СОРТИ ВИНОГРУДУ ДУЖЕ РАННЬОГО Й РАННЬОГО СТРОКІВ ДОСТИГАННЯ

Мускат таїровський. Грона середні. Ягоди досить великі, овальні, чорні, з тонким мускатним присмаком. Потребує надійного захисту від грибкових захворювань, морозостійкість низька.

Ранній Магарача. Грона великі. Ягоди великі й середні, округлі, чорні. Стійкість до захворювань середня, морозостійкість низька.

Руський ранній. Грона середні. Ягоди середні й великі, темно-рожеві. Високі врожаї дає лише на великих кущах. Стійкий до грибкових захворювань, витримує морози до 23 °С.

Муромець. Грона великі. Ягоди великі, овальні, фіолетово-сині, частина ягід без насіння. Стійкий до мільдью, витримує морози до 26 °С.

Восторг. Грона великі. Ягоди великі, округлі, білі. Має підвищену стійкість до захворювань. Морозостійкість до 25 °С.

Кодрянка. Грона великі, рихлі. Ягоди великі, овальні, темно-синього кольору. Відносно стійкий до грибкових захворювань.

Мускат жемчужний. Грона середні. Ягоди середні, зелено-жовті, з мускатним присмаком. Сорт середньостійкий до захворювань. Морози витримує до 20 °С.

Шасла північна. Грона середні. Ягоди середні, злегка овальні, рожеві. Морозостійкість підвищена, стійкість до захворювань середня.

Фіолетовий ранній. Грона середні. Ягоди середні, округлі, з сильним мускатним присмаком. Морозостійкість і стійкість до захворювань високі.

СОРТИ ВИНОГРАДУ СЕРЕДНЬОГО СТРОКУ ДОСТИГАННЯ

Ляна. Грона середні. Ягоди середні або великі, яйцеподібні, зеленувато-жовті. Підвищена стійкість до захворювань і морозів.

Тур Хейердал. Грона дуже великі. Ягоди великі, овальні, білі. Ріст кущів сильний. Морозостійкість висока.

Фрумоаса албе. Грона великі. Ягоди великі й середні, овальні, білі, з мускатним присмаком. Підвищена стійкість до мільдью. Сорт морозостійкий.

Страшенський. Грона дуже великі, рихлі. Ягоди великі, округлі, темно-фіолетові. Стійкість до захворювань і зимостійкість середні.

Сувенір. Грона середні й великі, рихлі. Ягоди великі, яйцеподібні з перехватом, чорні. Стійкість до захворювань середня, морозостійкість невисока.

СОРТИ ПІЗНЬОГО СТРОКУ ДОСТИГАННЯ

Дністровський рожевий. Грона великі. Ягоди середні, темно-рожеві. Урожайність висока. Ріст кущів сильний. Стійкість до захворювань і низьких температур високі.

Молдова. Грона великі й середні. Ягоди великі, округлі, темно-фіолетові. Ріст кущів сильний. Стійкість до захворювань і морозів висока.

Ювілей Журавля. Грона великі. Ягоди великі, округлі, темно-рожеві. Підвищена стійкість до захворювань. Витримує морози до 27 °С.

Віерул-59. Грона великі. Ягоди великі, подовжені, колір темно-червоний. Підвищена стійкість до захворювань, морозостійкий.

Для озеленення з одночасним використанням плодів без захисту на зиму доцільно вирощувати сорти Російський Конкорд, Вільдер, Екстра, Альфа, Ананасний.

САДІННЯ ВИНОГРАДУ

Кущі винограду можна вирощувати по одному на окремих опорах або рядами на загальних опорах різної конструкції. Площа живлення винограду залежить від біологічних особливостей сорту, підщепи, способу та умов вирощування, родючості грунту, клімату. Найчастіше відстань між рядами становить 2,3—2,8 м, а між кущами в ряду 1,5—2 м.

