Сутність та суспільна роль партій
Одним із головних інститутів політичної системи є партії. Вони великою мірою визначають характер і спрямування політичного процесу, стратегію і тактику боротьби за владу, політичну стабільність суспільства. Сучасна політична партія — це спільність людей, об’єднаних ідеологічно та організаційно з метою завоювання (в результаті виборів або іншими шляхами), утримання і використання державної влади для реалізації інтересів тих чи інших соціальних груп, верств, етнічних та інших спільностей.
Для цього партія повинна стати правлячою, тобто зайняти в політичній системі становище, яке дає змогу визначати політику держави.
Інтенсивний процес утворення політичних партій розпочався в Україні, у тому числі й на Одещині, на початку XX ст. Першими сформувалися і активно діяли Революційна українська партія, Українська соціалістична партія, Українська народна партія, Українська радикальна партія, Товариство українських поступовців.
1917 року в Україні діяло близько 20 політичних партій, осередки більшості з них сформувалися тоді і на Одещині. Найбільш впливовими були Українська соціал-демократична робітнича партія (лідери — Антонович, Винниченко, Петлюра), Українська партія соціалістів-революціонерів (лідери — Грушевський, Ковалевський, Шраг), Українська партія соціалістів-федералісгов (лідери — Єфремов, Прокопович, Шульгін). 1918 року була утворена Комуністична партія (більшовиків) України (КП(б)У на чолі з Г. П’ятаковим, яка стала невід’ємною складовою частиною Російської комуністичної партії (більшовиків) з центральним керівним органом у Москві).
Окремими, не зв’язаними з КП(б)У самостійницькими течіями українського комунізму були Українська комуністична партія (боротьбистів) та Українська комуністична партія. Перша з них утворилася в листопаді 1917 року на базі радикального крила Української партії соціалістів-революціонерів і саморозпустилася в 1920 році. Друга (УКП) сформувалась у січні 1920 року з правих українських соціал-демократів. Діяла вона переважно у містах. Укапісти були останньою легальною опозицією більшовизмові в Україні. 1925 року партія саморозпустилася. За часів сталінського терору 30-х років майже всі колишні члени цих партій були фізично знищені.
Діяльність інших політичних партій в Україні була заборонена зразу ж після встановлення більшовицького режиму. До 1990 року в Україні, як і в колишньому СРСР загалом, існувала однопартійна система. Єдиною правлячою партією була комуністична — КПРС-КПУ.
У жовтні 1990 року було внесено зміни до Конституції УPCP, що передбачили відміну монопольного становища КПРС-КПУ в суспільстві та створення політичних партій, громадських організацій і рухів, які брали б участь у розробці та здійсненні політики в республіці. Важливою віхою у становленні багатопартійності стало прийняття Закону “Про громадські об'єднання в Українській PCP” 1991 року.
За участь у спробі антиконституційного державного перевороту Указом Президії Верховної Ради України від 30 серпня 1991 року діяльність Комуністичної партії України була заборонена.
Характерною рисою сучасного політичного життя України є реальна багатопартійність та її розвиток у нових суспульно-політичних умовах державної незалежності.На середину 1997 року в Україні було офіційно зареєстровано 48 політичних партій. Майже 20 з них мають активно діючі осередки в Одесі.
Згідно з визнаною у всьому світі класифікацією політичні партії можна поділити на центристські, праві та ліві. У цій класифікації можна також виділити крайні та проміжні політичні сили — правоцентристські, лівоцентристські, ліворадикальні (лівоекстремістські), праворадикальні (правоекстремістські). При цьому варто нагадати, що будь-яка класифікація є певною мірою умовна, тобто між групами предметів, що класифікуються, не існує абсолютних меж.
Центристські партії
Для центристських партій характерною э ставка на ринкові ліберальні чи соціальноскориговані ринкові реформи, приватну власність, демократію. В Одесі діють організації кількох центристських партій.
Серед них в першу чергу слід назвати правоцентристську партію Народний Рух України (НРУ). Це найсельніша і найактивніша партія національно-демократичного спрямування. Лідером партії є відомий політичний діяч, колишній дисидент і багаторічний в’язень більшовицького ГУЛАГу В. Чорновіл. Обласну партійну" організацію НРУ очолює Г. Щипковський. Рух-партія ставить собі за мету, по-перше, формування єдиної політичної надії — українського народу, що об’єднує представників усіх етносів, які мешкають в Україні, по-друге, проведення ринкових реформ, соціальний захист населення, по-третє, посилення економічної самостійності регіонів та рівня самоврядування міст.
