ДУБ . МОДРИНА . СОСНА . ЯЛИНА . ЯЛИЦЯ. КЕДР. ТИС . Гінкго. ТОПОЛЯ. ОСИКА . ВІЛЬХА. ВЕРБА . БУК . КЛЕН ГРАБ. ГРУША . КАШТАН. БАРХАТ АМУРСЬКИЙ . АКАЦІЯ БІЛА. СОФОРА. ГЛЕДИЧІЯ. ГОРІХ ЧОРНИЙ. ГОРІХ ВОЛОСЬКИЙ. БУЗИНА. КАЛИНА. ТЕРЕН. ЛIЩИНА . АЙВА. БАРБАРИС. ІРГА. МАЛИНА. БУЗОК. ГЛІД. КИЗИЛ. ШИПШИНА. ЛИМОННИК КИТАЙСЬКИЙ. СМОРОДИНА. ГОРОБИНА ЧОРНОПЛІДНА . ВИШНЯ. ЧЕРЕМХА. ОБЛІПИХА. ЯСЕН. ШОВКОВИЦЯ. ЯЛОВЕЦЬ. ЧЕРЕШНЯ. ЯБЛУНЯ. ГОРОБИНА. ЛИПА.
ГОРІХ ЧОРНИЙ

Горіх чорний — уродженець Північної Америки. Тут на багатих і свіжих грунтах, насамперед в заплаві річки Міссісіпі, він досягає висоти 40—50, а окремі дерева 60 і діаметра 2 м. З Північної Америки горіх потрапив.у Західну -Європу, а в 1809 р. відомий вчений І. Н. Каразін посадив його у своєму парку в місті Краснокутську (колишня Харківська губернія). Тепер цю породу можна побачити в багатьох районах республіки: в Карпатах, Лісостепу, на Поліссі.

Родина горіхових, до якої входить горіх чорний, складається з 7 родів і майже 60 видів. Зростають вони у помірному поясі північної півкулі, субтропіках і навіть тропіках. Серед них найбільш цінний і знаменитий горіх волоський, або як називали його римляни, царський. Та, виявляється, горіх чорний де в чому його переважає, насамперед розмірами. У віці стиглості — це величезне струнке дерево з циліндричним стовбуром, добре очищеним від сучків, та високо піднятою величезною і густою -кроною, великим довжиною до 30—50 см непарноперистим листям. Кора у нього темно-коричнева майже чорна, глибоко-трі-щинувата, звідси і назва цієї породи — горіх чорний. Він має величезний стрижневий корінь, який проникає в грунт на глибину 9—10 м. Щорічний приріст молодих дерев у висоту в умовах України 70—100 см. Отже, горіх чорний — порода швидкоростуча.

Найкраще росте він в умовах, коли може утворити добре розвинуту і освітлену крону. В насадженнях навіть нижні гілки не повинні затінюватися іншими породами. Для цього в посадках з участю горіха чорного як домішку до нього потрібно добирати такі супутні породи, які б затінювали лише безсучкову частину його стовбура і не заважали розростанню по радіусу навіть нижніх гілок крони. Найкращі супутники горіха клен польовий, граб, груша лісова, липа дрібнолиста, черешня, алича, а також чагарники: ліщина, гордовина, кизил, фундук, ірга. В сприятливих умовах на Україні у віці 60 років горіх досягає 30-мет-рової висоти. В стиглих насадженнях запас деревини в Горішниках становить 450—500 і навіть 600 м3, тоді як дуб в аналогічних умовах дав на 100—200 м3 менше. Вихід ділової деревини у горіха значно більший, ніж у дубових деревостанах.
Горіх чорний — порода морозо- і посухостійка. На Україні він витримує морози до 35 °С, проте у віці до 5— 7 років інколи пошкоджується пізніми весняними приморозками. В деяких районах Лівобережної України в дуже суворі зими спостерігається обмерзання деякої частини крони молодих дерев. Плодоносить ця порода щорічно і рясно. Плоди достигають у першій половині жовтня. Про їх достигання свідчить пожовтіння оплоднів. Ядро плодів горіха жовтувато-біле. За масою у ньому 55 % олії, яку використовують для виготовлення високоякісних фарб. У ядрах містяться білки, вітаміни та інші цінні речовини. Горіхова олія використовується для виготовлення шоколаду, морозива, косметичних препаратів. З соку оплодня одержують високоякісні фарби та інші промислові товари. Навіть з шкаралупи плодів горіха виготовляють вугілля спеціального призначення та деякі сорти лінолеуму і пластмаси.

Горіх чорний — одна з найкрасивіших деревних порід. Це справжня окраса парків і скверів. Має цілий ряд корисних властивостей, проте ціниться насамперед за високу якість і красу деревини. Вона надзвичайно тверда, міцна, і темно-коричневого кольору, має красиву текстуру і використовується для оздоблення палаців та парадних приміщень, виготовлення дорогоцінних меблів і сувенірів. Хто бував у Майкопському драматичному театрі, очевидно, звернув увагу на його чудове оздоблення деревиною горіха чорного. Шпон з горіхової деревини за красою не поступається перед горіхом волоським та імпортним надзвичайно дорогим червоним деревом, а по текстурі навіть переважає його. З повною підставою можна вважати, що горіх чорний — суперник червоного дерева і горіха волоського. Вихід шпону з деревини 50—60-річного горіха чорного в 2—2,5 раза більший, ніж з дуба, а вартість його вища у 3,5 раза. Деревина горіха чорного набагато цінніша наших місцевих порід, в тому числі і бука. В США буквально обожнюють цю породу, бо одне доросле дерево горіха висотою 50—60 м коштує тут 5 тис. доларів. В Югославії вважають, що горіх чорний найбільш прибуткова лісова культура. Ця порода, як і всі інші представники родини горіхових, потужні фільтри, що очищають повітря від пилу, кіптяви, хімічних та інших речовин — відходів виробництва, а також вихлопних газів. Завдяки могутній кроні він виділяє у повітря величезну кількість фітонцидів, які убивають хвороботворні бактерії. В корі та інших частинах горіха є дубильні речовини. Особливу цінність, як і в горіха волоського, має юглон — антибіотична речовина, яку виділяє листя. З кори і оплоднів добувають барвники. Листя використовується з лікувальною метою.

