ДУБ . МОДРИНА . СОСНА . ЯЛИНА . ЯЛИЦЯ. КЕДР. ТИС . Гінкго. ТОПОЛЯ. ОСИКА . ВІЛЬХА. ВЕРБА . БУК . КЛЕН ГРАБ. ГРУША . КАШТАН. БАРХАТ АМУРСЬКИЙ . АКАЦІЯ БІЛА. СОФОРА. ГЛЕДИЧІЯ. ГОРІХ ЧОРНИЙ. ГОРІХ ВОЛОСЬКИЙ. БУЗИНА. КАЛИНА. ТЕРЕН. ЛIЩИНА . АЙВА. БАРБАРИС. ІРГА. МАЛИНА. БУЗОК. ГЛІД. КИЗИЛ. ШИПШИНА. ЛИМОННИК КИТАЙСЬКИЙ. СМОРОДИНА. ГОРОБИНА ЧОРНОПЛІДНА . ВИШНЯ. ЧЕРЕМХА. ОБЛІПИХА. ЯСЕН. ШОВКОВИЦЯ. ЯЛОВЕЦЬ. ЧЕРЕШНЯ. ЯБЛУНЯ. ГОРОБИНА. ЛИПА.

КАЛИНА

Природа України відзначається чарівною красою і насамперед там, де поряд з широкополими ланами, повноводними річками і зеленими левадами ростуть ліси. В прирічкових лісонасадженнях можна зустріти вербу і калину. Народне прислів’я каже: «Без верби і калини нема України». Калина, як і верба, вологолюб. Вони люблять заглядати у воду і слухати дзюрчання струмків.

Калина здавна вважається символом чарівної непорочної дівочої краси і долі. Українці з великою любов’ю і шаною наділяють її лагідними епітетами, називають калиною червоною, а південні слов’яни — добровітою. Під назвою калина червона вона ввійшла в усну народну творчість, класичну українську літературу, насамперед у безсмертні вірші геніального сина українського народу, поета-демократа Тараса Григоровича Шевченка. її ім’ям називають села, ансамблі, ательє, кафе, клуби і кінотеатри.

Червоною називають калину за колір достиглих плодів. Про виникнення цієї назви народ склав цікаву легенду.

Колись на нашу землю напали татари. Вони захопили у полон дівчат і примусили бути провідниками до осель, де жили їх рідні. Дівчата завели чужинців в непрохідні лісові хащі, подалі від свого поселення. Напасники не могли звідти вибратися, а патріотки, незважаючи на страшні тортури, відмовилися показати їм дорогу. Розлючені чужинці порубали дівчат шаблями і там, де пролилася кров бранок, зросли калинові кущі з кетягами яскраво-червоних ягід. Плоди калини, ніби краплини крові, пролитої свобо-долюбивими дочками українського народу, а кожна насінина за формою схожа на людське серце.

Калина на Україні — символ рідної землі і вічної пам’яті про тих, хто у мужній борні віддав своє життя за щастя і волю народу, тому й саджають її на могилах загиблих. В одній з українських народних пісень козак, смертельно поранений у бою за волю народу, просить посадити йому на могилі червону калину, як символ Батьківщини:

«...Звелів собі насипати Високу могилу,

Звелів собі посадити Червону калину...»

З давніх-давен калина згадується у народних казках, думах, переказах, прислів’ях і приспівках. Герої казок грають на калиновій сопілці, перемагають багатоголового змія на калиновому мості. Народ оспівує калину у своїх нетлінних піснях. Калина — символ щирої і незрадливої дівочої любові.

Багато у нас пісень, де згадується червона калина, тому й називають її пісенною породою, королевою народних пісень, символом щастя, душевної краси людини, радості і щасливого сімейного життя. Чільне місце належало, а в деяких сільських районах ще й тепер належить цьому диво-ча-гарнику у народних, насамперед весільних обрядах. З давніх часів перед нареченою і нареченим ставили букети калини з ягодами. Ними прикрашали весільний коровай і страви, а вінком з калини голову молодої. Згадувалася вона й у багатьох весільних піснях. У кожній сільській хатині на покуті завжди красувався пучок з гронами калини. Достиглі кетяги її вішали під стріхами оселі. Квітами і ягодами калини дівчата прикрашали коси.

