Фізична культура і спорт відіграють важливу роль у формуванні, зміцненні, збереженні здоров’я громадян, підвищенні працездатності та збільшенні трив:иіості активного життя, утвердженні міжнародного спортивного авторитету незалежної України. У фізкультурно-спортивній галузі, як і в інших сферах громадського життя, має місце недооцінка соціально-економічної, оздоровчої і виховної ролі фізичної культури і спорту, відсутня чітко скоординована програма взаємодії різних державних структур і громадських організацій, які беруть участь у фізкультурно-спортивному русі, що негативно позначається на здоров’ї населення і соціально-економічному розвитку держави.
Саме тому постановою Верховної Ради України 24 грудня 1993 року введено в дію Закон України '‘Про фізичну культуру і спорт”, а 22 червня 1994 року Указом Президента України затверджена Державна програма розвитку фізичної культури і спорту в Україні, якою передбачені напрями розвитку фізичної культури і спорту та заходи щодо їх реалізації.
В Україні сформована структура державного управління фізичною культурою і спортом. На рівні держави — Державний комітет України з фізичної культури і спорту, йому підпорядковані обласні та Республіки Крим комітети з фізичної культури і спорту, а безпосередньо в областях і територіях — районні, міські комітети з фізичної культури і спорту. На підприємствах, в установах, у загальноосвітніх школах, навчальних закладах та за місцем проживання населення створюються колективи фізичної культури — первинні ланки фізкультурно-спортивного руху. Станом на 1 січня 1997 року в Одеській області діють 3025 колективів фізкультури, всіма видами фізкультурно-оздоровчої, спортивної, реабілітаційної роботи займаються 295,7 тис. чол., або 11,6 відсотків усього населення. В галузі працює 3500 фізкультурних працівників, у т. ч. 307 інструкторів-методистів з виробничої фізкультури колективів підприємств, установ і організацій, спортивних клубів, 750 тренерів-викладачів і 147 працівників дитячо-юнацьких спортивних шкіл, 287 працівників спортивних споруд. Для зайнять фізичною культурою і спортом в області діє широка мережа спортивних споруд: 47 стадіонів, 711 спортивних залів, 17 басейнів, 388 стрілецьких тирів,4 легкоатлетичні манежі, 2 льодові арени для розвитку зимових (ковзанярських) видів спорту, 2580 площадок і полів для ігрових видів спорту (футбол, волейбол, баскетбол, регбі, гольф, городки та ін.).
На виконання програми розвитку фізичної культури і спорту у 1996 році збудовані спортивний комплекс міжнародного класу Южненського морського порту, який має басейн, спортивні зали, відновлювальний комплекс, тренувальні та спеціальні зали, а також ряд інших новобудов. Крім того, продовжується будівництво 11 стадіонів, 38 спортивних залів, 8 спортивних комплексів, 2 басейнів.
Фінансування фізичної культури і спорту, утримання дитячо-юнацьких спортивних шкіл, будівництво спортивних комплексів здійснюється за рахунок місцевих бюджетів. У 1996 році в області на проведення фізкультурно-масових заходів, організацією навчально-тренувального процесу використано 4159,5 тис. гривень, або по 1 гривні 64 копійки на кожного жителя області. Це дуже незначна сума.
В області працюють 74 дитячо-юнацькі спортивні та спеціалізовані олімпійського резерву (16) спортивні школи, в яких займається 26,2 тис. дітей та підлітків.
Для фізичної реабілітації дітей-інвалідів в області утворено обласний центр інвалідного спорту та реабілітаційно-спортивну школу, де виховується 598 дітей-інвалідів з вадами слуху, зору, розумового розвитку та інтелекту, опорно-рухового апарату, сироти, з них 250 школярів.
В 1996 році на базі дитячої спортивної школи № 2 відкрито реабілітаційний центр для дітей з церебральним паралічем. По технічному та медичному оснащенню, по кадровому забезпеченню йому нема рівних в Україні.
Програмою діяльності Уряду України перед державними, громадськими та фізкультурно-спортивними організаціями поставлено завдання зберегти існуючу мережу дитячо-юнацьких спортивних шкіл, створити нові та розширити відділення для набору учнів у групи початкової підготовки з тим, щоб дати змогу не менш як 10 відсоткам школярів займатись спортом у системі дитячо-юнацьких спортивних шкіл.
Відповідно до постанові) Кабінету Міністрів України № 80 від 15 січня 1996 року “Про державні тести і нормативи оцінки фізичної підготовленості населення України” в Україні вперше проведено тестування школярів та студентів, яке показало, що 129,3 тис. школярів, або 55,3 відсотка, 18,2 тис. студентів, або 55,8 відсотка, показали результати на рівні відміток “3”, “2”. “1”, що відображає їх слабку фізичну підготовку. 4 відсотки школярів, або 13,5 тис. чол., за станом здоров’я віднесені до спеціальних медичних груп.
