"Живи книго".Поради як продовжити життя книжок.   Реставрацiя книг.   Обкладинка книги.  Екслібриси.

КНИЖЧИНА ЛІКАРНЯ

Операційний зал

Від хвороби залежить і лікування. Одні хвороби легші, інші важчі. Одне лікування швидше, інше повільніше.

У поліклініках хворих приймають і відпускають додому. У лікарнях хворі проводять багато днів.

Зате лікування в лікарнях ретельніше.

У книжчиній лікарні не тримають через дрібниці. Тут хворим книжкам роблять справжні операції. Книжки ріжуть, зшивають. «Реанімують», дають довге життя.

Майже всі книжки виходять із своєї лікарні «помолоділими».

У книжчиних лікарів багато турбот, але багато і радощів. Зцілення тяжкохворих — хіба це не радість?!

Звичайно, операція операції не рівня. Але будь-яка операція — операція. І вона потребує зосередженості. Не метушні, але й не млявості. Чим краще знає книжчин хірург своє діло, тим краще він оперує.

Але щоб операція минула успішно, її треба добре підготувати. Все важливо: і стан хворого, і підготовка операційного стола, і відмінна якість хірургічного інструменту, і наявність необхідних для операції матеріалів.

Зшиток

У всіх хірургів є правило: не залишати хворих під час операції. Якщо почав операцію — закінчуй. А якщо часу обмаль? Тоді краще відкласти операцію на наступний день.
ЯКІ ПОТРІБНІ ІНСТРУМЕНТИ

Потрібні: ніж, довга тонка голка, пилка з тонким полотном (лобзик чи ножівка по металу), щіточки.

Звичайно, головний інструмент— ніж. Він у нас вже є. І щіточки — теж. І не дивно: медичні інструменти, які застосовуються в поліклініках, як правило, застосовуються і в лікарнях. Тільки в лікарнях інструментів відповідно більше.

ЩЕ ПРО КНИЖЧИНУ АПТЕЧКУ

З ліками те ж саме. У нашій книжчиній лікарні немае особливих ліків: вони ті ж, що й у книжчиній поліклініці... Правда, потім нам знадобляться суто косметичні засоби, але про них буде сказано далі.
Ну, от, ми з вами підійшли до найголовнішого — до оправ книжок. Все, що було досі (підклейка аркушів, чистка, прасування тощо), і все, що буде в другій половині цієї книжки (оформлення книжкових обкладинок, наведення глянцю, екслібриси тощо) при всій їх важливості!— ні в яке порівняння з переплітанням книжок не йде. Від якості оправи в першу чергу залежить здоров’я книжки, її довговічність. Тому на техніку палітурних робіт зверніть найсерйознішу увагу.
У ЩО ОПРАВЛЯТИ

Колись книжки оправляли у найдорожчі матеріали: сап’ян, оксамит, парчу. Прикрашали оправи золотом, сріблом, коштовними каменями. Кожна книжка була скарбом. Менш унікальні книжки одягали в шовк, у шкіру.

Те, що носили багатії, йшло і на одяг книжок. Але з кожним роком книг більшало. В парчу, шовк, навіть у шкіру всі книжки не вдягнеш. Зрештою, і багатіїв, котрим дорогі книжки по кишені, не так і багато... Почали з’являтися книжки в оправах, обклеєних бавовняними тканинами і навіть папером. Такі книжки були вже не для багатіїв.

А потім, коли книжки почали видаватися великими тиражами, видавці замислились: побутові тканини, побутові матеріали не завжди підходили для книжкових обкладинок, потрібні були і тканини, і папір з особливими властивостями... Недорогі, гігієнічні, прості у виготовленні, зручні у виробництві. І, звичайно, гарні.

Певна річ, на допомогу видавцям прийшли вчені. Запропонували для книжкових оправ ледерин, бумвініл, балакрон та багато інших матеріалів. Зараз пошуки нових матеріалів для оправ (з ще кращими властивостями!) тривають. Можливо, і ви у недалекому майбутньому щось винайдете...

А тим часом давайте подумаємо, що в нас е. У що будемо оправляти. Вибір у нас величезний. Теоретично будь-яка гарна тканина підходить для оправи: бавовняна, лляна, шовкова, синтетична, навіть шерстяна. Але Практично ні лляні, ні шерстяні тканини не використовуються, бо вони дорогі. Крім того, шерстяні тканини бояться молі. Найбільш придатні для нас бавовняні і синтетичні. А серед них — сатин, ситець, штапель, лавсан. Втім, вам може бути до вподоби лише сатин чи штапель; світло-сіре полотно або захисного кольору репс теж чудовий матеріал. Та всіх тканин і не перелічиш!
ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ:

1. Не варто купувати грубі тканини для тонких книжок і навпаки.

2. Не гоніться за найяскравішими, строкатими тканинами: як правило, тканини спокійних тонів більше пасують обкладинкам книжок.

3. Розумно вибирайте тканини з малюнками. Тканини з малюнками пасують не всім книжкам, а однотонні тканини — усім. Крім того, на гладенькі однотонні тканини ви самі можете нанести будь-який малюнок.

