ДУБ . МОДРИНА . СОСНА . ЯЛИНА . ЯЛИЦЯ. КЕДР. ТИС . Гінкго. ТОПОЛЯ. ОСИКА . ВІЛЬХА. ВЕРБА . БУК . КЛЕН ГРАБ. ГРУША . КАШТАН. БАРХАТ АМУРСЬКИЙ . АКАЦІЯ БІЛА. СОФОРА. ГЛЕДИЧІЯ. ГОРІХ ЧОРНИЙ. ГОРІХ ВОЛОСЬКИЙ. БУЗИНА. КАЛИНА. ТЕРЕН. ЛIЩИНА . АЙВА. БАРБАРИС. ІРГА. МАЛИНА. БУЗОК. ГЛІД. КИЗИЛ. ШИПШИНА. ЛИМОННИК КИТАЙСЬКИЙ. СМОРОДИНА. ГОРОБИНА ЧОРНОПЛІДНА . ВИШНЯ. ЧЕРЕМХА. ОБЛІПИХА. ЯСЕН. ШОВКОВИЦЯ. ЯЛОВЕЦЬ. ЧЕРЕШНЯ. ЯБЛУНЯ. ГОРОБИНА. ЛИПА.
ГРАБ

Граб — найбільш поширена у нас в Лісостепу деревна порода з родини березових. Ботаніки називають її граб звичайний, або європейський, а латинською мовою Сагріnus betulus.Скільки ж видів належить до цього роду? Вчені відповідають на нього по-різному.

Одні стверджують, що є тридцять, інші п’ятдесят і навіть шістдесят видів дерев і чагарників. Це свідчить, що рослинний світ планети і, зокрема, нашої країни вивчений ще недостатньо. Це стосується не лише граба, а й деяких інших деревних порід.

На території СРСР зростає п’ять, а на Україні три види граба: граб звичайний, граб східний і грабинник. Рід граба — це однодомні дерева і чагарники заввишки від 5 до 25—30 м. Всі вони ростуть у помірному поясі Північної півкулі. Лише один вид з цього роду — граб каролін-ський зустрічається в субтропіках Північної Америки. Багато видів граба росте в Китаї і Японії.

Граб звичайний має красиву і густу крону циліндричної форми з темно-зеленим листям і порівняно тонкими, спрямованими вверх гілками. Зустрічаються різновидності з пірамідальною, плакучою і колоновидною формою крони, з листям різного забарвлення і формою листової пластинки. Всі види і форми граба добре переносять формування крони і стрижку. Підтвердження цьому можна побачити у Київському ЦРБС АН УРСР, де створені красиві композиції з граба. Найбільшою чарівністю відзначаються вони тоді, коли осінь позолотить його листя. Ця порода високо ціниться в зеленому будівництві.

Граб звичайний має оригінальний стовбур — поверхня його ребриста, неправильної форми. Кора гладенька, тонка і ніби відполірована, у молодих дерев сірого, у старих темно-сірого кольору. Цвіте одночасно з розпусканням листя. Чоловічі суцвіття — сережки звисають вниз. Жіночі також зібрані в невеличкі сережки, запилюються вітром. Пилок у граба порівняно з іншими породами важкий і летить на віддаль всього лише 50—100 м. Рослина майже щорічно дає рясні урожаї. Плоди — горішки з крилатками достигають у вересні — жовтні і розносяться вітром. Щорічно випадає на гектар 40—50 млн горішків. Вони можуть лежати у землі два-три роки, не втрачаючи схожості. Впав горішок на землю, вкрило його опалим листям — і лежить він до тих пір, поки настане погода, сприятлива для його проростання. Такі умови складаються весною, коли температура повітря досягає 17 °С.

Коріння у граба поверхневе, сильно розгалужене. У 100—150-річному віці він починає відмирати. Окремі дерева доживають до 300 і навіть 400 років. Висота старих дерев 20—25, зрідка ЗО м, діаметр 40 см.

Граб — типовий супутник дуба і бука, а в окремих судібровах і сосни. Він задовольняється у насадженнях допоміжною роллю, входить до складу другого ярусу, служить підгоном для головних порід, сприяє очищенню їх стовбурів від сучків і збагачує грунт поживними речовинами. Там, де є граб, підстилка в дубових деревостанах перегниває значно швидше, ніж в чистих дубняках.

