ДУБ . МОДРИНА . СОСНА . ЯЛИНА . ЯЛИЦЯ. КЕДР. ТИС . Гінкго. ТОПОЛЯ. ОСИКА . ВІЛЬХА. ВЕРБА . БУК . КЛЕН ГРАБ. ГРУША . КАШТАН. БАРХАТ АМУРСЬКИЙ . АКАЦІЯ БІЛА. СОФОРА. ГЛЕДИЧІЯ. ГОРІХ ЧОРНИЙ. ГОРІХ ВОЛОСЬКИЙ. БУЗИНА. КАЛИНА. ТЕРЕН. ЛIЩИНА . АЙВА. БАРБАРИС. ІРГА. МАЛИНА. БУЗОК. ГЛІД. КИЗИЛ. ШИПШИНА. ЛИМОННИК КИТАЙСЬКИЙ. СМОРОДИНА. ГОРОБИНА ЧОРНОПЛІДНА . ВИШНЯ. ЧЕРЕМХА. ОБЛІПИХА. ЯСЕН. ШОВКОВИЦЯ. ЯЛОВЕЦЬ. ЧЕРЕШНЯ. ЯБЛУНЯ. ГОРОБИНА. ЛИПА.
тополя

Площа лісів Радянського Союзу 815 млн га — величезний зелений океан, в якому зростає 2883 види деревних і чагарникових порід. Тут можна зустріти білокорі березняки, світлі соснові бори, заболочені вільшняки, величні кедрівники, могутні дубові гаї і похмурі темнохвойні ялинники. Ліси вкривають гори і долини, ростуть на пісках, заболочених та сухих грунтах і в заплавах річок. Дерева й кущі, де б вони не росли, скрізь несуть свою службу.

У зеленому океані лісів особлива екологічна роль належить деревам і кущам, що ростуть по берегах річок і водойм, глибина і чистота яких від них залежить. Там, де немає тінистого наряду, річки і ставки замулюються, міліють і навіть зникають, а береги їх руйнуються. Основні породи, що ростуть у заплавах і навколо ставків,— верби і тополі. У нашій країні представники тополевого роду займають майже 20 млн га. На планеті, переважно у Північній півкулі, зростає 110 видів тополь та, крім того, величезна кількість різновидностей і гібридів.

На території Радянського Союзу зустрічається 30 і введено в культуру 12 видів тополь інтродукованих до нас з Північної Америки. їх завезли у Європу в XVIII-—XIX століттях. В результаті схрещування північноамериканських і місцевих тополь між собою утворилося багато гібридів, які у нас називаються євроамериканськими або канадськими.

Латинська назва роду тополі — Рориіиз означає «народ», тобто «народне дерево». Всі види тополі — це в основному могутні дерева висотою до 45, а інколи й 60 м, з діаметром стовбура 1—1,5 і навіть 3—4 м. Крона шатро-видна або пірамідальна. Деякі представники тополевого роду нарощують за рік на 1 га насаджень до 30—40 м3 деревини. Серед наших деревних порід тополі — чемпіони за швидкістю росту. За рік живець тополі чорної, або канадської, довжиною 30—35 см перетворюється у дерево висотою 2—3 м. Вчений-селекціонер Д. П. Торопогрицький вивів гібрид, який в умовах Херсонщини щорічно дає приріст 3—4 м.

Більшість деревних порід росте у висоту навесні або на початку літа лише декілька десятків днів, а тополя — з весни до осені понад 190 днів. У інших деревних порід після припинення росту у висоту інтенсивність фотосинтезу дещо знижується, а у тополі вона зберігається до кінця вегетаційного періоду, що також сприяє швидкому нагромадженню органічної маси кожним деревом. Всі види тополі мають величезну кореневу систему. Живець, висаджений весною у грунт, до кінця серпня утворює коріння, яке поширюється по радіусу на 3—4 м. Інтенсивний фотосинтез, тривалий період росту у висоту на протязі всього вегетаційного періоду, потужне коріння і гілляста крона з величезною кількістю листя — ось першопричини швидкого росту тополі та активного нагромадження органічної маси. Цікаво, що пагони у тополі ростуть не з верхівкової, а пазушної бруньки.