Ви не хочете тканин з готовими малюнками: ці малюнки вам не підходять. Ви хочете власноруч розписати тканину. Будь ласка!

Розпис за трафаретом. Найпростіший розпис. З цупкого паперу вирізуєте необхідний вам трафарет. Покриваєте його тонким шаром клею БФ-2. Поки клей висихає, готуєте олійні фарби. Для роботи з пульверизатором розводите їх будь-яким розчинником скипидаром, бензином тощо), для роботи з тампонами знежирюєте на рихлому картоні або рихлому папері.

Приготовану олійну фарбу наносите у прорізи трафарету тампоном чи пульверизатором. Докладніше про тампони, пульверизатори та олійні фарби розповідається далі — у розділі «Книжчин санаторій».

Шовкографія. На дерев’яну рамку столярним клеєм приклеюють натягнутий шовк, клапоть нейлону, капрону, шматок старої розрізаної панчохи, перлону тощо.

На шовку чорнилом малюють потрібний візерунок. Тканину поза візерунком змазують клеєм, тушшю або лаком. Виходить своєрідний трафарет. Його накладають на тканину і гумовою лопаткою (її легко можна зробити зі старої гумової підошви) вмащують олійну фарбу у візерунок, що залишився. Слідкуйте тільки, щоб під час роботи ваш трафарет лежав на тканині нерухомо.

Якщо ви хочете одержати на тканині багатоколірний візерунок, зробіть кілька таких трафаретів, для кожного кольору окремо.

Шовкові трафарети після роботи слід добре вимити, попередньо знявши захисне покриття відповідним розчинником: спиртом, ацетоном тощо.

Батик. Однотонну тканину (білу або будь-якого світлого тону) натягують на дерев’яну рамку. Чим тугіше, тим краще. М’яким простим олівцем на тканині малюють потрібний візерунок. Тканину поза візерунком покривають спеціальною сумішшю — вапою. А візерунок профарбовують відповідною аніліновою фарбою: бавовняну тканину — фарбою для бавовняних тканин, шовк — для шовкових і т. д. Спосіб застосування цих фарб надруковано на паперових пакетах, в яких ці фарби продаються.

Рецепт вапи

Гумовий клей ......40%

Бензин чистий.......40%

Парафін ........20%

У чисту бляшанку насипають дрібно наструганий парафін, наливають клей і бензин. Все ретельно перемішують і ставлять у гарячу воду (90— 95° С). Безперервно помішуючи, доводять до цілковитого розчинення. Коли вапа прохолоне, її переливають у скляну банку і щільно закривають кришкою.
ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ:

Вапа вогненебезпечна. Готувати її слід подалі від вогню.
Вапу на тканину наносять щіточкою, фарбу — щіточкою або тампоном. Крім того, фарбу можна не наносити на тканину, а саму тканину занурювати в розчин фарби.

Після того тим же валиком накочують фарбу на картонний візерунок.

Пофарбовану тканину сушать, а згодом промивають у бензині, який розчиняє вапу.
Потім нова сушка і прасування.

При бажанні (якщо тканину не занурюють у фарбу, а розписують) можна брати фарби різних кольорів. Складніший спосіб: наносити вапу кілька разів і щоразу брати фарбу іншого кольору. Спосіб цей дає змогу одержувати візерунки найрізноманітніших кольорів, бо кольори можуть накладатись один на одного.

Вапу можна наносити на тканину через звичайний трафарет. Тоді один і той же візерунок вийде на кількох тканинах.

Вибійка. З картону вирізують потрібний візерунок. Верхній бік змащують столярним клеє)м і приклеюють до листа фанери. Гумовим фотоваликом (або гумовою трубкою на круглій дерев’яній палиці) на куску скла розкачують знежирену олійну фарбу, домагаючись, щоб вона рівним шаром лягла на поверхню валика. Після того тим же валиком накачують фарбу на картонний візерунок. Коли фарба добре накачається, фанеру перевертають і візерунок під тиском відбивають на тканину.

Попередньо тканина повинна бути накрохмалена і випрасувана.Після висихання фарби тканину ще раз крохмалять (промащують тонким шаром рідкого крохмального клейстеру) і ще раз прасують, звичайно, після того, як тканина висохне.

Зрозуміло, ща всі три види розпису дають змогу одержуі вати на тканинах не тільки різноманітні візерунки, але й написи.
ФОТОГРАФІЧНІ ОБКЛАДИНКИ

Юні фотолюбителі можуть зробити нові чудові обкладинки. Потрібні тільки добрий негатив, особливим способом оброблена тканина і деякі (цілком доступні) хімічні речовини.

Підготовка негатива. Найпростіший негатив — кусок рівного, не дуже товстого скла. На цьому склі густою чорною фарбою (тушшю або лаком)
малюють штриховий малюнок і пишуть назву книжки, а також прізвище автора. Всі слова на склі треба писати дзеркально: не зліва направо, як завжди, а навпаки, справа наліво — так, як видно у дзеркалі.

Якщо дзеркальний малюнок і дзеркальний текст вам важко зробити, то можна малювати і писати на новій (ще не попсованій) поліетиленовій чи целофановій плівці. На поліетилені — кульковою ручкою, чорною або червоною пастою. На целофані — чорною тушшю. Ну а склом ви притиснете ваш малюнок.