Грабова держава простягається по всій території Західної Європи, крім Скандінавії та Іспанії, поширюється до Криму і Кавказу. В нашій країні північна межа цієї держави проходить через Калінінградську область, південніше Вільнюса, через Мінськ і Бобруйськ, східна — через Могилів, Гомель і Полтаву, південна — Кременчуг, Кіровоград, Кишинів і Тирасполь. На схід і північ від суцільного ареалу зустрічаються окремі невеличкі острови дібров з участю граба. Найбільші з них у Тростянецькому районі Сумської області, на Донбасі біля села Маячка і в басейні річки Міус. Всі вони збереглися з далеких дольодових епох і є цінними реліктовими насадженнями.

На крайній північній межі свого поширення граб пошкоджується сильними морозами, страждає від пізніх весняних заморозків. Отже, це порода порівняно теплого і м’якого клімату. В межах свого ареалу переносить морози до —30 °С. Від сильних морозів на стовбурах часто з’являються морозобійні тріщини. Оптимальні умови для його зростання в центрі ареалу ні багатих і свіжих грунтах, зокрема в Поліссі та Лісостепу. Росте він в основному на рівнинах і гірських схилах Карпат на висоті до 600 м над рівнем моря, а також в Криму. Заплав уникає — боїться навіть короткочасного затоплення водою під час повеней.

Внаслідок неправильного ведення лісового господарства у минулому, там де були колись дубово-грабові і буково-грабові деревостани, відбулася зміна деревних порід і на значних площах утворилися малопродуктивні похідні грабові ліси. У віці стиглості запас деревини в грабняках 150—200 м3 на 1 га — в два-три рази менший, ніж у корінних лісах. Крім того, якість паросткових насаджень низька. Стовбури у них криві, внизу шаблевидної форми, погано очищені від сучків. Висота дерев значно нижча, ніж У грабняків насіннєвого походження. Грабняки порослевого походження придатні в основному на дрова. Єдина їх перевага— швидкий ріст у віці до 10—12 років.

Під шатром насаджень, де росте граб, завжди є величезна кількість насіння, яке дає 500—700 тис. сходів на 1 га. Хоча граб порода тіньовитривала, проте світла для молодих грабків не вистачає, але значна частина їх зберігається десятки років, майже не даючи приросту. Під шатром зріджених насаджень і на галявинах, де більше світла, утворюються біогрупи з молодих дерев граба. Умови росту для них після вирубки старих деревостанів поліпшуються і приріст їх швидко збільшується.

На вирубках через один-два роки з’являється величезна кількість сходів, а також паростків на пеньках. У віці до 80 років граб чудово поновлюється паростками від пеньків, зокрема на ділянках, де рубки дерев проводяться не влітку, а взимку. Самосів і поросль граба вкривають вирубку густою щіткою. Лісівники змушені розчищати тут коридори, саджати в них дуб і постійно вести догляд за ним, щоб не допустити затінення його грабом. З часом, ко^ ли дуб займе в насадженні панівне становище, граб з конкурента стане активним його помічником.

Граб, як і інші деревні породи, пошкоджують численні шкідники, страждає він від різних грибкових захворювань, стовбурної гнилі, плямистості листя та інших хвороб. Граб не має такого значення, як дуб, ясен, клен або якась інша лісоутворююча порода, проте люди цінять його за деякі специфічні якості деревини. Вона у нього тверда, пружна і міцна, сіро-білого кольору, блискуча, стійка проти тертя, добре шліфується. Річних кілець на поперечному зрізі майже не видно. Недолік її — сильно тріскається при висиханні і жолобиться, тому торці колод забілюють вапном або фарбують. Влітку колоди граба в корі пошкоджуються гниллю, для запобігання цьому їх слід пролисити, тобто частково зняти кору поздовжніми смужками.

В умовах з постійною температурою в сухому місці деревина граба може служити сотні років. З неї виготовляють деталі машин, фанеру, паркет, меблі, музичні інструменти, ручки для ударних інструментів, токарні і столярні вироби, арболіт, деревне вугілля, оцет, спирт. З кори граба добувають фарби і таніди. Молоді гілки використовують на корм худобі.

На Україні спостерігається значний дефіцит деревини граба'і тієї продукції, яка з неї виробляється. Запаси грабових деревостанів виснажені. Ось чому скрізь, де створюються культури дуба і немає природного поновлення граба, його потрібно саджати за схемою; один ряд дуба, один ряд граба і т. д,

Отредактировано юля (Ср 10:40)