Тополя — порода дводомна. Цвіте до розпускання листя, запилюється вітром. ГІлід — коробочка. Насіння достигає на початку червня або в кінці травня —через місяць після цвітіння. Воно у тополі дуже дрібне і кожна насінина має пучок волосків. Одне доросле дерево щорічно дає до ЗО млн насінин. В тополі, як і у верби, насіння не має періоду спокою, тому, якщо воно не потрапить на вологу землю, то через 1—2 дні втрачає схожість.

Всі види тополі світлолюбні, вимогливі до багатства І аерації грунту, не люблять кислих грунтів з застійним зволоженням. Більшість представників цього роду недовговічні. Живуть до 100, зрідка до 150 років. Тополі, зокрема ті, які ростуть на порівняно бідних грунтах, пошкоджуються серцевинною гниллю. На Україні, крім осики, яка також належить до роду тополі, зустрічаються ще два місцевих види і 15 інтродукованих як з Північної Америки, так і з Сибіру.

Вчені дали їм назви за кольором кори — тополя біла, чорна, сіра, формою крони — пірамідальна, формою і величиною листя — лавролиста і крупнолиста, географічним походженням — китайська, канадська, алжірська. Всі вони розмножуються насінням, паростками від пенька, живцями і кілками. Однак тополя біла кілками і живцями не розмножується. Цій породі властива ще одна особливість, якої не мають інші види — вона дає величезну кількість кореневих паростків, тому її охоче саджають по днищах ярів.

На Україні найбільш поширені тополі чорна і біла. У лісостеповій зоні, зокрема на Полтавщині, в заплавах річок можна зустріти насадження тополі білої з запасом деревини у віці ЗО років понад 600 м3 на 1 га. На багатих свіжих і вологих грунтах в сприятливих умовах навіть у віці стиглості стовбури тополі менше пошкоджуються гниллю, ніж на бідних і сухих землях. Тополя чорна у віці 20—25 років на заплавних ділянках з багатими грунтами дає 350—400 м3 деревини на 1 га. Тут можна зустріти дерева у віці 80—100 років висотою 40—'.'5 м з діаметром стовбура до 4 м.

На півдні України і навіть в зоні Лісостепу часто можна зустріти тополю Болле родом з Середньої Азії. Вона має пірамідальну крону, прямий стовбур, блідо-зелену гладеньку кору, сріблясте зісподу і зелене зверху листя. За красу, витонченість і швидкий ріст цю породу широко використовують для озеленення міст і селищ, створення захисних лісосмуг навколо садів, вздовж доріг і каналів. На зрошуваних землях вона відзначається особливо швидким ростом. Тополеві Насадження вздовж каналів перехоплюють і випаровують у повітря інфільтраційні води і не допускають заболочування прилеглих полів.

Всі види тополі відіграють величезну екологічну роль. Високі дерева з розлогою і густою кроною — чудовий бар’єр на шляху потоків повітря, які несуть пил, кіптяву і газоподібні відходи виробництва. Тополя не боїться диму, вихлопних газів, хімічних сполук, які потрапляють у повітря. Вона відмінно почуває себе навіть на території промислових підприємств. її листя активно поглинає вуглекислий газ, адсорбує і нейтралізує шкідливі хімічні речовини, споживає велику кількість вуглекислого газу і виділяє кисень (вдвічі більше, ніж дуб і майже втричі, ніж липа).Тополя на вулицях міст і селищ дає не лише тінь і прохолоду в літню спеку, а й виділяє фітонциди — до 3 г за годину з 1 м2 листя, або до 300 кг з 1 га тополевого лісу.