Переплести книжку

Такий «негатив» при червоному світлі кладуть на оброблену особливим світлочутливим сріблом тканину і експонують на денному світлі. Виходять світлі лінії і світлі букви на темному фоні.

Якщо ж все скло покрити чорною фарбою і фарбу, що висохла, продряпати голкою і складаним ножем (щоб на непрозорому фоні були прозорі лінії), то після експонування на тканині будуть темні лінії на світлому фоні.

Словом, позитив з негатива.

Звичайно, штриховий фотографічний малюнок на обкладинці дуже ефектний. Але ще ефектніше півтонове зображення. А для цього потрібен півтоновий негатив. Причім великого формату: для контактного друку.

Спочатку на звичайну 35-міліметрову плівку фотографують оригінал майбутньої обкладинки. Потім цей кадр крізь збільшувач друкують на великій фотографічній нластинці 13X18 або 18X24 сантиметри. Бажано діапозитивної або репродукційної півтонової. Одержаний діапозитив у разі потреби злегка ретушують і контактним способом друкують ча такій же фотографічній пластинці з тієї ж коробки. Одержаний негатив також можна злегка відретушувати, коли він висохне.

Друк на фотографічних пластинках, як і їх обробка, справа проста. Дуже схожа на друк і обробку звичайного фотопаперу. З тією лише різницею, що сушать фотографічні пластинки, поставивши їх на ребро.

Підготовка тканини. Будь-яку тканину (бавовняну, лляну, шовкову та ін.) добре перуть і підвішують за два ріжки для просушування. Не зовсім висохлу, злегка вогку тканину на 3—4 хвилини опускають у розчин (попередньо відстояний і злитий з осадку):
Вода 200 мл

Цукор-рафінад 10 г. Лимонна кислота 1 г

Бура 0,5 г

Сіль кухонна 6 г
Просякнута цим розчином і висушена тканина зберігається дуже довго, і її можна заготовляти про запас. Розчин же зберігається всього 3—4 дні. Поява у розчині пластівців свідчить, що він зіпсувався.

Приготовлену тканину опускають на 2—3 хвилини при червоному світлі в розчин:

Вода дистильована 100 мл Азотнокисле срібло 8 г

Просякнуту цим розчином тканину підвішують за ріжки для просушування. Сушиться тканина в цілковитій темряві.

Процес друку. При червоному світлі на аркуш фанери кладуть аркуш чорного паперу, на папір — чутливу тканину, на тканину — негатив фотоемульсією до тканини. Негатив щільно притискують до фанери прищіпками для білизни. Краї тканини, які ие підлягають засвічуванню, захищають чорним папером або чорною тканиною.

Експонують негатив на денному світлі 15—30 хвилин, поки зображення не дістане бажаного тону.

Закріплення зображення. Тканину, котра експонується, треба добре випрати у холодній воді при червоному світлі, віджати і закріпити протягом

З—4 хвилин у розчині:

Вода 100 мл

Гіпосульфіт 20 г

Оцтовокислий натрій 5 г

Замість 5 грамів оцтовокислого натрію можна взяти 2 грами роданистого амонію.

Закріплена тканина не боїться світла. її добре прополіскують, віджимають, сушать і прасують гарячою праскою. Від гарячої праски зображення робиться ще контрастнішим.

Таке зображення хімічно і механічно стійке, майже не змивається.

Тонування зображення. При бажанні одержане зображення можна тонувати у гарний коричневий колір. Для цього тканину занурюють у розчин:

І розчин

Вода 100 мл

Гідрохінон 2,5 г
II розчин

Вода 100 мл

Лимонна кислота 10 г

Обидва розчини змішують безпосередньо перед застосуванням.

Зображення у цьому розчині не тільки фарбується, але й підсилюється, що дуже важливо при слабкому відбитку.

Крім того, у розчині біла тканина злегка жовтіє.

Тоновану тканину добре промивають і сушать.

Ослаблення зображення. Якщо зображення надто густе, його можна послабити у розчині:

Вода 100 мл

Червона кров’яна сіль 2,5 г Гіпосульфіт 15 г

Розчин готують безпосередньо перед вживанням.

Коли зображення досить добре послабилося, тканину виймають із послаблювача, добре промивають і висушують.

Про хімічні речовини. Кухонну сіль і цукор-рафінад купують у продовольчому магазині. Азотнокисле срібло (ляпіс), буру і лимонну кислоту — в аптеці. Гідрохінон, гіпосульфіт, червону кров’яну сіль і роданистий амоній — у крамниці фототоварів. А оцтовокислий натрій можна легко одержати у шкільному кабінеті хімії з оцтової кислоти і соди.

Про оригінал. Як бачимо, виготовлення фотографічних обкладинок потребує певного часу. Тому потрібні гарні оригінали, щоб затрачена праця була винагороджена гарною обкладинкою.

Для півтонових оригіналів можна використати портрет письменника, підходящий пейзаж, оригінальні віньєтки. Назву книжки і прізвище автора можна перезняти з титульного аркуша книжки.