Сьогодні всі ланки держави відчувають фінансову скруту. Не лишила вона і систему освіти. Значно скоротились видатки на позашкільну роботу, на проведення фізкуль-турно-масових заходів та ін. Всього по 40 копійок за рік використано на розвиток фізкультури і спорту серед школярів по області.
Фізична культура і спорт с складовою частиною виховної роботи серед юнаків, що перебувають на обліку у міліції. Із 2790 юнаків, що перебувають на обліку, 781 залучено до зайнять фізкультурою і спортом у секції спортивних шкіл, спортивних клубів та клубів за місцем проживання, 850 чол., або 30,5 відсотка, за минулий рік знято з обліку як таких, що виправили свою поведінку.
Вагомий внесок в розвиток міжнародного олімпійського руху вносить Одещина, спортсмени якої, починаючи з 1952 року, з XV літніх Олімпійських ігор, що відбулися у Хельсінкі, беруть участь у літніх та зимових Олімпійських іграх. Легенда одеського спорту, ветеран Великої Вітчизняної війни, учасник трьох Олімпіад в стендовій стрільбі Юрій Нікандров поклав початок списку учасників ігор сучасності. За ці роки Одещина делегувала на Ігри понад 60 спортсменів (в кінці тексту див. список “Одеські спортсмени в Олімпійських іграх”). Назавжди в історії сучасності залишаться імена прославлених одеситів — чемпіонів Олімпіад різних років: Маргарита Миколаєвої (спортивна гімнастика, золота медаль на XVII Іграх у Римі), Едуарда Сибірякова (волейбол, у складі команди золота медаль на XVIII Іграх у Токіо), Євгенія Латиського і Віктора Михальчука (обидва — волейбол, у складі команди золоті медалі на XIX Іграх у Мехіко), Якова Желєзняка (кульова стрільба, золота медаль на XX Іграх у Мюнхені), Миколи Авілова (легка атлетика, золота медаль на XX Іграх у Мюнхені), Володимира Семенця (велосипедний спорт, золота медаль на XX Іграх у Мюнхені). За всі роки участі одеситів в Олімпійських іграх мюнхенська Олімпіада була самою врожайною на золоті медалі.
В Монреалі на XXI Олімпійських іграх у 1976 році вперше Сергієм Петренко у веслуванні на каное завойовані дві золоті медалі, Надія Олізарснко (легка атлетика, золота медаль на XXII Іграх у Москві). Починаючи з XV зимових Ігор одесити привозять олімпійські нагороди. Бронзову медаль в 1988 році у Калгарі виграв Віктор Петренко (фігурне катання на ковзанах), потім, у 1992 році, на XVI зимових Іграх у Альбервілі йому вдалося стати чемпіоном зимової Олімпіади, а в 1994 році на XVII зимових Іграх у Лілліхамсрі його успіх повторила тендітна красуня Оксана Баюл у фігурному катанні на ковзанах серед жінок.
Після бойкоту американцями XXII літніх Олімпійських ігор одесити не брали участі у Іграх XXIII Олімпіади (тоді Державний комітет з фізичної культури і спорту не послав спортсменів СРСР, а провів альтернативні змагання “Дружба”).
На XXIV літніх Іграх у Сеулі в 1988 році знов успіх вихованців легкої атлетики та одеської школи волейболу. Геннадій Авдєєнко в стрибках у висоту здобув золоту медаль, та Ольга Шкурнова у складі жіночої волейбольної команди теж здобула золоту медаль.
Золотим, срібним та бронзовим дощем медалей для одеситів були Ігри XXV Олімпіади у Барселоні, де гімнастка Тетяна Гуцу, вихованка спортивного клубу Одеського військового округу, завоювала дві золоті, срібну та бронзову медалі.
В американську Атланту на XXVI літні Олімпійські ігри область делегувала 13 спортсменів — найбільшу кількість. Це були спортсмени, що вибороли право участі та завоювали ліцензії на Олімпійські ігри у престижних чемпіонатах світу останніх, передолімпійських, років. Та на жаль, олімпійські бронзові медалі завоювали лише Олена Вітриченко (художня гімнастика) та Руслана Таран (вітрильний спорт).
Гордістю одеситів є команди майстрів вищої ліги — чемпіони України 1997 року: команда з міні-футболу “Локомотив” Одеської залізниці, чоловіча волейбольна команда “Дорожник-СКА”, бронзовий призер чемпіонату України — волейбольна жіноча команда “Динамо-Дженестра”, срібний призер чемпіонату України 1996 року — футбольна команда “Чорноморець”. Вдало виступає у сезоні 1997 року чоловіча баскетбольна команда “Біпа-Мода”.