До лівоцентристських партій належить Об’єднана соціал-демократична партія, головою якої є В. Онопенко. Обласну організацію (ДПУ(о) очолює П. Максимович. Об’єднані соціалісти в своїх програмних документах декларують принципи свободи, демократії, соціальної справедливості та солідарності, розбудову цивілізованої, економічно розвиненої держави. Ідеї соціал-демократії віддзеркалюють інтереси людей праці.
В одеському регіоні діє також відділення Соціал-демократичної партії України (СДПУ), лідером якого є підприємець А. Ройтбурд. Якщо на всеукраїнському рівні значно активніше проявляє себе СДГІУ(О), то в Одесі більш помітна СДПУ.
Значно активізувала свою діяльність Ліберальна партія України, очолювана народним депутатом В. Щербанем. Лідером її Одеської регіональної організації є журналіст, депутат Одеської міськради В. Курінний. Для лібералів основною і найважливішою цінністю є особистість. Партія заперечує державний диктат в економічному та політичному житті. Сутність економічної політики лібералів полягає в тому, що держава зобов’язана створити умови для того, щоб людина могла заробити сама собі і своїй сім’ї на власні потреби.
Партія лібералів об'єднує заможні, близькі до влади прошарки населення. Ставка на молодь та значні кошти відкривають перед нею досить реальні перспективи у боротьбі за владу.
Близко до ЛПУ в політичному спектрі Одещини стоїть Партія конституційних демократів. Очолює її регіональне відділення заступник головного редактора Одеської телестудії “Негоціант” М. Якупов. Ця партія нечисленна і маловпливова. Кадети — прибічники економічних реформ. На перший план висувають федеративний устрій України, який передбачав би широкі повноваження окремих земель, особливо в економіці, освіті, мові. Вимога федералізму у кадетів, по суті, означає розчленування України на окремі слабко між собою зв’язані райони, що неминуче призвело б до розвалу держави. Під прикриттям гасел про “людину взагалі”, “безнаціональну людину” ця партія орієнтується на побудову “неукраїнської країни”.
Спостерігається активізація партії Міжрегіонального блоку реформ, основним електоратом якої є представники малого та середнього бізнесу. Регіональне відділення партії очолює член-кореспондент Інженерної академії України підприємець В. Воскобойников. Під його керівництвом партія знайшла такий цікавий підхід до виборців, як громадська приймальня, що сприяло зростанню її популярності.
У лютому 1996 року — громадсько-політичне обєднання “Нова Україна”, Партія демократичного відродження України (ПДВУ) та Трудовий конгрес України (ТКУ) злилися в Народно-демократичну партію (НДП), яку очолив А.Матвієнко. Лідером її Одеської обласної організації став депутат міської ради В. Небрат. Першочерговим своїм завданням партія поставила перемогу на виборах з метою виведення України з кризового стану. Її соціальну базу складають професійні політики та господарські керівники, реформатори-урядовці, вузівська інтелігенція, підприємці.
НДП виступає за гарантування фундаментальних прав і свобод людини, за єдину державну мову — українську, за президентсько-парламентську форму державного правління. Основою економічного розвитку вона вважає приватну власність із забезпеченням їй надійного правового захисту, створення реальних умов для конструктивного союзу праці та капіталу.
Світова практика свідчить, що соціальною опорою центристських партій слугує так званий “середній клас”. То ж можна прогнозувати, що вплив цих партій зростатиме в міру його формування в Україні.
Партії правого спрямування
До правого політичного спектру належить Українська республіканська партія (УРП), лідером якої є Б. Ярошинський, а обласну організацію УРП очолює підприємець Ю. Чорний. Основна мета діяльності партії — розвиток соборної самостійної демократичної Української держави та громадського суспільства на основі прийнятої ООН Загальної декларації прав людини. Республіканці виступають за приватизацію підприємств, приватну власність на землю, економічний захист вітчизняного товаровиробника. Вони вимагають виведення російських військ із Севастополя. Хоч кількісно Одеська організація республіканців невелика, але діє активно.
