ДУБ . МОДРИНА . СОСНА . ЯЛИНА . ЯЛИЦЯ. КЕДР. ТИС . Гінкго. ТОПОЛЯ. ОСИКА . ВІЛЬХА. ВЕРБА . БУК . КЛЕН ГРАБ. ГРУША . КАШТАН. БАРХАТ АМУРСЬКИЙ . АКАЦІЯ БІЛА. СОФОРА. ГЛЕДИЧІЯ. ГОРІХ ЧОРНИЙ. ГОРІХ ВОЛОСЬКИЙ. БУЗИНА. КАЛИНА. ТЕРЕН. ЛIЩИНА . АЙВА. БАРБАРИС. ІРГА. МАЛИНА. БУЗОК. ГЛІД. КИЗИЛ. ШИПШИНА. ЛИМОННИК КИТАЙСЬКИЙ. СМОРОДИНА. ГОРОБИНА ЧОРНОПЛІДНА . ВИШНЯ. ЧЕРЕМХА. ОБЛІПИХА. ЯСЕН. ШОВКОВИЦЯ. ЯЛОВЕЦЬ. ЧЕРЕШНЯ. ЯБЛУНЯ. ГОРОБИНА. ЛИПА.

ШИПШИНА

На земній кулі зростає величезна кількість дивовижно красивих квіток, проте однією з найкращих вважається троянда. Стародавні греки присвячували її дочці Зевса-громовержця Афродіті — богині кохання і краси. Колись, згідно з легендою всі троянди були білі. Та ось одного разу рано-вранці, коли природа прокидається від сну, Афродіта, гуляючи в саду, побачила квітку дивовижної краси. Це була шипшина. Ніжні пахощі квіток поширювалися на значну віддаль. Богиня нахилилися над кущем, щоб понюхати диво-квітки і, захоплена їх витонченою красою, хотіла нарвати букет, та лише сильно поколола пальці. Білі пелюстки квіток зросилися кров’ю богині і з того часу вони зберігають цей божествений колір. Згідно з іншим міфом Афродіта, узнавши про смерть свого коханця Адоніса, який загинув на полюванні, від дикого вепра, у страшенному відчаї, не пам’ятаючи себе від горя, побігла до місця його загибелі.

Бігла через колючі кущі шипшини і не помічала її гострих шипів.

Колючки впивалися в ніжне тіло богині. Кров цебеніла з її ран і падала на білі квіти шипшини, які відразу ж ставали рожевими і червоними. Ці міфи свідчать, що шипшина, або дика троянда, була добре відома людям з прадавніх часів. Про неї згадується у більшості ботанічних творів древності, які дійшли до нас. Геродот (V століття до н. е.) писав про троянду з Македонії, яка мала 60 пелюсток.

Стародавні греки вважали троянду уособленням радості та любові, а Гіппократ — унікальним і незамінним цілющим засобом. Величезні зарості шипшини зростали колись на о. Родос, назва якого походить від троянди. Тривалий час на монетах родоської держави зображали квітку шипшини. У 1270 р. хрестоносець граф Тібольд IV Шампанський привіз у Європу червону, або дамаську, троянду. Вона відома тепер у Болгарії під назвою казанликської. Саме її розводять тут для одержання дорогоцінної трояндової олії — сировини для парфюмерної промисловості.

Королівський дім Ланкастерів в Англії зробив червону троянду своєю емблемою, в той час як Йорки віддали перевагу білій. Ці емблеми ввійшли в історію у зв’язку з надзвичайно кровопролитною тридцятирічною війною (1455—1485 рр.) між Ланкастерами і Йорками, яка відома, як війна між Алою та Білою Трояндами. Згодом селекціонери вивели різнокольорові троянди: на одному й тому ж кущику можна побачити білі, рожеві та біло-рожеві квіти. Так символічно помирили ворогуючих аристократів: В Росії троянди почали культивувати в період царювання Олексія Михайловича, а через деякий час вони вже вростали в парках багатьох поміщиків.