За здатністю очищати повітря від хвороботворних бактерій та інших мікроорганізмів тополя, зокрема пірамідальна, займає одне з перших місць серед деревних порід нашої країни. За один літній сезон доросле дерево може очистити повітря від 20—30, а за іншими даними навіть 50 кг пилу і сажі. Листя тополі вкрите тонюсінькою плівкою клейких речовин і пил та кіптява прилипають до них, а потім дощ змиває їх на землю. Багато видів тополі, насамперед лавролиста, запашна і чорна, виділяють велику кількість летких речовин, приємний аромат яких, особливо після дощу, відчувається навіть на значній віддалі від дерева.

Важко переоцінити санітарно-гігієнічне значення тополі на вулицях міст і селищ, проте в останні роки вона стала гнаною і переслідуваною породою. Виявилося, що у більшості населених пунктів саджали в основному жіночі дерева. У кінці травня або на початку червня вони стають причиною «завірюхи». Після достигання плодів коробочки тополі розкриваються і з них вилітає пух, який вкриває вулиці, проникає в житла або у вологу погоду повисає на кронах дерев і на тривалий час їх спотворює. Однак цьому лиху можна запобігти, культивуючи у містах і селах лише чоловічі екземпляри. Крім того, напередодні розкриття коробочок крони жіночих дерев можна обприскати спеціальним розчином хімічних речовин, або в молоді стовбурці жіночих екземплярів щепити живці з чоловічих дерев.

Тополя є однією з тих деревних порід, яку люди культивують з часів сивої давнини, коли вони стали ж’ити осіло і займатися сільським господарством. Уже давні греки приділяли цій породі певну увагу. Про це свідчить міф про Фаетона — сина бога Сонця Геліоса. Він випросив у свого батька дозволу проїхати по небу в його золотій колісниці, яку тягнули четверо крилатих коней, проте не зміг справитися з управлінням крилатими кіньми і загинув. Сестри Фаетона — геліади гірко плакали за ним. Горе дівчат було невтішне і боги перетворили їх у стрункі тополі.

З давніх часів плекають тополю і на Україні. Найбільшою популярністю користується тополя пірамідальна: залюбки саджали її на садибах, навколо ставків, по берегах річок і вздовж доріг. І не лише саджали, а й оспівували в піснях, думах, складали про неї вірші:

По діброві вітер віє,

Гуляє по полю,

Край дороги гне тополю До самого долу.

(Т .Г. Шевченко)

Тополя на Україні — символ жіночої долі, незрадливого та, на жаль, нещасливого дівочого кохання.

Батьківщина тополі пірамідальної — Афганістан. Звідси завезли її в країни Близького Сходу, а потім в Італію та інші країни Європи. Від тих перших дерев, завезених в Італію, брали живці для посадки в інших країнах, тому цю тополю називають у нас італійською. Розмножується вона живцями або кілками і насінням. Виявляється, що колись завезли на Україну живці та кілки з чоловічих дерев тополі, а вони, як відомо, насіння не дають. Дерева, які віками розмножуються вегетативно, поступово вироджуються, стають стадійно старими. Вони недовговічні, уже в молодому віці суховершинять, пошкоджуються стовбурною гниллю і з часом гинуть.

Вчені задумалися, як же допомогти тополі пірамідальній? Вихід один: знайти жіночі дерева, одержати з них насіння і виростити посадковий матеріал. Пошуки увінчалися успіхом. На Україні знайшли всього лише кілька жіночих дерев тополі пірамідальної, проте вони дали можливість вирішити проблему вирощування посадкового матеріалу насіннєвого походження.

