РОЛЬ ЕЛЕМЕНТІВ МІНЕРАЛЬНОГО ЖИВЛЕННЯ В ЖИТТІ РОСЛИН

Основними елементами мінерального живлення е азот, фосфор, калій, кальцій, магній, залізо. Вони необхідні рослинам у великій кількості, тому їх називають макроелементами. Елементи, що засвоюються в невеликій кількості, називаються мікроелементами. Це — бор, марганець, мідь, молібден, цинк.

Як нестача, так і надмір елементів живлення негативно позначаються і на кількості, і на якості врожаю. За зовнішніми ознаками рослин можна визначити, якого елемента їм не вистачає або навпаки. Це допоможе садівникам і овочівникам визначити ефективну систему удобрення сільськогосподарських культур на присадибній ділянці або в колективному саду.

Азот відіграє важливу роль в процесах росту і розвитку рослин. Він входить до складу амінокислот, що служать ніби цеглинками, з яких побудовані молекули білка, хлорофілу, окремих фосфатидів, глюкозидів, алкалоїдів, вітамінів. Азот краще порівняно з іншими елементами живлення сприяє посиленню росту і підвищенню врожайності всіх культур. При недостачі його в грунті зменшується кількість хлорофілу в зелених частинах рослин, внаслідок чого знижується інтенсивність утворення органічних сполук. Листя набуває жовтуватого відтінку в одних рослинах і червонуватого в інших.

Характерною ознакою азотного голодування є зменшення розміру листків, поява коротких і тонких стебел, дрібних суцвіть, слабке галуження, значне зниження врожаю, раннє опадання листя. Симптоми нестачі азоту у переважної більшості рослин проявляються в першу чергу на нижньому листку.

У картоплі нестача даного елемента проявляється в змінах зовнішнього вигляду як усієї рослини, так і окремих її частин. Послаблюється ріст стебел і листків, бокові пагони не утворюються або бувають дрібними Листки нижнього ярусу спочатку блідо-зелені, потім поступово жовтіють і засихають. Краї молодих листків засихають і закручуються доверху. Стебла тонкі, прямостоячі. Нестача азоту призводить до інтенсивного вбирання хлору, токсичність якого часто є супутною ознакою.

При азотному голодуванні у білоголової і цвітної капусти листки нижнього ярусу набувають жовтувато-зеленого забарвлення, яке з часом переходить в рожеве, оранжеве, пурпурове. Спостерігається раннє усихання листя. Головки утворюються дрібні. Враховуючи, що в капусти ознаки азотної нестачі подібні до фосфорної, иричини її встановлюють, визначаючи вміст азоту в черешках листків.

У помідорів при нестачі азоту листя стає дрібним, зелено-жовтим, жилки також набувають зелено-жовтого відтінку. Плоди утворюються дрібні, дерев’янисті, блідо-іелені.

Нестача азотних добрив у цибулі ріпчастої проявляється в затримці росту, листя утворюється коротке блідо-зелене, з верхівки червоніє.

В огірків при азотному голодуванні сповільнюється ріст нових листків. Нижнє листя втрачає зелене забарвлення, яке поступово змінюється від блідо-зеленого до зеленувато- і яскраво-жовтого. Плоди дрібні, неякісні. Проте освітлення забарвлення листків може проходити і в холодну погоду, а також внаслідок пошкодження листя кліщем.

При нестачі азоту в яблуні, груші, вишні, сливі молоде листя дрібне, блідо-зелене, а старіше — оранжеве, червоне або пурпурове, рано опадає. Зміна забарвлення починається у старих листків і поширюється в напрямку до нсрхівок пагонів. Ріст пагонів слабшає, верхівкові бруньки починають формуватися рано, а квіткових бруньок закладається мало. В яблуні, крім цього, черешки листків ростуть під гострим кутом до пагонів. Останні виростають короткі і товсті, забарвлення їх змінюється від коричневого до червоного. Плоди дрібні, тверді, грубі, нетипо-иого забарвлення і смаку, але відзначаються доброю лежкістю.

У чорної смородини при азотному голодуванні утворюються короткі і тонкі пагони. Листя дрібне, блідо-зелене. Рослина слабо цвіте й утворює мало ягід.

Нестача азоту у суниці проявляється в тому, що забарвлення молодого листя змінюється від світло-зеленого до жовтого, а ріст його припиняється. На старому листі  початку з’являються червонуваті зубчики. В міру старіння листків вони стають жовтими.Проте надмірна кількість азоту також не бажана, особливо в другій половині літа. Це призводить до затягування росту, не визрівають пагони дерев і ягідних кущів, що може стати причиною пошкодження їх низькими температурами зимою. Також погіршуються якість і забарвлення плодів, знижуються їх лежкість і вміст цукрів. У овочевих культур, картоплі нарощування плодів і бульб проходить незадовільно, в них нагромаджуються шкідливі для людей нітрати, внаслідок чого продукція може втратити споживчу цінність.