До роду дикої троянди з родини розових входить понад 400 видів, з них у Радянському Союзі зростає майже 200. В степовій і лісостеповій зонах, на Кавказі та в Середній Азії, на Сахаліні і Курильських островах скрізь можна побачити різні види шипшини. Зустрічаються вони на вирубках і узліссях, заплавних і суходільних луках, крутосхилах і ярах. Росте шипшина в горах і на рівнинах, у затінку і на відкритій місцевості. На добре освітлених ділянках всі види шипшини плодоносять рясно і щорічно, а плоди у них крупніші, колір яскравіший, вміст корисних речовин теж набагато вищий.

Шипшина — дикий предок, родоначальниця всіх культурних сортів троянд, оспіваних поетами різних часів і народів. Змінювалися епохи, смаки, приходили і зникали різні захоплення і моди, а троянда завжди залишалася царицею квітів. Мабуть, жодна квітка не користується такою любов’ю і поклонінням, як троянда. В античному світі нею нагороджували доблесних воїнів. В ті ж часи влаштовували веселі весняні свята і дівчата мріяли про титул королеви троянд, який присуджувався переможниці конкурсу красунь.

Троянда — велике диво природи, символ любові, краси і ніжності. З найдавніших часів її культивують в Індії, Китаї, Месопотамії, Малій Азії, Єгипті і Греції. Великою популярністю користувалася вона у Древньому Римі. Троянда завжди вважалася окрасою і гордістю парків. Шляхом селекції і гібридизації люди вивели понад 20 тне. сортів троянди і з року в рік кількість їх збільшується. Серед різноманітних сортів троянди є карлики і великі кущі, сланкі і виткі форми, з мініатюрними (1—1,5 см) і великими квітками червоного, білого, жовтого, рожевого та багатьох інших кольорів. У ботанічних садах, парках і на садибах можна побачити троянди, які цвітуть один раз за вегетаційний період і всього лише кілька днів, а також ремонтантні, які цвітуть з весни до осені.

Вчені вивели велику кількість чайних троянд —запах їх нагадує аромат кращих сортів чаю. Троянди випромінюють найрізноманітніші пахощі. До речі, парфюмери розрізняють до 800 запахів і троянди виділяють їх більше, ніж квіти будь-яких інших видів. Всі ароматичні речовини позитивно впливають на самопочуття і здоров’я людини, про це знали ще в античні часи. Пліній Старший рекомендував для лікування різних хвороб понад 30 видів цілющих засобів з пелюсток троянди.

Ароматичні речовин, що виділяються тими чи іншими рослинами, приваблюють одних і відлякують інших комах. Вивчення цих питань дає можливість розробити ефективні засоби боротьби з деякими шкідливими комахами. Джерелом ароматичних речовин у троянди є залози, що знаходяться на пелюстках квіток. Вони виділяють ефірну олію — суміш летких речовин, до складу яких входять десятки компонентів. Виділення ефірної олії залежить від грунтових і погодних умов, сорту рослини та багатьох інших факторів.

Досвід свідчить, що найбільшу кількість запашної олії дають квіти, зібрані до одинадцятої години дня. Найвищою ефіроносністю відзначається кримська троянда, яку культивують у нас на спеціальних плантаціях, щоб одержувати ефірну олію для потреб парфюмерної промисловості (з 1 т пелюсток добувають 1 кг олії). Вчені ведуть цілеспрямовану селекцію з метою виведення сортів троянд з високим вмістом ефірної олії.

Встановлено, що у квіткових рослин, в тому числі і в троянди, міститься шість гормонів. Досягнення сучасної науки і техніки дали можливість виділити ці гормони у чистому виді та всебічно вивчити їх вплив на різні рослини. Вчені одержали могутній засіб для регулювання росту 1 розвитку рослин. Найбільшу ефективність фітогормони дають при застосуванні високої агротехніки вирощування рослин.