Демократична партія України, очолювана на всеукраїнському рівні народним депутатом В. Яворівським, а на обласному — С. Лобаном, своїми програмними цілями проголосила свободу економічної діяльності, рівноправність усіх форм власності та господарювання, відродження та вільний розвиток українського народу, усіх національностей і етнічних груп, що населяють Україну. Одеським демократам властива чітко виражена опозиційність до міськради та її виконкому. Вони наполегливо намагаються переконати виборців у неспроможності міської «лади вирішити назрілі міські проблеми, виступаючи, у даному випадку, єдиним фронтом з комуністами та соціалiстами.
В основі діяльності Партії Зелених України (ПЗУ), лідером якої є В. Кононов, а обласну організацію очолює В. Янковський, є не стільки боротьба за владу, скільки екологічні мотиви. Партія приречена на опозиційність до будь-якої влади, оскільки виробництво у нашій країні не є екологічно чистим. Партія всіляко намагається привернути увагу громадськості та владних структур до вкрай загострених проблем збереження навколишнього середовища.
Активною політичною силою зарекомендував себе в Одеському регіоні Конгрес українських націоналістів, очолюваний відомою політичною діячкою С. Стецько. Керівником обласної організації КУНу є М. Перегінчук, шкільний учитель і політик. Головна мета Конгресу — побудова Української самостійної соборної держави, її зміцнення і розвиток, створення умов для піднесення усіх творчих сил української нації. Важливе його завдання — утвердження духовних цінностей, честі та гідності вільних українців, господарів на своїй землі та у власній державі.
Націонал -радикалів представляють Українська консервативна республіканська партія (УКРП), Всеукраїнське політичне об’єднання “Державна самостійність України” (ДСУ), Організація українських націоналістів в Україні (ОУНвУ), Українська національна асамблея (УНА) та Українська народна самооборона (УНСО). Для цих партій характерним є акцент на розбудові національної держави за будь-яку ціну, навіть за рахунок відмови від демократії.
УНА-УНСО 1996 року була знята Міністерством юстиції з реєстрації, але продовжує свою практичну діяльність, у тому числі і в Одеській області. Загалом у партій правого спектру орієнтації на Одещині поки що немає широкої підтримки. Але в міру зростання національної свідомості українців ситуація може відчутно змінитися.
Партії лівого спрямування
До партій лівого, соціал-комуністичного напрямку належить, передусім, Комуністична партія України (КПУ),утворена 1993 року. Її очолює народний депутат П. Симоненко. Лідером обласної організації КПУ є депутат обласної Ради професор ОДУ В. Аніщук. Комуністи — найбільш багаточисельна і організована політична сила Одещини.
Своєю метою Компартія проголошує збереження соціалістичного напрямку розвитку суспільства, реанімацію СРСР. Соціальною базою КПУ є ветерани війни і праці, люди старшого віку.
Близькі до комуністичних програмні положення Соціалістичної партії України (СПУ), лідером якої є Голова Верховної Ради О. Мороз. Обласну організацію СПУ очолює доцент ОДУ В. Попков. Чисельність її близько 800 чол. Економічна програма соціалістів дещо лібераль-ніша від комуністичної. Вони ставлять за мету відновлення соціалістичного способу виробництва, збереження державної власності в базових галузях промисловості, визнання землі всенародною власністю, збереження колективних господарств і колективної власності, державну підтримку агропромислового комплексу. Соціалісти виступають за багатоукладну економічну систему, рівноправне становище різних форм власності за визначальної питомої ваги державного сектора економіки.
Частина радикальних соціалістів, що відкололася від СПУ, утворила Прогресивну соціалістичну партію України (ПСПУ), яку очолили народні депутати Н. Вітренко та В.Марченко. Філія цієї партії діє і в Одесі. Лідером її є В.Вінницький.
На лівому крилі політичної палітри знаходиться також обласна організація Громадянського конгресу України (ГКУ), очолювана депутатом Одеської міськради В.Станкевичем. Її програмові засади проголошують необхідність консолідації демократичних сил з метою побудови в Україні громадянського суспільства, відновлення та створення “братнього Союзу слов’янських народів”, повернення “втрачених соціалістичних цінностей”, надання російській мові статусу офіційної.
Облорганізація Селянської партії України (СелПУ) обстоює збереження колективних форм господарювання на селі, колективну власність на землю, захист соціальних інтересів селян (читай — голів колгоспів).
Відділення ліворадикальних партій — Союзу комуністів України (СКУ), Фронту трудящих України (ФТУ), Всеукраїнської комуністичної партії більшовиків (ККПБ), Трудової України (ТУ) виступають за дійові соціальні гарантії, за тіснішу всебічну інтеграцію в СНД, проти швидких ринкових реформ тощо. На Одещині вони малочисельні і помітного впливу не мають.