Фосфор належить до основних елементів живлення рослин. Він є складовою частиною нуклеопротеїдів і нуклеїнових кислот. Нормальне забезпечення рослин фосфором сприяє закладанню квіткових бруньок, посиленню росту коренів, підвищенню активності мікроорганізмів у грунті. Цей елемент посилює здатність рослинних клітин утримувати воду, що є важливим засобом підвищення стійкості рослин до посухи і низьких температур.

Процеси фотосинтезу і дихання, пов’язані з утворенням органічних речовин, проходять при допомозі фосфорної кислоти. Остання бере участь в біосинтезу сахарози, стимулює ферментативні процеси перетворення вуглеводів.

В овочах, плодах і коренеплодах фосфор сприяє збільшенню вмісту цукрів, а в бульбах картоплі —* крохмаля. Особливо ж даний елемент необхідний культурам, які дають урожай у вигляді плодів (зерняткові і кісточкові плодові культури, огірки, дині, кавуни, помідори та ін.). Оптимальне фосфорне живлення сприяє поліпшенню розвитку кореневої системи: вона сильніше галузиться і глибше проникає в грунт, внаслідок чого рослини краще забезпечуються поживними речовинами і водою.

Фосфор відіграє велику роль у зниженні шкідливого впливу рухомих форм алюмінію на кислих дер ново-підзолистих грунтах. Завдяки цьому поліпшується вуглеводний, азотний і фосфорний обмін у рослинах.

Найбільше фосфору в плодах. Тому нестача його негаі тивно відбивається на утворенні квіток і плодів, знижує1 врожай і погіршує якість продукції.

Крім того, фосфорне голодування сильно стримує ріст і розвиток рослин. Цвітіння і достигання плодів запізнюються, а кількість квіткових бруньок і плодів зменшуються. Листя набуває червоно-фіолетового забарвлення або лілового відтінку.Розглянемо ознаки нестачі фосфору на окремих-культурах .

При фосфорному голодуванні в картоплі листя стає темно-зеленим, ріст надземної частини сильно ослаблюється. Під час бульбоутворення на кінчиках нижніх листків з'являється вузька смужка темно-коричневого забарвлення. Тканина, яка відмерла, загортається доверху у вигляді вузенької трубочки. На таких рослинах тканина листка, уражена фітофторою, має темне, майже чорне забарвлення. На бульбах з’являються іржаво-бурі плями.

У білоголової капусти при нестачі фосфору ріст ослаблений, листя тьмяне, темно-зеленого забарвлення з сильним пурпуровим відтінком. Якщо нестача незначна, фіолетового забарвлення набуває лише листя, що закриває головки. Останні зав’язуються пізніше. Слід пам’ятати, що в капусти ознаки фосфорного голодування подібні до ознак азотного. Тому рекомендується перевіряти діагноз за допомогою хімічного аналізу листя в спеціальних лабораторіях.

При сильній нестачі фосфору у помідорів стебла стають тонкі, слабкі, волокнисті і жорсткі. Сім’ядолі сходів спрямовані під гострим кутом угору. Нижній бік листків набуває червонувато-фіолетового забарвлення спочатку плямами, а пізніше — по всій рослині. Цвітіння запізнюється, утворюються дрібні плоди. Ознаки помірної нестачі можуть виявитися в період плодоношення. В цьому випадку фіолетовий відтінок з’являється на жилках нижньої поверхні листків. Дольки останніх злегка загнуті вгору. Плоди погано достигають. При фосфорному голодуванні верхівки найстаріших листків в’януть, чорніють і відмирають.

У яблуні при тривалій нестачі фосфору формуються короткі і тонкі пагони, листя на них розміщується рідко, ноно дрібне, тьмяно-зеленого забарвлення з пурпуровим і бронзовим відтінками, опадає передчасно. Плодів утворюється мало, вони дрібні.

Від фосфорного голодування у порічок утворюються короткі і тонкі пагони, галуження слабке, листя дрібне, тьмяне, зеленого забарвлення, покрите маленькими плямами, опадає передчасно. Ягоди достигають погано, вони дуже кислі.

При нестачі фосфору у малини пагони ростуть погано, листя набуває пурпурового відтінку; у суниці листя дрібне, темно-зелене з голубуватим відтінком. Черешки і крупні жилки листків набувають червонуватого, а краї їх пластинок червоно-лілового забарвлення.Фосфорні добрива в садах не завжди ефективні: фосфор малорухомий в грунті і тривалий час залишається в місцях внесення, легко переходить у важко доступні форми.

Калій — один з важливих елементів у житті рослин Він активізує ферменти, сприяє пересуванню вуглеводів, поліпшує життєздатність рослинного організму, надходження води в клітини, підвищує осмотичний тиск, тургор, зменшує транспірацію. Достатнє забезпечення рослин калієм забезпечує стійкість до короткочасних посух.

Зменшення кількості калію в клітинах рослин і збільшення в них кількості кальцію обумовлює старіння тканин.

Калій також стимулює фотосинтез, посилює утворення цукрів у листках і їх пересування в інші органи рослин. Під впливом калію до них надходить більше азоту і збагачується вміст білків. При нестачі калію затримується їх синтез і нагромаджується небілковий азот. Калійне голодування затримує ріст рослин, посилює розклад білка, знижує стійкість до грибкових завхорювань.

