ДУБ . МОДРИНА . СОСНА . ЯЛИНА . ЯЛИЦЯ. КЕДР. ТИС . Гінкго. ТОПОЛЯ. ОСИКА . ВІЛЬХА. ВЕРБА . БУК . КЛЕН ГРАБ. ГРУША . КАШТАН. БАРХАТ АМУРСЬКИЙ . АКАЦІЯ БІЛА. СОФОРА. ГЛЕДИЧІЯ. ГОРІХ ЧОРНИЙ. ГОРІХ ВОЛОСЬКИЙ. БУЗИНА. КАЛИНА. ТЕРЕН. ЛIЩИНА . АЙВА. БАРБАРИС. ІРГА. МАЛИНА. БУЗОК. ГЛІД. КИЗИЛ. ШИПШИНА. ЛИМОННИК КИТАЙСЬКИЙ. СМОРОДИНА. ГОРОБИНА ЧОРНОПЛІДНА . ВИШНЯ. ЧЕРЕМХА. ОБЛІПИХА. ЯСЕН. ШОВКОВИЦЯ. ЯЛОВЕЦЬ. ЧЕРЕШНЯ. ЯБЛУНЯ. ГОРОБИНА. ЛИПА.

ГОРІХ ВОЛОСЬКИЙ

Флора СРСР налічує 2883 види деревних і чагарникових порід. Серед них особливе значення має родина горіхових. До її складу входять роди горіха, гікорі або карії і лапини. Найціннішим і найпоширенішим серед сорока представників горіхового роду є горіх волоський, або грецький. Ця порода — одна з найдревніших плодових культур. Вже у стародавні часи горіх культивували в Персії, Малій Азії, Греції, Закавказзі і Криму. У Європі вперше згадується він у VII столітті до нашої ери. Історик давнього світу Пліній стверджував, що греки вивезли горіх з садів персидського царя Кіра і ввели його в культуру. Грецький вчений Теофраст (IV—III століття до нашої ери) називав цю породу персидським горіхом.

В період розквіту Римської імперії горіх з Греції потрапив у Італію, звідти у Францію, Болгарію та інші країни. Римляни називали його плід царським, жолудем Юпітера, або божественним жолудем. Вони вважали плоди горіха символом достатку і щастя. Ще в давні часи садівники гідно оцінили горіх за його довголіття, чудові декоративні якості та смачні плоди. У стародавній Елладі горіховим листям вистилали шлях героям. За свідченням давньогрецького історика Геродота, жерці Вавілона забороняли простим людям вживати горіх у їжу, вважаючи, що він благотворно впливає на розумову діяльність. Таким віруванням сприяло й те, що ядро горіха, звільнене від шкаралупи, дуже схоже за формою і наявністю звивин на мозок людини.

У стародавній Греції існувала легенда, згідно з якою Карія, дочка лаконського царя Діона, коханка Діоніса, була перетворена ним у горіхове дерево (Карія з давньогрецького— горішник). Елліни присвячували горіх богині Артеміді. На її честь дівчата водили хороводи навколо вікових дерев. Згідно з іншою легендою одного разу дівчата — учасниці хороводу дуже чогось перелякалися. Вони кинулися під крону горіха і раптово перетворилися у плоди, які повисли на дереві.

Чому ж цю породу у більшості країн світу називають горіхом грецьким, а у нас волоським? Очевидно, тому, що його культивують в Греції з прадавніх часів і звідси він поширився в інші країни світу.

На Україну горіх завезли з Валахії — сучасної Румунії, тому й називають його волоським. В період існування Київської Русі горіх культивували в садах, зокрема монастирських. Є незаперечні дані, що його саджали на території Видубецького, Межигірського, Мотронинського та інших монастирів. Монахи вибирали для посадки кращі сорти горіха. Вчені вважають, що й зараз на території колишніх монастирів ростуть горіхи паросткового походження, які з’явились на пеньках дерев, посаджених монахами.