Загалом партії лівого спрямування кличуть, образно кажучи, “назад у світле майбутнє”. Часто вони виступають з антиукраїнських, антидержавницьких позицій. Варто вказати, що частина народних депутатів, які представляють ліві сили, досі не присягнули на вірність народу України. Чимало з них на трибуні Верховної Ради користуються російською мовою, хоча в достатній мірі володіють і державною — українською.
Одеський міжпартійний клуб
Особливістю політичного життя на Одещині є спроба навчитися вести політичний діалог, знаходити точки спільних інтересів. Матеріалізацією цих зусиль стало створення першого в Україні Одеського міжпартійного клубу (ОМПК), засновниками якого стали 8 партій: НРУ, ЛПУ, КУН, УРП, СДПУ, КДПУ, МБР, ПЗУ.
Координатором клубу є Н. Чайчук, член НРУ. Діяльність клубу показала, що він насамперед — школа толерантного спілкування, уміння слухати і розуміти не тільки політичного партнера, а й супротивника. Питання виносяться на розгляд клубу будь-якою партією. Нею ж готується і проект підсумкового документа, що підписується лише тими партіями, які згідні з його положеннями.
Клуб — відкрита структура. В його роботі можуть брати участь різні партії як у якості членів (після відповідної процедури вступу), так і в якості спостерігачів. Міжпартійний клуб ставить за мету вимогу прийняття Верховною Радою закону про люстрацію — заборону колишнім партноменклатурникам посідати державні посади в Україні.
Міжпартійний клуб об’єднує партії демократичного спрямування. Незважаючи на те, що між ними зберігаються ідейні розбіжності, партії, об'єднані у спільну організацію, нерідко виступають із спільними заявами із спільних позицій. Так, міжпартійною акцією було прийняття “Хартії економічної свободи та звернення до президента України з пилюгою визнати вояків УПА воюючою стороною у другій світовій війні. В засіданнях клубу брали участь працівники посольства США в Україні, представники спорідненого міста Оулу (Фінляндія), Ціндао (Китай), британської консервативної партії, що засвідчило його міжнародний авторитет.
Досвід Одеси у веденні міжпартійного діалогу все більше зацікавлює інші регіони України і може стати базою для міжпартійного порозуміння та школою цивілізованих форм політичної взаємодії.
Громадські організації та рухи
Громадські організації створюються для задоволення специфічних потреб та інтересів різних соціальних груп та верств суспільства. Виходячи з напрямків їхньої діяльності, громадські організації та рухи можна поділити на: науково-технічні, освітні, культурні, творчі, конфесійні, спортивні, туристичні, благодійні, оборонні, національно-культурні та ін.
В Одесі э 15 організацій творчих спілок (письменників, художників, архітекторів і т. д.), 17 національно-культурних товариств, які об’єднані в асоціацію, 286 релігійних громад, а також десятки благодійних фондів, організацій, ветеранських, жіночих, молодіжних організацій тощо. Серед них найбільш відомими э “Просвіта”, організація Спілки письменників України, Ліберальна молодіжна організація, Ліга українських жінок.
На жаль, громадські організації через фінансові труднощі не стали помітною силою в місті.
Партії і виборчий процес
Досі вибори в нашій країні проводилися за мажоритарною системою, що передбачає поділ країни на виборчі округи і обрання від них депутатів, які отримали відносну більшість голосів виборців. Найбільш поширеною в європейських країнах є пропорційна виборча система: виборці голосують за певну політичну партію, представлену списком кандидатів. У даному випадку імена обраних кандидатів називає сама партія. Змішана система базується на поєднанні елементів двох вищеназваних виборчих систем. Саме поєднана система є адекватною нинішній ситуації в суспільстві.
В демократичному суспільстві політичні партії для реалізації своєї програми прагнуть прийти до влади шляхом демократичних виборів. Екстремістські партії не зупиняються перед насильницькими методами захоплення влади. Типовим прикладом екстремістської партії була більшовицька партія. Нинішні спадкоємці цієї партії — члени КПУ — заявляють про свою прихильність до легітимних методів боротьби.
Молодь у своїй більшості традиційно підтримує демократичні партії, які сповідують ринкові реформи, права людини, національну ідею.