Ряди кущів на вертикальних шпалерах розміщують з півночі на південь, а при вертикальній шпалері з козирком — із сходу на захід. Для вирощування на пристінній шпалері виноград висаджують, відступаючи від стіни на 20 см. Виноград як теплолюбну рослину садять навесні, у квітні—травні, коли добре прогріється земля. У горшеч-ках його можна висаджувати в червні. Перед садінням корінці укорочують до 10 см, а верхні видаляють. Якщо саджанець має два пагони, то залишають на них по два пічка, а при одному пагоні його обрізують над третім нічком. Після цього саджанці на дві доби занурюють ко-рнігіям у воду, в якій розчинено гетероауксин (1 таблетка на 10 л води) або гумат натрію (1 чайна ложка на 10 л иоди).

При садінні щеп місце щеплення повинно виступати ми 2—3 см над поверхнею грунту. Після того як засипали Н'млею яму до половини, землю дещо ущільнюють, а яму наповнюють водою, щоб земля зволожилась і добре проникла між коріння. Потім яму засипають остаточно, ущільнюють і мульчують. Для захисту верхівок пагонів від насихання над ними нагортають горбики з піску чи торф’яного мулу заввишки 6—8 см. Таке покриття молодий пагін легко проб’є.

При відсутності саджанців виноградник можна закладати чубуками довжиною 35—45 см. Нижній зріз на чубуку роблять на 2—3 мм нижче вузла, а верхній на 2—3 см вище нічка. Чубуки нижніми кінцями ставлять у воду, в якій розчинено стимулятори (гетероауксин або гумат натрію), і вимочують 2—3 доби. При посадці верхнє вічко має бути на рівні грунту, а зверху нагортається горбик. Для кращого приживлювання можна садити чубуки з частиною дворічної деревини, або довгою лозою (до 1,5 м), яку викладають кільцем по дну ями.

ДОГЛЯД ЗА ВИНОГРАДОМ

У перший рік догляд полягає в розпушуванні грунту, боротьбі з бур’янами, шкідниками та захворюваннями, ірошенні, підв’язуванні молодих пагонів до кілків. У міжряддях молодого виноградника, якщо він зрошується й підживлюється, можна вирощувати щавель, столові буряки, моркву, редьку, цибулю, квасолю, але не помідори. З початком плодоношення винограду садіння овочів у міжряддях припиняють.

Зрошення винограду корисно поєднувати з підживленням гноївкою (1,5—2 л на 10 л води). До розчину додають іакож 100 г суперфосфату та 45 г аміачної селітри з розрахунку на 100 кв. м.

У другій половині літа проводять катарування— видалення всіх коренів у верхній частині підземних штамбів рослини. Восени, після опадання листя, нижні вічка пагонів вкривають землею, а грунт перекопують на 22—25 см.У перший рік вирощування винограду восени на винограднику слід встановити дротяну шпалеру на дерев’яних, залізобетонних стовпах, або залізних трубах.

Нижня дротина натягується на висоті 35—40 см від поверхні грунту, друга на 40—50 см вище від першої, наступні на 50—60 см вище попередніх. Для кущів з чотирма рукавами (гілки, що відходять від голови куща) досить однорядної шпалери, для великих кущів з 6—8 рукавами слід встановлювати двоплощинну похилу шпалеру. При такій шпалері ширина міжрядь збільшується до 2,7—3 м.

На другий і третій рік догляд за виноградом полягає в обрізуванні, проведенні зелених операцій, обробці грунту, боротьбі з бур’янами, шкідниками і захворюваннями, удобренні, підживленні, зрошенні.

ФОРМУВАННЯ Й ОБРІЗУВАННЯ ВИНОГРАДУ

Одним з основних заходів, що забезпечує щорічне одержання високих і якісних урожаїв винограду та поліпшує догляд за кущем є формування та обрізування виноградного куща. Форму куща вибирають залежно від природних умов, агротехніки, біологічних особливостей сорту тощо.

Форм виноградних кущів дуже багато. На Україні в зоні укривного виноградарства широко застосовують віялове безштамбове формування, що дає змогу досить Легко вкривати кущі на зиму (мал. 61). При цьому формуванні у площині ряду розміщують 3—5 рукавів різної довжини. Рукави закінчуються ріжками (укороченими дворічними стеблами), що несуть плодову стрілку (однорічне стебло), обрізану на 5—12 вічок, та сучок заміщення (однорічне стебло, обрізане на два-три вічка).