На початковій стадії калійного голодування листя набуває темно-зеленого забарвлення з голубуватим відтінком. Старіші листки жовтіють, у них відмирають тканини, спочатку на верхівці листка. Характерною ознакою нестачі калію є крайовий опік, це результат недостатньо інтенсивної переробки азоту в амінокислоти. Аміачний азот нагромаджується в клітинах рослин і токсично-впливає на їх організм. Відмирання тканин пояснюється їх обезвожу-ванням. При сильній нестачі калію має місце в’ялість і звисання листя. Цвітіння і плодоношення порушуються, а плоди достигають нерівномірно.

У кожної рослини ознаки калійового голодування різні.

Нестача калію у картоплі найбільше проявляється в період бульбоутворення, коли потреба в ньому досить висока Якщо в грунті в цей час немає достатньої кількості доступного рослинам калію, то відбувається сильний відтік його з надземної частини в бульби, що й призводить до змін зовнішнього вигляду рослин, які стають приземкуватими з розлогим кущем і вкороченими міжвузлями у верхній частині стебла.

Листя стає темно-зеленим, куполоподібним, зморшкуватим. Між жилками і особливо ближче до країв з’являються дрібні коричневі плями, які надають листкам бронзового відтінку.У білоголової і цвітної капусти на торфових грунтах при калійному голодуванні сильно виявлені хвилястість і зморшкуватість листя Краї нижніх листків, починаючи і верхівки, світлішають, згодом жовтіють і після відмирай-ня тканин стають коричневими чи бурими. При сильній нестачі калію утворюються дрібні і нещільні головки

Якщо листя помідорів зморшкувате, це теж означає, то в грунті не вистачає калію В цей час молоді листки іігнуті і вкриті дрібними плямами, які надають їм бронзового відтінку. Плями по краях листків можуть утворювати суцільну обвідку. Самі краї буріють. Стебла стають тонкими, дерев’янистими. Плоди достигають нерівномірно.

При калійному голодуванні у моркви спостерігається кучерявість молодого листя і крайовий опік на старих листках, а в столових буряків в’януть коренеплоди.

Ознакою калійного голодування огірків є темно-зелене іабарвлення листя. По краях листків помітне пожовтіння у вигляді обвідки. Краї листка стають бронзовими і відмирають, а бронзовість поширюється між жилками до середи ни листка Верхівка плодів набуває грушоподібної форми

Верхівки старішого листя ріпчастої цибулі стають сірувато-жовтими. Зміна забарвлення прогресує вниз, і листя в’яне

У плодових рослин на листках, розміщених на нижніх частинах пагонів приросту поточного року, розвивається кряпчатість, а також опік країв. Листя стає зморшкуватим, пагони тоншають.

Листя яблуні може бути частково хлоротичне по краях листкових пластинок, де утворюється обвідка з відмерлої гканини сірого, коричневого або бурого забарвлення, залежно від сорту або умов зовнішнього середовища. Плоди дрібні, погано забарвлені.

У деяких сортів вишні листя набуває голубувато-зеленого забарвлення, закручується вгору, вздовж головної жилки.

При нестачі калію у чорної смородини міжвузля корот кі, пагони втрачають пружність Листя спочатку набуває червонувато-пурпурового відтінку, потім по краях з’яв лнється обвідка з відмерлих тканин коричневого або сіро-коричневого кольору. Відмирання тканин частково поширюється і між жилками. Ягоди достигають нерівномірно.

Ознаки калійного голодування у малини такі ж, як і у смородини з тією різницею, що спочатку листя малини тьмяне, зелене з пурпуровим відтінком і з обвідкою корич невого забарвлення.

Симптомами нестачі калію у суниці є поява голубувато-зеленого кольору вздовж середньої жилки листка і почерк воніння черешків, які при тривалому голодуванні відмирають.

Кальцій відіграє важливу роль в обміні речовин і врівноваженні співвідношення інших елементів. У сполуці з пектиновими речовинами він входить до складу мембран і склеює між собою стінки окремих клітин. Протопектин забезпечує міцність тканин і структуру клітин. Особливо потрібний кальцій для росту коренів, пагонів і плодів. Фізіологічна роль його катіона полягає в тому, що він нейтралізує щавлеву кислоту, яка утворюється в рослинах, і послаблює токсичну дію іонів водню, алюмінію і марганцю

Нестача кальцію передусім негативно позначається на розвитку кореневої системи. На коренях мало утворюється кореневих волосків, за допомогою яких з грунту в рослину надходить основна маса води і розчинених в ній поживних речовин. Зовнішні клітини коренів руйнуються.

Кальцій позитивно впливає і на ріст надземної частини рослини. При його нестачі спостерігається хлоротичність листя, відмирання верхівкової бруньки, ріст рослин припиняється. Певну роль відіграє цей елемент в процесі фотосинтезу. Він сприяє пересуванню вуглеводів і неретворен-ню азотистих речовин, прискорює витрату запасних білків насіння при проростанні. Кальцій справляє вплив на в’язкість і проникність протоплазми, від чого залежить нормальний хід біохімічних процесів у рослинах.

