"Живи книго".Поради як продовжити життя книжок.   Реставрацiя книг.   Обкладинка книги.  Екслібриси.

Щоб книжки довше жили

Книжки — як люди: народжуються, живуть, старіють. Як і люди, можуть хворіти. А захворівши, потребують лікування.

Для хворих людей є поліклініки, лікарні, санаторії. Для хворих книжок теж є спеціальні лікарні. Тільки називаються вони по-іншому: палітурними і реставраційними майстернями.

У них лікують хворі книжки. І лікують по-різному. Одним надають амбулаторну допомогу, інших кладуть у лікарню, навіть оперують. В особливих випадках роблять реанімацію (оживлення) — дарують друге життя.

Для остаточного одужання влаштовують книжкам «санаторний» режим.

Словом, повертають квітучий вигляд.

Однак усі лікарі знають: будь-яку хворобу легше попередити, ніж вилікувати. І радять берегти здоров’я, Зокрема, позбутися поганих звичок.

Давайте і ми насамперед запам’ятаємо, що з книжками не можна робити:

1. Не можна перегинати книжки.

2. Не можна загинати книжкові сторінки.

3. Не можна закладати в книжки олівці.

4. Не можна брати книжки брудними руками.

5. Не можна читати книжки під час їди.

6. Не можна читати книжки па сонці.

Книжки бояться і бруду, і вогкості, і сонячних променів — псується папір. Ще книжки бояться пилу і комах-точильників.

Найбільше книжки люблять дбайливе ставлення. Дуже люблять чистоту.

Класти книжки треба тільки па чисті столи і парти.

Перегортаючи прочитану сторінку, звикайте тримати її за верхній край (як показано на малюнку). І ніколи-ніколи не слиньте пальці.
ПРО ГІГІЄНУ ЧИТАННЯ

Дуже шкідливо читати лежачи. Шкідливо і для книжки, і для очей читача.

Ще шкідливіше (і небезпечно!) читати книжку, ідучи вулицею. Навіть найцікавіші книжки найкраще читати в приміщенні, сидячи за столом. При цьому класти книжки не просто на стіл, а на спеціальну похилу “підставку. Це корисно і для самої книжки, і для очей читача. Очі менше втомлюються. І текст краще сприймається.

Для підставки потрібен товстий картон або тонка фанера.

Світло на книжку повинно падати з лівої сторони трохи ззаду. У настільній лампі бажана молочна або матова лампочка потужністю 40—60 ват на відстані в 50—60 сантиметрів від книжки. Сторінки книжки мають бути рівномірно освітлені, без тіней і зайчиків.

ОДЕЖИНКИ ДЛЯ ОБКЛАДИНОК

Чим акуратніше поводитися з книжками, тим вони довше живуть. Це зрозуміло. Але і при найакуратнішому поводженні з книжками обкладинки їхні поступово брудняться.

Щоб обкладинки не бруднилися, треба зробити обгортки.

Найпростіша обгортка — суперобкладинка.

Візьміть аркуш гарного, не дуже цупкого паперу завширшки з висоту книги, а завдовжки — щоб вистачило для обгортання книжки.

Під кожну обкладинку загніть паперовий клапан завширшки 6—7 сантиметрів. Ножицями надайте клапанам форми як на малюнку.
Суперобкладинка готова.

Деякі книжки випускаються видавництвами в готових суперобкладинках — дуже яскравих, красивих. На клапанах іноді повідомляється про зміст книжки і вміщуються уривки з рецензій.

Дуже просто зробити обгортку для брошури. Для цього досить взяти аркуш паперу, трохи більший, ніж розкрита брошура. Спочатку загинається верхній край паперу, потім нижній. Загнуті краї просовуються між обкладинкою і брошурою.

Після цього брошуру закривають і під обкладинку загинають бічні краї паперу. Бічні клапани обгортки можна ще раз загнути (по ріжках)—для акуратності. Обгортка готова.

