Артишок — багаторічна трав’яниста, колюча, подібна до чортополоху рослина. У перший рік утворює міцний, розгалужений, видовжений, стрижневий корінь та розетку великих, пірчасто-розсічених, білувато-опушених листків, висотою до 1 м. На другий рік виростає міцне розгалужене стебло висотою до 2 м. Верхівки пагонів закінчуються великими кошиками 12—20 см у діаметрі. Обгортка їх куляста, багато-рядна, м’ясиста біля основи, квітколоже м’ясисте, дископодібне. Згодом кошики утворюють високі султани світло-бузкових трубчастих квіток. Цвіте у червні — серпні. Рослина тепло- і світлолюбна, до умов вирощування не вимоглива. Насіння проростає при температурі 10—13 °С через 10—12 днів. Сходи гинуть при тривалих похолоданнях до 0—2 °С. Дорослі рослини витримують заморозки до мінус 3 °С. Оптимальною для розвитку є температура 22—30 °С. Перезимовує при укриванні тільки в південних районах. В однорічній культурі потребує яровизації насіння, щоб спровокувати утворення стебел. Розмножують з насіння і вегетативним способом. Рослина медоносна й декоративна.

Артишок містить інулін, цукор, білок, клітковину, мінеральні солі, каротин, вітаміни С, В,В2, цинарин та інші лікарські й ароматичні речовини. Хімічний склад зумовлює високі поживні якості та забезпечує лікувальну дію. Кошики використовують у дієтичному харчуванні при атеросклерозі, гепатиті, діабеті, каменях у нирках і печінці. Він зумовлює жовчо- та сечогінну дію, поліпшує апетит, припиняє печію, сприяє розширенню судин головного мозку та посилює обмін речовин, знижує вміст холестерину. Особливо корисний артишок дітям і людям похилого віку. Використовують у їжу молоді кошики до цвітіння, зрізавши з них верхню частину (верхівки лусочок і квітки). Денце (квітколоже) та м’ясисті основи лусочок мають смак нестиглих горіхів і вважаються делікатесом. їдять артишок сирим, вареним та тушкованим. Виготовляють з нього салати, супи, соуси, пюре, рагу. Кошики також консервують.

Дуже близька до артишоку за біологічними і поживними властивостями культура кардон, в якої споживають не тільки кошики, а й відбілені листки, м’ясисті черешки. їх використовують у сирому й вареному вигляді у салатах, супах, їдять як спаржу з маслом.

Вирощують артишок висівом насіння, яке за 40— 50 днів до сівби пророщують при температурі 20— 25 °С. Наключене насіння кладуть у вологий пісок і до сівби витримують при температурі 1—2 °С у сховищах або холодильниках.

Ділянки під артишок повинні бути добре освітленими. Під глибокий зяблевий обробіток вносять 4 кг/м 2 перегною, а за 15—20 днів до сівби — повне мінеральне добриво (N16Р15К15). Сіють у травні за схемою 40 X X 40 см. Норма висіву насіння становить 10 г/м 2, глибина загортання — 4—6 см. При з’явленні сходів розпушують грунт у двох напрямках. Таке розпушування та легке підгортання рослин здійснюють через кожні 10 днів до змикання рослин у міжряддях. Корисно провести підживлення повним мінеральним добривом — N5P5K5. На рослині залишають одне стебло та 2—5 кошиків, щоб вони були більшими. На півдні артишок у багаторічній культурі вирощують на одному місці чотири роки. Кошики збирають у серпні вибірково, перед їх розкриванням, зрізаючи разом з частиною стебла. Вони придатні для зберігання протягом 20—30 днів при температурі 1 °С. Урожайність становить 0,5 кг/м2.

Кардон ще менше вимогливий до умов вирощування, ніж артишок. Добре росте без підживлення й поливів, не потребує яровизації насіння й видалення стебел. В основному умови вирощування кардону такі самі, як і в артишоку. У кінці серпня, коли рослини досягають повного розвитку, їх відбілюють. У суху погоду листки зв’язують у пучок (як у цикорних салатів). Пучки можна обгорнути цупким папером і добре підгорнути рослини, розпушуючи міжряддя у двох напрямках. Через 12—20 днів внутрішні листки й черешки відбілюються, стають ніжними й соковитими, придатними для споживання. При збиранні рослини підкопують, коріння відрізають (це роблять до приморозків, бо кардон, як і артишок, не переносить зниження температури). Для використання взимку кардон разом з корінням прикопують у вологому піску в овочесховищах. Взимку рослини також зберігають у грунті укритими перевернутим ящиком, темною плівкою, гарячим гноєм або перегноєм, грунтом, листям або соломою, снігом. Залишивши невеликий лаз, з рослин кардону можна споживати відбілені листки протягом всієї зими. У травні ящик знімають, забезпечують потрібний догляд з обов’язковим підживленням повним мінеральним добривом (100 г/м 2 поживної речовини). У кінці літа збирають урожай, як звичайно.

Артишок фото.

Страви з овочiв.

Отредактировано gogencon (Сб 10:56)