На Україні спостерігається величезний дефіцит деревини. За рахунок власних ресурсів вона задовольняє свої потреби менш як на одну третину. Стиглі ліси в республіці займають 7 % вкритих лісом земель. До 2000 року потреба в деревині збільшиться майже вдвічі. Отже, дефіцит її постійно зростатиме. Для його зменшення потрібно використовувати всю біологічну масу, яка заготовляється в лісах, а також всі відходи деревообробного виробництва, підвищувати продуктивність лісів, впроваджувати в лісонасадження швидкоростучі деревні породи. Вчені шукають такі породи і сорти, які у віці 25—ЗО років могли б досягати експлуатаційної стиглості. Такою породою і є тополя. Виробничники і вчені давно вже приділяють їй пильну увагу. Років тридцять тому на Україні був прийнятий план створення насаджень з швидкоростучих порід, насамперед тополі. План цей не був виконаний, а ті насадження з цієї породи, які були створені, в основному загинули. Справа в тому, що тополя, як ми вже зазначали, може утворити повноцінні ліси лише на багатих грунтах в заплавах річок,а таких земель у лісівників майже не було. Для виконання плану вони саджали тополю за межами заплав, навіть на сухих і бідних грунтах. В таких умовах тополеві насадження не могли мати високу продуктивність.

Вчені і виробничники переконалися, що найбільш перспективний шлях підвищення продуктивності і стійкості тополі — гібридизація і селекція. Десятки років життя присвятили виведенню нових гібридів і сортів тополі вчені О. С. Яблоков, А. В. Альбенський, Ф. Л. Щепотьєв, П. Л. Богданов, Н. В. Старова та інші. Як відомо, справжнім лихом для тополі є стовбурна гниль. Після десятків тисяч схрещувань і багаторічної перевірки вчені відібрали гібриди, які не пошкоджуються гниллю і мають властивості гетерозису, тобто прискореного росту. Проте не лише стовбурна гниль загрожує тополі. Понад 700 видів комах, бактерій, вірусів і грибів завдають їй шкоди.

Справжнім лихом для неї стала омела біла — вічнозелений кулястий чагарничок — напівпаразит, який прикріплюється до її гілок. В давні часи омела була предметом забобонного поклоніння і шанування її називали чортів кущ, відьмина мітла. Світло-зелене або жовтувато-зелене листя омели, що добре видно на оголених деревах після листопаду, здавалося людям чаклунським. Омелі приписували чарівні лікувальні властивості, здатність охороняти будинок від вогню і блискавки її клали на поріг, щоб позбавитися кошмарів.

Саме слово «омела» походить від давньослов’янського «а-мала», що значить чистий, незаплямований — через білий колір плодів. Ягодоподібні плоди омели — улюблена їжа багатьох птахів, насамперед диких голубів і дроздів. Ці птахи чистять дзьоби об кору дерев і залишають на ній насіння, яке завдяки наявності клейких речовин прилипав до гілок. Таким чином птахи переносять насіння омели з одного дерева на інші. Недаремно ж її називають пташиним клеєм. Весною насіння омели (березень — квітень) проростає, проникає в кору, а потім і в деревину.

Дерево росте і з часом обволікає коріння омели, яке поширюється по гілці вверх і вниз, проте ніколи не оперізує гілки і не утворює навколо неї кільцевих петель. Таким чином омелі грунт непотрібний. Правда, деяку частину харчів вона добуває за допомогою фотосинтезу, проте а основному живе за рахунок поживних речовин, дерева-гос-подаря. Багато таємниць цього напівпаразита вченим роз« крити не вдалося.

Омела має непоказні, жовтувато-зелені квіточки, які «находяться у розвилках гілок групами по 3—б шт. Плоди достигають пізно восени І залишаються на дереві до січня. Вони отруйні і викликають сильний розлад діяльності серця. Разом з тим листя і стебла омели мають цілющі властивості, містять цукор, крохмаль, смоли, сапоніни, алкалоїди, вітаміни, дубильні речовини тощо. Препарати з омели мають протисудорожні, болезаспокійливі, кровоспинні та інші цілющі властивості. їх використовують, наприклад, для зниження кров’яного тиску, лікування хвороб серця, ревматизму, туберкульозу. Живе омела до 5 років. Для її знищення спилюють гілки на віддалі 20—30 см нижче місця прикріплення паразита.

