дуже й дуже вузькі. Тис в якійсь мірі схожий на представників роду сосни, ялиці і ялини, проте він відрізняється від них тим, що в його деревині немає смоли і в кроні не шишки, а насіння — горішки, що знаходяться в м’ясистих принасінниках.

Деревина тиса не псується і не гниє ні у воді, ні в землі, тому народ називає його негний-деревом. Разом з тим деревина тиса дуже легко обробляється і полірується. Зрізана поверхня її не тьмяніє навіть через сотні років. Має видатні технічні властивості і може бути навіть конкурентом заліза. З неї виготовляли колись найдорогоцінніші сувеніри, шкатулки, списи, луки, руків’я для мечів і кинджалів, музичні інструменти, дерев’яну частину кабардинських сідел, художні вироби, оздоблювали у далекому минулому королівські палаци. Вироби з тиса живуть тисячоліття, вони непідвладні часу.

Деревина тиса ціниться тепер, як кажуть, на вагу золота. Так, у японському місті Міядзакі на аукціоні було запропоновано для продажу дві колоди тиса рідкісної краси. Довжина кожної з них 2 м і товщина 30 см. Власник продавав кожну колоду за 120 тис. доларів.

Всі частини тиса, за винятком яскраво-червоного соковитого принасінника, отруйні. В його хвої, насінні, корі і деревині є токсичні речовини, зокрема, алкалоїд таксин, який насамперед вражає нервову систему. Мізерна доля таксину смертельна для собак. Тепер отруйні речовини, що містяться у тису, добре вивчені і наукова медицина широко-використовує їх з лікувальною метою. Недавно вчені Франції виготовили з тиса ліки для боротьби з раком — таксол. У тисі виявили також алкалоїд ефедрин, який використовує медицина.

Лікувальні властивості препаратів з тису відомі з часів сивої давнини. Стародавні греки вважали, що над цією породою тяжіє якесь прокляття, що таємниці отруйних рослин відомі лише богам, головним чином Гекаті — богині з трьома обличчями — родоначальниці всіх отруювачів. Храм її знаходився в Колхіді, у царстві короля-чарівника Айета. В його саду чарівниці-фармакіди вирощували цілющі й отруйні рослини, готували з них лікувальне або отруйне зілля. Зла богиня Геката займалася отруйними рослинами і виготовленням з них отрути для людей, а мудрий кентавр Хірон, а потім Аполлон — цілющими травами і готували з них ліки. Хірон, за міфологією, виховав сина Аполлонз Ескулапа (Асклепія) — першого лікаря планети і покровителя всіх лікарів.

Таким чином тис ягідний — одна з найунікальніших, найцінніших і найрідкісніших деревних порід. Вона як вимираючий вид занесена до Червоної книги СРСР та Червоної книги УРСР. Потрібно зробити все для того, щоб ця порода не зникала більше через свою цінність і красу, а Червона книга не стала для неї надмогильним каменем, щоб і надалі жив на землі легендарний тис-довгожитель, як жив він до цього часу, дивуючи людей всім, чим нагородила його матінка-природа.

Отредактировано юля (Ср 10:36)