Вчених давно цікавить походження горіха волоського. Тепер доведено, що його батьківщина гори Середньої Азії, Гімалаї, Афганістан, Тібет, Іран, Закавказзя. Отже, горіх — порода гірських районів. Найбільші масиви горіха зростають у Киргизії на схилах Ферганського і Чаткаль-ського хребтів, підіймаючись у гори на висоту до 2000 м над рівнем моря. Найвищою продуктивністю відзначаються насадження на висоті до 1400—1800 м. Крім горіха, зростають тут фісташка, мигдаль, барбарис, алича, шипшина, яблуня та багато інших дикоростучих плодово-ягідних порід. В цих унікальних лісах зустрічається понад 150 видів деревних і чагарникових порід. Це справжній ботанічний сад, створений природою. Кожен вид представлений значною кількістю форм і різновидів. Вчені вже відібрали тут понад 300 надзвичайно цінних форм деревних і чагарникових порід.

М. І. Вавілов вважав горіхові ліси Киргизії одним з центрів походження культурних плодових рослин. З цієї точки зору горіхові гаї Киргизії мають величезну наукову і господарську цінність. На жаль, значна частина їх уже знищена, а ті, що лишилися, розладнані безсистемними рубками і випасом худоби. Горіх добре росте і плодоносить у всіх республіках Середньої Азії і Закавказзя,Ставропольському і Краснодарському краях, на Україні і в Молдавії, проте горішників у нас поки що дуже мало.

Горіх — довговічна деревна порода. Живе він 400—500, а окремі дерева до 2000 років. В Криму біля села Генеральського росте велетенський 900-річний горіх. Згідно з народними переказами в Криму росло колись дерево, вік якого досягав кількох тисяч років і ніби давало щорічно до 80 000 плодів, які годували багато поколінь жителів. Недалеко від Тбілісі, у селі Марткобі росте 1000-річний горіх. Відомо, що під його гігантською кроною під час Марткобської битви з персами знаходився штаб Георгія Саакадзе.

На родючих і свіжих грунтах горіх досягає величезних розмірів: висоти 30—35 і діаметра 1,5—2 м. Стовбур у нього рівний, крона у поодиноких дерев сильно розлога, щільна і низькоопущена, з великим і складним листям, кора сіра, у нижній частині стовбура старих дерев тріщинувата. Коріння таке ж величезне і сильно розгалужене, як 1 крона. У старих дерев воно розходиться у боки на 20 м і більше. І це не дивно: для забезпечення стійкості дерева-гіганта потрібна величезна сила. Таке коріння надійно скріплює грунт на кам’янистих гірських схилах і запобігає його ерозії. Крім того, крупні краплини дощу розбиваються і розсіюються крізь густу крону горіха і земля швидше їх вбирає, що також сильно зменшує ерозію грунтів.

На конкурсі краси серед деревних порід горіх зайняв би одне з перших місць. Особливою декоративністю відзначаються старі дерева. Вони, як правило, мають округлу крону. Чим старіше дерево, тим воно красивіше і краще плодоносить. У Киргизії зростають горіхи, які дають щорічно по кілька сотень кілограмів плодів. 1 га промислового саду на Україні дає 3—4 т плодів, з них можна одержати 1 т олії і 300 кг макухи. За наявністю поживних речовин урожай з 1 га горіхового саду еквівалентний 2,4 т м’яса.

Горіх — порода помірно теплого клімату. Він боїться сильних морозів і пізніх весняних приморозків, які пошкоджують молоді пагони і листя. Через пошкодження приморозками горіх інколи має вигляд чагарника і не може рости вверх. Ось чому потрібно саджати найбільш морозостійкі і разом з тим високоурожайні різновидності горіха з крупними плодами і тонкою шкаралупою.

