ДЕРЕВА.

Страница: 1

Сообщений 1 страница 5 из 5

Поделиться1Чт 01:09

Автор: юля
Активный участник
Зарегистрирован: Пт
Приглашений: 0
Сообщений: 262
Уважение: [+1/-0]
Позитив: [+0/-0]
Провел на форуме:
2 дня 11 часов
Последний визит:
Сб 19:35

ФОРМУВАННЯ КРОНИ ТА ОБРІЗУВАННЯ ДЕРЕВ

Формування й обрізування дерев — один з найбільш безпосередніх і дійових способів впливу на рослинний орга нізм. Результат обрізування легко спостерігається візуально і припущені недоліки виправити буває дуже складно. Можливість застосування обрізування як агротехнічного прийому пов’язана зі здатністю дерев до регенерації — заростання ран та відновлення втрачених частин крони при обрізуванні за рахунок пробудження сплячих бруньок або посилення росту слабких пагонів.

Необхідність формування і систематичного обрізування викликана потребою регулювання росту і плодоношення дерев протягом всього їх життя. Залишені без формування і обрізування крони дерев загущуються, плодоношення стає періодичним; листя затінюються, інтенсивність їх фотосинтезу поступово зменшується вглиб крони і вже в товщі гілля понад півтора метра затінене листя не лише не працює на урожай, а й потребує асимілянтів для підтримання власної життєдіяльності. Тому внутрішні затінені частини крони дерев стають непродуктивними, а з віком і оголюються.

Мал. 46. Вплив укорочування однорічних пагонів «а пагонілтродуктивну здатність: а — без обрізування; 6 — слабке укорочування; в — помірне укорочування; г — сильне укорочування

Мал. 47. Вплив зміни нахилу гілок на пробудження бруньок, пагонопро-дуктивну здатність, силу росту: а — кут нахилу; б — кут відходження; в — 30°; г — 45°, д — 60°; є — 90°; ж — дугоподібна гілка

Мал. 48. Молоде плодоносне дерево до обрізування

Мал. 49. Молоде плодоносне дерево після обрізування і вирізки
центрального провідника

Тип крони обумовлює не лише зовнішній вигляд і характер розміщення основних гілок та однорічних пагонів дерев в просторі, а перш за все продуктивність насаджень. Доцільність тієї чи іншої системи формування визначається передусім її відповідністю конкретним грунтово-кліматичним умовам і, біологічним особливостям порід і сортів. Вдало обраний тип крони дозволяє максимально використовувати особливості ділянки, підщепи, площі живлення тощо.

Плодове дерево, незалежно від походження (вирощене з насіння, відсадки чи шляхом щеплення),— єдиний організм, усі частини і органи якого знаходяться в певних корелятивних зв’язках між собою. Обрізування значною мірою впливає на весь рослинний організм, підтримує фізіологічну рівновагу між процесами росту і плодоношення, що й забезпечує регулярність плодоношення.

Приступаючи до формування і обрізування дерев, необхідно обов’язково враховувати основні закономірності їх будови і біології. Все при побіжному огляді насадження видно, що породи і сорти плодових дерев значно відрізняються між собою за формою і розмірами крони. Одні характеризуються різко вираженим домінуванням верхівкових бруньок, інші слабким, внаслідок чого в процесі росту виникають численні бокові пагони. В першому випадку на довгих минулорічних пагонах утворюється мало бічних розгалужень, у кроні виникають оголені ділянки гілок. Пробудження бічних бруньок до росту досягається вкороченням верхівки пагона (мал. 46).

У сучасних інтенсивних насадженнях для регулювання сили росту гілок та ступеню верхівкового домінування широко застосовують збільшення кута нахилу гілок (мал. 47). Змінюючи його, можна регулювати ріст і генеративну функцію гілок. При цьому слід мати на увазі, що-у сильнорослих сортів різке відхилення вертикально ростучих гілок до горизонтального положення викликає ближче до їх основи сильний ріст жирових пагонів. Оптимальним кутом є відхилення гілки на 50—60° від вертикалі. Невеликі кути відходження основних гілок від стовбура або гілок другого порядку від гілок першого порядку (менше 40— 45 °) часто служать причиною їх відчахування при різноманітних навантаженнях.

Для забезпечення міцності крони основні гілки можна з’єднати з стовбуром спеціальними містками, які легко утворюються шляхом переплітання однорічних пагонів молодих дерев.

Міцність крони також значною мірою пов’язана з спів-підпорядкуванням частин крони, яка полягає в тому, що гілки наступних порядків галуження мають бути меншими по товщині і довжині гілок, від яких вони відходять.

Основні гілки першого порядку для міцного з’єднання з стовбуром мають бути біля своєї основи двічі тоншими, ніж стовбур в місці їх відходження. Співвідношення сили росту частин крони необхідно регулювати в межах усього дерева, особливо не допускати відставання в рості гілок нижнього ярусу. Перевага в рості верхівкових частин крони веде до перенесення плодоношення на верхівку крони, відмирання нижніх гілок, непотрібного збільшення висоти дерева. Треба постійно стримувати ріст верхніх гілок і навпаки, сприяти більш сильному росту нижніх.

Уважно придивившись до дерева, неважко помітити ярусне розміщення гілок на стовбурі або на основних гілках. Особливість ця обумовлена тим, що не всі бруньки на однорічних пагонах весною наступного року проростають в нові пагони. Здебільшого лише верхні кілька бруньок дають сильнорослі пагони, потім розмір бокових приростів зменшується, нижче формуються лише розетки листя, а біля основи пагона частина бруньок взагалі залишається в сплячому стані.

Основними носіями врожаїв плодових дерев є обростаючі гілки, які менш довговічні, ніж основні. Тому в багаторічних плодових порід спостерігається процес відмирання обростаючих гілочок і поступове оголення скелетних гілок від основи до периферії крони. В яблуні, груші такі гілочки живуть 8—10 років, але найбільш продуктивні вони до 4—5-річного віку. У кісточкових порід — абрикоса, персика, сливи, кущових вишень процеси відмирання обростаючих гілочок ідуть ще швидше — за 2—4 роки.

Мал. 50: Пінцирування (прищипування) ростучих пагонів; а — перше пінцирування пагона; б — друге пінцирування відростаючого пагона

Слід звернути увагу на ще одну важливу особливість плодових дерев — прорідження крони не дає такого швидкого ефекту на ріст пагонів в кроні, як укорочення. Разом з тим прорідження сприяє значному поліпшенню освітлення крони. Застосовують також прийом переводу гілок на бічні, часто більш слабші гілки. Обрізування на перевід змінює напрям росту гілок, сприяє освітленню крони, зменшенню загальних розмірів дерев (мал. 48, 49).

Одним із способів регулювання сили росту пагонів та прискорення плодоношення молодих дерев є пінцирування ростучих пагонів — видалення (прищипування) їх верхівок. Пагони, сильний ріст яких не бажаний (конкуренти, ростові пагони, які доцільно перетворити в плодові гілочки й ін.), при досягненні приросту 20—25 см прищипують, видаляючи їх трав’янисту верхівку з 2—3 листочками. Приблизно на 2 тижні ріст пагонів припиняється, а коли відновиться новоутворений пагонам дають відрости на 6—7 см і знову прищипують їх, але вже над 2—3 листочком знизу нового приросту — на слабо сформовану бруньку, яка до кінця вегетації не проростає (мал. 50).

Незалежно від системи формування висота плодових дерев навіть на насінних підщепах не повйнна перевищувати 3,5—4 м. При цьому не лише забезпечується достатня продуктивність дерев, але й значно полегшується догляд за ними і збирання врожаю. З метою формування малогабаритних крон кількість основних гілок обмежують до З—6, а число порядків галуження основних гілок до 2. Центральний провідник видаляють на висоті близько 2,2— 2,5 м над бічною гілкою. Висоту штамба на насінних підщепах установлюють в межах 60—70 см, на середньорослих 50—60 см, карликових 40—45 см.

РОЗРІДЖЕНО-ЯРУСНА КРОНА ДЕРЕВА

Цей тип крони найбільш придатний для присадибних і колективних садів в різних зонах України, оскільки за формою наближається до природного типу крони багатьох порід і сортів. Техніка формування крони нескладна і зрозуміла для садовода-початківця. Цю крону можна засто-сувати при вирощуванні яблуні й груші на сильнорослих насінних підщепах, яблуні на середньорослих вегетативно розмножуваних підщепах, а також черешні, вишні, сливи, абрикоса.

Принцип формування розріджено-ярусної крони поля гає в тому, що вище штамба закладають два яруси основ них гілок по 2—3 гілки в кожному. Всього в кроні дерева має бути 5—6 основних гілок, рівномірно розміщених навкруги стовбура.

За цією системою крону формують так.