Троянди вимогливі до грунту, найкраще ростуть на порівняно багатих й добре освітлених місцях. Люблять ці ніжні квіти ласкаве сонце і свіже незагазоване повітря, добре реагують на внесення добрив, полив і обприскування водою, зокрема в суху і жарку погоду. Рослини ці порівняно теплолюбні, у суворі зими надземна частина їх часто вимерзав, а інколи у сильні морози при малому сніговому покриві пошкоджується і коренева система, тому восени після закінчення вегетації пагони, що не здерев’яніли, зрізають, а кущі підсипають землею на висоту 25— 30 см.

Отже, троянди вимагають постійної уваги, ретельного догляду, а поряд на пустирі, серед густих заростей бур’яну, або на сухому крутосхилі вільно росте собі їх родоначальниця — шипшина, не знаючи турботливих людських рук. Може й через це один з найпоширеніших у нас видів називають шипшиною собачою, підкреслюючи цим її невибагливість до умов зростання. Зустрічається у нас і цілий ряд інших представників цього роду: шипшина корична, зморшкувата, яблунева та інші.

Культурні троянди в період цвітіння з їх великими і різнобарвними квітами — шедевр природної краси, але той, хто бачив, як навесні схили, вкриті заростями шипшини, тонуть у морі рожевого та темно-червоного квіту,ніколи не забуде цього видовища. Кущі шипшини з великою кількістю крупних і ніжних біло-рожевих і рожевих квіток стоять немов букети. Тонкий, духмяний запах їх нагадує аромат культурних троянд.

Шипшина — кущ заввишки 1,5—2,5 м, гілки її вкриті міцними гачкуватими колючками — шипами, через що вона й одержала свою назву. Це надійна зброя шипшини, без якої, можливо, вона б і не вижила: надто багато рук тягнеться до чудових квітів і плодів, які є ласощами для багатьох лісових мешканців.

Восени з гарних і великих квіток шипшини, типових для родини розових, розвиваються яскраво-червоні соковиті плоди. У цей час під ласкавим промінням осіннього сонця кущі шипшини ніби загоряються яскравим полум’ям. Складається враження, що кожна гілочка прикрашена численними червоними ліхтариками. Плоди округлої або веретеноподібної форми рубіновими краплями висять на кущах до морозів. Вони містять величезну кількість дрібних насінин-горішків, густо вкритих щетинистими волосками.

Плодоносить шипшина на третій-шостий рік після посадки однорічних сіянців. Урожай на плантаціях у середньому 4—5 кг з одного куща, а з гектара до 3 тонн. Розмножується насінням, кореневими паростками, відсадками, зеленими живцями, поділом кущів, щепленням (культурні троянди). Для висіву в лісорозсадниках плоди заготовляють в стадії воскової стиглості, коли вони вже трохи побуріють. Висівають насіння після обробки на спеціальних машинах, якщо грунт вологий, то одразу, а якщо сухий,— з попереднім стратифікуванням у піску і висівають глибокої осені.

Листки у шипшини з обох боків голі, пилчасті, чергові, непарноперисті, з сімома, рідше дев’ятьма листочками. Шипшина росте на сухих і змитих грунтах, не боїться посух і морозів. В степовій зоні її можна побачити там, де ніякі інші деревні породи і чагарники рости не можуть. Здається зовсім змита і суха земля, навіть бур’яни на ній не ростуть, а шипшина зачепилася корінням, росте, цвіте і плодоносить. Отже, шипшина невибаглива і стійка проти всяких незгод, тому її широко використовують при створенні яружно-балкових насаджень, насамперед в степовій і лісостеповій зонах. її потрібно саджати по днищах ярів кількома рядами по периметру заліснюваних яружно-балкових та прирічкових насаджень, що дасть можливість створити живоплоти, через які худоба не зможе проникнути в посадки.

За своїми цілющими властивостями шипшина, насамперед корична, виділяється серед лікарських рослин так, як троянда серед квітів. Цей чагарник чемпіон серед дико-росів за наявністю вітаміну С. Плоди шипшини коричної містять аскорбінової кислоти, або вітаміну С, до 18 %, що приблизно в 10 разів більше, ніж в чорній смородині, в 50, ніж в лимонах, і в 100 разів більше, ніж в яблуках, чимало вітамінів А, В, Е, К, Р, а також органічних кислот, дубильних, антоціанових, флавонових і пектинових речовин, життєво важливих мікроелементів — солей заліза, магнію, фосфору і марганцю.