Наявність в грунтовому розчині нітратного азоту посилює, а амонійного послаблює надходження кальцію в тканини рослин. Внесення вапна на кислих супіщаних і піщаних грунтах і гіпсу на солонцях поліпшує живлення рослин кальцієм, а також фізико-хімічні властивості грунту внаслідок нейтралізації надмірної кислотності або лужності грунтового розчину. Нестача кальцію негативно позначається, насамперед, на молодих органах рослин: пошкоджуються кінчики коренів, деформуються і відмирають точки росту пагонів. У старшому віці або опадають бутону, квітки і зав’язь, або на плодах виникають некрози (вершкова гниль у помідорів, гірка ямчастість у яблуні). Перші ознаки кальцієвого голодування виявляються в побілінні верхівкової бруньки і молодих листків, кінчики яких загинаються донизу, а краї закручуються вгору.

Нестача кальцію в різних рослинах проявляється по-різному.

У картоплі верхнє листя розпускається погано, інколи відмирає точка росту стебла. На краях листків з’являється світла смуга, з часом вона темніє, краї закручуються вгору. В бульбах з’являються ділянки відмерлих тканин;

Спостерігається хлоротична плямистість (мармуровість) у молодих рослин капусти, у старих краї листків скручуються і на них з’являються опіки, відмирає точка росту.

При кальцієвому голодуванні у помідорів відмирають кінцеві дольки листків, опадають квітки. На верхівці сформованих плодів помітні темні плями, а з ростом плодів вони збільшуються.

У плодових дерев на листках, розміщених на верхівках пагонів, по краях або вздовж середньої жилки з’являються плями відмерлої тканини. У яблуні верхівкові бруньки відмирають, краї молодих листків закручуються вгору, мають порваний вигляд і відмирають. Разом з сильним пошкодженням листків, руйнуються кінчики коренів. У м’якуші яблук розвиваються коричневі плями, погіршується їх смак, знижується товарна цінність.

Для рослин шкідлива як нестача, так і надмірна кількість кальцію. При надмірній кількості його солей в карбонатних грунтах дерева хворіють на хлороз.

Магній входить до складу хлорофілу, пектинових речовин тощо. Хлорофіл містить 15—30 % магнію, засвоюваного рослинами. Нестача цього елемента стримує синтез ізотовмісних сполук, особливо хлорофілу, внаслідок чого рослини хворіють на хлороз.

Магній відіграє важливу фізіологічну роль в процесі фотосинтезу. Магнієвий голод знижує вміст вітаміну С і інвертного цукру.

Рослини картоплі при нестачі магнію стають приземкуватими, утворюють короткі міжвузля. Листя темно-зелене, куполоподібне. Між жилками з’являються дрібні коричневі плями, які надають листкам бронзового відтінку. При цьому самі жилки залишаються зеленими. Ознаки магнієвого голодування проявляються спочатку на нижніх листках, ¡і пізніше поширюються на верхні. Вони набувають жовтуватого і кремового відтінків. Виявляються симптоми мармуровості листків. Тканина, що прилягає до жилок, залишається зеленою. На кислих грунтах між жилками являється червоно-фіолетове забарвлення, як при фосфорному голодуванні. Листки зморшкуваті, соковиті і ламкі.

У цвітної капусти ознаки нестачі магнію проявляються в період росту суцвіть (головок)

При магнієвому голодуванні у помідорів листя закручується вгору. Листки, починаючи з нижніх, стають блідо-зеленими, а пізніше жовтуватими, з’являються коричневі плями. Жилки листків залишаються зеленими. Листя ламке, передчасно опадає. На кислих грунтах у рослин в нижніх частинах листкових пластинок з’являється спочатку фіолетове забарвлення, а пізніше — коричневі плями.

В огірків при нестачі магнію листки соковиті, але ламкі з добре виявленим міжжилковим хлорозом. Плоди дрібні у моркви між зеленими жилками, починаючи з країв верхніх дольок листків, з’являються жовті плями.

При нестачі магнію у цибулі ріпчастої близько верхівки листків з’являються плями неправильної форми і майже білого забарвлення, з часом це забарвлення зникає, але листя надломлюється і гине.

При магнієвому голодуванні у плодових дерев і ягідних кущів на старих листках між жилками помітні темно-бурі плями, внаслідок чого майже все листя, за винятком невеликої кількості тонких темно-зелених листків на верхівках пагонів, опадає, починаючи від основи молодого пагона в напрямку його верхівки.

У яблуні на листках, поблизу основи молодих ростових пагонів, між жилками, з’являються світло-зелені плями. При значній нестачі магнію вони помітні на листках плодоносних пагонів, морозостійкість останніх знижується.

Плоди утворюються дрібні, несмачні. Яблуня частіше страждає від магнієвого голодування при вирощуванні на піщаних і супіщаних землях. Проте його симптоми виявляються і на суглинкових грунтах, якщо вносити калійні добрива у високих дозах і підкислювати грунт при використанні азотних.