На плодових стрілках і сучках розвиваються пагони, що використовуються для одержання врожаю і дальшого формування куща. Сучки заміщення обов’язково розташовують нижче плодової стрілки. Плодові стрілки, що відплодоносили, видаляють, а на минулорічному сучку заміщення з двох кращих лоз створюють нову плодову ланку — сучок заміщення і плодову стрілку.

Мал. 61. Виведення віялового безштамбового формування: а — саджанець після садіння; б — кущ другого року і його обрізування; в — кущ третього року і його обрізування; г — кущ четвертого року і його обрізування

Слід пам’ятати, що плодоносить однорічне стебло, яке виросло з дворічного, а стебло, яке виросло безпосередньо на старій деревині, у більшості випадків безплідне.

Мал. 62. Виведення високоштамового кордонного формування: а — саджанець в рік садіння; б — кущ на другий рік після садіння; в — кущ на третій рік після садіння; г — кущ на четвертий рік після садіння; д — повністю сформований кущ весною після обрізування

Мал. 63. Формування вертикального кордону: а — через рік після початку формування; б — через два роки після початку формування; в — довго і коротко обрізаний сформований вертикальний кордон

У перший рік після садіння пагони на саджанцях обрізують на 2—3 нижніх вічка. Навесні другого року, якщо на кущі розвинувся один пагін, його обрізують на 3—4 вічка, два пагони на 2—3 вічка кожний. При наявності трьох пагонів два з них використовують для формування рукавів потрібної довжини, а третій обрізують на 2—3 вічка, з чотирьох сильних пагонів формують рукави. На третій рік на кущах з чотирма нормально розвиненими пагонами формують рукави. на яких залишають по 3—4 верхніх вічка, а'нижні видаляють. Якщо на кущах немає такої кількості сильних пагонів, то з 2—3 найбільш розвинених формують рукави, а 1—2 обрізують на 3—4 вічка для майбутніх рукавів.

Навесні четвертого року на рукавах формують плодові ланки, а пагони, залишені на рукавах, обрізують на відповідну довжину. Строк життя рукавів становить 4—б ро-кін. Для заміни старого або пошкодженого рукава біля його основи залишають сильний пагін, обрізаний на довжину рукава.

Високоіитамбове кордонне формування застосовується и неукривній зоні, а також при вирощуванні морозостійких сортів винограду (мал. 62).

У перші 2—3 роки вирощують вертикальний штамб заввишки близько 1,2 м. Для цього в перший рік обрізують саджанці на 2 вічка, а з двох пагонів, що виростають з них, залишають один — кращий. Цей пагін підв’язують до кілка і коли він перевищить висоту майбутнього штамба на 10—15 см, його прищипують. Видаляють усі пасинки за винятком двох верхніх. З них і формують два кордонні рукави, спрямовані у протилежні боки. Навесні 3-го року ці рукави обрізують на довжину, що дорівнює половині відстані між кущами в ряду. На рукавах через 0,25—0,3 м формують ріжки, а на ріжках — плодові ланки. При сильному рості й своєчасному встановленні шпалери формування завершують за 4—5 років.

Вертикальний кордон (мал. 63). Застосовують при вирощуванні винограду без укривання на зиму біля стін будинків, парканів, при створенні алей.

Саджанці висаджують залежно від сили росту та умов живлення на відстані 1,5—2 м один від одного.

У перший рік вирощують один сильний пагін, підв’язуючи його вертикально до кілка 3—4 рази протягом літа. Навесні другого року цей пагін обрізують на 8—10 вічок,з яких три верхніх залишають, а інші видаляють. Пагін, що виростає з верхньої бруньки, підв’язують вертикально, а два інші, спрямовані у протилежні боки, під кутом 45°. На третій рік вертикальний пагін обрізують на 6—8, а інші два — на 2—3 вічка. Це майбутні ріжки, на яких будують сформовані плодові ланки. На вертикальному пагоні знову видаляють вічка, крім трьох верхніх. Таке формування триває доти, поки кущ не досягне необхідної висоти. Замість ріжків можна формувати рукави різної довжини.

