ДУБ . МОДРИНА . СОСНА . ЯЛИНА . ЯЛИЦЯ. КЕДР. ТИС . Гінкго. ТОПОЛЯ. ОСИКА . ВІЛЬХА. ВЕРБА . БУК . КЛЕН ГРАБ. ГРУША . КАШТАН. БАРХАТ АМУРСЬКИЙ . АКАЦІЯ БІЛА. СОФОРА. ГЛЕДИЧІЯ. ГОРІХ ЧОРНИЙ. ГОРІХ ВОЛОСЬКИЙ. БУЗИНА. КАЛИНА. ТЕРЕН. ЛIЩИНА . АЙВА. БАРБАРИС. ІРГА. МАЛИНА. БУЗОК. ГЛІД. КИЗИЛ. ШИПШИНА. ЛИМОННИК КИТАЙСЬКИЙ. СМОРОДИНА. ГОРОБИНА ЧОРНОПЛІДНА . ВИШНЯ. ЧЕРЕМХА. ОБЛІПИХА. ЯСЕН. ШОВКОВИЦЯ. ЯЛОВЕЦЬ. ЧЕРЕШНЯ. ЯБЛУНЯ. ГОРОБИНА. ЛИПА.
Гінкго

Був час, коли флора планети складалася в основному гігантських деревовидних папоротей, хвощів, псилофітів, плаунів, каламітів, сигілярій, кордаітів та різних видів саговників. Заболочені ліси з цих рослин майже повністю вкривали сушу. З’явилися вони у карбоновий період палеозойської ери. На зміну палеозою прийшла мезозойська ера, яка тривала 163 млн. років. В цій ері розрізняють періоди: тріасовий, юрський і останній, наймолодший — крейдяний. Після мезозою настала ера сучасного життя — кайнозой, яка триває 67 млн. років. Вже в період карбону на земній кулі з’явилися голонасінні хвойні породи, насамперед 8 родини гінкго. Поступово на зміну цій флорі в крейдяний період в багатьох місцях планети прийшли представники листяних деревних порід та інших видів покритонасінних рослин. Це був переломний період у розвитку землі та історії рослинності, проте у царстві флори ще дуже довго панували представники родини гінкгових.

З великої кількості видів, що росли колись, до наших днів дожило дерево з назвою гінкго дволопатеве», або гінкго більоба, але вже не повновладним господарем в царстві флори, а лише в окремих місцях південно-східної Азії. Якщо вам пощастить побачити це дерево і взяти в руки його листочок, вважайте, що ви доторкнулися до вічності. Адже найдавнішим відбиткам гінкго в геологічних нашаруваннях землі 200 млн років. Родовід цієї рослини закарбований на скам’янілих гірських породах майже по всій земній кулі, оскільки навіть у третинний період, як свідчать матеріали палеоботаніки, гінкго був поширений скрізь від Піренейського півострова до берегів Охотського та Японського морів.

Представники цього роду досягли найбільшого розквіту 185 млн років тому — у тріасовий і юрський періоди. У дрімучих лісах з гінкго, деревовидних папоротей, хвощів та іншої рослинності бродила величезна кількість гігантських стегоцефалів, іхтіозаврів, бронтозаврів, брахіозаврів, динозаврів та інших представників тогочасної фауни. Довжина тіла бронтозаврів досягала 20, а брахтіозаврів навіть 24 м. Царство цих страхіть вимерло у крейдяний період. Отже, гінкго з’явилося на планеті тоді, коли ще не було жодного виду сучасних звірів і птахів. Ця порода панувала до середини крейдяного періоду, а потім почала поступатися місцем іншим деревним породам.

Тепер дикоросле гінкго можна зустріти лише в окремих районах Китаю і Японії. В Європі та Америці ця порода давно зникла. Таким чином гінкго — один з небагатьох видів деревних порід, який за часом появи на землі має найпочеснішнй вік. Іншого такого прикладу рослинний світ не знає, тому ця порода викликає у вчених великий інтерес. Рослини, подібні гінкго, називають реліктовими. До їх числа належать також тис ягідний, самшит, метасеквойя та деякі інші види, проте їх можна вважати лише «внуками» гінкго.

Дивовижне явище: в наші дні росте дерево, яке з’явилося на землі ще до епохи динозаврів. За цей період на планеті відбулися великі зміни: багато разів наступали і відступали льодовики, що впливало на клімат Землі й ландшафт, утворювалися і зникали моря та гори, численні види рослин і тварин, змінювалися навіть обриси та місце-знаходження материків, а гінкго не лише збереглося до наших днів, але й по суті не змінилося. Ця порода не боїться ніяких шкідників (вони навіть уникають ділянок її зростання), не страждає від хвороб, не боїться забруднення повітря відходами промислових підприємств і вихлопними газами автомобілів. Гінкго має стрункий стовбур і красиве дволопатеве весною ніжно-зелене влітку смарагдово-зелене і восени золотисто- або лимонно-жовте листя. Неповторно своєрідне жилкування, форма і будова кожного листочка, який ніби склеєний з окремих хвоїнок, нагадує мініатюрне віяло. Листя має довгі черешки, тому навіть при невеликому вітрі воно ворушиться і здається, що-звучить своєрідна ніжна мелодія. Геніальний німецький поет, мислитель і вчений-біолог йоганн Вольфганг Гете був буквально закоханий у це дерево й написав про ньога поему. Він вважав листя гінкго символом любові. Завдяки будові крони, а також забарвленню і будові листя гінкго відзначається високою декоративністю. Справжньою окрасою і гордістю парків є форми гінкго з пірамідальною, колоновидною і плакучою кроною.