Як правило, кращі оригінали книжкових обкладинок у юних палітурників виходять з фото-монтажів. Фотознімки, вирізані по контуру в незвичайних співвідношеннях, завжди вражають. Особливо якщо півтонове зображення доповнити виразним шрифтом.

Пам’ятайте: найбуйніша ваша фантазія повинна контролюватися вашим вимогливим смаком. Несмак завжди неприємний. А на обкладинці книжки тим паче.
ПАПІР ДЛЯ ОБКЛАДИНОК

Майже всі види паперу, який є у продажу, для обкладинок підходять мало: одні тонші, ніж треба, інші товщі; одні проклеєні менше, ніж треба, інші більше. Винятком є спеціальний палітурний («мармуровий») папір. Він має добру якість, потрібну товщину, в міру проклеєний, а його «мармуровий» шар достатньо надійний для механічного захисту паперу.

Взагалі ж обклеювати обкладинки книжок папером не варто: це не дуже міцно. Краще взяти тканину, навіть найдешевшу. Вона буде трохи дорожчою за папір, але значно довше слугуватиме і зрештою, як кажуть, окупить себе.

Любителі «мармурового» паперу (а він може бути дуже гарним!), якщо його нема в магазині, можуть зробити його власноручно. Але при цьому зауважимо, що таким самим способом, як і «мармуровий» папір, вони можуть зробити «мармурову» тканину. Для цього білу або світлого тону тканину покривають тонким шаром рідкого крохмального клейстеру, сушать, прасують і, взявши за ріжки, обережно опускають у рідку олійну фарбу, яка плаває на поверхні води.

Пофарбовану таким чином тканину сушать, знов покривають крохмальним клейстером, знову сушать і ще раз прасують.
САМОРОБНИЙ «МАРМУРОВИЙ» ПАПІР
Для виготовлення «мармурового» паперу знадобляться олійні фарби в тюбиках і який-небудь розчинник для них (бензин, скипидар, гас тощо).

Художні олійні фарби можна купити у спеціальних крамницях, де продаються товари для художників, а учнівські олійні фарби — у магазинах шкільного приладдя, у відділах, де продаються акварельні фарби і кольорові олівці.

По бензин, скипидар, гас треба піти у магазин господарчих товарів. Крім того, скипидар буває в аптеках. А в магазинах для художників — чудові розчинники: «Розчинник № 2» (уайт-спірит), «Розчинник № 3» (скипидар), «Розчинник № 4» (пінен).

Якщо вам не вдасться придбати олійні фарби в тюбиках, спробуйте знайти звичайну олійну фарбу в банках для малярських робіт. Треба 2—З кольори, не більше.

Отже, у вас вже є і олійні фарби, і один із розчинників. Кожну олійну фарбу слід розвести розчинником і налити в окремий флакончик.

Тепер візьміть таз із чистою водою і на поверхню води набризкайте рідкі фарби з флакончиків — двох-трьох кольорів. Наприклад, жовту і синю, жовту і червону. Або зразу — жовту, синю, червону. Кольорові плями розпливуться по воді й почнуть змішуватись. Жовтий колір, змішавшись із синім, дасть зелений; жовтий з червоним — оранжевий; синій з червоним — фіолетовий; червоний з зеленим — коричневий; жовтий з фіолетовим — сіро-оливковий. Змішуючись далі, виходитимуть дивовижні кольори, які не знаєш, як і назвати. Справді, який колір вийде, наприклад, від змішування оранжевого з сіро-оливковим?

Теоретично змішування жовтого, червоного і синього може дати всі кольори райдуги, увесь спектр сонячного світла.

Але практично так не буває. Жодну фарбу не зрівняєш за чистотою відтінків з відтінками райдуги. Чим більше задішуються фарби, тим бруднішими стають їхні кольори. Тому не можна змішувати кольорові плями надто довго. Набризкали фарб у таз, побовтали воду дерев’яною паличкою, щоб різноколірні плями набули вигадливої форми, зробились якнайбільше «мармуровими», і, не гаючи часу, кладіть на поверхню води аркуш білого паперу. Аркуш умить зафарбується.

Опускайте поступово і рівномірно, починаючи з одного краю, щоб між папером і водою не залишилось повітря. Інакше на папері зостануться незафарбовані місця, і аркуш паперу буде зіпсовано.

Пофарбований папір сушать на розстеленій газеті або на протягнутій мотузці «мармуровим» боком догори.

Після першого аркуша зафарбовують другий, третій, четвертий... Щоразу колір паперу буде менш яскравим, менш гарним. Підживлюйте поверхню води новими бризками фарб.

А якщо вже нічого не виходить, злийте брудну воду з таза і почніть все спочатку.

Слідкуйте лише, щоб між різнобарвними плямами не було просвітів. Ці просвіти на «мармуровому» папері мають негарний вигляд.

Висохлий папір можна покрити тонким шаром клейстеру і знову просушити. А потім пропрасувати гарячою праскою. Після прасування папір буде цупкіший, глянсуватіший, яскравіший. І бруднитися такий «проклейований» папір зовсім не буде.
Корисні поради. Фарбувати слід великі аркуші паперу. Потім ви розріжете їх на дві частини. Інакше для однієї обкладинки важко підібрати малюнок одного тону.

Замість круглого таза краще взяти велику фотографічну ванночку.