Перший рік, після садіння. Висаджені нескроновані однорічки вкорочують на 12—15 см вище встановленої висоти штамба (мал. 51). Незалежно від строку посадки обрізування проводять весною. На штамбі вирізують на кільце пагони та обшмигують проростаючі бруньки. Після того як в зоні закладання крони новоутворені пагони досягнуть довжини 15—20 см, виділяють один з добре розвинених верхніх пагонів як провідник, інші (один—два), які знаходяться близько нього (конкуренти), прищипують, щоб посилити ріст провідника. З нижче розміщених пагонів вибирають три краще розвинених І рівномірно на всі боки розміщених навкруги стовбура для формування гілок нижнього ярусу. Пагони з гострим кутом відходження видаляють.

Якщо в саду висаджують дворічні або скроновані однорічні саджанці, вище рівня штамбу добирають три добре розвинених гілки і провідник, решту вирізають на кільце. Гілки, відібрані як основні, вкорочують на 1/2— 1/3 їх довжини, щоб після вкорочення верхівки були приблизно на одному рівні, а центральний провідник вкорочують на 20—25 см вище рівня зрізів основних гілок.

Мил. 51. Післяпосадкове обрізування при формуванні розріджено ярусної крони: а — обрізування некронованнх однорічок; б — обрізування хромованих однорічок або дворічок

Другий рік після садіння. Рано весною вирізують на кільце конкуренти пагонів подовження основних гілок і центрального провідника, а також інші сильнорослі пагони, які не використовуються для закладання основних гілок. Короткі (до 30 см) бокові прирости на стовбурі й основних гілках крони не вкорочують. Провідники основних гілок першого ярусу вкорочують на 60—70 см від основи, а якщо вони не досягли цієї довжини і мають добре визрілі непошкоджені верхівки, їх можна не вкорочувати. Відстань між гілками першого і другого ярусів залежить від сили росту і становить у сильнорослих дерев яблуні і груші 80—100 см, середиьорослих — 60—80 см. Таку ж відстань залишають і у дерев кісточкових порід.

Центральний провідник укорочують на 12—15 см вище місця, де будуть закладатись основні гілки другого ярусу Ця додаткова довжина центрального провідника дається для того, щоб у наступному році був більший вибір пагонів для закладання гілок нового ярусу. Якщо центральний провідник не досяг необхідної довжини, його не вкорочують.

У дерев, висаджених нескронованими однолітками, в першу вегетацію в місці закладання гілок першого ярусу може утворитись лише 1—2 пагони. Такі дерева обрізають сильніше, щоб викликати необхідні розгалуження. При цьому бічні гілки вкорочують на 20—30 см від основи, центральний провідник на 15—20 см вище них.

Третій рік після садіння. У ранньо-весняний період видаляють на кільце конкуренти центрального провідника і залишають 2—3 основні гілки для формування другого ярусу, добираючи для цього добре розвинені однорічні пагони, розміщені (в горизонтальній проекції) між гілками першого ярусу. Краще, коли відібрані пагони ростуть не з суміжних бруньок, а розріджено по стовбуру на відстані 10—20 см одна від одної і мають кут відходження 50-55 °. На основних гілках першого ярусу видаляють конкуренти провідників та закладають гілки другого порядку

У яблуні й груші на сильнорослих насінних підщепах першу основну гілку другого порядку закладають не ближче 60—70 см від стовбура, на вегетативно-розмножуваних напівкарликових підщепах та у кісточкових порід на 40—50 см.

Сильнорослі прирости на верхній частині основних гілок видаляють на кільце. Помірної сили росту гілки, що утворилися з боків основної гілки, не обрізують. Це прискорює закладання плодових утворень і початок плодоношення. Провідники основних гілок першого ярусу, які ростуть помірно, не вкорочують. У сильнорослих скелетних гілок, які конкурують з центральним провідником або мають мало розгалужень, провідники вкорочують на '/з—'/4 ЇХ довжини. При потребі змінюють кут відхилення основних гілок.

Центральний провідник укорочують на 50—70 см вище верхньої основної гілки другого ярусу. На стовбурі між першим та другим ярусами крони видаляють на кільце сильнорослі загущуючі крону пагони. Частину приростів, які мають сильний приріст, вкорочують на 25—30 см від основи, щоб перетворити їх у плодові гілочки. Прирости довжиною менше 30 см не вкорочують.

Четвертий-п’ятий роки після садіння. Під час обрізування значну увагу приділяють підпорядкуванню сили росту основних гілок обох ярусів і центрального провідника. При потребі сильно вкорочують провідники конкуруючих гілок або ж переводять їх на бічні розгалуження. Також укорочують на '/з довжини провідники основних гілок, якщо вони мають приріст менше 60—70 см. Якщо між ярусами крони або біля основи скелетних гілок з’являються сильні жирові пагони, їх вирізають на кільце. Помірної сили прирости на стовбурі між першим та другим ярусами проріджують, залишаючи на відстані 15—20 см один від одного, і формують з них обростаючі гілочки,. Помірно ростучий центральний провідник не вкорочують, сильноростучий переводять на більш слабкий приріст

ОБРІЗУВАННЯ ПЛОДОНОСНИХ ДЕРЕВ ЯБЛУНІ І ГРУШІ, СФОРМОВАНИХ ЗА РОЗРІДЖЕНО-ЯРУСНОЮ СИСТЕМОЮ

Па п'ятий рік після садіння в кроні дерева вдається закласти необхідну кількість основних гілок. В цей час починається плодоношення більшості сортів. Проте це ще не означає, що формування крони повністю завершене. Па б—7-й рік особливу увагу приділяють завершенню формування основних гілок другого ярусу: закладають на них при потребі гілки другого порядку, урівноважують їх силу росту.

Після завершення формування крони у 6—7-річному віці центральний провідник видаляють, зрізуючи його над останньою основною гілкою 2—3-річного віку, яка має кут відходження від вертикалі 50—60 °. При цьому висота стовбура не повинна перевищувати 2,5 м. Слідкують, щоб ріст основних гілок другого ярусу не переважав ріст гілок нижнього ярусу. Досягають цього шляхом обрізування їх верхівок на бічні гілки з потрібним нахилом до горизонталі (Кальвіль сніговий, Бойкен, Джонатан) або відхилення і підв’язування гілок (Слава переможцям, Ма кінтош та інші з пірамідальним типом росту).

У молодому віці дерева сильно ростуть і швидко загу щують крону. Сильне обрізування ще більш посилює ці процеси' Тому обрізування молодих дерев,після завершення формування крони має бути помірним. Перш за все вирізують на кільце сильнорослі жирові пагони на стовбурі та основних гілках і проріджують прирости і гілки в місцях сильного загущення. Відстань між однорічними приростами та плодовими гілочками по довжині основних гілок повинна бути в межах 15—20 см. Провідники основних гілок першого і другого порядків та помірної сили прирости плодових гілок у середній частині крони не вкорочують, бо це приводить до надмірного загущення крони.

Залежно від сорту, підщепи, умов вирощування в 10—12-річному віці дерева яблуні і груші, сформовані за розріджено-ярусною системою, вступають в пору повного плодоношення.

У зв’язку з наростанням плодоношення у дерев змен шується приріст пагонів подовження основних і обростаючих гілок. Якщо молоді дерева всіх сортів плодоносять більш-менш регулярно, то з віком багато з них переходять на періодичне плодоношення (яблуні — Папіровка, Мелба, Боровинка, Уелсі, Ренет Симиренка; груші — Лісова красуня, Бере Арданпон та ін.). Менш схильні до періодичності плодоношення сорти яблуні — Кальвіль сніговий, Джонатан, Бойкен; груші — Улюблена Клаппа, Маргарита Марилья, Доктор Люціус).

Щоб послабити періодичність плодоношення, недопу-стити погіршення якості плодів, плодоносні дерева яблуні та груші треба обрізувати сильніше, ніж молоді

Перш за все підтримують відповідні розміри кро ни, обмежуючи її висоту. Крону ретельно проріджують. Од ночасно вкорочують всі однорічні прирости на 1 /2—1 /3 їх довжини. Омолоджують плодові гілочки та кільчатки.

Дерева яблуні і груші приблизно в 16—20 років потребують спеціального обрізування для відновлення ростових процесів та регулювання плодоношення. При цьому основні гілки обрізають на 3—4-річну деревину на прирості минулих років довжиною не менше 23—30 см, краще над кільчаткою або боковою гілочкою, яку в свою чергу вкорочують. Гілки другого порядку обрізують за тим же принципом, що й основні, зберігаючи підпорядкування гілок (мал. 52). Після такого обрізування на кожній з гілок проріджують і вкорочують плодові гілочки та однорічні пагони. Перш за все вирізують найбільш затінені з них (з нижнього боку основних гілок).