Калина, випещена людською любов’ю, здавна красується біля хат, колодязів, копанок, ставків, в садках і по берегах річок. Народ свідчить — де росте біля колодязя калина, там і смачна вода. Найчастіше культивують у нас калину звичайну. Саме цей вид і зростає в лісах України. Наукова назва, яку дав їй Карл Лінней УіЬигпиш ориіиз.

Рід у калини великий — майже 200 видів, в СРСР 8, з них 2 в Українській РСР. Крім того, інтродуковано в сади і парки понад її 40 видів. Більшість з них, зокрема і калина звичайна, це гіллястий кущ висотою до 4 м з сірою корою і зеленувато-сірими супротивно розташованими бруньками. Листя три-, п’ятилопатеве з серцеподібною основою, майже голе, на довгих черешках. Цвіте калина у травні. В цей час навіть найчерствіша душею людина не пройде мимо, щоб не замилуватися білопінним мереживом квітнучої калини.

Квіти її зібрані у великі парасолькоподібні суцвіття.Кожне з них нагадує чудовий медальйон, що виділяється на фоні зеленого листя. Виявляється, що квіти у калини неоднакові: по краях суцвіття знаходяться великі нарядні білі, а всередині непоказні дрібненькі, зеленуватого кольору. Здається, що вони щойно починають цвісти. Насправді крупні периферійні квітд лише приваблюють бджіл та інших комах-запилювачів. Вони є пустоцвітом і порівняно швидко опадають.

Дрібні квіточки після запилення їх комахами дають плоди. Бджоли як з великих, так і маленьких квіточок калини збирають нектар — до 30 кг з 1 га калинових заростей. Калиновий цвіт духмяніє цілющим ароматом 20— 25 днів і в цей період кожен кущ калини нагадує великий, напрочуд гарний білий букет. Коли ж вона перецвіте, її важко помітити серед інших чагарників. В цей час листя і плоди калини набувають однакового зеленого кольору. Лише уважне око може розгледіти її в лісовій хащі.

Люди здавна помітили, що по деяких рослинах можна досить точно визначити сприятливі строки посіву насіння тих чи інших сільськогосподарських культур. Наприклад, коли зацвітає калина, значить прийшла пора сіяти на грядках огірки, гарбузи і кукурудзу.

Гарна калина весною в пору буйного цвітіння, та ще. краща тоді, коли засинає зморене літо і художниця-осінь вступає у свої права, пофарбує листя у всі кольори веселки. На схилі літа, у серпні, калинові кущі ніби загоряються червоним полум’ям. Велика кількість кетягів з плодами, які в побуті називають ягодами, щедро налиті червоним, як кров, соком яскраво сяють на сонці. Плід калини кулястої форми з блискучою і червоною оболонкою.

Важкі плоди згинають гілки донизу. Інколи їх так багато, що й листя не видно. З часом у вересні — жовтні, коли настане пора багряного, золотисто-жовтого, бронзового та червоного листя, від калини не можна відірвати погляду. Якщо ви восени побачите калиновий гай, то це видовище запам’ятається вам на все життя.

Жовтень на Україні — пора жовтого листя. Це й дало привід для визначення в українській мові назви десятого місяця року. Чому ж жовтіє або вкривається багрянцем, а потім опадає листя калини, як і більшості інших деревних порід? Зелений колір листя зумовлений наявністю у нього хлорофілу, за участю якого відбувається фотосинтез. Хлорофілові зерна Недовговічні, вони постійно руйнуються і поновлюються під впливом сонячного проміння. З настанням осені і наближенням холодів, зменшенням тривалості дня та інтенсивності сонячного освітлення обмін речовин затухає. З часом утворення хлорофілу сповільнюється, а потім і зовсім припиняється, а руйнування його прискорюється. Листя поступово втрачає зелений колір і набуває червоних, жовтих та інших відтінків. Під впливом ксантофілу, каротину та інших пігментів в клітинному соку проходять значні зміни, з’являються особливі барвники — антоціани. Старіння листових пластинок'поширюється і на черешки. В їх основі поступово утворюється шар роз’єднання, або віддільний, з клітин, які послаблюють основу листка. Тепер черешок зв’язують з гілкою лише судинно-волокнисті пучки, які згодом під дією маси розриваються і листя опадає.