Воду з олійною фарбою не слід виливати в раковину. Брудна олійна фарба прилипає до раковини, і її потім важко відчистити. Цю воду треба процідити крізь якусь ганчірку. Фарба прилипне до ганчірки, і вода стане чистою. Ганчірку викидають, а чисту воду можна вилити в раковину.
ПРО КАРТОН

Книжкові оправи потребують багато картону. Особливо якщо впорядковувати цілу бібліотеку. На жаль, картон рідко буває у продажу. Звичайно, можна зібрати порожні картонні коробки, старі теки, скористатися старими картонними обкладинками, але це не вихід. Потрібно самим виготовляти картон.
Саморобний картон

Добрий картон виходить із старих газет. Візьміть дві газети. Одну розріжте на вісім однакових вертикальних прямокутників по згинах, які вже є. Другу — на дев’ять однакових горизонтальних прямокутників; при цьому кожний аркуш газети буде розділений на три однакові частини.

Зрозуміло, що такі вертикальні і горизонтальні прямокутники матимуть різне розташування паперових волокон. Вертикальні — з подовжнім, горизонтальні — з поперечним.

Тепер будьте уважні. Не сплутайте послідовності.

Ви намащуєте крохмальним клейстером два вертикальних прямокутники. І на один вертикальний прямокутник (який лежить клейстером догори) кладете сухий горизонтальний, а на нього знову вертикальний (клейстером донизу). Прогладжуєте ганчіркою. Аркуш картону готовий! Правда, він ще дуже мокрий і тонкий. Всього у три шари.

Ви робите кілька таких тонких аркушів тришарового картону і змащуєте їх клейстером.. На аркуш тришарового картону (що лежить клейстером догори) ви знову кладете сухий горизонтальний прямокутник, а на нього ще один аркуш тришарового картону (клейстером донизу).

Тепер ви одержали аркуш семишарового картону.

З двох аркушів семишарового картону і горизонтального прямокутника тим же способом ви робите аркуш п’ятнадцятишарового картону: намащуєте клейстером аркуші семишарового картону і між ними розміщуєте сухий горизонтальний прямокутник.

П’ятиадцятишаровий картон досить товстий і міцний. Якщо ж вам потрібен ще міцніший картон, то з двох аркушів п’ятнадцятишарового картону і горизонтального прямокутника ви можете зробити аркуш картону в 31 шар. А з двох аркушів картону в 31 шар і горизонтального прямокутника — аркуш картону в 63 шари. Але такий картон застосовуеться дуже рідко. Картон у 31 шар цілком придатний для книжкової обкладинки.

Сохнуть аркуші картону між рівними дощечками під пресом. Грубий картон сохне повільніше, тонший швидше. Тому спробуйте зробити грубий картон у кілька прийомів: зробили кілька аркушів тришарового картону, висушили; зробили з них кілька аркушів семишарового картону, знову висушили і т. д.

Не бійтеся пересушити картон, бійтеся недосушити. Картон, який погано висох (вогкий усередині), обов'язково покоробиться. І вся ваша робота зійде нанівець.

Щоб картон швидше висох, між аркушем цього картону і дощечками кладіть аркуші сухого паперу; можна по дві старі газети (тільки не м’ятії).

Можливо, декому такий багатоступінчатий спосіб виготовлення картону видасться складним. Чи не краще, не мудруючи, склеїти аркуші газети як-небудь? Наприклад, в одному напрямку паперових волокон... На жаль, не краще! Такий картон після висихання майже ніколи не буде рівний: його «поведе». Тільки перехресне розташування паперових волокон у картоні (через шар: в одному шарі вертикально, в іншому — горизонтально) гарантує вашому картонові добру якість.

Нова обкладинка

Аркуш картону, що висох, обрізають по краях (для того, щоб одержати потрібний формат) і розрізають на дві половинки. Кришки для оправи готові.

Простий розрахунок: для одного аркуша картону в 31 шар потрібно всього чотири газети. Дві газети для вертикальних прямокутників і дві для горизонтальних.

Маленька хитрість: оскільки під час виготовлення кожного аркуша картону в 31 шар завжди лишаються три горизонтальних прямокутники (не викидайте їх!), то під час виготовлення одинадцятого аркуша картону беріть не чотири старі газети, а тільки дві — для вертикальних прямокутників. Тридцять горизонтальних прямокутників ви вже зекономили під час виготовлення десяти аркушів картону.
Корисна порада. Для більшої цупкості і міцності саморобного картону в крохмальний клейстер можна додати трошки клею ПВА або розведеного столярного клею.
Отже, ви підготувалися до операції. В руках у вас хірургічний інструмент. Перед вами на столі ваш пацієнт. УвагаІ Приступайте до діла. Діагноз вам відомий...
ЯКЩО ВІДІРВАЛАСЯ ТОНКА ОБКЛАДИНКА

Найчастіше відриваються паперові обкладинки з тонких (з одного зшитка) книжок-брошур, які зшиті залізними скріпками.

Вийміть скріпки з книжки.