Народна мудрість свідчить: від поганого насіння не жди доброго покоління або що посієш, те й пожнеш. Ця аксіома відома всім, проте ще й тепер культивують горіх плодами з невідомими спадковими ознаками. Потрібно було б відібрати найкращі за всіма ознаками дерева і розмножувати їх шляхом щеплення. Вегетативне розмноження забезпечує стопроцентну передачу нащадкам спадкових ознак. Крім того, щепи починають плодоносити на четвертий-п’ятий рік — значно раніше, ніж при насіннєвому розмноженні.

На Україні зустрічаються скороспілі форми горіха з дуже тонкою шкаралупою, яка легко розламується руками. За вмістом жиру та інших корисних речовин вони вигідно відрізняються від інших різновидностей. Саме їх і потрібно культивувати в першу чергу.

Горіх волоський цвіте у травні після розпускання листя і запилюється вітром. На його квітках не видно комах, крім бджіл, які збирають з них пергу. Цікаво, що бджоли збирають її лише на чоловічих сережках, а жіночі квітки ігнорують. Після запилення і запліднення жіночих квіточок чоловічі сережки опадають. Через деякий час жіночі квітки перетворюються у продовгуваті плоди, які швидко збільшуються у розмірах. У вересні зелена оболонка плоду поступово набуває буруватого кольору. Коли плід достигає, він падає і оболонка тріскається.

Довгий час лісівники республіки саджали горіх волоський разом з дубом та іншими високорослими деревними породами з міжряддям 1,5—2,5 м. При такому оточенні і в загущених деревостанах світлолюбний горіх не міг цвісти і плодоносити, а часто внаслідок затінення навіть гинув. Виявляється, в густому деревостані повітря насичене стерильним пилком горіха. Жіночих квіток мало і вони не можуть запилитися. Разом з тим поодинокі дерева або ті, які ростуть у порівняно зріджених деревостанах, цвітуть і плодоносять майже щорічно. Горіх волоський насамперед не лісова, а садова порода, якій потрібна значна площа живлення. Як відомо, цвітіння і плодоношення — головна ознака стійкості виду у будь-якому рослинному угрупованні. У затінку горіх не може утворити добре розвинуту і освітлену крону, в таких деревостанах не можна одержати ні плодів, ні деревини горіха.

Тепер ця помилка врахована: горіх саджають переважно по садовому способу з розміщенням саджанців 10X10, 11X11 або й 12X12 м. Добре росте він вздовж доріг і в захисних лісонасадженнях, на вулицях міст і сіл, а також, звичайно, на сади0ах. При рідкому розміщенні крона стиглого горіха покриває до 200 м2 площі. В деяких лісгосп-загах степової зони України сади з горіха закладено вже на сотнях гектарів. У Вознесенському лісгоспзазі на Миколаївщині їх площа становить майже 500 га. Чимало таких садів у Криму, Черкаській і Одеській областях. Досвід свідчить, що 1 га горіхових садів може дати прибутку до 2 тис. карбованців на рік. Всі витрати на закладання саду окупаються через 2—3 роки після початку його плодоношення.

Понад 50 років тому ленінградський вчений Б. П. Токін встановив, що деякі види рослин і зокрема деревні породи виділяють у повітря та грунт фітонциди, які згубно діють на мікроорганізми — збудники різних хвороб (фітон —по-грецьки рослина, цидо — убивати). Фітонцидами зацікавилися працівники медицини, мікробіологи та інші вчені. Вони почали вивчати їх особливості та дію на мікроорганізми, вплив на здоров’я людини. Вже давно встановлено, що мікроорганізми — збудники хвороб поступово набувають стійкості до лікарських препаратів, а до фітонцидів їм пристосуватися важче або й зовсім неможливо.

Вивчення горіха волоського показало, що ця порода є справжньою фабрикою фітонцидів. Найбільшу фітонцидну активність має листя горіха. Воно виділяє леткі речовини, які не лише очищають повітря від мікробів, а й відлякують мух, комарів, мошкару та інших комах. Значить, дерево уже само по собі є чудовим санітаром. Давним давно, нічого не знаючи про фітонциди, люди помітили і широко використовували для лікування різних хвороб цілющі властивості горіха.