Восени, перш ніж опаде листя, калина встигає перебазувати поживні речовини з листя у гілки та стовбур, де вони споживаються рослиною протягом зими і рано навесні. Калина не втрачає своєї краси і привабливості навіть тоді, коли восени безжальний вітер зірве її листя. Плоди калини висять на кущах до самої весни, якщо їх не з’їдять птахи. Взимку, коли земля вкриється білим снігом, червоні кетяги калини на білому фоні набувають особливо привабливого вигляду.

В процесі життєдіяльності калина виділяє велику кількість фітонцидів та інших речовин, які убивають хвороботворні мікроорганізми і очищають від них повітря, тому в її заростях так легко дихається. Очевидно, завдяки цим властивостям калині приписували колись чудодійну силу, окурювали нею житло, щоб вигнати злих духів.

Калина, як і усі інші рослини, здатна уловлювати енергію сонця і нагромаджувати її в складних хімічних з’єднаннях: білках, жирах, вуглеводах. Багато цінних речовин є у корі, листі та плодах калини. Виявляється, що лише у плодах цього диво-чагарника є майже 15 хімічних елементів.

З прадавніх часів ліс був для людей першою і до недавнього часу єдиною аптекою: чільне місце в ній займала калина. Вона не тільки лікувала, а й годувала наших пращурів, які мали постійне і безпосереднє спілкування з природою. Вони були допитливими, спостережливими і пам’ятливими. З покоління в покоління пращури нагромаджували знання про природу, ліс, лікарські рослини, їх цілющі властивості та способи застосування для лікування різних хвороб. Свій досвід і знання вони, як естафету, передавали дітям, внукам і правнукам. За тисячоліття калина пройшла перевірку на цілющість і тепер як в народній, так і в науковій медицині, користується заслуженою славою. Проте тепер ті знання про лікарські рослини, які нагромадив народ за всю попередню історію, в значній мірі втрачаються або вже й втрачені. З лікарською метою використовується тепер менше 200 видів рослин, тоді як на Україні зростає їх майже 5000 видів. Проте більшість міських жителів знають про лікувальні та інші корисні властивості калини, породу, яка вірно служить людям і приносить їм різноманітну користь. Плоди, листя, кору і деревину калини широко використовують для побутових і промислових потреб.

Калина — унікальна лікарська рослина. Вона використовується у народній і науковій медицині. У плодах калини є речовини, які убивають хвороботворні бактерії і віруси. їх використовують як протипростудний, сечогінний і потогінний засіб. Вони підсилюють серцеві скорочення, поліпшують роботу кишечника. Велику користь приносять при набряках серцевого і ниркового походження, гіпертонії. Лікують ними гастрити і виразки шлунка, склероз, коліти, геморой, запори і хвороби печінки.

При колітах, виразках і запорах потрібно з’їдати по одній ложці ягід 3—4 рази на добу за півгодини до їди. Свіжим соком з плодів виводять вугри на обличчі, лікують екзему, п’ють його з медом при хворобах печінки і жовтусі. Застарілу золотуху лікують відваром молодих пагонів або коренів калини. Для заспокоєння нервової системи столову ложку ягід заварюють стаканом окропу і п’ють два рази на добу по півсклянки. Відвар ягід використовують для відновлення хриплого голосу. Свіжі перем’яті плоди, змішані з медом або цукром і розведені водою, п’ють при простуді, а якщо вони почали бродити — при підвищеному кров’яному тиску.

Плоди калини позитивно впливають на діяльність серця. Чай з калиною — чудовий оздоровчий засіб, а також ліки проти кашлю і астми. У спеку вода з соком калини добре вгамовує спрагу. Соком лікують захворювання шкіри, насамперед діатез, використовують для поліпшення апетиту. Для тривалого зберігання сік засипають цукром (за масою вдвічі більше, ніж соку) і ставлять на маленький вогонь щоб цукор лише розчинився. Потім його заливають у банки і щільно закупорюють.

Плоди калини заготовляють наприкінці вересня, зрізаючи грона секатором, ножицями або ножем. їх зв’язують у пучки і підвішують в сухих і прохолодних місцях, в основному на горищах. У такому вигляді вони відмінно зберігаються до весни. Можна їх також сушити при температурі 50—60 °С і зберігати у мішках або ящиках на стелажах в сухому і добре провітрюваному місці.