Укладіть книжку в обкладинку. Перевірте, чи рівно вклали. Тепер прикладіть вийняті скріпки до внутрішнього згину книжки на деякій відстані від старих проколів. І не дуже товстою голкою зробіть нові проколи точно за розміром скріпок. Вкладіть скріпки в нові проколи й акуратно загніть кінці. Готової

Ще краще наклеїти обкладинку, що відірвалася (крохмальним або борошняним клейстером), на тонку бавовняну тканину: ситець, сатин тощо. І наново скріпити. До речі, нових проколів можна не робити. Обійтися старими. Під обкладинку з внутрішнього боку вклеїти форзац. І просушити під пресом, вклавши між форзацами і зшитком аркуші паперу. Якщо після наклеювання обкладинки на тканину боковий обріз книжки злегка виступає з-під обкладинки, його можна наново обрізати.

Заіржавілі або зламані залізні скріпки слід замінити цілими скріпками, взятими із старого шкільного зошита.

Якщо ж ви хочете замість тонкої паперової обкладинки переплести брошуру, вам слід зшити її міцними нитками. Про те, як треба переплітати книжки, ви довідаєтесь на сторінках 64—66.
ЯКЩО ВІДІРВАЛАСЯ ТВЕРДА ОБКЛАДИНКА

Маємо два варіанти. Перший одягнути книжку в стару обкладинку. Другий: зробити для книжки нову обкладинку. Обидва варіанти добрі. Який кращий, вирішуйте самі. В залежності від обставин. Перший варіант простіший, швидше здійснимий. Другий складніший, цікавіший.

Крім того, стара обкладинка має іноді особливу цінність, її не хочеться замінювати іншою. Тоді слід віддати перевагу першому варіантові. А в інших випадках ліпшим буде другий варіант. Тим паче, що вміння переплітати (вміння робити нові обкладинки) стане у пригоді вам і якщо треба буде переплести комплекти журналів чи газет.

Тому ознайомимось і з першим, і з другим варіантами докладно.

Книжку — в стару обкладинку

Спершу уважно огляньте блок книжки, чи все гаразд: чи не треба підклеїти аркуші, скріпити зшитки тощо.

Якщо блок у гарному стані, обережно віддеріть від нього половинки старих форзаців і наклейте нові форзаци. Обріжте їх за форматом блока. Як приклеювати й обрізати нові форзаци, ви вже знаєте.

До корінця блока приклейте прямокутний клапоть марлі так, щоб і з одного, і з іншого боку марля видавалась на два сантиметри. Не забудьте про каптал і лясе. Лясе приклеюється під верхнім кадталом.

Після того як клей трохи підсохне, вкладіть блок у стару обкладинку, перед цим впорядкувавши її (підрівняйте і підклейте де слід). Пам’ятайте, що верхній і нижній обрізи блока повинні бути віддалені від верхнього і нижнього країв обкладинки приблизно на однакову віддаль: близько трьох міліметрів.

Покладіть книжку задньою кришкою догори. Обережно відкрийте задню кришку. Не зрушуючи блока з передньої кришки (І), акуратно намажте клеєм форзац. Як це робиться, ви вже знаєте.

З деяким натягуванням закрийте кришку. Притисніть до форзаца.Тепер переверніть книжку: покладіть передньою кришкою догори. І проробіть ще раз ту саму операцію. Відкрийте кришку. Намажте клеєм форзац. Закрийте кришку. Слідкуйте, щоб краї нового форзаца прийшлися на краї старого форзаца. Зроблено! Книжку — під прес до повного висихання клею...

Якщо блок книжки попсований, треба насамперед відремонтувати його. Підклеїти і випрасувати аркуші, замінити зіпсовані скріпки або нитки.

Старі іржаві скріпки завжди краще повиймати, навіть якщо вони ще тримаються. Вони псують папір.

Зшитки, з котрих вийнято старі скріпки чи нитки, що порвалися, треба скріпити.

Зшивання — дуже важлива, дуже відповідальна операція. Вона вимагає певних навичок і певного досвіду. Тому не зшивайте спочатку дуже цінні для вас книжки. Повчіться (точніше, потренуйтеся) на книжках не дуже цінних.

Найкраще відокремити всі зшитки один від одного. Відокремлюють їх, міцно затиснувши кожний зшиток і розтягуючи у протилежні сторони. Потім обережно видаліть клей із корінців зшитків. І покладіть усі зшитки по порядку сигнатурних номерів (або за порядком сторінок).

Коли всі зшитки підібрані, переверніть блок. Покладіть його на стіл так, щоб перший зшиток був знизу, а останній — зверху. Шити починайте з нижнього зшитка.

Голка потрібна довга, не дуже товста. Нитки бажано капронові (вони міцніші), але можна обійтися і звичайними котушковими № 10 і № 20.

Шити треба в одну, нитку. Вузлик на кінці нитки робити не треба.

Сісти треба боком до столу. Ліва рука лежить на столі, тримає зшиток.

Починаємо шиття. Встромлюйте голку ззовні всередину, одстуиивши від нижнього краю зшитка 3—4 сантиметри. Залишайте хвостик нитки в 5—7 сантиметрів. Потім устромлюйте голку в згин зшитка зсередини назовні. Далі — знову ззовні всередину. І знову — зсередини назовні. Знову — всередину. І знову — назовні. Усього три рази всередину, три рази назовні. Можна, звичайно, і два рази всередину, а два рази назовні, але три рази краще — міцніше.