Шипшина — справжнє джерело здоров’я. Вона захищає людину від різних хвороб і підвищує її працездатність. Як відомо, кожен вид рослин — це сукупність різновидностей і форм, серед них є свої вітамінні рекордистки і аутсайдери. Досвідчені збирачі знають: стоять чашолистки сторчма на верхівках плодів-—шипшина високовітамінна, опущені і притиснуті до плоду — краще пошукати інший кущ.

У шипшини коричної вміст вітамінів може коливатися від 1,2 до 23,1 %, одні різновиди родять рясно й щорічно, а на інших урожай поганий і плодоносять вони не кожний рік. На Україні зустрічається різновид шипшини без колючок, яка відзначається швидким ростом, рясним урожаєм і крупними плодами, стійка проти хвороб і шкідників. У неї подовжена коренева шийка, що підвищує її цінність як підщепи. При насінному розмноженні безколючкової шипшини всі позитивні якості батьківських форм передаються потомству, що полегшує її поширення на присадибних ділянках та в лісах.

На Україні з давніх-давен культивують лікарські рослини, в тому числі і шипшину. Аптекарські городи закладали насамперед у монастирях. Шипшину цінили за сприяння швидкому загоєнню ран і запобіганню простудним захворюванням. Сотні років тому хворих і поранених напували відваром плодів шипшини. У роки Великої Вітчизняної війни заготівля їх лісогосподарськими підприємствами прирівнювалася до виконання оборонних завдань.

Наукова і народна медицина широко використовує плоди, коріння, листя і кору, пелюстки квіток для лікування різних хвороб. Листя шипшини заварюють, як чай, і п’ють без дозування замість води. Такий чай корисний при розладнаннях шлунка та деяких інших хворобах. Пелюстки квітів, зварені з медом, застосовують проти бешихи. Настойку з коріння п’ють при сечокамінній хворобі, а відваром з коріння лікують розлади шлунку, використовують його також для ванн при паралічах і ослабленні м’язів ніг. Відвар гілок п’ють при ревматизмі і радикуліті.

Плоди використовують для приготування лікувальних настоїв, відварів, екстрактів, порошків і таблеток. З них готують високовітамінізований чай, який п’ють для запобігання упадку сил і підвищення стійкості організму проти інфекційних хвороб, насамперед взимку і весною. Препарати з шипшини є не лише вітамінними, а й протизапальними і протисклеротичними, регулюють діяльність кишково-шлункового тракту, нирок і сечового міхура, вони нешкідливі і не викликають якихось ускладнень. Так, холосас рекомендують при захворюваннях печінки і жовчних шляхів, олією з насіння шипшини лікують трофічні виразки, дерматози і пролежні. Для виготовлення олії в домашніх умовах насіння перемелюють в порошок і заливають рафінованою рослинною олією у співвідношенні 1 : 4. Цю суміш поміщають у водяну баню на дві доби при температурі 60—70 °С. Після охолодження суміш проціджують— і олія готова до вживання. Відвар з подрібненого насіння допомагає при ниркокам’яній хворобі.

Настій з плодів шипшини вживають від цинги, а відвар з квітів використовують для примочок при хворобах очей. Плоди шипшини застосовують у кондитерському виробництві для виготовлення драже, цукерок, а також вітамінізації інших кондитерських виробів, готують киселі, компоти, пюре, пасту, повидло, мармелад, морс, квас і сироп. Дуже корисне холодне варення з плодів шипшини. Молоді пагони входять до складу салатів, гарнірів, а також приправ для м’яса.

Плоди заготовляють після їх повного достигання, сушать при температурі 40—60 °С і зберігають в сухих приміщеннях у скляній тарі або ящиках. Коріння для виготовлення ліків викопують восени після закінчення вегетації і зберігають в добре провітрюваних і сухих приміщеннях. Листя збирають в період цвітіння, після сушіння зберігають у закритому посуді.