Папір для обгортання брошур треба брати по можливості тонкий, але міцний.

Товсту книжку обгорнути трохи складніше.

Спочатку загинають верхній і нижній краї паперу: за висотою книжкової обкладинки. Потім цим папером, як суперобкладинкою, обгортають книжки. Під обкладинку загинають бічні клапани (книжка в цей час закрита). Товщину даної книжки відмічають в обгортці двома вертикальними згинами, як показано на малюнку.

Після цього книжку виймають з паперу, а папір розпрямляють. Ножицями роблять у папері чотири надрізи (див. малюнок). Виходять два прямокутних язички. їх підгинають і на них кладуть розкриту книжку. Потім на обкладинку книжки по тих згинах, що є, накладають верхні, нижні та
бічні краї обгортки. Ріжки всіх країв старанно підгинають. Готово. Книжку закривають і на деякий час кладуть під прес, щоб нова обгортка «звикла» до книжки.

Для таких обгорток дуже гарний світло-коричневий поштовий папір (крафт)—цупкий, міцний, досить стійкий до вогкості та яскравого світла (цим папером у відділеннях зв’язку упаковують рекомендовані бандеролі).

Також гарний і «мармуровий» папір, який продається в магазинах шкільного приладдя.

Взагалі бажано брати папір приємних тонів, не дуже світлий (щоб довше не бруднився) і досить цупкий.

Якщо нічого підходящого під рукою немає, можна взяти для обгорток старі газети: в два шари.

На кожній обгортці повинна бути написана назва книжки, вказаний автор.

Писати на обгортках найкраще кульковими ручками різних кольорів. Може вийти дуже красиво. Якщо є бажання, на обгортку можна наклеїти світлий паперовий прямокутник, на якому написати і назву книжки, і прізвище автора. Непогано, якщо назва буде не тільки там, де завжди пишуть названня книжок, але й на товстому згині обгортки. Тоді книжку не доведеться довго шукати.
Останнім часом на зміну паперовим обгорткам приходять обгортки з гнучких (прозорих, іі.'їмівпрозорих і зовсім непрозорих) пластмас.

Готові обгортки можна купити в магазинах.

Алє набагато цікавіше зронити такі обгортки самим: по формату ваших книжок. Для цього треба взяти поліетиленову плівку, наприклад поліетиленовий господарчий кульок (нони продаються в магазинах господарчих товарів), і вирізати потрібний прямокутник. Підігнути, як показано по малюнку, краї. І вкласти в гото-ну обгортку книжку.

Клей для поліетиленової плінки не потрібен. Вона добре склеюється гарячою праскою. Правда, спочатку треба трохи потренуватися на обрізках плівки. Останнім часом у продажу з’явилися спеціальні апарати для зварювання поліетиленових плівок «Блискавка».

Написи на поліетиленовій плівці робляться кульковими ручками різних кольорів.

Звичайно, всі книжкові обгортки потрібні в першу чергу для книжок, якими часто користуються, насамперед для підручників і для книжок, які видають з бібліотек.

Книжкам, які довго стоять у книжкових шафах під склом, обгортки майже не потрібні. А от суперобкладинки не завадять.

ПОЛИЦІ, СТЕЛАЖІ, КНИЖКОВІ ШАФИ

Спробуйте відповісти: як краще зберігаються книжки — стоячи чи лежачи? Згадайте книжкові полиці великих бібліотек. Книжки на них не лежать, а стоять. Так вони набагато краще зберігаються. А чому?

Тому, що книжки саме так зроблені. Не для лежачого життя.Звичайно, одну-дві книжки можна покласти. Шкоди не буде. А багато книжок класти одна на одну не слід. Така «мала купа» для книжок шкідлива. Не дасть книжкам навіть дихнути.