Комплексним планом підготовки олімпійського резерву до наступних XXVII Олімпійських ігор, що відбудуться у 2000 році в Сіднеї (Австралія), передбачено підготовку 25 найсильніших спортсменів та 50 кандидатів — резерву олімпійців, що виборюватимуть право участі на Олімпіаді на Чемпіонатах світу олімпійського чотирьохріччя.
Впевненість у подальшому розвитку фізичної культури і спорту вселяє державна підтримка її розвитку, наявність можливостей спортивних клубів, федерацій з видів спорту та фахівців — досвідчених тренерів-викладачів, суддів, що безпосередньо працюють в галузі, багатьом з них за плідну працю присвоєні почесні звання “Заслужений тренер України”.
Одеськi спортсмени:
XV, Хельсінкі, 1952 ().: Юрій Нікандрон (стендова стрільба); Євген Вансович (легка атлетика)
XVI, Мельбурн, 1956 р.: Юрій Нікандрон (стендова стрільба)
XVII, Рим, 1960 р.: Маргарита Миколаєва (спортивна гімнастика, 1 місце); Юрій Нікандрон (стендова стрільба)
XVIII, Токіо, 1964 р.: Валентина Мишак (волейбол,2 місце); Людмила Гурєєва (волейбол. 2 місце); Едуард Сибіряков (волейбол, 1 місце): Іван Білицький (легка атлетика, 4 місце); Григорій Свербетов (легка атлетика); Степан Байдюк (легка атлетика)
XIX, Мехіко, 1968 р.: Євген Латиський (волейбол, 1 місце); Віктор Михальчук (волейбол, 1 місце); Микола Авілов (легка атлетика, 4 місце)
XX, Мюнхен, 1972 р.: Яків Железняк (кульова стрільба. 1 місце); Микола Авілов (легка атлетика, 1 місце): Юлія Рябчинська (веслування на байдарці); Володимир Семе-нець (велоспорт, 1 місце); Євген Лапінський (волейбол,3 місце); Володимир Васильєв (парусний спорт)
XXI, Монреаль, 1976 р.: Сергій Петренко (веслування на каное, 1, 1 місце); Марина Юрченя (плавання, 2, 4, 6 місця); Микола Авілов (легка атлетика, 3 місце); Ольга Козакова (волейбол, 2 місце); Любов Рудовська (волейбол, 2 місце)
XXII, Москва, 1980 р.: Надія Олізаренко (легка атлетика, 1, 3 місця); Сергій Петренко (веслування на каное,6 місце); Нуну Абашидзе (легка атлетика, 4 місце); Ігор Дугинець (легка атлетика, 6 місце); Сергій Олізаренко (легка атлетика); Сергій Кисельов (плавання)
XV, зимові, Калгарі, 1988 р.: Віктор Петренко (фігурне катання на ковзанах, 3 місце)
XXIV, Сеул, 1988 р.: Геннадій Авдєєнко (легка атлетика, 1 місце); Ольга Шкурнова (волейбол, 1 місце); Олександр Сорокалет (волейбол, 2 місце); Юлія Богачева (плавання, 5 місце); Надія Олізаренко (легка атлетика); Людмила Авдєєнко (легка атлетика); Аеліта Юрченко (легка атлетика); Борис Розенберг (настільний теніс)
XVI, зимові, Альбервіль, 1992 р.: Віктор Петренко (фігурне катання на ковзанах, І місце), Вячеслав Загороднюк (фігурне катання на ковзанах, 8 місце):
XXV, Барселона, 1992 р.: Тетяна Гуцу (спортивна гімнастика, 1, 1, 2, 3 місця); Володимир Буханов (легка атлетика); Ольга Турчак (легка атлетика); Людмила Стовбачата (спорт, гімнастика); Василь Яковлев (велоспорт); Мирослав Ігнатюк (кульова стрільба, 6 місце);
XVII, зимові, Лілліхамер, 1994 р.: Оксана Баюл (фігурне катання на ковзанах, І місце); Віктор Петренко (фігурне катання на ковзанах);
XXVI, Атланта, 1996 р.; Олена Вітриченко (художня гімнастика, 3 місце); Олена Говорова (легка атлетика); Віталій Сидоров (легка атлетика); Мирослав Ігнатюк (кульова стрільба): Віктор Макаров (кульова стрільба); Наталія Фіклісова (веслування на байдарці); Василь Яковлев (велоспорт, 4 місце): Віктор Єфтені (вільна боротьба): Олександр Джабурія (плавання); Ганна Миргородська (спортивна гімнастика); Ігор Разорьонов (важка атлетика); Руслана Тарн (вітрильницький спорт, 3 місце); Олена Кривоносова (волейбол).