Мал. 52. Обрізування плодоносного дерева: а — обмеження висоти і прорідження крони (пунктиром показані гілки, що видаляються); б — омолодження основних гілок

Залишені після прорідження плодові Гілочки вкорочують на 1/2-1/3 їх довжини, видаляючи найбільш застарілі частини. Якщо відновлююче обрізування зроблене правильно, приріст на кінцях гілок досягає 40—50 см іавдовжки, в середній частині крони 20—40 см. У наступні роки такі дерева обрізують так, як і молоді плодоносні дерева віком до 12—14 років. У плодоносних дерев більш старшого віку (25—30 років) відновлююче обрізування (омолодження) основних гілок проводять на 5—8-річну деревину, де приріст минулих років був не менше 25 см. Укорочення проводять над кільчаткою або плодовою гілочкою, яку в свою чергу сильно обрізують над добре розвиненою кільчаткою біля її основи.

Навесні наступного року після відновлюючого обрізування добирають добре розвинені пагони для подовження основних гілок першого та другого порядків, решту пагонів проріджують, залишаючи на відстані І2—15 см один від одного. Якщо в кроні з’явилися жирові пагони, то під час проріджування деякі з них (середньої сили росту) залишають на основних гілках на відстані близько 20 см один від одного, решту вирізують на кільце. З метою перетворення у плодові гілочки залишені жирові пагони вкорочують до 30—40 см завдовжки. Наступного року вкорочують новий приріст над слабким бічним пагоном 20— 25 см завдовжки.

Поделиться2Чт 04:40

Автор: юля
Активный участник
Зарегистрирован: Пт
Приглашений: 0
Сообщений: 262
Уважение: [+1/-0]
Позитив: [+0/-0]
Провел на форуме:
2 дня 11 часов
Последний визит:
Сб 19:35

ГРУЗБЕК — СИСТЕМА ФОРМУВАННЯ ДЕРЕВ У ВИСОКОІНТЕНСИВНИХ САДАХ

В останні 2—3 десятиріччя ця система формування дерев яблуні в високоінтенсивних садах на слабкорослих підщепах знайшла поширення в більшості європейських країн. Цінність її для садовода-любителя полягає у тому, що такі дерева прикрашають ділянку і на невеликій площі можна виростити більшу кількість сортів.

Основу дерева, сформованого за системою грузбек, складає добре розвинений стовбур висотою до 2—2,5 м, на якому вище рівня штамбу (30—40 см рівномірно розміщені короткі гілочки першого порядку довжиною 40— 50 см — (мал. 53). На кожній з них в свою чергу формують по 2—3 продуктивні ланки (мал. 54). Щоб послабити ріст центрального провідника, на багатих грунтах допускають закладання в основу крони вище рівня штамбу 2—3 гілок першого порядку довжиною 50—70 см.

Дерева на підщепі М-9 висаджують за схемою 3,5- 4Х 1 — 1,5 м. Для спурових сортів можна використовувати підщепи М-26 і ММ-106. Сорти, які дають передчасні пагони в розсаднику (Джонатан, Ренет Симиренко. Голденспур та ін.), висаджують однорічними саджанцями. Сорти групи червоноплідних делішесів, які не схильні до утворення в розсаднику передчасних пагонів, висаджують дворічними. Висаджені в сад однорічки з бічними пагонами вкорочують на висоті 80—100 см. Видаляють на кільце конкурентів центрального провідника пагони, які відходять під гострим кутом від стовбура і пагони на штамбі.

Мал. 53. Послідовність формування крони по системі Грузбек (стрімке веретено): а — сформована гілка з трьома продуктивними ланками: 1—5 формування в І—5-й вегетації
На другий рік після посадки при видаленні конкурентів центрального провідника, щоб не завдавати дереву зайвих ран, провідник разом з 1—2 конкурентами вирізають над нижче розміщеним сильнорослим пагоном, який стає центральним провідником. При достатньому галуженні пагін подовження центрального провідника, як правило, не вкорочують.

Мал. 54. Схема формування і обрізування продуктивних

На третій-четвертий рік цісля садіння крону лише проріджують, намагаючись повністю зберегти листовий апарат і прискорити плодоношення. При обрізуванні видаляють лише сильні бокові прирости, які порушують рівновагу в кроні. Звисаючі гілочки, що дають дрібні плоди, переводять на бічне розгалуження, потрібної орієнтації та сили росту. ‘

Якщо центральний провідник не домінує в кроні дерева, його залишають без обрізки. Коли ж верхня частина крони загущена, провідник переводять на один з його конкурентів. Після завершення формування крони центральний провідник видаляють над верхньою гілочко# першого порядку з тупим кутом відходження.

Сформована крона має вертикальний стовбур висотою 2—2,5 м, на якому по спіралі, через кожні 12-—15 см, розміщені 10—15 бокових гілочок першого порядку довжиною близько 40—50 см, покритих продуктивними ланками, які складаються з трьох типів гілбк: трирічних — плодоносних, дворічних,— на яких закладаються плодові бруньки, та однорічних.

Для підтримання щорічного плодоношення проводять циклічну заміну гілок, які відплодоносили. В межах кожної продуктивної ланки щороку видаляють трирічну гілку, що иідплодоносила.

ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ Й ОБРІЗУВАННЯ СПУРОВИХ ДЕРЕВ ЯБЛУНІ

Дерева спурових сортів яблуні відрізняються слабко-рослістю, меншим ступенем галуження. ГілкН у них покриті обростаючими плодовими утвореннями, в основному кільчатками. Короткі та товсті пагони з укороченими міжвузлями густо вкриті листям. Ці особливості обумовлюють скороплідність і високу продуктивність спурових сортів яблуні.

Разом з тим, залишені без формування та обрізування дерева спурових сортів хоч і рано вступають 0 плодоношення, швидко перевантажуються урожаєм і переходять на періодичне плодоношення.

Визначились дві групи сортів, які характером галуження, ТИПОМ плодоношення СИЛЬНО відрізняються МІЖ собою. Наприклад, найбільш поширений з групи червоноплідних сортів Старкримсон має слабку природню ііагоноутворюючу здатність, гострі кути відходження ГІЛОК. Основний тип плодоношення цього сорту кільчаточний (90 %), причому найбільш продуктивними є кільчатки на трирічній деревині.

Поширений з жовтоплідних сортів Голденспур відрізняється високою пагоноутворюючою здатністю Має більш розлогу крону, кути відходження гілок 50—60 °. Плодоносить на списиках, плодових продтиках кільчатках.

Спурові сорти на сильнорослих підщегіах формують іа принципами розріджено-ярусної крони, допускаючи збільшення кількості основних гілок до 8 (особливо у сортів типу Старкримсон). При формуванні дерев групи червоноплідних спурових сортів для розширення крони основні гілки з гострими кутами відходження при обрізуванні протягом двох років переводять на зовнішні бічні розгалуження. При обрізуванні плодоносних дерев головну увагу надають циклічній заміні крони деревини, що відплодоносила.

Дерева спурових сортів, щеплених на карликові і на-півкарликові підщепи (М-9, М-26, ММ-106), особливо групи жовтоплідних сортів (Голденспур і ін.), краще формувати по системі Грузбек.

Поделиться3Чт 05:01

Автор: юля
Активный участник
Зарегистрирован: Пт
Приглашений: 0
Сообщений: 262
Уважение: [+1/-0]
Позитив: [+0/-0]
Провел на форуме:
2 дня 11 часов
Последний визит:
Сб 19:35

ФОРМУВАННЯ Й ОБРІЗУВАННЯ ПЛОДОВИХ ДЕРЕВ З ПЛОЩИННИМИ КРОНАМИ

Площинні крони дозволяють зменшити розміри дерев, але збільшити за рахунок цього кількість їх на площі й одержати таким чином більш високі врожаї в молодих садах. Забезпечуючи кращеосвітлення дерев, можна дещо підвищити якість плодів: розмір, забарвлення, смак. Разом з тим, формування і обрізування таких крон вимагають більшої уваги та певних навиків.

Площинних та сплощених форм крони відомо багато. В основу їх формування покладено принцип пальметного формування — основні гілки дерева розміщуються в одній вертикальній площині одні над одними в напрямку ряду (мал. 55). У міжряддя залишають рости лише гілки другого порядку або плодовг гілочки.

У напівсплощеній кроні допускається відхилення основних гілок від площини ряду на 15—20°.

У площинній формі можна формувати дерева майже всіх порід і різних за силою росту сортопідщепних комбінацій. Дерева яблуні на сильнорослих насінних та се-редньорослих, вегетативно розмножуваних підщепах 54-118, М-3, ММ-106 та інших вирощують без постійних опор. Дерева яблуні і груші на слабкорослих підщепах слід вирощувати на шпалері.

Формування крони в перший рік після садіння. Висаджені иекроновані однорічки весною зрізають для формування крони на висоті 70—80 см на насінних або середньорослих вегетативно розмножуваних підщепах і на висоті (60—70 см на карликових і напівкарликових підщепах (мал. 56, а).

