ДУБ . МОДРИНА . СОСНА . ЯЛИНА . ЯЛИЦЯ. КЕДР. ТИС . Гінкго. ТОПОЛЯ. ОСИКА . ВІЛЬХА. ВЕРБА . БУК . КЛЕН ГРАБ. ГРУША . КАШТАН. БАРХАТ АМУРСЬКИЙ . АКАЦІЯ БІЛА. СОФОРА. ГЛЕДИЧІЯ. ГОРІХ ЧОРНИЙ. ГОРІХ ВОЛОСЬКИЙ. БУЗИНА. КАЛИНА. ТЕРЕН. ЛIЩИНА . АЙВА. БАРБАРИС. ІРГА. МАЛИНА. БУЗОК. ГЛІД. КИЗИЛ. ШИПШИНА. ЛИМОННИК КИТАЙСЬКИЙ. СМОРОДИНА. ГОРОБИНА ЧОРНОПЛІДНА . ВИШНЯ. ЧЕРЕМХА. ОБЛІПИХА. ЯСЕН. ШОВКОВИЦЯ. ЯЛОВЕЦЬ. ЧЕРЕШНЯ. ЯБЛУНЯ. ГОРОБИНА. ЛИПА.
ТЕРЕН

Рослина ця відома людям здавна і широко використовується ними для різних потреб. Про неї складають легенди і пісні. Мабуть, всім, хто живе на Україні, відома пісня:

«...Цвіте терен, цвіте терен,

А цвіт опадає.

Хто в любові не знається,

Той горя не знає...»

Терен — символ терпіння і страждання. Одягнути на голову людини терновий вінок — значить приректи її на безпідставні важкі муки і навіть смерть. Християнська релігія стверджує, що для посилення страждань Ісуса Христа, розіп’ятого на хресті, на голову йому одягли колючий терновий вінок. Побутує вислів «тернистий шлях» — так говорять про людей, зокрема про борців за щастя і волю народу, які свідомо прирекли себе на важкі випробування і навіть смерть заради народного блага і свободи.

Народ називає терен по-різному: тернина, слива колюча, терен колючий, тернослив, терняк, слива-тернина, теренець, тереночок і навіть мартир. Наукова назва цієї рослини Ргипиз зріпоза, що значить слива колюча. Вважають, що слива домашня утворилася в результаті схрещування терну та аличі в природних умо-бах Кавказу і Малої Азії, де пі рослини зустрічаються разом.

Терен — гіллястий, надзвичайно колючий кущ заввишки 1—4 м з родини розових. Він має густу широко яйцевидну крону. Порода ця невибаглива до вологи і родючості грунтів, здатна рости в несприятливих умовах, навіть на дуже сухих, змитих і кам’янистих грунтах, морозостійка і світлолюбна: найкраще росте, цвіте і плодоносить на добре освітлених ділянках. Цікаво, що не лише урожайність, але й якість плодів залежить від ступеня освітленості кущів: чим більше світла, тим вищий вміст вітамінів та інших корисних речовин. Плоди терну кулястої форми, діаметром до 1 см, темно-синього кольору з восковим нальотом, достигають у вересні, мають в’язкий і терпкий смак через наявність у м’якоті значної кількості специфічних дубильних речовин. М’якуш плоду твердий і має зелений колір. Восени після перших заморозків плоди стають м’якшими і солодшими.

На Україні терен поширений всюди, та найчастіше зарості його можна зустріти в лісостеповій та степовій зонах, на узліссях, вздовж доріг, на схилах балок, в долинах річок, на пустирях. В степовій зоні, крім терну колючого, росте близький йому вид — терен степовий. У обох видів кора темно-сіра, на молодих пагонах червонувато-бура. Плоди у терну степового крупніші, ніж у колючого, їх діаметр до 1,5 см. На Поволжі культивують терен з смачними і соковитими плодами діаметром до 2 см. Цей чагарник вивели вчені шляхом схрещування терну колючого з сливою домашньою.