Дерева вишні, черешні, чорної смородини і деяких сортів яблуні при нестачі магнію хворіють на хлороз, який починається з середини листка між жилками. Зокрема, у чорної смородини середина старих листків стає пурпурово-червоного кольору, а жилки і краї залишаються зеленими.

Сірка входить до складу білків, міститься в рослинній олії (гірчична, часникова), у вітамінах. Вона істотно впливає на хід окислювально-відновлювальних процесів і на білковий обмін. При нестачі сірки утруднюється синтез білків, що викликає нагромадження амінокислот, затримує ріст і розвиток рослин. Однак в останні роки внаслідок значного викиду сірки в навколишнє середовище підприємствами нестачі її не буває. Більше того, в багатьох районах України вона нагромаджується в надмірній кількості, оскільки потрапляє до грунту у вигляді кислотних дощів, а також з такими добривами, як суперфосфат, сірчано-кислий амоній тощо.

Залізо теж відіграє важливу роль в окислювально-відновлювальних процесах, що проходять в організмі рослин. Воно бере участь в утворенні хлорофілу, проте не входить до його складу. В той же час залізо є складовим компонентом ферментів синтезу зеленого пігменту. Дихання рослин залежить від вмісту заліза.

Дерново-підзолисті грунти відзначаються надмірною кількістю цього елементу. В кислих щільних грунтах часто міститься велика кількість закисних сполук заліза, які негативно впливають на ріст рослин.

Від нестачі заліза найчастіше страждають плодові культури, а також капуста, помідори, картопля, особливо на карбонатних грунтах з високим вмістом засвоюваних фосфатів.

Нестача заліза виявляється в затримці синтезу ростових речовин, а також у зміні забарвлення листя від світло-жовтого до блідого, що спостерігається при слабкій нестачі, як при азотному голодуванні. При середній нестачі заліза відмічається типовий міжжилковий хлороз, а при гострій — сильний хлороз молодого листя. Спочатку на ньому з’являється сітка зелених жилок на жовтувато-зеленому фоні. Далі листя набуває солом’яно-жовтого забарвлення з малою кількістю зелених жилок або зовсім без них. Тканини відмирають, листя опадає, внаслідок чого пагони оголюються і навіть гинуть, врожай значно знижується.

У картоплі при нестачі заліза верхівки і краї .молодих листків зберігають зелений колір довше, ніж середина

При нестачі даного елементу у яблуні молоде листя на пагонах хлоротичне. Після побіління на краях листків з’являються коричневі плями. При тривалій нестачі заліза плоди набувають палево-землистого забарвлення.

При недостатній кількості заліза в рослинах чорної смородини на молодому листі верхівкових пагонів помітні симптоми хлорозу. У малини за таких самих обставин молоде листя на верхівкових пагонах стає жовто-зеленим.По краях листків з’являються коричневі плями з відмерлих тканин.

Бор є прискорювачем ряду життєвих процесів у рослин. Особливо позитивно він впливає на проростання пилку і ріст пилкових трубочок у квітках. Нестача цього елемента найчастіше має місце в посушливі роки. Вона посилюється при надмірному внесенні азотних добрив і вапна. Борне голодування супроводжується порушенням вуглеводного білкового обміну, внаслідок чого в тканинах накопичуються цукри і аміачний азот. Крім цього відмирають верхівкові бруньки і корінці, осипається зав’язь, листя набуває червоного і бронзового забарвлення, на плодах з’являється специфічна плямистість. При гострій нестачі цього елемента дерева починають суховершити.

Борне голодування спостерігається як при малій кількості його в грунті, так і в наслідок властивості бору переходити у важкодоступні для рослин сполуки.

Якщо говорити про окремі культури, то, наприклад, при нестачі бору в картоплі затримується ріст рослин, міжвузля коротке, листя жовтіє, черешки ламкі і мають антоціанове забарвлення. Точки росту коренів відмирають. Бульби дрібні, часто з тріщинами в їх п’ятковій частині судинні кільця стають слабо коричневими.

У помідорів чорніє точка росту стебла. Рослина здається кущастою, внаслідок росту нового листя- в нижній частині стебел. Черешки молодих листків ламкі. Плоди темніють, на них утворюються ділянки мертвих тканин у вигляді бурих плям. Плоди інколи набувають неправильної форми.

Суцвіття цвітної капусти темніють і чорніють, в стеблі утворюються дупла з почорнілими краями.

Нестача бору в яблуні виявляється спочатку на молодих пагонах, на яких листя стає жовтим і виродженим. Верхівки і краї листків відмирають, жилки червоніють. В різні роки симптоми виявляються неоднаково. Нормальне за зовнішнім виглядом листя майже не розвивається,і гине. Можуть утворюватись розетки з листків без зубчиків. Плоди дрібні, всередині і зовні з’являються тверді ділянки, що розтріскуються. Можуть утворюватись мітли з дрібним, вкороченим і ламким листям.