Тепер натягнемо нитку, потягнувши її за обидва кінці в різні сторони (вздовж корінця зшитка, щоб не порвати цей корінець). Добре натягли? Шиємо далі.

Там, де голка втретє вийшла назовні з нижнього (першого) зшитка, треба зробити новий прокол, але вже в другому зшитку, в тому, що лежить на першому.

Встромлюйте голку з ниткою в другий зшиток якраз над тим місцем, де нитка вийшла з першого зшитка. Легенько натягли, щоб два нижніх зшитки щільно прилягли, і встромили голку в згин другого зшитка зсередини назовні. І знову: всередину, назовні, всередину, назовні.

Постарайтесь, щоб за третім разом нитка з другого зшитка вийшла якраз над тим місцем, де ця нитка першого разу увійшла в перший зшиток. Там, де стирчить її незакріплений хвостик.

Притримуючи лівою рукою другий зшиток, потягніть правою рукою за нитку, щоб добре натягти її. Натягли? Тепер зав’яжіть ці дві нитки (нитку, яка стирчить з першого зшитка, і нитку, яка стирчить з другого зшитка) міцним подвійним вузлом, як показано на малюнку.

Саме по собі натягування ниток не дуже складне, але дуже важливе. Натягувати бажано не туго, але й не дуже слабко.

Шиємо далі. Третій зшиток прошиваєте точно так, як перший. Коли нитка втретє вийде з третього зшитка, натягуєте її і закріплюєте навколо нитки, яка з’єднує перший і другий зшиток (як показано на малюнку) .

Закріпіть і прошивайте четвертий зшиток точно так, як і другий. Прошили, натягли нитку, закріпили її навколо нитки, яка з’єднує другий і третій зшиток,— прошивайте п’ятий зшиток... І так доти, доки всі зшитки не будуть прошиті. Закріплюєте останній раз нитку — подвійним вузлом — і відрізуєте її ножицями.

Блок зшито. Приклеюєте до нього два форзаци, обрізуєте їх. Стараючись не перекосити блок, затискуєте його між двома дошками. Намазуєте корінець блока столярним клеєм або клеєм ПВА. Коли клей підсохне, виймаєте з дощок блок і дерев’яним молотком вибиваєте корінець (щоб став круглим), як показано на малюнку. Потім приклеюєте до корінця прямокутний шматок марлі (обов’язково поперечний! Перевірити просто: поздовжній шматок марлі легко розірвати, поперечний— важко), лясе, кап-тали. Коли клей знову підсохне, вставляете блок у стару обкладинку. Не забудьте тільки підрівняти ножицями краї марлі: з двох боків корінця краї марлі повинні виступати на 2 сантиметри. Як вставляється блок в обкладинку, ви вже знаєте.

Може трапитися, що вам треба буде вставити в стару обкладинку «важкий» блок — безшовний. Про це у нас буде окрема розмова.

Книжку — в нову обкладинку

Перш за все знов огляньте блок книжки. Де треба, підклейте, зшийте, обріжте. Обрізати блок слід дуже акуратно. Усі ріжки блока повинні бути прямими: перевіряйте косинцем. Спочатку обрізуйте боковий край блока, потім верхній і нижній. Ніж ведіть без натискання, час від часу наточуючи його на дрібнозернистому бруску.

Ніж тримайте під кутом 50 градусів. Лінійку візьміть товсту, подібну до рейки. Щоб вона не зсовувалась, затисніть її двома струбцинками. Намагайтесь тримати ніж, як ручку, трьома пальцями. Ніж ведіть завжди до себе. Зрізані смужки паперу кінчиком ножа зсовуйте з блока праворуч. Обріз повинен бути рівний, без усяких задирок. Якщо задирки все-таки утворились, зачистіть їх дрібного наждачкою.

Обрізавши блок, виміряйте його лінійкою: висоту, ширину, товщину. Запам’ятайте або запишіть їх.

Виріжте з картону два однакових прямокутники: сторонки, кришки. Висота сторонок повинна бути на 6 міліметрів більша висоти блока, а ширина на 1—2 міліметри менша ширини блока. Ще виріжте з цупкого паперу для малювання (поздовжнього по волокну) прямокутник — відстав такої самої висоти, як висота сторонок, а ширини такої ж, як дуга у корінця книжкового блока плюс іще 1,5—2 міліметри.

Блоки для книги

Заготовки зроблено. Тепер треба вирішити, в який матеріал ви хочете переплести книжку. Бажано в яку-небудь тканину. Можна в ситець, сатин, штапель. У шовк, бархат, парчу не треба — ні до чого.

Вибравши підходящу тканину, вирізуємо з неї потрібний прямокутник. Висота цього прямокутника більша висоти від-става на 3 сантиметри, а ширина дорівнює ширині двох картонних сторонок плюс ширина відстава плюс іще 4—4,5 сантиметра.