Вітамінний настій шипшини готують із сухих плоді#, розмолотих у кофемолці або розтовчених у ступці. їх заливають гарячою водою і ставлять у темне місце на 4—5 годин. Далі проціджують крізь два шари марлі і додають цукор. П’ють по півсклянки перед їдою.

2 склянки гарячої кип’яченої води, 2 столові ложки сухих подрібнених плодів і 20 г цукру.

Вітамінний чай. На 1 л води беруть 1 столову ложку сушених або 2 столові ложки свіжих плодів і кип’ятять в емальованому посуді 5—10 хвилин. Розливають чай крізь ситечко або марлю. У 100 г чаю міститься 20—25 мг% вітаміну С.

Вітамінний настій і чай можна зберігати у затемненому скляному посуді 5—6 днів.

Компот. З плодів видаляють насіння, потім його добре промивають у холодній воді, варять 5 хвилин у 50%-му цукровому сиропі, далі настоюють протягом доби. Після цього плоди виймають із сиропу, щільно укладають у скляні банки ємкістю 0,5 або 1 л і заливають доведеним до кипіння цукровим сиропом, в якому вони настоювалися. Банки закривають кришками і стерилізують у киплячій воді (при ємкості банки 0,5 л — 10 хвилин, 1 л — 15 хвилин). Після стерилізації банки закривають кришками і охолоджують.

Вітамінний настій з цілих плодів шипшини. 10 г сухих промитих плодів залити 1 склянкою окропу і кип’ятити 10 хвилин в емальованому посуді, після чого настоювати протягом доби. Процідити крізь марлю і пити по 1 склянці на день.

Настій з очищених плодів. Звільнити від насіння 5 г свіжих плодів, залити їх 1 скля’нкою окропу і настоювати 2—3 години. Процідити крізь марлю і настій готовий до вживання.

Вітамінний чай з плодами шипшини. 1 склянку сухих плодів шипшини, 1 склянку сушеної чорної смородини, 1 жменю сухого листя суниці і 1 склянку сушеної моркви ретельно перемішують і використовують для заварки. У чайник всипають 2 столові ложки суміші (вітамінного чаю) і заливають двома склянками окропу. Витримують 5—7 хвилин.

Мармелад. Ягоди миють і уварюють до повного розм’якшення у невеликій кількості води. Потім протирають дерев’яною ложкою крізь сито для відокремлення насіння. Знову уварюють і під кінець додають 1,5—2 кг цукру на 4-5 кг пюре.

Кисіль. Плоди промивають, підсушують при температурі 40—50 °С, подрібнюють у ступці, заливають водою і кип’ятять у каструлі 15 хвилин. Відвар проціджують крізь три шари марлі, додають до нього лимонну кислоту або скибочки свіжого лимону, вливають розведений у воді крохмаль. Постійно помішуючи, доводять до кипіння, додають цукор.

100 г сухих подрібнених плодів, 150 г цукру, 50 г картопляного крохмалю, 0,5 г лимонної кислоти, 1 л води.

Сироп з пелюстків шипшини. В одному літрі води розчиняють 700 г цукру і нагрівають сироп до кипіння. Гарячим сиропом заливають ЗО г пелюстків шипшини і знову доводять до кипіння. Настоюють 10—12 годин у закритому посуді. Одержаний сироп використовують для ароматизації напоїв, киселів, желе.

Вітамінний напій. 1 столову ложку (20 г) сушених плодів промивають холодною водою, заливають 2 склянками окропу і 10 хвилин кип’ятять на слабкому вогні в закритому емальованому посуді. Після цього напій настоюють: при використанні цілих плодів протягом 20—24 годин, подрібнених 2—3 години. Напій проціджують крізь три шари марлі.

Варення з пелюстків шипшини. 100 г пелюстків шипшини заливають сиропом, для приготування якого 700 г цукру розчиняють в 1 л води. До суміші додають 1 г лимонної кислоти і доводять до кипіння. Розливають у чисті банки і зберігають у холодильнику.