Мал. 55. Основні параметри площинної крони

Якщо в сад висаджують кроновані саджанці, їх при садінні розміщують так, щоб дві добре розвинуті гілки в кроні, які знаходяться з протилежних боків стовбура, були направлені вздовж напрямку ряду дерев. При обрізці перхню на стовбурі гілку, вибрану як основну першого ярусу крони, вкорочують приблизно наполовину її довжини; другу (протилежну) вкорочують так, щоб місця їх зрізу були орієнтовно на одній висоті.

Центральний провідник вкорочують над брунькою на висоті близько 20 см вище рівня зрізу основних гілок (мал. 56, б). Усі інші гілки вирізують на кільце. Коли у висаджених некронованих однорічок у зоні закладання крони відростуть пагони довжиною 10—15 см добирають кращий верхній пагін на провідник і прищипують його 1—2 конкуренти. В міру відростання їх прищипують вдруге. В середині літа, коли пагони досягнуть 50—60 см довжини, добирають 2 добре розвинутих пагони з протилежних боків стовбура для основних гілок першого ярусу. Вони повинні відходити від стовбура під кутом не менше 45—50° Інші сильнорослі пагони, які не використовують для основних гілок і центрального провідника, відхиляють і підв’язують в горизонтальному положенні.

Формування крони у другу вегетацію. При весняній обрізці вирізують на кільце конкуренти центрального провідника і основних гілок першого ярусу. Слабкі (до 50 см завдовжки) горизонтально розміщені пагони на стовбурі вище основних гілок і на основних гілках не вкорочують. Прирости понад 50 см вкорочують до 40—50 см, щоб перетворити їх в обростаючі гілочки.

Мал. 56. Послідовність формування крони по системі відьно-ростучої пальмети: а — обрізування некронованих саджанців; б — обрізування кронованих саджанців; 2—5 — формування крони у 2—5-й вегетації

Якщо центральний провідник в минулому році дав сильний приріст і досяг довжини закладання другого ярусу, його вкорочують вище цього місця на 12—15 см. Відстань між ярусами у сильнорослих дерев становить 80— 100 см, середньорослих — 70—80 см, слабкорослих— 50—60 см. Якщо приріст центрального провідника недостатній, його не вкорочують.

Основні гілки нижнього ярусу, які мають достатній кут відходження і помірно ростуть, не вкорочують. Сильно-ростучі основні гілки нижнього ярусу, котрі мають гострі кути відходження від стовбура, відхиляють під кутом 45-50°.

Якщо центральний провідник був обрізаний весною для закладання гілок другого ярусу, в середині вегетації на верхній частині крони добирають добре розвинутий пагін для подовження центрального провідника, а нижче нього — два сильнорослих пагони для основних гілок другого ярусу. Всі зайві пагони відхиляють і підв’язують.

Формування крони у третю вегетацію. При обрізуванні нидаляють зайві гілки в зоні формування ярусів крони. Проріджують, а при потребі і вкорочують гілки на стовбурі між ярусами.

На основних гілках першого ярусу вирізають на кільце конкуренти провідників та сильні жирові пагони, а також гілки біля їх основи на відстані ЗО—40 см від стовбура. Інші сильноростучі бічні гілочки вкорочують на слабке розгалуження.

Центральний провідник вкорочують в зоні закладання третього ярусу. Відстань між другим і третім ярусами приблизно на 10 см менша, ніж між першим і другим. Якщо провідник не досяг потрібної висоти, його не вкорочують і третій ярус гілок не закладають.

На початку сокоруху основним гілкам першого ярусу за допомогою відхилення надають остаточний кут відходження 45 ° (мал. 57, 58). Гілкам наступних ярусів збільшують кути відходження на 5° кожному. Це сприяє рівномірному росту гілок усіх ярусів крони. В середині літа добирають пагони для третього або другого ярусів крони і центрального провідника, решту сильнорослих пагонів в зоні закладання основних гілок третього або другого ярусів пригинають і підв’язують. Жирові пагони на основних гілках першого ярусу видаляють.

Формування крони в четверту-п’яту вегетації. Якщо дерева мали добрий ріст у попередні роки, перед четвертою вегетацією було закладено три яруси гілок крони. Більше їх закладати недоцільно, щоб не піднімати висоту крони. На початку вегетації основним гілкам другого ярусу падають остаточний кут відходження 50° та злегка відхиляють гілки третього ярусу, які ростуть під гострим кутом. Остаточний кут відходження 55° цим гілкам надають протягом четвертої або п’ятої вегетацій.

Мал. 57. Способи і техніки відхилення основних гілок: а — застосування дерев’яних жердин; б — використання тонких дерев’яних рейок; в — підв’язування гілок до забитих (похило) в землю кілочків

Мал. 58. Попередження пошкодження основних гілок: а — підв’язування гілки, щоб запобігти її відчахуванню; б — використання прокладок з гуми, пластмаси, брезенту; а — дотримання прямолінійності відхилення гілок

Мал. 59. Поліпшена ваза

Після закінчення формування крони центральний провідник періодично обрізують на бічну гілку, утримуючи висоту дерева в потрібних межах: сильнорослі дерева близько 4 м, середньорослі 3—3,5 м, слабкорослі 2,5 м. Вкороченням, переводом на бічне розгалуження регулюють також ріст провідників основних гілок і обростаючих бічних гілочок, не даючи їм розростатись за межі крони. Ширина плодової стіни поблизу основи у сильнорослих дерев не повинна перевищувати 2,5—3 м (мал. 59). При формуванні площинних крон в залежності від біологічних особливостей сортопідщепних комбінацій і умов вирощування не обов’язково формувати три яруси, можна обмежитись одним — двома, основні гілки вище першого ярусу не обов’язково розміщати ярусами (попарно), допускається і поодиноке розміщення гілок.

ОБРІЗУВАННЯ ПЛОДОНОСНИХ ДЕРЕВ ЯБЛУНІ І ГРУШІ З ПЛОЩИННОЮ КРОНОЮ

У перші 5—8 років після закінчення формування крони дерева сильно ростуть і щедро плодоносять. Основну увагу в цей період звертають на обмеження росту центрального провідника і гілок верхнього ярусу у висоту. Сильнорослі прирости, які з’являються на стовбурі у верхній його частині або біля основи самої верхньої гілки, щороку вирізують на кільце. Періодично зрізують на перевід сильноростучі пагони подовження основних гілок другого і третього ярусів, щоб зберегти підпорядкування в кроні і не допустити збільшення висоти дерева та загущення верхньої частини крони (вкл. VII).

Сильнорослі гілки на стовбурі між ярусами крони щорічно проріджують і вкорочують, щоб вони не були довшими 70 см у сильнорослих дерев і 50 см у слабкорос-лих. Жирові пагони на основних гілках усіх ярусів на відстані до 50—70 см від стовбура вирізують на кільце, а сильні вертикальні прирости, що виростають далі від стовбура, відхиляють до горизонтального положення, аби перетворити їх у плодові гілки. Обрізуванням на слабкі розгалуження регулюють ріст сильнорослих гілок другого порядку на основних гілках.

З роками плодова деревина старіє, якість плодів знижується, дерева потребують більш сильної обрізки. Крім підтримання необхідних розмірів крони старанно проріджують її внутрішню частину. Гілки другого порядку вкорочують на 2—4-річній деревині, у плодових гілочок віком понад 4—5 років вирізують 1/3—1/2 частину розгалужень старшого віку.

ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ КРОНИ Й ОБРІЗУВАННЯ ДЕРЕВ КІСТОЧКОВИХ ПОРІД

Дерева кісточкових порід — черешні, вишні, сливи, абрикоса, персика потребують формування крони й обрізування, Якщо вишня і черешня потребують його меншою мірою, ніж яблуня чи груша, тр без обрізування персика одержувати щорічно стандартні плоди неможливо. Це стосується і дерев сливи та абрикоса в період повного плодоношення, які без обрізування дають багато дрібних плодів з невисокими смаковими якостями.

Слива. Дерева сливи формують за розріджено-ярусною системою з двома порядками галуження основних гілок. Для підвищення міцності крони основні гілки в нижньому ярусі краще розміщувати на стовбурі з інтервалом 10—20 см. Формуюче обрізування дерев сливи проводять приблизно за тими ж правилами, що й яблуні. Пагони подовження основних гілок крони вкорочують на 60—70 см вище основи, щоб викликати їх галуження та регулювати силу росту гілок; якщо вони ростуть помірно, їх не вкорочують.

Сильніші гілки замість укорочування можна відхиляти під кутом 45° і більше, що послабить ріст у довжину і посилить формування бокових гілочок. Після закінчення формування крони обрізування зводиться до легкого проріджування дерев. Укорочення пагонів на 1/з—1/4 довжини в цей період необхідне лише у сортів з переважаючим плодоношенням на шпорцях і букетних гілочках (Ганна Шпет, Рання синя, Ренклод Альтана, Персикова та ін.).

