Одеська область розташована на крайньому південному заході України, вздовж державних кордонів з Молдовою та Румунією. На півночі межує з Вінницькою, на північному сході — з Кіровоградською, на сході — з Миколаївською областями. На півдні та південному сході омивається водами Чорного моря. Головна особливість розміщення Одещини — її приморське й прикордонне економіко-географічне положення, що забезпечує широкі можливості області, а через неї і усієї країни щодо виходу на світовий ринок, розвитку міжнародного співробітництва та зовнішньоекономічної діяльності.
Область розташована на перехресті важливих міжнародних водних магістралей — Дунаю, Дністра, Дніпра, Волго-Донської системи (через Азовське море). Після завершення будівництва каналу Рейн — Майн — Дунай (1992 р.) практично всі країни Центральної та Північної Європи отримали найкоротший вихід водними шляхами по Дунаю, через Чорне море у Закавказзя й Середню Азію, на Близький Схід і далі у Південно-Східну Азію. Для країн Східної Європи (Білорусь, Росія), Закавказзя та Середньої Азії найкоротший вихід у Середземне море та Світовий океан, знов-таки порти Одещини . Країни Закавказзя (Азербайджан, Вірменія, Грузія) та Центрально-азіатського району (Казахстан, Киргизстан, Таджикистан, Туркменістан, Узбекистан) мають найкоротший транспортний вихід до Європи через Чорне море та одеські порти.
З урахуванням розвиненої транспортної інфраструктури та мережі сухопутного транспорту Одеса та область мають виключно високий транспортно-розподільчий і міжнародний транзитний потенціал, який слід розглядати як головний чинник економічного розвитку краю.
В умовах незалежної України істотно змінилось геополітичне положення Українського Причорномор’я. Одещина, як і вся Україна, починає активну співпрацю з країнами Європейської Спілки. Зокрема, вона поки що єдиний член від України в Асоціації європейських регіонів. У вересні 1996 р. в Одесі відбулась XXII конференція єврорегіонів.
Одещина бере активну участь у економічній інтеграції країн Причорномор’я (країн ЧЕС — Чорноморського економічного співробітництва), зокрема у формуванні єдиної транспортної системи країн ЧЕС. Через Одещину проходять трасн кількох міжнародних транспортних коридорів (Європа — Азія, Балтика — Чорне море та ін.), що їх використовує Європейська Спілка.Територія області розміщена переважно у степовій, частково — лісостеповій природних зонах. Це визначає її високий агровиробничний потенціал та багаті рекреаційні ресурси. Таке положення разом з тим зумовлює і негативні риси природи краю, зокрема його маловодність та вкрай малу лісистість.
Природні умови краю
Геологічна будова території області відносно проста. Більшу частину її займає Південно-Українська монокліналь, крайня північна частина області розташована на південних схилах Українського кристалічного щита, а південно-західний край області приурочений до Придоб-руджинського прогину.
Рельєф території рівнинний на півдні — низовинно-рівнинний. Більша частина Території області розташована в межах Причорноморської низовини, яка має рівнинний, подекуди пологохвилястий рельєф з абсолютними висотами від 150-160 м на півночі до 20-30 м на півдні. Поверхня території складена лесами, розчленована долинами, балками та ярами, глибина яких зменшується з півночі на південь від 60-80 м до 10-20 м.
Північно-західна частина області розміщена на відрогах Подільської височини, що має найбільші абсолютні висоти території (до 288 м) з глибоким — до 80-100 м ерозійним долинно-яружним розчленуванням. Північно-східний край області розташований на відрогах Придніпровської височини з абсолютними висотами до 160-200 м та глибинами розчленування до 80-100 м. На південному заході територія області приурочена до південних схилів Центрально-молдавської рівнини з абсолютними відмітками поверхні до 100-140 м над рівнем моря.
Вздовж морського узбережжя розвинені акумулятивні форми рельєфу: дельти (у гирлах річок), коси, пересипи, пляжі. Частина морських берегів є абразійною, такою, що зазнає руйнування морським прибоєм.
Клімат Одещини помірно континентальний з жарким сухим літом, м'якою малосніжною нестійкою зимою. Пересічна температура січня змінюється в межах області від —5,0° на півночі до —1,8° на південному заході, липня, відповідно, — від +21,0° до +22,9°. Безморозний період триває 130-150 днів на півночі, до 166-208 — на півдні. Період активної вегетації (з середньодобовими температурами понад 10°) становить 170-190 днів. Сума активних температур — головний показник ресурсів тепла для сільського господарства, коливається від 2500° (на півночі) до 3400° (на південному заході області).
Середньорічна сума опадів змінюється в межах області від 500 мм на півночі до 380 мм — на південному сході (південна частина Комінтернівського району). Більша частина опадів припадає на теплу пору року і часто випадає у вигляді злив. Відносна вологість повітря становить 85-86% взимку та 62-63% влітку. На морському узбережжі ці показники помітно вищі: 88-90% взимку та 76-78% влітку.