Але і стояти книжки повинні не як-небудь, а за своїми особливими правилами. В тісноті (коли на полиці стоїть книжок більше ніж треба) книжки теж задихаються. Дістаючи книжки з такої полиці, можна попсувати обкладинки. Крім того, у надто щільних книжках частіше заводяться комахи-шкідники.

А коли книжки стоять на полиці занадто вільно (криво й косо), їм теж погано. Вони перекошуються. Палітурки самі собою починають відриватися.

Книжки повинні стояти на полиці не дуже тісно, але й не дуже вільно,— злегка торкаючись одна одної. Тоді їм добре.

З обрізків фанери чи товстого картону ви можете зробити відмінні розсувні стойки для книжок. Як їх обладнати, показано на малюнку. Такі стойки прості та зручні. їх можна встановлювати і на письмовому столі, і на книжкових полицях. У таких стойках книжкам завжди буде добре.

Книжкові полиці на письмовому столі теж дуже зручні.

Найпростіша книжкова полиця для письмового стола — довга «лавка». За довжиною вона може бути тільки трохи коротша, ніж стіл. Тобто при певній товщині дошки (щоб під вагою книжок полиця не прогиналася) така полиця може бути досить довгою. А якщо дошка тонка (менше двох сантиметрів завтовшки), полиця повинна бути коротшою або мати посередині ніжку.

Зробити таку полицю-«лавку» зовсім не важко. Слід тільки мати підходящу дошку. Ніжки можуть бути трохи товщі, але можуть бути і з тої ж самої дошки. Висота їх 22—23 сантиметри (залежно від висоти ваших книжок). Ширина 18—22 сантиметри.

Кілька таких полиць-«лавок», поставлених одна на одну і для міцності скріплених між собою шипами або шурупами, утворюють невеликий зручний стелаж. Для міцності стелажа бажано мати задню стінку (з фанери або картону).

Зиичайно, всі дошки треба добре вистругати і покрити яким-небудь меблевим лаком. Під світлий лак підійде горіхова морилка.

Дуже прості й зручні кннжкові полиці на стіну виходять iз кількох дощок, обрізків металевих трубок і двох відрізків крученої гнучкої дротини. В кожній дошці робиться чотири отвори. В отвори просовується дротина, на дротину надіваються металеві трубки. Кінці кожної дротини надійно скручують і навішують на гвіздки або костилі, вбиті у стіну. Вішають такі полиці над письмовим столом. Кручена дротина вільно витримує дві-три полиці.

Якщо ж книжок у вас багато і днох-трьох полиць не досить, зробіть велику стоячу полицю. її розміри: довжина стінок 1,5—2 метри, ширина 18—22 сантиметри, товщина 2—2,5 сантиметра, а довжина полиць близько метра, ширина їх на 1 сантиметр менша ширини стінок, товщина на 2—З сантиметри менша товщини стінок.

Відстань між полицями 22— 28 сантиметрів (залежно від висоти ваших книжок).

Полиця

Щоб книжки, які стоять на полиці, не запорошувалися, заскліть її. А для цього купіть у магазині пластмасові полози для скла. Або самі зробіть у
полицях відповідні канавки: глибина верхньої канавки 10—12 міліметрів, нижньої—3—5 міліметрів.

Тоді у вас буде справжня книжкова шафа. А може, і не одна.

Школярі, які вміють користуватися столярним інструментом, зроблять таку шафу за 3—4 дні.
ЗАПОРУКА ЗДОРОВ'Я

Чистота — запорука здоров’я не тільки людей. І книжок теж.

У задушливому, прокуреному повітрі книжки, як і люди, погано себе почувають. Шкідливі речовини тютюнового диму вбираються папером і псують його. Дуже гаряче, і дуже холодне повітря теж погано діє на книжки. Від спеки і холоду книжки скоріше старіють.