У всіх видів терну квіточки білі і сидять на укорочених пагонах. З’являються вони до розпускання листя у кінці квітня або на початку травня. Коли цвіте терен, здається і птахи співають якось по-особливому: ніжно і зазивно. Квітнучі зарості терну відзначаються дивовижною красою, здалеку складається враження, що узлісся, де росте терен, оздоблене білосніжною тканиною. Цвіте і плодоносить ця рослина щорічно і рясно. З 1 га тернових заростей бджоли збирають до 30 кг меду.

Терен — дуже цінна технічна, харчова і лікарська рослина. Лікувальні властивості мають всі його частини: коріння, кора, листя, квіти, плоди і деревина. Плоди містять цукор (глюкозу і фруктозу), яблучну та деякі інші органічні кислоти, пектини, дубильні і ароматичні речовини, вітаміни С і Р. За вмістом вітаміну Р плоди терну не поступаються перед шипшиною та аронією і переважають чорну смородину. У насінні — жирна олія, глікозид, амигдалин та ескулін. З кісточок одержують активоване вугілля для медичних потреб. У квітах є флавонові і ціаногенні глікозиди, кемпферин і кемпферол. Молоде листя терну і квіти використовують як сечогінний, відхаркувальний і проносний засіб. Відвар з листя і квітів поліпшує перистальтику кишок і обмін речовин в організмі, посилює діяльність Нирок і сечового міхура, позитивно впливає при захворюваннях печінки і появі фурункулів. Відвар листя використовується для лікування висипів на шкірі, при запаленні нирок, циститі і як діуретичний засіб. Відвар готують так: дві столові ложки листя кип’ятять у склянці води 10—15 хв. Після охолодження відвар проціджують і випивають протягом доби. Листя використовують як замінник чаю. З цією ж метою застосовують кору і коріння, які є також потогінним засобом.

Молода деревина, кора і коріння мають протизапальні і жарознижуючі властивості. їх використовують для компресів при бешисі. Відваром коріння і листя ірлощуть порожнину рота при захворюваннях ясен і зубів. Квіти і листя збирають у травні, плоди після повного достигання, коріння і кору пізно восени. Останні використовують для цичинки шкур, а сік плодів — для фарбування тканин. З кори одержують жовту і чорну фарби, а також чорнило. Плоди терну їдять сирими, готують з них варення, сік, сироп, джем, мармелад, пастилу, цукати, компоти, вина, наливки, лікери. Плоди мають лікувально-дієтичні властивості і широко використовуються у народній медицині.

Терен — порода коренепаросткова і має цінні лісомеліоративні властивості. Його доцільно впроваджувати в захисні лісонасадження, насамперед саджати по днищах ярів і на таких крутосхилах, де земля змита майже до материнської породи. На ділянках, де активно діє ерозія грунтів, терен відмінно скріплює землю своїм корінням і не допускає її руйнування. Цю породу необхідно саджати у 3—4 ряди по периметру заліснюваних яружно-балкових ділянок. Такі колючі живоплоти не лише захищають Лісопосадки від потрав худобою, але й дають притулок птахам. Пернаті мешканці знаходять в тернових заростях «і стіл, і дім». Де багато птахів, там немає або дуже мало шкідників лісу.

Якщо пильно придивитися, то в теренових хащах завжди можна помітити пташині гнізда та їх щасливих мешканців. У колючих непролазних заростях їм не страшні вороги. Навіть лисиці і здичавілі кішки не сунуться сюди, бо знають, що, обідравши боки до крові, не дістануться до гнізда птахів. Крізь тернові зарості важко пробратися й людині. Численні та гострі ніби голки колючки зупинять сміливця. Отже, терен вміє захищатися сам і добре береже своїх мешканців. На жаль, люди недооцінюють цю невибагливу породу, знищують та розкорчовують її зарості як небажані, а лісівники майже не вирощують сіянців терну і не вводять їх в захисні та інші насадження.

Отредактировано юля (Ср 10:46)