Висота старих дерев 40 і товщина стовбура 1 м. Живе гінкго 2000 років (такі «ветерани» зустрічаються лише у Японії). Рослина ця дводомна. Цвіте у травні: чоловічі квіти в сережчастих суцвіттях, жіночі — у вигляді двох відкритих насінних зачатків на ніжці. При достиганні зовнішнє покриття насіння жовтіє, стає м’ясистим і набуває вкрай неприємного запаху. Стиглий плід нагадує жовту сливу або абрикосу. Гінкго — слово китайського походження, означає «срібний абрикос». У країнах південно-східної Азії підсмажені плоди гінкго вважаються делікатесом.

Листя гінкго використовують для лікування простудних захворювань. Варто пам’ятати, що гінкго — рослина отруйна. Гілки і листя його можуть викликати подразнення шкіри. Порода світло і порівняно теплолюбна, росте на багатих і свіжих грунтах. В районах Москви і Ленінграда страждає від сильних морозів. На Україні морозами не пошкоджується і відмінно переносить формування крони. Розмножується насінням, живцями, кілками, кореневими і зеленими живцями.

На Україні зустрічаються в основному чоловічі екземпляри, тому розмножується гінкго вегетативним шляхом. В парках Одеси, Києва, Корсуня-Шевченківського та в деяких інших містах, де зростають жіночі екземпляри, насіння заготовляють восени і висівають у вологий грунт. Для весняного посіву його стратифікують у вологому крупно-зернистому піску.

Дуже цікава історія відкриття гінкго європейцями. Першим побачив його Кемпфер— лікар голландського посольства в Японії, його захоплювала ботаніка і він тривалий час вивчав японську флору. Одного разу Кемпфер побачив весільний кортеж, який зупинився біля дуже красивих високих і струнких дерев, що росли біля храму. Молоде подружжя підійшло до цих дерев і на якусь мить з глибокою повагою завмерло. Потім жених зірвав листочок, розділив його на дві частини, одну залишив у себе, а другу віддав нареченій. Лікар поцікавився, що все це означає? Виявилося, він став свідком древнього весільного ритуалу, якого дотримувалися всі, хто вступав у шлюб.

Гінкго у Японії вважається священним деревом, тому жених і наречена в день весілля ділять листочок гінкго на дві частини і, як талісман та символ подружньої вірності, ретельно бережуть його все життя. Кемпфер звернув також увагу й на те, що японці саджали гінкго біля храмів, на своїх садибах і в парках. Вони не лише поклонялися цій породі, а й свято берегли її. Згодом Кемпфер детально описав гінкго, а виїжджаючи у 1730 р. в Європу, взяв з собою насіння гінкго. Таким чином через мільйони років рослина повернулася в ті місця, де вона зростала в епоху динозаврів.

З часом гінкго оселилося в багатьох парках Європи. У Франції його назвали «деревом за 40 екю» через таку історію. У 1780 р. паризький ботанік Петіньї, оглядаючи ботанічні сади Лондона, побачив деревця гінкго, вирощені з насіння, присланого з Японії. В ті часи ця рослина була ще дивовижною рідкістю. Після смачного обіду з великою кількістю випитого вина господар саду віддав Петіньї всі 5 деревець, які він мав, за 25 гіней. Гість швидко розрахувався і повіз дорогоцінний скарб на свій корабель. Прокинувшись вранці, господар ботсаду зрозумів, що допустив помилку, знайшов Петіньї і слізно просив його за всю одержану ним суму продати йому хоча б одне деревце. Однак Петіньї не погодився і швидко відплив у Францію. Таким чином за кожне деревце гінкго він заплатив 40 екю. Багато дерев гінкго не лише у Франції, а й у деяких інших країнах Європи, походять від тих п’яти екземплярів. Тепер у більшості парків і ботанічних садах світу зростає по кілька екземплярів цієї реліктової рослини.

У нашій країні гінкго з’явилося у 1818 р. Його привіз X. X. Стевен у Нікітський ботанічний сад. Звідси рослина поширилася по багатьох ботанічних садах і парках країни.

Тепер прикрашає парки Києва, Житомира, Одеси, Львова та багатьох інших міст.

На земній кулі зростають різні рослини. Серед них є чимало дивовижних деревних порід, проте з такою родо-слівною, як у гінкго, немає жодної. Якщо у парках вашого міста або селища немає цього «дерева динозаврів», а природні умови дозволяють його вирощувати, посадіть цю допотопну рослину.

Отредактировано юля (Ср 10:37)