Більшість виробничників і вчених вважають, що на багатих і свіжих землях потрібно вирощувати лише дубові і дубово-ясеневі насадження. Однак, зважаючи на величезну цінність деревини горіха чорного, в свіжих дібровах і судібровах потрібно культивувати його і як головну породу. Необхідно також у Лісостепу та на Поліссі створювати захисні насадження і полезахисні лісосмуги. Відомо, що в останні десятиріччя йде процес всихання дубових насаджень. Дуб сильно пошкоджується різними хворобами та шкідниками і росте надто повільно. В багатьох районах місце дуба міг би зайняти більш цінний і високопродуктивний горіх чорний, який росте вдвічі швидше, ніж дуб, і практично не терпить від хвороб та шкідників. На Україні у 50—60-річному віці його дерева досягають віку стиглості і мають висоту в середньому 30 м. Такі розміри дуб має у віці 110—120 років. В лісгоспзагах республіки зростає тепер майже 1000 га лісів з участю горіха чорного. Найбільші площі їх у Вінницькій, Київській, Тернопільській, Черкаській і Сумській областях.

В парках і дендропарках республіки, в окремих лісових урочищах зростають поодинокі дерева цієї породи. Всі вони можуть бути джерелом насіння для створення лісонасаджень горіха на значних площах. На жаль, культури цієї цінної породи створюються в республіці щорічно на площі 20 га — в сотні разів менше, ніж потрібно. Що ж заважає широкому впровадженню горіха чорного в лісові культури? Насамперед консерватизм і байдужість лісівників, недооцінка величезного значення цієї породи, погане знання її біології і способів створення лісових культур.

Горіхові ліси потрібно створювати шляхом посіву плодів з прив’яленими оплоднями безпосередньо на лісо-культурну площу. Для весняних посівів плоди після очищення від оплоднів стратифікують. Горіх чорний, як уже згадувалося, виділяє велику кількість фітонцидів, дубильних та інших речовин, а головне антибіотик юглон, що негативно впливає на інші рослини й навіть йа власний самосів. Плоди горіха після достигання опадають разом з оплоднями, які до весни не встигають висохнути і згнити, а тому в них зберігається юглон та інші речовини, що гальмують проростання насіння. Тому горіхи перед посівом очищають від оплоднів або прив’ялюють їх, що призводить до руйнування юглона. Шкаралупа горіха дуже тверда і товста. Вона складається з двох половинок, які щільно прикривають ядро горіха. У місці їх з’єднання поверхня шкаралупи ребриста. При посіві кожен горіх потрібно класти на ребро, що сприяє швидкому його проростанню і успішнішому розвитку стрижневого кореня. Створення культур посівом плодів на постійне місце дає кращі результати, ніж посадка сіянців або саджанців. Справа в тому, що горіх чорний вже в перший рік життя утворює дуже глибокий стрижневий корінь. При викопуванні і пересаджуванні він пошкоджується, а тому рослина довго хворіє, кілька років майже не дає приросту. В той же час сходи горіха вже в перший рік досягають 40—50 см висоти, а, починаючи з другого-третього року життя, висота їх збільшується щорічно на 70—100 см.

Спостереження показали, що змішувати горіх чорний з дубом та іншими високорослими головними породами недоцільно. Дуб і горіх — породи антагоністи, конкуренти. В таких культурах не можна уникнути бокового затінення крон горіха, важко забезпечити його перевагу в складі насаджень. Навіть при проведенні численних рубок догляду, якщо догляд недостатній, горіх випадає з насаджень. На вирубках, де є достатня кількість самосіву і порослі другорядних порід, горіх чорний саджають чистими рядами з шириною міжрядь 6—8 м. На безлісних землях і вирубках без природного поновлення саджають ряд горіха, ряд супутніх порід з шириною міжрядь 2,5—3 м.

Крім горіха чорного, широкого впровадження в лісові і захисні насадження, парки і лісопарки заслуговують горіх манчжурський, сірий, Зібольда, серцевидний, скельний і представники з родини горіхових, але з роду гікорі — пекан і роду карія — карія біла і гола. Всі ці види потрібно культивувати за їх красу, велику цінність деревини І плодів, за те що вони дають лікарську сировину.

Отже, горіх чорний, як і деякі інші представники родини горіхових, треба широко впроваджувати в лісові і озеленювальні насадження. Інтереси республіки вимагають, щоб замінник червоного дерева — горіх чорний отримав прописку в наших лісах і лісосмугах. Затрати на вирощування горіхових лісів окупляться сторицею.

Отредактировано юля (Ср 10:44)