Коли настає затухання росту, виникає потреба в періодичному легкому омолоджуючому обрізуванні гілок на З—4-річній деревині. Висоту крони постійно підтримують в межах не більше 3,5—4 м.

Абрикос. У зв’язку 3 частим підмерзанням дерева абрикоса мають не досить міцну крону, основні гілки нерідко відчахуються. Тому, формуючи його за розріджено-ярусною системою, не бажано мати в ярусі більше 2 гілок, краще формувати крону з поодиноких гілок, які мають кут нідходження не менше 50°.

У період формування крони молодих дерев пагони подовження основних гілок вкорочують на 60—70 см від основи, а бічні проріджують, не вкорочуючи.

Дерева, що вступили в період плодоношення, дають нормальний приріст — 40—50 см. Такі дерева обрізають слабко: проріджують крону в місцях найбільшого загущення та видаляють сухі поламані, пошкоджені гілки.

У період повного плодоношення звичайне ранньовесняне обрізування на півдні України можна доповнювати літньою чеканкою пагонів. У першій декаді червня, коли пагони досягнуть довжини 20—25 см, їх вкорочують на 1 /3—1 /2 довжини. Це викликає повторний ріст пагонів і сприяє підвищенню зимостійкості квіткових бруньок.

Якщо з віком приріст пагонів в кроні стає меншим 12—15 см, необхідно провести відновлююче обрізування на 4—6-річній деревині.

Вишня. За ознаками росту і плодоношення сорти вишні розподіляються на дві основні групи: деревоподібні — Подбєльська, Анадольська, Гріст Лїгеля; кущоподібні — Любська, Родюча Мічуріна та ін. У деревоподібних сортів крону формують за розріджено-ярусною системою з 5—6 основних гілок. Три нижніх гілки розміщують ярусом, решту — по одній. Відстань від ярусу до найближчої гілки становить 60—70 см, між окремими гілками 50 см. Більш слабкорослі сорти, включаючи і кущові, формують з 7—8 основних гілок, рівномірно розміщених по стовбуру (без’ярусно). Гілки з гострими кутами відходження як основні не добирають, бо інакше вони з часом відчахуються.

Обрізуючи молоді дерева вишні сортів деревоподібної групи, злегка проріджують крону. Щоб понизити висоту крони верхівки гілок, які сильно ростуть угору, зрізають на бічне розгалуження. При зменшенні приросту основні гілки омолоджують на 4—5-річну деревину, роблячи зріз над букетною гілочкою або бічним розгалуженням.

У кущоподібних сортів вишні часто лише верхівкова брунька пагона буває ростова, а всі бічні мають прості генеративні бруньки. Тому через рік після плодоношення такі пагони оголюються і здатні рости лише з верхівкової бруньки. Однорічні прирости у таких дерев не вкорочують. Плодові гілочки омолоджують шляхом обрізування їх на бічне відгалуження.

Черешня. В зв’язку з доволі вираженою ярусністю ї дуже сильним ростом у молодому віці дерева черешні потребують специфічного догляду. їх формують за ярусною системою з розміщенням ярусів на стовбурі на відстані 60—70 см. Вище штамба (50—60 см) у нижньому ярусі формують 4—5 основних гілок, у другому — 3, третьому — 2. Загальна висота дерева — 4—4,5 м. У період формування необхідно регулярно і сильно вкорочувати пагони подовження основних гілок, особливо сортів з низькою пагонопродуктивною здатністю (Жабуле, Франціє, Наполеон рожева). У цієї групи пагони подовження вкорочують на 50—60 см від основи. У сортів з більш високою пагонопродуктивною здатністю (Дрогана жовта, Гедельфінгер І ін.) пагони подовження скелетних гілок укорочують до 70—80 см, а якщо довжина їх менша, залишають без укорочування.

Після закінчення формування крони центральний провідник зрізують над боковою гілкою. Стримують ріст сильнорослих основних гілок, зрізують їх верхівки на бічні прирости. Проріджування крони та вкорочення однорічних пагонів у молодих плодоносних дерев черешні майже не проводять. Коли ж приріст однорічних пагонів зменшиться до 20—25 см, проводять легке омоложення на 2—3-річну деревину. З віком, коли приріст пагонів подовження гілок зменшується до 12—15 см, знижується врожайність дерев, проводять відновлююче обрізування на 4—5-річну і старше деревину. З пагонів, які виростають і і сплячих бруньок біля місця зрізу і нижче, на основних і ілках формують пагони подовження та молоду обростаючу деревину.

Персик. Ця порода характеризується високою здатністю утворювати за один сезон дві генерації пагонів, внаслідок чого крона сильно загущується. Щоб забезпечити добре освітлення крони, персик вирощують у формі ніізи з трьох-чотирьох основних гілок першого порядку, на який формують гілочки другого порядку та плодові. Центральний провідник видаляють над верхньою гілкою. Щоб крона була міцнішою, основні гілки повинні розміщуватись на стовбурі на відстані близько 20 см одна під одної. Висота штамба — 30—40 см. Гілки другого порядку формують на відстані 40—50 см від основи гілок першого порядку, по 1—2 на кожній з них.

З третього-четвертого року персик починає плодоносити. Однорічні прирости на гілках проріджують так, щоб вони були залишені по довжині гілки на 8—10 см один від одного. Потім один з них обрізують на заміщення (на 2—3 бруньки від основи) , а наступний — на плодоношення (8—10 груп генеративних бруньок). Наступного року на цих гілках нижній приріст вкорочують на заміщення, а верхній залишають на плодоношення. При сильному зав’язуванні плодів проводять нормування зав’язі.

Поделиться4Чт 05:11

Автор: юля
Активный участник
Зарегистрирован: Пт
Приглашений: 0
Сообщений: 262
Уважение: [+1/-0]
Позитив: [+0/-0]
Провел на форуме:
2 дня 11 часов
Последний визит:
Сб 19:35

СТРОКИ ОБРІЗУВАННЯ ДЕРЕВ

Обрізування плодових дерев в колективних і присадибних садах проводять наприкінці зими та ранньою весною до початку сокоруху. В першу чергу слід обрізувати більш зимостійкі, літні та осінні сорти яблуні, груші, сливи. Більшість осінніх та зимових сортів груші недостатньо зимостійкі, їх краще обрізувати весною. Абрикос, черешня, персик при обрізуванні в холодну пору року страждають під витікання камеді, тому їх рекомендується обробляти весною. Персик краще обрізувати при набряканні і пробудженні бруньок, коли вже добре видно результати його зимівлі. Весною обрізують вишню й аличу.

Наприкінці весни — на початку літа проводять зелені операції по формуванню крон— прищипування, вирізування конкурентів, регулювання сили росту основних гілок (відгинання, підв’язування та ін). Літні операції дають виграш в часі і значно полегшують зимове обрізування.

ФОРМУВАННЯ Й ОБРІЗУВАННЯ ДЕРЕВ РОСЛИН МАЛОПОШИРЕНИХ ПЛОДОВИХ І ЯГІДНИХ КУЛЬТУР

Айва звичайна. При формуванні крони основні бічні гілки повинні бути розміщені по стовбуру і знаходитись одна від одної на відстані не менше 16 см.

Основний скелет дерева з 8—9-бічними розгалуженнями, рівномірно розміщеними в просторі, створюється за 3—5 років. Проміжні гілки між скелетними протягом періоду формування пригнічують більш сильним обрізуванням, щоб вони негатативно не впливали на розвиток основних гілок. В міру необхідності проміжні гілки видаляють на кільце.

Гілки другого порядку формують на відстані 40—80 см від провідника. Вони повинні бути підпорядковані основній скелетній гілці. Лише за таких умов виростають сильні дерева, які не ламаються під вагою великого врожаю.

Інколи рослину айви формують у вигляді багатоштамового куща, тобто безпосередньо від його основи виводять 5—6 гілок. Кожна з них являє собою ніби основну скелетну гілку. На ній розміщені гілки третього І наступних порядків. При формуванні за цією системою доцільно створити сильні основні гілки і рівномірно розмістити на них гілки наступних порядків, особливо тих, що ростуть із зовнішнього боку крони. Першу гілку біля основи кожного розгалуження закладають на відстані 50—60 см від кореневої шийки. Надалі регулюють ріст гілок в середині крони.

На третій-четвертий рік рослини починають плодоносити. В цей і наступний періоди важливим заходом є обрізування. Молоді рослини, що вступили в пору плодоношення і відзначаються добрим ростом, обрізують слабо. В цей період в основному проріджують крону з метою поліпшення світлового режиму в середині її.

При проріджуванні видаляють хворі гілки, а також ті, що труться, переплітаються, ростуть в середину крони, конкурента. Із пагонів вкорочують лише сильні однорічні на 1/3—1/4 довжини, щоб не допустити їх оголення біля основи.