Колись ще Гіппократ вживав їх для виготовлення лікувальних настоянок. Він використовував зелені оплодні для виганяння глистів. Знаменитий Авіценна рекомендував вживати їх з медом для лікування органів дихання. В народній медицині Середньої Азії, в країнах Малої Азії та Закавказзі недостиглі плоди горіха використовують проти аскарид і солітера. Витяжка з листя горіха здавна входить до складу екстрактів, які застосовуються для лікування багатьох хвороб, зокрема подагри. З зеленого листя готують відвар, яким лікують екзему.

Чай з листя горіха колись пили при діабеті, настойку вживали при авітамінозі, для полоскання при ангіні і укріплення ясен. З листя виготовляють мазі, які прискорюють загоювання довго не заживаючих ран. Розтерте в руках листя укріплює шкіру і надає їй бурого відтінку. Шкіра стає гладенькою і еластичною. Таким чином запобігають появі на руках мозолів, зокрема при косовиці. З цією ж метою миють руки у відварі з листя горіха. Для лікувальних цілей заготовляють листя у червні, коли воно ще порівняно молоде. Саме в цей період у ньому нагромаджується найбільша кількість цілющих речовин, зокрема вітаміну С. Дослідження фітонцидних властивостей листя горіха продовжуються і тепер, зокрема в Донецькому ботанічному саду займається цією проблемою Г. А. Кудіна. Вона вивчає змінність фітонцидів горіха під впливом зовнішніх факторів.

Дослідженнями вчених встановлено, що горіх має в своєму складі цілющу речовину, яку . назвали юглоном (від латинської назви роду горіхів — югланс). Це сильнодіюча антимікробна речовина, яку виділяє листя і плоди горіха. Юглон використовується тепер у науковій і народній медицині, а також у ветеринарній практиці. Як виявилося, наявність юглону в рослині залежить від пори року. Найбільше його у бруньках (до 8 %) в зимовий період, а влітку (червень) у листі.

Кожен організм виділяє у навколишнє середовище відходи своєї життєдіяльності. Без цього жодна істота або рослина існувати не може. У рослинному світі це явище називається алелопатією, або біохімічним взаємовпливом. Різні види рослин, які ростуть поряд, можуть впливати одне на одне як позитивно, так і негативно. Юглон, що виділяється горіхом і потрапляє в грунт, має яскраво виражену негативну дію на інші рослини. У помідорів і люцерни, що вирощуються в контакті з корінням горіха, зупиняється ріст кореневої системи і з часом вона гине.

Юглон негативно діє на картоплю та інші городні культури, тому під горіхом волоським часто немає ніякої рослинності. Християнські проповідники пояснювали це явище тим, що в горісі є злі духи, які шкодять не лише рослинам, а й людям. В ряді випадків юглон приносить людям користь. Дослідженнями Л. Р. Щербанівського (Нікітський ботанічний сад) встановлено, що юглон в мік-родозах може використовуватися як консервант харчових продуктів.

Горіх волоський називають фабрикою калорій, деревом-комбінатом, хлібом майбутнього. Так говорив про цю породу видатний радянський вчений-селекціонер І. В. Мічурін. І недарма. Плодам горіха як своєрідному джерелу надзвичайно високопоживних і дуже цінних речовин просто нема ціни. Запашні ядра горіхів, ніби губка, насичені жирами, вуглеводами, мікроелементами, вітамінами. Вони приємні на смак, а за калорійністю та здатністю засвоюватися людським організмом не поступаються перед жирами тваринного походження.