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ:

Усім книжкам потрібне чисте кімнатне повітря з температурою 18—20 градусів Цельсія при вологості 50—60 процентів. Це найкращі умови для збереження здоров’я і людей, і книжок.
Пил, що осідає на книжки, затруднює їхнє дихання. Повітря не може проникнути через шар пилу, папір починає «задихатися, пітніти, і тоді на запітнілі і непросохлі місця книжок нападають ззовні хвороботворні мікроби. І книжки зацвітають пліснявою.

Щоб цього не сталося, 2—З рази на рік змітайте пил з книжок. Домашнім пилососом. І частіше провітрюйте кімнату. Але тільки не влаштовуйте протягів. Книжки бояться їх. Як і різких коливань температури. Як і різких коливань вологості. Сильний струмінь повітря під час провітрювання (особливо взимку) не повинен досягати книжок.

Найкраще тримати книжки за скляними дверцятами. І далі від ВІКОН. Як не дивно, книжки не люблять ВІКОН. Від ультрафіолетових променів со-
нячного світла аркуші книжок стають ламкими, кольорові обкладинки вигорають. В яскраві сонячні дні завішуйте вікна, створюйте в кімнаті розсіяне світло. Або зашторюйте зсередини дверцята книжкової шафи.

Не забудьте: між верхом книжок і наступною полицею завжди потрібен невеликий простір для циркуляції повітря.

КАТАЛОГ І ФОРМУЛЯРИ

Поки книжок мало, з ними і клопотів мало. В усякому разі першу-ліпшу книжку одразу знайдеш, навіть якщо і стоять вони без усякого порядку.
А якщо книжок багато?

Тоді потрібний суворий порядок. Потрібна чітка система. Розставити книжки на полицях можна по-різному.

Можна поставити їх за розміром.

Скажімо, на одній полиці стоять книжки висотою в 17 сантиметрів. На другій — в 20,5 сантиметра. На третій — в 22 сантиметри. Нічого не скажеш, красиво. І економно. Головне, економної При такому розташуванні книжок площа бібліотеки використовується максимально щільно. Не пропадає простір над «малорослими» книжками. До речі, саме так стоять книжки в головній бібліотеці нашої країни — у Всесоюзній державній бібліотеці імені В. І. Леніна.

Ну, а як знайти потрібну книжку серед інших книжок? Дуже просто. За спеціальним каталогом. Кожна книжка має в каталозі свою картку. У картці вказано прізвище автора, назва, місце і рік видання, на-навіть формат книжок. Крім того, у картці (у лівому верхньому кутку) стоїть особливий шифр: цифри, що вказують номер кімнати, номер шафи, номер полиці, номер книжки на полиці. Знаючи цей шифр, дістати з полиці потрібну книжку дуже просто, тим паче, що на кожному книжковому корінці наклеєно білий ярличок з тим же шифром.

Якщо в такій великій бібліотеці одна й та ж сама книжка є в кількох примірниках, то вона відповідно має у своїй картці кілька шифрів, що вказують місця, на яких стоять ці примірники.

Зрозуміло, що при такому розташуванні кожна книжка має своє власне, що тільки їй належить, місце. Нові книжки, що надійшли в бібліотеку, поруч із старими вже не стануть: вони одержать свої місця на вільних полицях згідно зі своїм зростом.

При всій нібито складності таке розташування книжок досить зручне. Там, де доводиться вигадувати простір, де треба розташувати книжки максимально щільно (навіть в не дуже великих бібліотеках), таке розташування книжок буде найкращим. Тому про нього тут і розказано.

А взагалі, як правило, книжки розставляють по-іншому. За їхнім змістом. Наприклад, на одну полицю (або в одну шафу) ставлять тільки підручники. На другу полицю — тільки словники. На третю — тільки довідники. На четверту — тільки журнали. Окремі полиці (або шафи) займає суспільно-політична література, окремі — художня, окремі — наукова.