У період повного плодоношення в рослин айви сильно послабляється вегетативний ріст. Тому в них, поряд із проріджуванням, вкорочують скелетні і напівскелетні гілки на багаторічну деревину завтовшки 1 см, що сприяє поступальному росту. У дерев, які в цей період відзначаються добрим ростом, проводити таке вкорочення не рекомендується. Довгий однорічний приріст помірно вкорочують, щоб викликати проростання бруньок, розміщених в нижній частині пагона, і не допустити їх оголення.

В міру старіння рослини в кроні з’являються слабкі гілки, поступальний ріст яких припиняється. Верхівки скелетних гілок починають усихати, в середині крони (’являються вовчки. Обрізування в цей період залежить під стану дерева і повинно бути спрямоване на відновлення поступального росту.

Обрізування дерев айви проводять ранньою весною, до початку сокоруху. Сухі ж гілки в кроні слід видаляти нідразу після знімання плодів. У цей час вони більш помітні на фоні листя і їх легше видалити. Всі «рани» після обрізування необхідно зачистити гострим ножем і замазати садовим варом або олійною фарбою на натуральній основі.

Айва японська. Вирощують її у вигляді куща. Правильно сформований кущ повинен мати 12—16 різновікових скелетних гілок, з яких однорічних 3—5, дво- три- чотирирічних 3—4, п’ятирічних 2—3. Гілки віком понад п’ять років видаляють. Щорічно видаляють хворі, сухі старіючі, а також ті, що переплетені. Видаляють і кореневі паростки, які не призначені для самовідновлення рослин.

Актинідія. Протягом першого року після садіння на рослинах виростає кілька пагонів. Два з них, найбільш сильні, залишають, решту видаляють. На другий рік на них виростають бічні пагони, на яких влітку наступного року утворюються плодоносні гілки. Обрізують кущі пізно восени.

Найбільш урожайними з високою якістю ягід є бічні стебла, котрі ростуть безпосередньо на головних. У зв’язку з цим останні, якщо вони старі або пошкоджені, замінюють пагонами, розміщеним безпосередньо на стовбу.Роблять це через кожних 3—4 роки. При обрізуванні видаляють гілки, що загущують кущ, частину з них вкорочують на кілька бруньок вище знятого плоду. Вирізують також хворі, слабкі, механічно пошкоджені гілки.

На кущах віком понад 15 років середня частина ліан оголена. Такі кущі підлягають омолодженню, при якому видаляється частина старої гілки.

Актинідія добре росте і плодоносить при розміщенні її на опорах висотою 2—3 м. Найбільш придатною є чо-тири-п’ятидротяна шпалера. Нижній дріт натягують між стовпами або металевими трубами на висоті 50—60 см від землі, кожний наступний на такій самій відстані від нижнього і один від одного. Замість дроту можна використовувати ізольований дріт, який уже був у вжитку. Це запобігає пошкодженню стебла під час вітру. Щоб не допустити пошкодження кори на ліанах в місцях тертя з дротом, їх обгортають щільним папером або картоном.

Аронія. В перший рік після садіння в кущі утворюється 4—6 стовбурців висотою до 50 см, в основі яких закладається багато сплячих бруньок, а також не менше чотирьох—шести пагонів завдовжки 15—20 см. На кожному з них нараховується близько 20—30 сплячих бруньок, з котрих в наступні роки з’являється багато пагонів.

При формуванні куща рано навесні частину пагонів необхідно видалити. Звичайно залишають 6—8 пагонів кожного року, в основному коренепаросткового походження, які найбільше віддалені від центра куща. Цим досягається їх добре освітлення.

Формування закінчується до шести-семирічного віку. Протягом цього часу утворюється до 50 різновікових стебел, а діаметр куща в основі досягає 0,6—0,9 м.

Плодоносить аронія в основному на кільчатках, плодових прутиках і мішаних пагонах. При своєчасному і правильному обрізуванні кущі аронії можуть щорічно і щедро врожаїтись. В насадженнях віком меншим семи-восьми років, плодоношення щорічне. На кущах старшого віку урожай значно знижується.

Найбільш продуктивними е гілки п’яти-шестирічного віку. При постійному видаленні стебел віком старше семи-восьми років забезпечується висока продуктивність насаджень.

Старі насадження омолоджують шляхом щорічного видалення старих стебел. Проте найбільш доцільно відразу вирубати всю надземну частину у кожного другого куша.Це сприяє поліпшенню освітленості, завдяки чому залишені кущі дають вищі врожаї. Якщо ж на ділянці росте лише один-два кущі аронії, то в них вирізують усі старі стебла, залишаючи лише одно—трирічні. Зниження урожаю в рік такого омолодження незначне. Щорічно в кущах видаляють сухі та пошкоджені гілки.

Барбарис. Догляд за рослинами полягає в періодичному вирізуванні старої деревини і кореневої порослі, .'іважаючи на те, що барбарис плодоносить на минулорічних пагонах, залишають лише ті пагони, які утворилися протягом літа. Барбарис можна вирощувати не тільки у вигляді куща, але й невеликого деревця.

Вишня повстиста. Дерева вишні повстистої обрізують щорічно, видаляючи в першу чергу гілки сухі, пошкоджені, густорозміщені і переплетені. Гілки, що дають слабий приріст (12—15 см), зрізують на дво-чотирирічну деревину. Таке омолодження проводять раз на чотири-п’ять років.

Омолоджені кущі за рік відновлюються і закладають генеративні бруньки. Кущову форму підтримують і надалі :і трьох-чотирьох добре розвинених самостійних стебел. Більш слабкі видаляють.

Жимолость їстівна. У перші три—п’ять років рослини жимолості обрізувати не рекомендується. Видаляють лише пошкоджені гілки. Надалі один раз в 2—3 роки, ранньою весною, проводять санітарне обрізування, видаляючи зламані і засохлі гілки, старіючі верхівки і частини стебла до місця відходу великих паростків, а також дрібні обростаючі гілки, що знаходяться в гущі крони і дають слабкі прирости чи не плодоносять. У кущів, яким за 15 років, видаляють найстаріші скелетні гілки до сильного молодого відгалуження, яке знаходиться ближче до основи куща.

При обрізуванні необхідно розмістити гілки в кроні так, щоб забезпечити добре освітлення, зручність для обробітку грунту і збирання ягід.

Ірга. Ірга починає плодоносити на третій-четвертий рік після садіння. В цей час пагони під дією маси врожаю сильно нахиляються і кущі стають розлогими. Щоб цього не допустити, їх обв’язують обручами здебільшого з черемхи або верби. Через деякий час стовбурці зміцнюються і не будуть сильно нахилятися.

При обрізуванні плодоносних рослин видаляють хворі, пошкоджені і слабі гілки, а також вкорочують сильні пагони.Щороку видаляють зайву кореневу поросль, залишаючи не більше двох пагонів, щоб у кущі було 10— І5 стебел. Висоту їх підтримують на рівні 2—2,5 м, застосовують періодичне омолодження. Останнє сприяє рівномірному розміщенню плодів по. довжині пагонів. У протилежному випадку плоди будуть концентруватись на йерхівках пагонів.

Калина. Кущ калини формують з 6—7 основних гілок. Зайві пагони видаляють біля основи. У плодоносних рослин вирізують поламані та пошкоджені гілки, а також ті, що загущують кущ. З віком видаляють старі гілки, замінюючи їх молодими пагонами.

Кизил (дерен). Сіянці формують у вигляді куща, а ве-гетатйвно розмножені — як дерево. Висота штамба у кущоподібної форми 30—50 см. Вище неї висоти залишають бокові гілки. Саджанці, одержані шляхом окулірування, укорінення відсадків або зелених пагонів, формують з штамбом висотою 50—70 см і 5—7 боковими гілками.

Обрізування полягає в видаленні гілок, що загущують крону, переплітаються, поламані, а також порослі.

Лимонник китайський. На молодих рослинах відбирають 2—3 основні, добре розвинуті пагони, і підв’язують їх вертикально на шпалері, решту видаляють. Обрізування проводять восени або рано весною, до розпускання бруньок. У плодоносних кущах під час обрізування вирізують старі ліани. На їхньому місці залишають сильнорослі молоді пагони, а сухі і слабкі видаляють. Однорічні гілки вкорочують над 12—15-ю добре розвинутою брунькою.

Для росту лимонника ліана потребує опори. Нею можуть служити П-подібні дво-триметрові шпалери. Ставляють їх через два роки після садіння. Ліани так туго обвивають опору, що зняти й перенести їх в разі необхідності в інше місце або замінити на нову майже неможливо. Тому опору ставлять міцну й довговічну. її стояками можуть бути металеві труби або дерев’яні (з хвойних порід) міцні стовпи. При використанні дерев’яних стовпів до їх нижньої частини прикріплюють залізобетонні або металеві бруси. Верхня перекладка, що з’єднує стояки, повинна бути металевою. На неї підвішують ізольований дріт, нижній кінець якого кріплять до нижньої горизонтальної рейки. По вертикальному дроту будуть підійматися вгору нові пагони.