Борне голодування у груші призводить до утворення дрібного, рідко розміщеного чорніючого листя. Однорічні пагони і кора навіть на штамбах відмирають. Плоди зав’язуються погано, достигають нерівномірно і передчасно у них з’являються тріщини. М’якуш грубий, сухий, прісний на смак, має кам’янисті клітини.

У сливи при нестачі бору розвиваються неповноцінн. плоди, у вишні утворюється вузьке листя з неправильними зубчастими краями. Пагони весною відмирають, а квіт ки погано,розвиваються.

При нестачі бору у малини листя видовжене, тонке, з глибокими вирізами, а на менш уражених гілках воно зігнуте, з неправильною поверхнею, згорнуте донизу.

Рослини суниці при борному голодуванні стають низькорослими, а листки — чашовидними, деформовани' ми, зморщеними і коричневими по краях. Вусики і корені ростуть погано.

Симптоми нестачі бору виявляються, коли в листі плодових і ягідних культур міститься менше 4 мг цієї речовини на 1 кг сухої маси.

Як борне голодування, так і надлишок його шкідливі для рослин. Надмірна кількість бору спричиняє затримку росту всієї рослини і появу по краях старого листя спочатку хлородично жовтої відбивки, Потім ці тканини відмирають. Краї листків закручуються вгору або вниз. Листя набирає куполоподібної форми, а потім засихає і опадає. Урожай при надмірності бору низький. Особливо чутливі до його лишку картопля і огірки.

Марганець впливає на процеси фотосинтезу, дихання i засвоєння молекулярного і нітратного азоту, а також на утворення хлорофілу.

У картоплі при нестачі марганцю листя на верхівках стебел, між жилками, стає жовто-зеленим. На листках (’являється велика кількість плям коричневого кольору Нижні листки уражуються менше. їх поверхня буває нерівною — міжжилкові хлорозні плями випинаються вгору,ii зелені жилки залишаються внизу.

В огірків при марганцевому голодуванні забарвлення молодого листя світло-зелене, а по краях помітна жовту-пата обвідка. Пізніше хлороз охоплює всю поверхню листка, жилки залишаються зеленими і значно виділяються.

Листя столових буряків від нестачі марганцю стає темно-червоним.

Нестача марганцю найбільше проявляється у тих плодових і ягідних культур, що ростуть на кислих грунтах з РН вище 6,5, на карбонатних або старих садових грунтах, на які тривалий час вносили гній і велику кількість вапна,а також на кислих піщаних, де низький вміст описуваного елемента.

Щоб розрізнити подібні між собою симптоми нестачі марганцю і заліза, необхідно зробити аналіз листя на вміст першого з названих елементів. Якщо в 1 кг сухого листя міститься менше 10 мг марганцю, значить, його замало.

Як марганцеве голодування, так і надлишок цього елемента шкідливі для рослин. Надмірне надходження його в рослини пригнічує їх ріст і навіть призводить до загибелі. Негативний вплив марганцю найбільше проявляється на кислих грунтах, особливо при внесенні фізіологічно кислих добрив без їх нейтралізації. Ці добрива викликають підкислення грунтового розчину і збільшення кількості рухомого марганцю.

У картоплі при надлишку марганцю порушується ріст, відмирають тканини рослин. На стеблах і черешках листків з’являються великі довгасті коричневі смуги, що поширюються знизу вгору.

На нижніх листках з’являються ознаки хлорозу, пізніше тканини по краях стають коричневими і відмирають. Плями поширюються і між жилками листків. Черешки і стебла стають водянистими і дуже ламкими. Уражене листя опадає,що призводить до передчасного відмирання картоплиння. При високій концентрації марганцю коричневі плями з’являються відразу після цвітіння. Через 2—3 тижні картоплиння засихає повністю. Врожай бульб низький.

Марганцеве голодування у яблуні, груші і малини викликає міжжилковий хлороз. Він охоплює рослини в цілому, однак відсутній на верхньому листі молодих пагонів. У вишні і сливи, крім цього, листя стає м’яким, а суниці — тьмяним.

Мідь входить до складу ряду ферментів, активізує вуглеводнйй і білковий обмін. Ознаки мідного голодування — хлороз листків, втрата тургору, в’янення: передчасно в’яне й осипається листя. Таку хворобу інколи називають білоколосицею (на злакових) або білою гумою. При сильній нестачі гальмується ріст і порушується утворення репродуктивних органів.

У першу чергу, ознаки мідного голодування з’являються на молодих частинах рослин. Найсильніше страждають від нестачі міді насадження на торфових болотних грунтах, дещо менше на кислих піщаних, а також на перезволожених, сильно удобрених азотом.

У помідорів при мідному голодуванні спостерігається сповільнений ріст пагонів, слабкий розвиток кореневої системи, поява темного синювато-зеленого забарвлення на листках і їх закручування, відсутність квітів.

Листя салату за даних обставин набуває вироджуваної форми і білуватого забарвлення.

Пригнічується ріст і розвиток цибулі. Обгортка цибулин стає блідо-жовтою, зтонченою.