Якщо книжок багато, доводиться їх систематизувати більш вузько. Наприклад, у шафах з художньою літературою виділяти окремі полиці для книжок класиків, окремі — для пригод і фантастики, окремі — для дитячих книжок. Можна піти й далі. Окремі полиці виділити для збірок віршів. Окремі — для сучасної зарубіжної літератури. Окремі— для серійних видань. І так далі.

Дитячу літературу теж можна «поділити». Наприклад, на суто художню і художньо-пізнавальну. Крім того, на одних полицях можуть бути книжки для малят, на інших — для читачів трохи старших. Можна також виділити полицю для книжок, розрахованих на умілі руки.

Зрозуміло, сказане стосується насамперед особистих бібліотек, де їхні власники розташовують книжки за своїм смаком. В громадських бібліотеках існує, як правило, стандартна систематизація книжок.

Останнім часом кожна книжка ще у видавництві одержує свій власний шифр, призначений для працівників громадських бібліотек. У друкарні цей буквено-цифровий шифр зви-' чайно друкують на другій сторінці книжки в лівому верхньому кутку. Поглянувши на шифр, працівники зразу дізнаються, на якому місці повинна стояти дана книжка. Зокрема, у них ніколи не виникне сумніву, на яку полицю поставити книжку, котру ви зараз читаєте: з книжками для вмілих рук чи з книжками із серії «Бібліотечка піонера-активіста». У книжки вже є її конкретна «прописка».

Ну а ви, юні книголюби, можете поставити цю книжку, як вам зручніше: на полицю «Бібліотечка піонера-активіста» (якщо у вас уже є така полиця) або на полицю з книжками для умілих рук.

У будь-якому випадку пам’ятайте: якщо споріднених книжок у вас багато, їх бажано ставити за прізвищами авторів в алфавітному порядку.

Стандартна систематизація книжок, прийнята в нашій країні для великих бібліотек, дуже складна для маленьких бібліотек, І тому ми вам Про неї не розповідаємо. Скажемо тільки: у першій-ліпшій громадській бібліотеці всі книжки мають каталожні картки. У систематичному каталозі ці картки (з прізвищем автора, назвою книжок, місцем і роком видання, а також із стандартним шифром) згруповані у відповідні тематичні розділи. В алфавітному каталозі ці ж картки ніяк не згруповані: стоять за прізвищами авторів книжок. Причому в алфавітному порядку розміщені не тільки перші літери прізвищ, але й другі, і треті, і четверті... Наприклад, спочатку іде прізвище Абаєв, потім Авдєев, потім Агєєв. Якщо перші однакові літери мають кілька прізвищ, за алфавітом ідуть наступні літери: наприклад: спочатку Авдєєв, потім Авдонін, потім Авдо-шин...

За каталогами завжди легко перевірити, чи є в даній бібліотеці книжка, яка вас цікавить. Особливо зручний у цьому відношенні алфавітний каталог. Якщо потрібна вам книжка є в бібліотеці, ви одночасно довідаєтесь, на якому місці вона стоїть, а сусідні картки сповістять вам, які ще книжки цього автора е в бібліотеці.
За систематичним каталогом ви теж можете дізнатися, чи є в бібліотеці потрібна вам книжка, а сусідні картки сповістять вам, які інші книжки з цієї ж теми є в бібліотеці. Систематичний каталог незамінний, якщо вам треба підібрати книжки на певну тему.

Дуже радимо завести у ваших бібліотеках такі самі каталоги.

До речі, в деяких бібліотеках буває ще і третій каталог, теж дуже корисний: за назвами книжок ( в алфавітному порядку). Якщо ви забули автора книжки, але точно пам’ятаєте її назву, ви без будь-яких зусиль знайдете цю книжку, якщо, звичайно, вона є в бібліотеці. Такий третій каталог не буде зайвим і у вашій бібліотеці.

Ящик для каталожних карток робиться з фанери чи "товстого картону за кількістю карток та їхнім форматом. Стандартний формат карток 7,5X12,5 сантиметра. Готові каталожні картки продаються в деяких бібліотечних колекторах. А ви можете зробити їх самі з цупкого паперу будь-якого зручного для вас формату.