Обліпиха. На другий і наступні роки після садіння и рослин видаляють сухі і слаборозвинуті гілки. В шести-иоп.мирічному віці в нижніх ярусах крони засихають І нідмирають окремі гілки. Ріст і плодоношення переміщуються вгору і на периферію. В цей період рекомендується їх омолоджувати на трирічну і старшого віку деревину, і пагонів, що відростають, і з гілок знову формують крону. Кореневласні рослини можна омолоджувати за допомогою видалення стовбура близько від кореневої шийки. Поросль плодоносить уже на третій рік. Обрізування кущів не ии:тосовують, тому що обліпиха щороку відновлює плодоносні пагони.

Смородина золотиста. Кущі обрізують, видаляючи кнорі і старі гілки, залишаючи замість них сильні молоді пнгони. Обрізаний кущ повинен мати 10—15 гілок різного піку.

Шипшина. Щоб одержати високий урожай, кущі слід формувати. Для цього після садіння пагони вкорочують на одну третину довжини. У перший рік виростають сильні пагони, які не розгалужуються. Наступної весни їх укорочують на висоті від 60 до 100 см для посилення розгалуження. На третій рік, навесні, всі бокові пагони вкорочують, залишаючи 2—4 бруньки. Внаслідок цього кожна трирічна гілка матиме 15—25 розгалужень. Таких гілок у кущі на четвертому році його життя повинно бути десять—дванадцять.

Поделиться5Чт 05:18

Автор: юля
Активный участник
Зарегистрирован: Пт
Приглашений: 0
Сообщений: 262
Уважение: [+1/-0]
Позитив: [+0/-0]
Провел на форуме:
2 дня 11 часов
Последний визит:
Сб 19:35

ПЕРЕЩЕПЛЕННЯ ПЛОДОВИХ ДЕРЕВ

Перещеплення плодових дерев гїроводять з метою ПОВі мої або часткової заміни одного сорту іншим, а також при ннрощуванні на одному дереві кількох сортів. Це буває н тому випадку, коли в саду висаджені малоцінні сорти. Крім цього, сортимент плодових культур щорічно по-ноннюється новими, більш цінними сортами вітчизняної І іарубіжної селекції.

Рекомендується перещеплювати молоді дерева. За ними і доглядати зручніше і формувати крону легше. На молодих деревах краще приживлюються щеплені живці І вічка. Для перещеплення має значення не тільки вік дерев, але й загальний їх стан. Дерева, пошкоджені механічно, морозами або шкідниками, хворобами, після кількох років часто гинуть. Яблуню й грушу можна перещеплювати, за умов доброго їх стану, до 25-річного віку; черешню, вишню, сливу, абрикос до 6—8, персик до 3—4 років.

Яблуню можна перещеплювати різними сортами яблуні, грушу — груші, сливу — крім сортів сливи можна перещеплювати культурними сортами аличі, абрикосом, персиком, а вишню — вишнею і черешнею.

Молоді рослини та гілки віком 1—3 роки перещеплюють сплячою брунькою, а гілки старшого віку — живцем.

Окулірування сплячою брунькою проводять в липні— серпні, а живцем в кінці зими — на початку весни.

Для літнього окулірування живці, з яких беруть вічка, заготовляють в день щеплення. Нарізують їх з однорічного приросту завдовжки 30 см і більше. Для перещеплення весною заготовляють живці пізно восени, зберігають їх у вологій тирсі в холодних підвалах або траншеях, куди не потрапляють талі або дощові води. Можна заготовляти живці в кінці зими та на початку весни, бажано до сокоруху.

При перещепленні брунькою (вкл. IV) заготовлений щиток повинен мати довжину 3—3,5 см. Шар деревини повинен бути якнайтоншим, а брунька не пошкодженою. Після цього в місці окулірування роблять Т-подібний надріз кори, поздовжні краї якого злегка відвертають кісточкою ножа від деревини і відразу вставляють щиток за кору. Потім обтискують кору вздовж вставленого щитка, місце щеплення обв’язують так, щоб брунька на щитку залишалась відкритою. Через 2—3 тижні перевіряють приживлення вічок. Якщо в цей час щиток виявиться зморшкуватим і легко виймається з розрізу кори це свідчить, що він не прижився. В цьому випадку окулірують вдруге або наступною весною перещеплюють живцем.

Залежно від товщини гілки, яку перещеплюють, і строку щеплення застосовують різні способи щеплення живцем. Тонкі гілки, що мають діаметр приблизно такий, як і живець, перещеплюють способом копулірування, завдовжки 1—3 см — способом вприклад, понад 3 см — способами за кору І в напіврозщіп.

Перещеплення способом копулірування (вкл. V) застосовують у період спокою дерев, коли кора на гілках не відокремлюється від деревини, а також під час активного сокоруху, коли набрякнуть бруньки. Копуліруванням можна щепити яблуню, грушу, вишню, черешню й інші кісточкові породи. В тому випадку, коли після перещеплення жниці загинули а нижче виросли нові сильні пагони, їх наступного року весною перещеплюють живцем, або влітку способом окулірування.

Копулірування буває звичайне та поліпшене, з язичком. Під час щеплення копуліруванням верхній кінець гілки у місці перещеплення зрізують навскіс так, щоб довжини »різу була 2,5—5 см. На тонких гілках зріз має бути коротшим, на товстих довший. Такий же зріз роблять на нижньому кінці живця з протилежного боку добре розвинутої бруньки. Краще, коли вона розміщується на середині зрізу. Вище цієї бруньки залишаються ще дві-три і верхівку живця зрізують над брунькою під кутом 45°. Коли зрізи нп підщепі і прищепі підготовлені, їх з’єднують так, щоб кора підщепи і прищепи повністю сумістилися. Після цього місце з’єднання міцно обв’язують синтетичною плівкою. Інколи, щоб-запобігти проникненню в місце з’єднання вологи і повітря, його обмазують садовим варом.

Щеплення вприклад застосовують при перещепленні гілок, діаметр яких дещо більший, ніж діаметр прищеплю-ппного живця. Для цього живець підготовляють так само, нк і при щепленні простим копуліруванням. Гілку (підщепу) в місці щеплення зрізують на пеньок під кутом 30-45 з нахилом в один бік. Зріз зачищають ножем. З вищого боку підщепи роблять навскісний вузький виріз кори та деревини такою довжиною, як і у живця. На товстих гілках роблять 2—3 таких зрізи рівномірно навколо гілки. Коли на гілці і живцеві зрізи підготовлені, їх з’єднують так, щоб кора щеплених компонентів суміщалася. Після цього місце зєднання щільно обв’язують синтетичною плівкою, пеньок щепленої гілки замазують садовим варом.

Щеплення за кору — найпростіший і найпоширеніший спосіб щеплення живцем, коли кора добре відстає від дере-ннни (вкл. V).

Спочатку призначену для щеплення гілку зрізують на пеньок. Зріз роблять в тому місці, де гладенька кора без гілок і сучків.

Живець підготовляють так, як і при щепленні простим копуліруванням. Збоку пенька на гладенькому рівному місці гілки роблять поздовжній розріз кори до деревини, довжина якого залежно від зрізу на живцеві становить З— б см. Краї кори такого розрізу злегка відокремлюють від деревини за допомогою виступу на копулірувальному ножі. Після цього живець вставляють у розріз кори. Місце щеплення обтискують великими пальцями обох рук рухом знизу вгору, щоб кора підщепи краще прилягла до живця. Затим місце щеплення обв’язують синтетичною плівкою. Зріз на пеньку, місце щеплення та живець обмазують садовим варом.

Щепленням у розщіп і напіврозщіп перещеплюють старі гілки, що мають стару кору (вкл. V). Спочатку гілку обрізують на пеньок так, як при щепленні за кору. Потім пеньок гілки розколюють вздовж в одному або кількох місцях стамескою або долотом, щоб в утворену щілину можна було вставити живець. Для цього живець готують так. На нижньому його кінці під брунькою з двох протилежних від неї боків роблять косі зрізи, щоб нижній кінець живця мав вигляд клина завдовжки 4—5 см. Якщо живець підготовлено, тоді у розщіп на гілці вставляють дерев’яний клин або долото, щоб утворився отвір. У нього вставляють нижній кінець живця, при цьому широкий бік клина з корою на живці залишається зовні, а камбій прищепи з’єднують з камбієм підщепи. Коли клин або долото виймають, розщіп міцно стискує вставлений живець. Місце щеплення обв’язують синтетичною плівкою і замазують садовим варом усю поверхню зрізу.

Перещеплення молодих дерев. Дерева віком до 3 років мають ще тонкі гілки, тому перещеплюють їх способом окулірування вічком влітку та копуліруванням вприклад у кінці зими і протягом весни. Дерева старшого віку, які мають товщі гілки, перещеплюють способами- вприклад і за кору.