У народній медицині широко використовується кора калини. В ній є майже 6,5 % жовтувато-червоної смоли, в склад якої входять органічні кислоти, в тому числі мурашина, оцтова, ізовалеріанова та інші. Кора містить фітостерин, цукор, дубильні речовини, солі валеріанової і каприлової кислот, глікозид вібурнін, який має здатність -звужувати судини і тим самим зупинити кровотечу. Відвар і екстракт з кори застосовують для лікування хвороб серця, при простудних і шлункових захворюваннях, маточних і носових кровотечах, а також для зниження тиску і як легкий сечогінний та вітамінний засіб.

Препарати з кори впливають на людину заспокійливо і використовуються при спазмах, судорогах та істерії. Кору калини збирають рано навесні, перед початком сокоруху і сушать під навісом або на горищі. Заготовляють її на ділянках стиглого лісу, відведених під суцільну вирубку. Заготівля кори на інших ділянках і з порушенням правил веде до знищення калини, зменшує її запаси.

Квіти калини також мають цілющі властивості. Настойкою з них лікують золотуху, різні висипки, промивають рани. Квіти і плоди використовують для лікування гіпертонії, склерозу, задишки, туберкульозу легенів, злоякісних пухлин, хвороб нирок і серця, захворювань шлунка, а також як потогінний засіб. У відварі з квітів калини купають дітей при діатезі. При ангіні полощуть горло настойкою ягід, квіток і листя калини.

Квіти калини заготовляють в період масового цвітіння, швидко сушать у затінку і зберігають у коробках або ящиках, перекладаючи папером.

Плоди і квіти калини застосовують у ветеринарній практиці для лікування ящура, запалень слизових оболонок, верхніх дихальних шляхів і ротової порожнини тварин. З плодів калини добувають червону фарбу, а з кори — чорнувато-зелену.

Насіння калини їстівне, містить до 20 % жирної олії. Відвар з пересмаженого насіння використовують замість кави. На вигляд плоди калини апетитні, але на смак кислі і гіркі. Ось чому в народі кажуть: «Не бути калині малиною». Однак за своєю цінністю калина переважає малину. Після перших приморозків (або після варіння) гіркий присмак зникає.

В плодах калини заліза більше, ніж у малини, в 1,5 ра-за, вітаміну С —в 2, а цукру —навіть в 3 рази (32%). У них є також каротин, дубильні речовини, мікроелементи, ефірні масла і речовини Р-вітамінної дії, органічні кислоти (мурашина, оцтова, ізовалеріанова і аскорбінова), смоли, які мають унікальні лікувальні властивості. Плоди містять вуглеводів 9 % і жирів 37 %.

Плоди калини знаходять найрізноманітніше застосування, їх використовують свіжими та переробленими. З них готують компот, варення, желе, сироп, начинку для цукерок, соки, киселі, повидло, пастилу, мармелад, екстракти, приправи для м’ясних страв, оцет, 'наливку. Калина з цукром — лісовий ізюм. Дуже смачні пиріжки з начинкою калини, а хлібу вона надає чудовий аромат і смак.

Калина добре росте на Україні. Чому ж так мало тут калинових гаїв, мало її у садах і насамперед у лісах? Очевидно, тому, що не приділяється їй належної уваги. Лісогосподарські підприємства мало або й зовсім не вирощують сіянців калини. Потрібно створювати спеціальні плантації калини, такі, які роблять лісогосподарські підприємства Івано-Франківської, Волинської, Ровенської та деяких інших областей. На Волині для посадки калини використовують болота. На віддалі 4—5 м одна від одної копають канави глибиною до 1 м і у гребені викинутої землі саджають калину.