При нестачі міді у плодових має місце загальне послаблення росту. На верхніх листках пагонів, між жилками з’являються ознаки хлорозу тканин. У міру його посилення весь листок стає білуватим. Краї листкових пластинок можуть бути обпаленими і порваними, дещо покоробленими. При слабкій нестачі листки стають дуже великими, темно-зеленими і м’якими. З посиленням голодування пагони виростають сплющеними, з маленькими і скрученими листками.

При нестачі міді у яблуні може спостерігатись розеточність листків у зв’язку з появою пагонів з вкороченими міжвузлями. Листя осипається. У пагонів відмирають кінці і загинаються донизу, на вузлах утворюються неоднакові бруньки, в результаті чого з’являються «відьомські мітли». Цвітіння і зав’язування плодів послаблюється або й зовсім припиняється. Плоди дрібні, низькоякісні.

У сливи через два місяці після цвітіння відмирають верхівкові бруньки, а листки на кінцях пагонів стають жовтуватими. Спостерігається розрив кори і витікання камеді.

При мідному голодуванні у груші відмирають і в’януть листки на кінцях пагонів, а також самі пагони згори до низу. В наступному році пагони, що з’являються з бруньок, розміщених нижче відмерлих тканин, деякий час здаються нормальними, але пізніше починають відмирати.

У сильно вражених дерев ріст пагонів подовження зупиняється, листки виростають дрібними, дерева не плодоносять, спостерігається розеточність листків і гніздовий ріст бруньок.

Симптоми нестачі проявляються при вмісті в 1 кг сухого листя менше 4 мг міді.

Цинк міститься у ферментах і хлоропластах. Цей елемент позитивно впливає на фотосинтез, обмін білків і утворення стимуляторів росту. Його недостача в різних рослин проявляється по-різному.

В овочевих культур ознаки голодування проявляються н плямистості листків, які стають жовтими, інколи набувають бронзового відтінку.Нестача цинку у помідорів, крім того, спричиняє утворення дрібних листків, які нагадують дрібнолистість плодових дерев.

При цинковому голодуванні квасолі поряд з хлоротичністю спостерігається асиметричний розвиток листкових пластинок. Краї листків бувають хвилясті.

У плодових рослин основною ознакою цинкового голодування є дрібнолистість або розеточність. Листки утворюються дуже дрібні і вузькі, дещо деформовані і на кінцях молодих пагонів хлоротичні, пагони тонкі, з короткими міжвузлями, близько верхівки і з розетками листя на ній. При дуже сильній нестачі зменшується закладання цвіткових бруньок. Плоди виростають дрібними і виродженими.

Звичайно в рослин, які відчувають нестачу цинку, міститься менше 6 мг цього елемента в 1 кг сухого листя.

Молібден активізує процес зв’язування атмосферного азоту бульбочковими бактеріями, сприяє синтезу і обміну білкових речовин в рослинах, відновленню нітратного азоту.

Часто від нестачі молібдену страждають цвітна капуста, помідори: на листях з’являються світлі плями, потім вони стають світло-зеленими або жовтими і вузькими, краї їх закручуються в середину. При сильній нестачі відмирають точки росту. У цвітної капусти спостерігається недорозвиненість головок, листкові пластинки бувають вузькими і виродженими, а при гострому голодуванні можуть зовсім не утворюватись.

Дольки першої і другої пар справжніх листків помідорів жовтіють, загортаються краями вгору. Пізніше виникає спочатку крапчастий, а потім суцільний хлороз, тканина здувається між зеленими жилками листя. В огірків спостерігається хлороз по краях листків.

Що ж стосується хлору, то шкідливий надлишок його проявляється в рослинах спочатку на листі нижнього ярусу, а потім — на більш молодому. По краях листків проходить відмирання тканин, яке може охопити і центральні частини листків. Це призводить до передчасного засихання листя, зниження врожаю і погіршення його якості.

Шкідливий надлишок хлору у картоплі проявляється при внесенні весною добрив, до складу яких входить хлор (хлористий амоній, каініт, сильвініт, калійна сіль).

Отруйність хлору звичайно проявляється після цвітіння картоплі. При використанні сильвініту і калійної солі листки набувають блідо-зеленого забарвлення, а при внесенні калійно-магнієвих добрив — зеленого. Дольки листка »гортаються вздовж його жилки. Пізніше по краях листків (являється обідок з відмерлих тканин світло-коричневого кольору.

Листя передчасно засихає, але не опадає. Стебло стає товстим, коротким, з великими листками на ньому. Внесення сірчано-кислого амонію може посилити надходження хлору і його отруйну дію на рослини, а застосування натрієвої селітри, навпаки, зменшує шкоду від нього.

При ранньому прояві ознак отруйності хлору картоплиння може відмирати вже в липні. Врожай від внесення калійних добрив у цьому випадку не підвищується, а знижується. Знижується і нагромадження крохмаля.

У малини при внесенні хлоровмісних добрив по краях нижніх листків проходить відмирання тканин. Ознакою цього є поява коричневої обвідки, яка може поширитись і до центру листка. Якщо рослини відчувають одночасно азотне голодування, тоді середина пластинки стає світло-зеленою.