Молоді, добре розвинуті дерева зерняткових порід віком до 6—7 років і кісточкові віком до 3—4 років, можна перещеплювати за один рік. При цьому стовбур зрізують на 40—50 см вище нижнього ярусу в тому місці, де кора гладенька і на ній немає гілочок і сучків. Основні гілки нижнього ярусу зрізують на пеньок на відстані 30—50 см від їх основи. Зріз роблять в такому місці, де зручніше проводити щеплення. Щеплення вічок влітку роблять на такій самій висоті, як і навесні живцем. Якщо перещеплюють не за один рік, тоді в перший рік перещеплюють стовбур та 1—2 товщі гілки. Залишені гілки перещеплюють на другий або третій рік. Після зрізування на пеньок основних гілок усі сильнорослі на них гілки нижче порізу вкорочують. Обростаючі гілочки не обрізують. Зрізаний стовбур та основні гілки крони перещеплюють вказаними вище способами.

Навесні з настанням тепла на щеплених живцях проростають 2—3 бруньки, з яких часом виростають пагони. Коли вони досягнуть висоти 10—15 см, до кожної перещепленої гілки і стовбура нижче місця щеплення в двох місцях підв’язують кілочки завдовжки 80—100 см так, щоб нони були продовженням перещеплених гілок. Один із верхніх, добре розвинутих пагонів підв’язують до кілочка для формування з нього провідника перещепленої гілки. Щоб послабити ріст конкурентів провідника, верхівки їх прищипують. Згодом провідник підв’язують вдруге.

У тому випадку, коли перещеплення проводилось способом окулірування, наступної весни до набрякання бруньок усі гілки, на яких прижились бруньки, зрізують на 15—20 см вище місця окулірування. В цей час знімають пов’язки. Гілки, на яких не прижились заокуліровані бруньки, навесні перещеплюють живцем.

Щоб посилити ріст пагонів із заокулірованих бруньок, навесні під час проростання їх усі пагони, що утворилися нище місця окулірування, видаляють. По досягненні пагонами, що виросли з заокулірованих бруньок, 10—12 см, їх підв’язують до шипа, щоб надати бажаного напряму росту та запобігти обламуванню. В міру росту їх підв’язують вдруге.

Нижче місця щеплення часто з’являються сильнорослі пагони, які не видаляють, а прищипують верхівку з двома-трьома листками. Під час проростання їх прищипують пдруге. Наступної весни, коли набрякнуть бруньки, знімають пов’язки і підв’язують щеплені пагони до кілочків. Якщо на прищепленому живцеві виросло кілька пагонів, годі сильнорослі з них, розташовані нижче провідника, пссною вкорочуванням перетворюють в обростаючі. Слаборослі пагони не вкорочують. Якщо провідники щеплених іілок мають довжину понад 70 см, їх вкорочують на 1/3—1/4 довжини.

У тому випадку, коли гілка перещеплена двома живцями й обидва прижилися, тоді навесні більш сильний та іручно розташований залишають, а слабіший видаляють.

Усі сильнорослі пагони на гілках нижче місця щеплення иіачно вкорочують, щоб перетворити їх в обростаючі гілки. При слабому обрізуванні вони сильно ростуть і пригнічують ріст пагонів на прищепі. Сильні жирові пагони на штамбі дерева та в основі скелетних гілок вирізують на кільце.

На третій рік весною, до початку активного росту, провідники щеплених гілок підв’язують до кілочків і стежать, щоб пов’язки не вростались в кору гілки. В тому випадку, коли провідники щеплених гілок весною вкорочували, тоді протягом вегетації виділяють пагін подовження провідника та прищипують його конкуренти. Парость, яка сильно росте нижче місця щеплення, теж прищипують.

На четвертий рік весною виділяють провідники, вирізують на кільце конкуренти, вкорочують сильнорослі прирости з метою перетворення їх в обростаючі та напівске-летні гілки. В наступні роки за перещепленими деревами догляд звичайний.

ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕЩЕПЛЕННЯ ПЛОДОНОСНИХ ДЕРЕВ

Плодоносні дерева перещеплюють протягом двох-трьох років. При перещепленні за один рік слабо утворюється листя, тому мало нагромаджується органічних речовин, внаслідок чого такі дерева бувають недостатньо підготовлені до холодів і в суворі зими можуть загинути.

У великих дерев основні гілки перещеплюють на великій відстані від їх основи. Такі гілки нерідко бувають завтовшки 8—10 см, мають товсту кору, тому їх перещеплюють способами у розщіп, напіврозщіп, клином, рідко за кору. Кращі наслідки дає перещеплення до початку активного сокоруху. В перший рік перещеплюють верхні гілки або половину крони, на другий-третій — залишені гілки. Коли виникає потреба перещепити не все дерево, а окрему його частину» тоді краще перещепити кілька верхніх гілок.

Якщо дерева висотою 7—8 м і більше, то при перещепленні зберігають три яруси скелетних гілок, а при меншій один-два. При цьому стовбур дерева зрізують на 30—40 см вище верхнього ярусу, а скелетні гілки цього ж ярусу на відстані 20—40 см, нижнього— 100—150 см і більше від стовбура. Бокові гілки на скелетних гілках нижнього ярусу також перещеплюють.

Щоб не допустити обламування прищеп, у першу чергу перещеплюють стовбур дерева та верхні скелетні гілки, а потім — гілки нижнього ярусу. Парость, що з’являється нижче місця щеплення, послаблюють у рості прищипуванням та обрізуванням. Наступного року перещеплюють залишені гілки і порость на стовбурі та гілках.Погляд за щепленими гілками на дорослих плодоносних деревах такий же, як і за перещепленими молодими деревами.

ЛІКУВАННЯ РАН ДЕРЕВ

Зважаючи на малий обсяг робіт по обрізуванню пло-домих дерев в колективних садах і на присадибних ділянки х, його проводять в основному ранньою весною до початку сокоруху. Вирізані гілки видаляють з саду, а рани (и діаметрі понад 2 см) замазують садовим варом, суриком або охрою.

Найкраще користуватися петролатумом. Якщо його немає, то вар можна приготувати самому. Для цього слід тяти одну частину каніфолі, одну воску, чотири несолоного лою. Все змішати і розплавити на слабкому вогні. Потім зняти з вогню і розмішувати до тих пір, поки маса не стане однорідною, слідкувати, щоб жир не спливав на поверхню. Замість лою можна використовувати соняшникову олію. Вар зберігають в скляних півлітрових банках, закритих кришками.

Відомий вчений І. Р. Мартос, який на початку XIX ст. проживав в Києво-Печерській лаврі, рекомендував для лікування ран на деревах коров’ячий гній з глиною і водою. Якщо до цієї суміші додати деревного попелу, то можна иикористовувати для обмазування ран від сонячних опіків на штамбах плодових дерев та в розвилках скелетних гілок. А при добавці до неї ще й вовни великої рогатої худоби використовують для обмазування ран при обрізуванні гілок і заробки дупел.

Для захисту верхівок живців від скльовування птахами готують мазь із воску, несолоного сала і тютюну.

У ранньовесняний період проводять лікування ран від морозобоїн, механічних пошкоджень. Рани зачищають до живої тканини, потім продезинфіковують розчином мідного купоросу (10 г на 1 л води) і замазують садовим варом.

ПЕРЕСАДКА ПЛОДОВИХ ДЕРЕВ І КУЩІВ

Інколи виникає необхідність пересадити на нове місце плодове дерево або кущі ягідних та декоративних порід. Кращим часом для цього є жовтень — листопад. Дерева кущі віком до чотирьох років пересаджувати легко. Треба як можна менше пошкодити при викопуванні корені, а ще краще пересадити з грудкою землі, що закриває їх. Іим старше дерево, тим більшою повинна бути грудка землі.

Найважче пересаджувати дерева віком старші 8 років. Після викопування дерева або куща з грудквю землі рекомендується перед транспортуванням обгорнути кореневу систему мішковиною або міцною плівкою. Ями для садіння готують заздалегідь і заправляють добривами. Після розміщення дерева в садивній ямі, витягають мішковину або плівку, засипають змлею і добре поливають водою.

Дерева старші 10 років готують до пересаджування за рік. Рано восени навколо дерева в радіусі 0,5 м копають вузьку канаву глибиною 40 см. Якщо зустрічаються корені, їх обрізують, а зрізи замазують садовим варом. Канаву заповнюють компостом або перепрілим гноєм. На обрізаному корінні утворюється багато корінців, які розростаються. Весною наступного року грунт обкопують з зовнішнього боку канавки, підрізують знизу, потім витягують дерево з грудкою землі і висаджують на нове місце.

II. Садіння плодового дерева: 1 — грунт, вибраний зверху; 2 вибраний знизу; 3 — правильно посаджене дерево