Канави служать водоприймачами надмірної кількості вологи, що значно покращує аерацію грунту-і ріст рослин. На Ровенщині плантації калини створюють на малоцінних сіножатях. Проте у більшості районів України, навіть там, де колись можна було зустріти калину, тепер її вже немає, Справа в тому, що при заготівлі плодів, квітів і кори «любителі» обламують цілі гілки і наносять рослинам непоправної шкоди. А попит на калину величезний і з кожним роком збільшується. Нині не часто побачиш її і на ринку. І хоч ціни на ягоди не поступаються цінам на цитрусові, їх завжди купують.Дуже прикро, що калини у нас мало. Потрібно, насамперед лісівникам, зробити все, щоб вона зайняла належне їй місце — саджати її скрізь, де вона може рости, насамперед по берегах річок і навколо ставків, на вирубках вільхи, в лісах, на низьких місцях, на узліссях з вологими грунтами, у «вікнах» і галявинах, що є у вільхових насадженнях, по днищах ярів і балок. Тут, міцно вчепившись корінням за землю, калина буде милувати зір людини своєю красою, дасть цінну харчову і лікарську сировину, а також запобігатиме руйнуванню грунту та замулюванню річок. Калина — порода коренепаросткова. Вона здатна давати паростки від коріння, зокрема в тих місцях, де воно пошкоджується. Розростаючись на дні яру, калина розпилює потоки стікаючої води, зменшує їх швидкість і затримує ту землю, яку вони несуть з собою.

Колина невибаглива до клімату і не боїться морозу. Росте вона в СРСР скрізь — від Криму до тундри, в Карпатах і на Поліссі, на Далекому Сході і Кавказі, Куриль-ських островах і Сахаліні, Сибіру і Казахстані. Природа не допускає свавілля, у неї нема нічого випадкового, все закономірне, взаємообумовлене і взаємозв’язане. В процесі еволюції вона сформувала види рослин і кожну з них наділила специфічними властивостями. Кожна природно-кліматична зона і навіть ділянка лісу з своїми специфічними умовами має певний склад рослинності. Ніхто не піде шукати калину в сосняк, що зростає на сухих піщаних грунтах. Кожна деревна порода має свої певні координати.

Калина зустрічається біля струмків і річок, на окраїні заболочених вільхових лісів з багатими грунтами і проточною вологою, заплавних луках. Порода відносно світлолюбна, у затінку інколи вона й цвіте, проте плодоносить погано і в плодах її дуже мало корисних речовин. На добре освітлених місцях родить калина щорічно і рясно, з одного куща збирають 3—4 кг плодів. Росте швидко і живе до 50 років. Має добре розвинену кореневу систему.

Розмножується насінням, відсадками, порослю від пеньків, зеленими живцями, кореневими паростками. Найшвидший спосіб масового розмноження — насінням. З стиглих ягід видавлюють сік, а м’якоть разом з насінням поміщають у діжку з водою і відмивають. При цьому м’якоть спливає, а насіння падає на дно. Перед висівом його треба тривало стратифікувати. Якщо зібрати і висіяти насіння відразу ж після його достигання, сходи з’являться через 1,5 року. Насіння, заготовлене у стадії воскової стиглості, стратифікується 6—7 місяців у вологому крупнозернисто-му піску. Стратифікація вважається закінченою, якщо проросток починає виходити за тверду оболонку. Насіння висівають у розсаднику на глибину 2,5—3 см.

Необхідно розмножувати найбільш цінні різновиди калини. Серед калинових заростей зустрічаються кущі, які плодоносять дуже рясно і в їх ягодах немає гіркоти. Вони відзначаються також високим вмістом цілющих і поживних речовин. Якщо ви знайшли такий кущ, то необхідно саме з нього зібрати насіння для висіву у розсаднику, а також розмножувати його зеленими живцями і відсадками.

Калина має п’ять форм: карликову, пухнасту, пістряву, жовтоплідну і безплідну. Всі вони є окрасою садів та парків і не бояться загазованості. У нас в республіці інтродуковано понад 40 видів калини, які також використовуються у зеленому будівництві. Серед них найбільшою декоративністю відзначається калина бульденеж, що в перекладі з французької означає снігова куля. Завдяки своїй красі вона по праву займає одне з перших місць серед чагарників. З червня стоїть калина обсипана спочатку зеленувато-білими, потім кремовими і, нарешті, зовсім білими крупними квітами. Дивишся на неї і складається враження, ніби на чагарник хтось спеціально навішав снігових кульок. Цвіте бульденеж 1,5 місяця. Восени листя її з зеленого стає жовтувато-оранжевим, а потім пурпурово-червоним, виділяючись на фоні зеленої трави та інших деревних пород. Росте бульденеж швидко. Розмножується лише вегетативним шляхом (живцями і відсадками), тому що квіти її безплідні. У нашої калини є ще одна сестра — гордовина, або калина чорна. Росте вона в Криму, Молдавії та в районах Придністров’я. Особливого значення для озеленення цей вид не має.