Вчені-лісівники переконливо довели, що для швидкого одержання деревини потрібно створювати плантації тополі з кращих її форм, різновидностей і гібридів. В умовах України її доцільно саджати по берегах водойм, в заплавах річок на вологих і родючих грунтах, а також по днищах ярів. При цьому варто пам’ятати, що тополя не переносить застійного зволоження, не любить кислих грунтів і вимагає високої їх аерації. Для посадки всіх видів тополі, крім Болле і білої, використовують кілки довжиною 1,3— 1,5 м і товщиною 4—6 см, живці довжиною 30—35 і товщиною 1,5—2 см або крупномірні саджанці.

У господарствах, які створюють культури і плантації тополі, доцільно закласти спеціальні маточники саджанцями кращих різновидностей і гібридів, де б можна було заготовляти достатню кількість кілків і живців. Вегетативне розмноження забезпечує стопроцентну передачу нащадкам спадкових ознак.

Одна з головних цінностей цієї породи — деревина. Вона у неї біла, м’яка, пружна, легка, добре обробляється і в сухому місці може служити сотні років. її використовують у будівництві. Виготовляють з неї картон, папір, пластмаси, штучний шовк, фанеру, дошки, пакувальну стружку, різноманітну тару, клепки, штахет, деревно-стружкові і деревно-волокнисті плити, меблі, човни, вулики, дранку, сірники, спирт та багато інших виробів побутового та промислового призначення. З 1 т сухої деревини тополі одержують 140—200 л винного спирту або 1500 м шовкової ткаии. 1 м3 деревини заміняє врожай бавовни з площі 0,5 га. Завдяки гідролізу деревина тополі може стати джерелом палива для двигунів внутрішнього згоряння. Не виключено, що в недалекому майбутньому з цієї породи будуть закладати спеціальні «енергетичні» плантації. Адже рано чи пізно запаси нафти будуть вичерпані і людям доведеться шукати їй заміну.

Листям тополі як джерелом дубильних речовин давно вже зацікавилися шкіряна і взуттєва промисловість, його використовують для годівлі домашніх тварин. За наявністю поживних речовин воно переважає найкращі кормові трави. Найбільший ефект у тваринництві дає переробка листя тополі на кормове борошно. З бруньок тополі добувають відмінну фарбу золотистого кольору, а також ефірну олію. У бруньках містяться глікозиди, органічні кислоти, смоли, камеді і мінеральні речовини. З виділень, що нагромаджуються у пазухах листя, бджоли виробляють прополіс.

Значну роль відіграє тополя і як джерело лікарських речовин. З бруньок тополі чорної та пірамідальної готують мазі, відвари і настойки, які мають протизапальні, болезаспокійливі, пом’якшувальні і антимікробні властивості, їх використовують для лікування ран, синців, геморою, опіків, а також росту волосся на голові.

Зважаючи на величезне значення тополі і необхідність широкого впровадження її в культуру, Організація Об’єднаних Націй в 1947 р. створила спеціальну комісію по цій проблемі. В умовах малолісної України з її високорозви-нутою промисловістю і сільським господарством, великою кількістю міст, переповнених автомобілями та іншими забруднювачами навколишнього середовища, тополі вкрай необхідні і їх потрібно насаджувати скрізь, де вони можуть рости.

Колись на Україні і в деяких інших країнах існував звичай, згідно з яким батько при народженні сина саджав тополі. У віці 20—25 років тополі досягали віку стиглості і коли син женився, їх вирубували і будували з них нову хату. Цей чудовий звичай варто відродити і впровадити скрізь, зокрема в малолісних і безлісних районах.

Отредактировано юля (Ср 10:37)