Ядро горіха втричі калорійніше за хліб, у дванадцять разів за яблука, сім — картоплю, чотири — м’ясо і в десять-п’ятнадцять разів — за молоко. Ядра стиглих горіхів містять жирів 60—78 %, білків—18 і клітковини — 3%. Є у них мінеральні солі (калій, кальцій, магній, залізо, фосфор, кобальт), ефірна олія, вуглеводи, ферменти, каротин, дубильні речовини, вітаміни А, В, С, Вь М, Р. В 100 г ядер міститься 300 мг вітаміну С. В недостиглих плодах кількість вітаміну С становить до 3000 мг%, що набагато перевищує кількість аскорбінової кислоти у всіх інших плодах і ягодах. Виявляється, що вітаміну С у плодах горіха більше у вісім разів, ніж у чорної смородини і в 50 разів, ніж у цитрусових.

Підраховано, що 1 т горіхів містить такий запас вітаміну С, якого вистачить на добу для 300 тис. чоловік. 20— 25 горіхів задовольняють денну потребу людини в жирах і шосту частину цієї потреби у білках. За калорійністю 400 г ядер заміняють добовий раціон дорослої людини з добрим апетитом. Отже, без перебільшення можна стверджувати, що за наявністю і кількістю поживних речовин, необхідних для нормальної життєдіяльності людини, горіх волоський є чемпіоном серед усіх наших деревних порід. Недаремно засновник космонавтики, син лісничого К. Е. Ціолковський пророчо говорив, що горіх стане основним компонентом їжі космонавтів.

Плоди горіха швидко відновлюють сили людини, надають їй бадьорості. Справа в тому, що вітаміни групи В, велика кількість яких є у ядрах горіха, сприяють швйдко-му розкладу в організмі людини піровиноградної кислоти, яка, нагромаджуючись у м’язах, викликає втому. У Грузії здавна готують спеціальні ковбаски-чурчхелі з ядер горіха, зварених у виноградному соку. Чурчхелі вважаються найпоживнішою їжею для воїнів. Тепер включають їх у раціон спортсменів. Тур Хейердал, готуючись до мандрівок, серед інших продуктів харчування брав і плоди горіха. Для космонавтів готують тепер спеціальну пасту і вершки з ядер горіхів.

Плоди горіха знаходять якнайширше застосування у харчовій і парфюмерній промисловості. Ядра горіха надають особливого смаку тортам і печиву. Використовують їх при виготовленні цукерок, морозива, халви, вершків, різних цілющих і дуже смачних напоїв, коктейлів, варення, вітамінних концентратів. Подрібнені ядра горіхів додають в салати, соуси, пудинги, запіканки, супи та інші страви. Виявляється, що недостиглі плоди — справжнє вітамінне багатство. Саме з них разом з оплоднем готують варення. Воно дуже смачне і надзвичайно корисне. Співробітниці Придністровської дослідної станції садівництва і винограднидтва Л. І. Яневській за опрацювання рецептури і технології приготування горіхового варення вручено авторське свідоцтво.

Ядра горіхів рекомендують вживати в їжу матерям, що годують груддю малят, при хворобах печінки, жовчного міхура, серцево-судинної системи, атеросклерозі, запорах, недокрів’ї, гастриті, підвищеній кислотності, гіпертонії. Особливо корисні вони людям похилого віку. Настойки, відвари і екстракти з листя, недостиглих плодів і оплоднів використовують як в’яжучий, тонізуючий, кровоспинний і антиалергічний засіб. Препарати з горіха поліпшують обмін речовин, стимулюють роботу шлунка і перистальтику кишок, заживляють гнійні рани. їх використовують при діатезі, цукровому діабеті, маститі, фурункульозі, а також для лікування дитячих хвороб — анемії, золотухи і рахіту. Свіжорозтерте листя прикладають до виразок і карбункулів. Горіхова олія — чудовий засіб для лікування опіків і довго не заживаючих ран.

Смачна і дуже поживна горіхова олія. Використовують її не лише для харчування. їй ми завдячуємо тим, що безсмертні полотна Леонардо да Вінчі, Рафаеля, Тиціана, Ру-бенса, Рембрандта та інших великих художників минулого добре збереглися до наших днів. Горіхова олія дуже прозора, швидко висихає і надає фарбам яскравості. Саме за ці властивості її й цінують живописці.