З не дуже цупкого паперу (можна із старої газети) вирізуємо прямокутник такого ж розміру, як прямокутник із тканини. І прямокутник із тканини наклеюємо на прямокутник з паперу. Не забудьте: намазувати клеєм треба папір, а не тканину. І намазувати не дуже густо, щоб клей не проступив потім через тканину. Інакше від клею, що проступив, на тканині залишаться негарні плями.

Відступивши від країв прямокутника на рівну відстань, проведіть м’яким олівцем посередині вертикальну лінію. Таку ж вертикальну лінію проведіть посередині відстава.

Намажте клеєм паперово-тканинний прямокутник і покладіть на нього відстав так, щоб дві вертикальні лінії збіглися одна з одною. Зверху і знизу відстава повинно бути 1,5 сантиметра.

Праворуч і ліворуч од відстава покладіть картонні сторонки так, щоб між відставом і кожною сторонкою залишився вільний простір (розстав) шириною 6—7 міліметрів.

Якщо точно покласти сторонки важко, проведіть на папері допоміжні олівцеві лінії: рамку, ширина якої скрізь 1,5 сантиметра.
Коли відстав і сторонки покладені, відріжте у паперово-тканинному прямокутнику всі чотири ріжки, як показано на малюнку. Відстань від ріжків сторонок до зрізу 3—4 міліметри.

Тепер загинайте краї тканини на картон.
Не забудьте перед тим, як загнути тканину з боків, провести нігтем по верхньому і нижньому згину тканини, щоб усі краї тканини рівно загнулись.

Обкладинка готова. Вкладаєте в неї блок. Підрівнюєте. Змазуєте клеєм форзац і... Далі самі знаєте.

Готову книжку, як завжди,— під прес, до повного висихання.

Замість тканини можна взяти гарний цупкий папір. Але корінець книжки і ріжки її все одно потрібно робити з тканини. Для міцності.

Підклеювати папір під тканину треба і в цьому випадку.

Висота корінця із тканини на 3 сантиметри більша висоти відстава, а ширина на 6—8 сантиметрів більша товщини блока.

Порядок роботи такий. Спочатку склеюють тканину і папір для корінця. Потім намазують клеєм цей корінець. На нього кладуть відстав і сторонки. Верхній і нижній краї корінця загинають. До сторонок приклеюють ріжки. І в останню чергу приклеюють відповідним чином вирізаний папір. Корінець і ріжки повинні заходити під папір на 5 міліметрів.

Ну а далі — як звичайно: вкласти блок в обкладинку, вирівняти, намазати клеєм форзац. І так далі...
Коли ви вкладаєте в нову обкладинку старий блок, ви можете змінити каптали. Наприклад, поставити каптали іншого кольору. Нові каптали дуже просто зробити.

Візьміть шматочок тканини, що підходить вам за кольором, намажте клеєм, покладіть посередині тканини відрізок шнурка і загніть тканину навпіл. Каптал готовий. Відріжте від нього два шматки потрібної ширини і приклейте до блока.

Якщо шнурка немає, скрутіть у кілька разів змазані клеєм нитки.

Досі ми говорили лише про круглі корінці книжок. Але корінці бувають і прямі (плоскі). Для плоских корінців КНИЖ-. ний блок не вибивають молотком, не круглять, а замість паперового відстава приклеюють картонний.
ПРО «ТРУДНІ» БЛОКИ

Безшовні блоки неміцні. Рано чи пізно клей, що скріплює аркуші книжки, не витримує, і вони вилітають із блока.
Якщо цей «виліт» уже почався, роздумувати не доводиться: треба тут же видирати блок із обкладинки і заново скріплювати аркуші в корінці. А от як скріплювати, доведеться подумати.

Якщо біле поле корінця досить широке, можна зшити блок у вшиття. Шити у вшиття особливих труднощів не становить.

Аркуші, що випали, вставляють у блок на необхідному місці, блок підрівнюють і затискують струбцинками між двома дошками. Тонким довгим шилом проколюють від трьох до п’яти пар дірок у блоці, відступивши від краю корінця 5 міліметрів . Використовуючи проколи, міцними нитками зшивають блок. Зшитий блок виймають із дощок, обрізають, покривають обкладинкою — старою чи новою, як завгодно.

Коли ж біле поле корінця вузьке і для ушивки немає місця, роблять по-іншому. Аркуші, що випали, вставляють у блок, блок підрівнюють, затискую-ють струбцинками в дошки і корінцевий обріз блока пропилюють в чотирьох-п’яти місцях лобзиком (як показано на малюнку), а ще краще — прорізають ножем. Краще тому, що прорізи від ножа виходять, якщо дивитися на них зверху,не чотирикутними, як од пилок лобзика, а трикутними і навкіс.

Зробивши пропили або прорізи, корінцевий обріз блока покривають шаром клею ПВА і тут же вставляють у ці пропили чи прорізи скручені жмутки ниток, змазаних тим самим клеєм.

Коли клей підсохне, блок виймають з дощок, обрізають,наклеюють форзаци, марлю, лясе, капталп — все як треба — і вставляють блок в обкладинку.

Інколи трапляються книжки з блоками із зшитків, але зшиті залізними скріпками у вшиття. Такі книжки є рація звільнити від скріпок, зшити, як говорилось  і вставити блок у нову оправу.

Отредактировано gosha (2014-05-20 10:33:47)