СУМІШКИ ДОБРИВ ДЛЯ САДОВИХ І ОВОЧЕВИХ КУЛЬТУР

Останнім часом для садоводів-любителів і городників шіпускаються городня, плодово-ягідна та квіткова удобрю-илльні сумішки, хімічний склад яких показаний в таблиці 3.

Сумішки добрив вносять восени або весною як основне добриво, а в період вегетації рослин — у вигляді рідкого підживлення. Під час основного обробітку грунту потрібно Н00—1000 г сумішки на 10 кв. м, а при рідкому підживленні н 10 л води розчиняють 20—40 г сумішки, залежно від віку рослин.

Сумішки добрив слід зберігати в сухому місці.

Хімічний склад сумішок добрив, масова доля в %

МІКРОДОБРИВА

Діючою речовиною мікродобрив е мікроелементи (бор, марганець, залізо, мідь тощо), які знаходяться у грунті в малій кількості. Мікроелементи необхідні для нормального проходження біохімічних процесів у рослинах, що обумовлюють кількість і якість урожаю. Вони входять до складу ферментів, попереджають захворювання рослин, посилюють процеси запліднення, плодоутворення, засвоєння поживних речовин. Мікродобривами обробляють насіння перед висівом^ їх використовують для позакореневого і кореневого підживлення (табл. № 4).

Таблиця 4
Мікродобрива, дози і способи  внесення, г на 1 л води

Добрива, що містять бор, найбільш ефективні на дерново-підзолистих грунтах і торфяниках. При нестачі бору в грунті припиняється ріст і розвиток рослин. У цвітної капусти, буряків і плодових культур розвивається гниль сердечка. Для попередження цього захворювання проводять позакореневе підживлення розсади цвітної капусти, сходів буряків і ріпи, плодових і ягідних рослин 0,02%-м розчином борної кислоти (2 г на 10 л води).

Мідні добрива у вигляді мелених піритних огарків і мідного купоросу рекомендується приміняти на осушених торфовищах, які відрізняються низьким вмістом доступної рослинам міді.

Нестача міді є причиною слабкого хлорозу молодих листків. У салату, шпинату, гороху, буряків біліють кінчики ЛИСТКІВ, ріст їх сповільнюється. В яблуні, груші' і сливи рано закінчується ріст верхівкових бруньок.

Табл 5
Допустимість змішування добрив

Умовні позначки- НЗ не можна змішувати; МЗПВ — можна змішувати перед внесенням; МЗЗ — можна змішувати завчасно.

Розмелені піритні огарки вносять в грунт один раз в 5—6 років в дозі 500 г, сульфату міді — 10 г на 10 кв. м. Для позакореневого підживлення рослин під час їх вегетації використовують 0,01 %-й роачин мідного купоросу (1г на 10 л води).

При нестачі заліза передчасно жовтіє листя (хлороз) і відмирають нагони. Особливо страждають від цього яблуня, груша, слива, малина, картопля, помідори. Щоб не допустити захворювань, слід обприскати рослини розчином залізного купоросу (5 г на 10 л води).

Марганцеві добрива в основному застосовують на карбонатних і надмірно вапнякових грунтах під горох, квасолю і буряки. Використовують 0,1 %-й розчин сульфату марганцю у вигляді позакореневого підживлення і при обробці насіння.

На нейтральних карбонатних і вапнякованих, а також на легких грунтах плодові культури позитивно реагують на внесення цинку.

Цинкові добрива вносять у вигляді сульфату цинку безпосереднього у грунт (10 г на 10 кв. м).

При внесенні необхідно знати допустимість змішування добрив (табл. № 5).

БАКТЕРІАЛЬНІ ДОБРИВА

Бактеріальні добрива містять високоактивні раси мікроорганізмів, які, при внесенні в грунт, поліпшують умови росту і розвитку рослин. Найбільш поширеними бактеріальними добривами є нітрагін, азотобактерин, фосфоробактерин, препарат АМБ та ін.

Нітрагін. Препарат містить бактерії, що засвоюють азот з повітря і перетворюють його в органічну речовину, яка після розкладу використовується рослинами. Застосовують для бактеризації насіння гороху, квасолі й інших бобових рослин.

Азотобактерин. Бактерії, що містяться в препараті, здатні засвоювати азот з повітря, перетворювати його в органічну речовину, яка після мінералізації використовується рослинами. Слугують для підвищення урожай ності овочевих культур.

Фосфоробактерин— препарат, що містить бактерії, здатні перетворювати фосфор органічних сполук в доступну рослинам форму.Препарат АМБ вносять на бідних органічною речовиною дерново-підзолистих грунтах для збагачення їх корисними мікроорганізмами при вирощуванні овочевих культур і картоплі.

Спосіб використання бактеріальних препаратів вказаний на етикетках пляшок і банок, в яких їх випускають. Зберігають в сухому приміщенні при плюсовій температурі 5- 15 °С. Відкривають місткості безпосередньо перед використанням.