Горіхом ласують не лише люди, а й деякі звірі та птахи, зокрема граки. Вони дзьобом розбивають шкаралупу і з’їдають ядро. Однак не завжди вдається їм розбити міцну шкаралупу, тоді вони закопують плід у землю. Коли він проросте, птахи витягують його за проросток з землі і з’їдають. Проте деяка частина сходів залишається в грунті і продовжує рости. Таким чином граки «саджають» горіхові гаї.

Горіх волоський вважається королем горіхоплідних рослин. Цінують його не лише за плоди — все дерево, всі його частини служать людству. Шкаралупа і кора дають таніди, з листя добувають цінні фарби. Крім того, в листі є багато органічних кислот, вітаміни Е, С і навіть нікотин.. Вміст вітаміну С у листі втроє більший, ніж у лимоні.. Листя горіха, покладене у шафу, відлякує міль, коріння е справжньою коморою цілющих ліків.

Особливою цінністю відзначається деревина горіха. Вона має напрочуд гарну текстуру, коричневий або світло-бурий колір. Ціниться деревина й за те, що не змінюэ свого об’єму при нагріванні, при висиханні не тріскається і стає надзвичайно твердою, водонепроникною і міцною,стійкою проти гнилі. Разом з тим вона порівняно легка, пружна, добре обробляється і полірується. З неї виготовляють особливо цінні і красиві меблі, фанеру, паркет, використовують для оздоблення урядових та різних парадних приміщень.

Найбільшу цінність мають капи — напливи на стовбурах. Вони дуже цінуються і використовуються для виготовлення дорогоцінних шкатулок, скриньок, свічників та різних сувенірів. З капів виточують вироби, які повинні мати значну міцність.

Отже, як бачимо, нема потреби переконувати, що горіх волоський високоприбуткова і дуже цінна порода. Його розведення — важливе народногосподарське завдання. На жаль, мало у нас горіхових гаїв, а дефіцит плодів горіха з року в рік збільшується. Нехай же працює на повну потужність ця диво-порода — фабрика калорій і цілющих ліків скрізь, де вона може рости.

ВИРОЩУВАННЯ ГОРІХА ГРЕЦЬКОГО

З усіх плодових і ягідних культур, що вирощуються в нашій країні, горіх грецький е однією з найбільш цінних. Всі його частини— плоди, листя, кора, деревина використовуються в господарстві. Плоди містять жири, білки, вуглеводи, дубильні речовини, різноманітні вітаміни, активні біологічні речовини.

Науковими дослідами встановлено: жирні кислоти, що містяться в ядрі горіха, виконують в організмі людини іахисну функцію проти канцерогенних речовин, підвищують стійкість здорових тканин проти ураження рентге-і івським промінням. За калорійністю ядро грецького горіха перевищує яловичину в 7 і свинину в 1,5 раза. Олія :і нього використовується в парфюмерній промисловості, для виготовлення фарб, лаків, мила.

Про цінність грецького горіха як носія вітамінів свідчать такі дані: в зелених його плодах вітаміну С міститься в 3—4 рази більше, ніж в плодах шипшини, в 5—6 разів більше, ніж в ягодах смородини і в 100 разів більше порівняно з лимонами і апельсинами.

Чи є хоч одна плодова й ягідна культура, в листі якої було б так багато різних вітамінів — каротину, ефірної олії, органічних кислот, мінеральних солей, дубильних речовин та барвників, полісахаридів, біологічних речовин тощо. Дослідники стверджують: немає.

З міцної, щільної деревини, що має красиву текстуру і забарвлення, виготовляють дорогі меблі, з твердої шкаралупи плодів — лінолеум, толь.

Фітонциди, що виділяються рослинами цієї культури, згубно впливають на різноманітні хвороботворні мікроорганізми, відлякують комарів, мух, мошку.

Виходячи з цього, горіх грецький слід широко використовувати в присадибному садівництві. Завдяки цілій гаммі форм горіха, пристосованого до різних грунтово-кліматичних умов, його на Україні можна вирощувати майже повсюдно, за винятком північно-східних районів, де він часто підмерзає.