Серед несприятливих кліматичних явищ для Одещини характерні суховії (гарячі вітри) та пилові бурі (повторюваність — 3-8 днів на рік), грози (20-26 днів), град (2 дні), посухи, на морському узбережжі — тумани (20-30 днів на рік).
Північна частина області належить до недостатньо вологої, теплої агрокліматичної зони; центральна — до посушливої, дуже теплої агрокліматичної зони; південна частина — до дуже посушливої, помірно жаркої агрокліматичної зони.
Територією Одещини протікають 225 річок, всі вони належать басейну Чорного моря. Серед них Дунай (його Кілійське гирло), Дністер з притокою Кучурган, Південний Буг з притоками Савранкою та Кодимою. В області багато малих річок, які влітку пересихають: Великий і Малий Куяльник, Тилігул, Когильник, Сарата та ін. Живлення річок переважно дощове, під час весняної повені проходить близько 80% їх річного стоку.
Інший характер живлення має Дністер, який бере свій початок у Карпатах. Він так само має весняну повінь, але літні й осінні дощі у Карпатах зумовлюють його більш рівномірний стік протягом року, що дуже важливо для забезпечення водою Одеси та її міст-супутинків.
У заплавах Дунаю та Дністра розташовані великі прісноводні озера: Кагул, Ялпуг, Катлабуг, Китай, Кугурлуй, Кучурган, Саф’ян. На жаль, екологічний стан цих водойм незадовільний. Так, великі замори риби спостерігались в озері Ялпуг у 1988, 1994 та 1995 роках. Придунайські озера — природні резервуари дорогоцінної у степовій зоні прісної води — потребують оздоровлення та захисту.
У межах області розміщені 15 лиманів, що займають пониззя великих річкових долин. У 1978 р. Сасицький лиман був відгороджений дамбою від моря та опріснений дунайською водою. Кількаразове “промивання” Сасику не дало очікуваного результату: вода в лимані залишилась солонуватою, малопридатною для зрошення.
Морське мілководдя, що прилягає до узбережжя, називають шельфом. В межах області близько 40 тис. кв. км морського шельфу з глибинами від 0 до 180 м. Морські припливи та відпливи тут практично відсутні. Море замерзає не кожний рік. У суворі зими крига на морі може досягати 70-90 см, суцільна крига простягається на 20-30 км вглиб моря. В гирлових зонах Дунаю та Дністра морська вода має низьку солоність (6-7%), у той же час солоність звичайної морської води коливається в межах 10-18,5%.
У грунтовому покриві області переважають чорноземи: на півночі — реградовані та типові, у центральній частині — звичайні, на півдні — чорноземи південні, на південному сході — темно-каштанові, солонцюваті грунти.
Долинами річок поширені лучно-чорноземні та лучно-солонцюваті грунти. У заплавах спостерігається заболочування та засолення грунтів.
Лісів на Одещині мало. Загальна площа лісового фонду становить 204 тис. га (майже 1% території). Характерні діброви з дуба звичайного і дуба скельного, клена, граба, береста, явора, ясена, липи, вільхи, черешні, груші, яблуні. У підліску — клен татарський, глід, терен, ліщина, крушина, бузина, шипшина. На заплавах річок поширені гаї з осики, тополі, верби та кущів чорної вільхи, у плавнях Дунаю та Дністра — вербові ліси з тополею та вільхою.
В області багато полезахисних лісосмуг, запільна площа яких сягала 40 тис. га і які останнім часом інтенсивно вирубуються на паливо. У складі лісосмуг акація, абрикос, лох (дика маслина), клен. Невеликі нерозорані ділянки на схилах зайняті різнотравно-типчаково-ковиловими степами. У плавнях Дунаю і Дністра — високотравні болота з очерету, бульбоколишу, куги, рогози, осоки. Заплавами річок і морськими узбережжями поширені солончакові луки.
Тваринний світ краю належить до Українського степового зоогеографічного округу, для якого характерне переважання степових видів фауни, зокрема птахів. Серед риб промислове значення мають сардина, хамса, анчоус, ставрида, оселедець дунайський та ін.
Природно-ресурсний потенціал Одещини
Одещина відносно бідна природними ресурсами. Її частка у природно-ресурсному потенціалі України становить лише 3,7%. Разом з тим область має значні земельні ресурси, виділяється своїми рекреаційними ресурсами (клімат, море, лікувальні грязі, мінеральні джерела, рапа лиманів і моря), біологічними ресурсами моря, лиманів, великих річок, високоцінними біосферними ресурсами, представленими унікальними і своєрідними природними комплексами (плавні, коси, пересипи), екосистемами та біоценозами.
Сумарний природно-ресурсний потенціал Одещини у розрахунку на одного жителя помітно нижчий від середньо-республіканського показника і становить близько 73% його рівня. Область виділяється багатими земельними (135% від пересічного по Україні) та рекреаційними (102%) ресурсами. У той же час вона бідна водними (62%), лісовими (80%) та мінеральними (5%) ресурсами.