Писати на каталожних картках слід чітко, розбірливо. Найкраще—друкованими літерами.

На всіх ваших каталожних картках ви можете написати і свій власний бібліотечний шифр, щоб легше знаходити на полицях потрібні книжки. Майте тільки на увазі, що рано чи пізно нові книжки почнуть витісняти старі і вам доведеться переставляти їх.

До речі, всі нові книжки, які надходять до вашої бібліотеки, корисно записувати в товстий зошит в міру їх надходження із зазначенням дати.

Якщо книжки з вашої бібліотеки видаються вашим друзям для читання, на звороті карток можна відмічати, кому і коли книжку дано, коли повернуто.
Але краще для цієї мети зробити спеціальні формуляри. Аркуш цупкого паперу зручного формату згннаєтьф пополам. Всередині приклеюють кишеньку з трохи тонщого паперу. Розґортка кишеньки показана на малюнку.

Таку саму кишеньку приклеюють на обкладинку книжки з внутрішнього боку. В кишеньку книжки вставляється аркушик цупкого паперу. Зверху аркушика — прізвище автора книжки та її назва. Той, хто бере книжку, на цьому аркушику пише дату і своє прізвище. Аркушик цей вкладають
у кишеньку формуляра (складеного вдвоє аркуша цупкого паперу), на якому зверху написані прізвище та ім’я читача.

Таким чином, завжди видно, хто і коли читав дану книжку. У загонових і дружинних бібліотеках читацькі формуляри дуже необхідні.

Читацькі формуляри зберігаються в картонних коробках стоячи, за прізвищами читачів (в алфавітному порядку).

ЗАКЛАДКА ДЛЯ ПОРЯДКУ

Товсту книжку за один раз не прочитаєш. Навіть до ¡кінця розділу не вдається іноді дочитати... Звичайно, можна запам’ятати! номер недочитаної сторінки. Але це незручно. Особливо якщо від книжки доводиться часто відриватися.

Що роблять у таких випадках неакуратні люди? Страшно сказати! Закладають у книжку олівець, сірник, лінійку, іншу книжку — перше, що потрапить під руку. Перегинають книжку. Навіть загинають сторінки.

А так просто мати спеціальну закладку. Найпростішу. Ну хоч би поштову листівку.

Ще краще зробити закладку своїми руками.

Найпростіша закладка — смужка цупкого паперу такої довжини, щоб верхній кінець закладки трохи виступив над сторінками книжки.

Закладку добре розмалювати кульковими ручками чи кольоровою тушшю. Кольорові олівці, та шкільні акварельні фарби для цього не дуже підходять: вони можуть забруднити сторінки книжок.

Оригінальні закладки виходять із відрізків кіноплівки, з алюмінієвої фольги, з пофарбованого аніліновими фарбами (фарбами для бавовняних тканин) целофану.

Тут юним умільцям є де показати свою видумку, свій смак. При бажанні можна влаштувати навіть конкурс на кращі закладки для книжок.

А може, ви більше любите закладки-стрічечки?

Кольорова шовкова стрічечка, безумовно, прикрасить книжку. Стрічечки необов’язково приклеювати до книжок (щоб можна було перекладати їх з однієї книжки в іншу). Але краще все-таки приклеїти. Тільки не до обкладинки. Це неміцно і незручно.

Найзручніше зробити так, як показано на малюнку. Для цього візьміть сірник, загостріть один його кінець у вигляді лопаточки. Загостреним кінцем сірника злегка відклейте і підніміть верхню кольорову тасьму і під неї вклейте верхній кінець шовкової стрічечки.

Довжина стрічечки повинна бути трохи більшою діагоналі книжкової сторінки.

Така стрічечка називається лясе.

Отредактировано gosha (2014-05-20 10:32:36)