Маючи потужну кореневу систему, горіх добре росте на схилах, кам’янистих грунтах, погано — на перезволожених ділянках, торфових грунтах. Він світлолюбна культура, тому не переносить затінення. Створює велику крону, яка в дорослому віці досягає в діаметрі 8 і більше метрів. Цю особливість треба враховувати при' розміщенні його на площі. На присадибній ділянці, а тим більше, коли вона мала за розмірами, краще його висаджувати над дорогою, але так, щоб у дорослому віці дерево не затінювало вікон будинку і сусідню ділянку.

Використовувати для садіння треба лише щеплені саджанці районованих сортів і цінних місцевих перспективних форм. Щеплені дерева вступають в пору плодоношення уже на 4—6-й рік після садіння, а вирощені з насіння набагато пізніше. Найкраще придбати їх в плодовому розсаднику.

Горіх грецький рекомендується садити рано навесні до початку набухання бруньок, бо при осінньому садінні ослаблені рослини часто піддаються згубному впливові морозів і сухих тривалих вітрів, так характерних в зимовий період для південно-східних районів України.

Під час садіння не можна допускати підсихання кореневої системи. Пошкоджене коріння вирізують до здорової тканини. В кожну садивну яму вносять 25—30 кг перегною,добре перемішують його з Грунтом. Садять на таку глибину. на якій саджанець ріс в розсаднику, добре утоптують іемлю, щоб поблизу коріння не було порожнини,поливають (25—30 л води на дерево).

Відразу після садіння центральний провідник саджан-п я вкорочують на висоті 110—120 см від рівня грунту, щоб сприяти закладанню крони'. Зріз роблять на 1,5—2 см пише бруньки. За цієї умови рана швидко заростає. Коли нкорочування провести вище або під брунькою, тоді спостерігається всихання пагона, в кращому випадку до нижче розміщеної бруньки.

Крону формують за типом чашоподібної з 3—4 скелетними гілками або за змінено-лідерною формою з 5—6 скелетними гілками.

У перші 2—3 роки після садіння дерева горіха грецького не потребують підживлення. В рік першого врожаю, 010 звичайно буває на 4—6-му році після садіння, восени під перекопування грунту вносять мінеральні добрива з розрахунку на квадратний метр суперфосфату 30—40 і калійної солі 15—20 грамів.

Азотні добрива починають вносити на 6—8-й рік після садіння, причому в урожайні роки їх вносять більше (18—25 г аміачної селітри), а в неурожайні — в 2 рази менше. Раніше вказаного строку азотні добрива не рекомендується вносити, бо вони сприяють дуже сильному росту дерев, що призводить часто до вимерзання недозрілої деревини.

Норми внесення добрив залежать від наявності їх у грунті. Заробляють добрива на глибину 20—25 см.

Враховуючи, що грецький горіх добре росте і плодоносить на аерованих пористих грунтах, рекомендується один раз в 4—5 років вносити органічні добрива з розрахунку 3—4 кг на кв. метр.

Порівняно з іншими садовими культурами горіх менше пошкоджується шкідниками І хворобами. Проте і він вимагає відповідного захисту. Щоб дерево не псувала горіхова плодожерка, накладають на стовбури ловчі пояси, проводять збір і знищення пошкодженої падалиці.

Для захисту рослин від бурої плямистості до початку цвітіння обприскують 4%-ю бордоською рідиною, а потім 1%-ю перший раз в кінці квітня — на початку травня, наступні 2—3 обприскування проводять через 20—25 днів одне за одним. Як правило, в цей час обприскують усі садові культури проти захворювань.Грунт під садовими культурами повинен бути розпушеним і чистим від бур’янів.

При доброму догляді з одного дерева вже в перші роки плодоношення можна одержувати по 15—20 кілограмів плодів, а в період повного — 90 і більше.

Отредактировано юля (Чт 05:30)