Отже, як бачимо, наша калина і всі її форми та різновиди заслуговують на пильну увагу. Нехай же красуються калинові гаї скрізь, де вони можуть і повинні рости.

Калина у цукровій пудрі. Ягоди ретельно миють у холодній воді, висипають у велику каструлю або таз, пересипають сумішшю цукрової пудри з крохмалем, витримують 5—10 годин, потім просушують на повітрі при кімнатній температурі протягом 10—12 годин.

На 1 кг ягід 200 г цукрової пудри і 5—10 г крохмалю.

Сік. З перебраних і вимитих ягід віджимають сік. М’язгу заливають водою і кип’ятять 5—10 хвилин, проціджують. Відвар з’єднують з віджатим соком, додають цукор, розмішують, охолоджують.

На 1 кг ягід — 200 г цукру і 200 г води. Зберігають у закритому скляному посуді у прохолодному місці (підвалі, погребі, холодильнику).

Желе. Відібрані і промиті ягоди бланшують в окропі 5—6 хвилин (для зменшення гіркоти і розм’якшення шкірочки). Потім воду зливають.

Ягоди заливають 2 склянками теплої води і варять до розм’якшення, потім протирають крізь сито і змішують з цукром. Знову варять 50 хвилин, після чого розкладають у гарячі чисті банки. Зберігають у прохолодному місці.

На 1 кг ягід 1 кг цукру і 2 склянки води.

Сироп. До соку калини додають цукор, нагрівають до повного розчинення, видаляють піну, потім додають лимонну кислоту, знову кип’ятять 5 хвилин, проціджують крізь марлю, розливають у пляшки і закупорюють прокип’яченими пробками.

На 1 л соку калини 2 кг цукру і 10 г лимонної кислоти.

Сік калини з м’якушем. Відібрані і промиті ягоди бланшують в окропі 5 хвилин (для зменшення гіркості), потім протирають крізь сито. Одержане пюре змішують з рівною за масою кількістю 35%-го цукрового сиропу.

Мус із калини. У невеликій кількості холодної кип’яченої води розм’якшують желатин до набухання. Потім додають воду, перемішують і доводять до кипіння. Добавляють цукор, .підливають сік калини і охолоджують до 35 °С. Швидко збивають до пишної маси, розливають у форми, охолоджують.

На 1 л соку калини 1 кг цукру, 350 г желатину і 5 л води.

Компот із калини і яблук. Промиті ягоди калини подрібнені дольками яблука варять у приготовленому цукровому сиропі 8 хвилин. Подають в охолодженому стані. На 2 л води беруть 200 г ягід калини, 400 г яблук, 300 г цукру.

Морс із калини з медом. Мед розчиняють у воді, вливають сік калини, перемішують і подають у холодному стані.

1 л води, 100 г меду, 0,5 склянки соку калини.

Підлива із калини. До соку калини додають порошок із плодів ялівця, доводять до кипіння, охолоджують. Одержану підливу використовують для м’ясних страв.

200 г соку калини, 10 г порошку з плодів ялівця.

Соус. У двох столових ложках води розводять 5 г картопляного крохмалю, вливають його у 2 склянки окропу, додають 200 г соку калини, 30 г цукру і доводять до кипіння. Вживають як підливу до круп’яних страв.

Кисіль. Крохмаль розводять у невеликій кількості води. Потім вливають у гарячий сік, додають цукор, розведений водою, і помішуючи, доводять до кипіння 2 л води, 100 г соку калини, 280 г цукру, 90 г картопляного крохмалю.

Калина в цукровому сиропі. Підготовлені ягоди кладуть у прокип’ячені скляні банки, заливають гарячим цукровим сиропом і пастеризують протягом 15—20 хвилин.

1 кг ягід, 1 л 40%-го цукрового сиропу.

Пастила. Відібрані і промиті ягоди бланшують в окропі З хвилини, потім воду зливають. Ягоди заливають однією склянкою свіжої води і варять до розм’якшення, після чого протирають крізь сито, додають цукор і уварюють до утворення тістоподібної консистенції. Одержану масу перекладають на дерев’яні лотки і підсушують в духовці. Зберігають у сухому прохолодному місці.

1 кг ягід, 800 г цукру, 200 г води.

Отредактировано юля (Пт 04:36)