Компот. Півсклянки свіжих плодів звільняють від насіння, промивають у холодній воді і заливають 1 л води. Варять 5 хвилин, додають 20 г яблук, розрізаних на часточки, 150 г цукру, І г лимонної кислоти і продовжують варити до готовності.

Варення з шипшини і журавлини. 1 кг свіжих плодів шипшини звільняють від насіння, промивають у холодній воді. Потім доводять до кипіння у невеликій кількості води і зливають її. Підготовлейі ягоди шипшини заливають і 70%-м цукровим сиропом (1,6 кг цукру, розведеного ' в 1 л води), додають 400 г ягід журавлини і варять до готовності.

Повидло. 1 кг свіжих стиглих плодів звільняють від насіння і промивають у холодній воді. Потім кип’ятять в одній склянці води до розм’якшення. Одержану масу протирають крізь сито. Пюре доводять до кипіння, додаїОть до нього 700 г цукру і варять до готовності. Розфасовують у скляні банки невеликої ємкості ¡ пастеризують 20 хвилин.

Повидло з шипшини з журавлиною. 1кг свіжих звільнених від насіння і промитих у холодній воді плодів шипшини заварюють в одній склянці води, протирають крізь сито, додають 1 склянку ягід журавлини, розтертих з 800 г цукру і варять до готовності. Розфасовують у скляні банки і пастеризують 20 хвилин.

Цукерки з шипшини. На 1 кг повидла з шипшини дають 200 г картопляного крохмалю, ретельно перемішують. Потім розкладають на дерев’яні лотки шаром 1,5 см, дають підсохнути на повітрі або в духовці, нарізують прямокутниками у вигляді цукерок, обкачують в цукровій пудрі і складають у скляні банки для зберігання.

Напій з шипшини. 8 столових ложок сухих плодів промивають у холодній воді. Потім заливають 4 склянками гарячої води, закривають кришкою і кип’ятять 10 хвилин, затим настоюють 4—6 годин. Проціджують, додають 4 столові ложки цукру і для аромату трохи лимонної цедри.

Напій «Осінній промінь». 1 склянку міцного напою шипшини, 1 склянку журавлинового соку, 1 склянку чорносмородинового соку перемішують, додають цукор (за смаком) і доводять до кипіння. Перед вживанням охолоджують.

Сироп. 1 кг свіжих плодів звільняють від насіння, старанно промивають і пропускають через м’ясорубку, заливають 0,5 л води і кип’ятять 10 хвилин, додають 60%-й цукровий сироп (7 склянок) і знову варять 15—20 хвилин. Проціджують крізь сито і розливають у підготовлені пляшки або банки.

Сироп використовують для приготування різних страв і напоїв, а віджимки як начинки і приправи.

Шипшиновий фіз. У міксері збити 4 яєчні білки протягом 2 хвилин, додати 4 столові ложки шипшинового сиропу, сік з 4 лимонів, 8 кубиків харчового льоду. Процідити у склянки або келихи і додати газовану воду.

Напій «Нектар». Взяти 4 столові ложки сиропу з пелюстків шипшини, стільки ж ложок меду, 4 склянки теплої кип’яченої води, перемішати і охолодити в холодильнику. Окремо до напою подати ягоди або морозиво.

Сік шипшини з м’якушем і медом. 1 кг свіжих плодів звільнити від насіння, промити у холодній воді і розварити  до повного розм’якшення. Протерти крізь сито додати 2 склянки меду, влити 2 л води, прокип’ятити, розлити в чисті і простерилізовані пляшки, закупорити і поставити на зберігання у погріб.

Пюре з плодів і пелюстків шипшини. І кг свіжих плодів звільнити від насіння, промити, прокип’ятити у воді протягом 10 хвилин, відкинути на друшляк, протерти крізь сито, додати 1 склянку цукру. Знову довести до кипіння, додати 1 склянку сиропу з пелюстків шипшини, розкласти у скляні банки і пастеризувати 10 хвилин. Банки закатати металевими кришками.

Отредактировано юля (Пт 05:22)