Для одержання щороку високих врожаїв кущі шляхом обрізування навантажують певною кількістю здорових вічок. Основні столові сорти винограду при віяловому безштамбовому формуванні повинні мати в середньому 35—40 вічок. На незрошуваних ділянках середнє навантаження сорту Перлина Саба становить 35—40 вічок на кущ, а довжина плодової лози 7—9 вічок. У сортів Шасла біла,Сенсо, Королева виноградників, Фіолетовий ранній, Кардинал ці показники дорівнюють відповідно 35—40 та 5— 8 вічок. Мускат гамбурзький 35—40 та 4—6 вічок, Кара-барну 35—45 та 10—12 вічок, Російський Конкорд і Екстра 40—50 та 4—5 вічок.

За задовільних умов живлення й вологозабезпечення та на високоштамбових формах навантаження збільшується на 25—30 %. Навантаження кущів тісно пов’язане з фізіологічйим станом рослин. Кущі з слабим, погано визрілим приростом навантажують менше, з великим і добре визрілим приростом — більше.

Щорічним обрізуванням кущ винограду підтримують у певній формі, кожен раз з новими ланками плодоношення. При укривній культурі часткове обрізування проводять перед осінніми приморозками до замерзання грунту, а остаточне — навесні наступного року після відкривання кущів і визначення ступеня зимових пошкоджень. При неукривній культурі обрізування проводять у будь-який час восени або взимку аж до початку вегетації.

В умовах присадибного господарства штамб виноградного куща і всі інші його органи — рукави, ріжки, плодові ланки — можна розмістити на горизонтальній шпалері на висоті 2—2,5 м над подвір’ям, верандою, алеєю, доріжкою, підбираючи сильнорослі морозостійкі сорти.

Підв’язування кущів. Після обрізування до розпускання бруньок проводять підв’язування багаторічних рукавів і плодових стрілок (сухе підв’язування) до дротяних шпалер або кілків. Рукавам надають віялоподібного або горизонтального напрямку, плодові стрілки підв’язують горизонтально або похило під кутом 40—50°. Літнє (зелене) підв’язування молодих ростучих пагонів починають тоді, коли вони досягнуть довжини 40—50 см і проводять 2—4 рази за вегетацію. Пагони на шпалері підв’язують вертикально не більше двох-трьох штук разом. Кущам з вільно звисаючим приростом зелені підв’язування непотрібне.

Зелені операції. їх проводять для прискорення достигання врожаю, збільшення ваги грона, кращого закладання плодових бруньок у зимуючих вічках, визрівання пагонів восени.

Обламування зелених пагонів. Цей обов’язковий захід ефективно доповнює обрізування. В період формування виноградних кущів видаляють непотрібні пагони, створюючи кращі умови для розвитку тих, що залишаються. На плодоносних кущах обламуванням регулюють навантаження пагонами і гронами. Видаляють слабі й непотрібні пагони з голови куща і його багаторічних частин. На плодових стрілках видаляють слабкі безплідні пагони. У сортів з великими гронами співвідношення між плодовими та безплідними пагонами становить 1 : 1 або 1 : 2, з меншими гронами 3:1. Починають цю операцію після того, як можна визначити плодоносність пагонів.

Прищипування верхівок пагонів. Застосовується для тимчасового гальмування ростових процесів і перерозподілу току поживних речовин на користь генетичних органів. Видалення верхівки пагона за 2—3 дні до початку цвітіння зменшує осипання квіток і зав’язі. На сучках заміщення пагони не прищипуються. Для прискореного формування кущів прищипують пагони на висоті, де потрібно одержати-розгалуження.

Пасинкування. Видалення пасинків (пагонів другого порядку) проводять на нормально навантажених кущах, коли пасинки загущують крону і відбирають для свого розвитку поживні речовини, які потрібні для живлення основних пагонів і ягід. Пасинки не усувають повністю, а прищипують на 1—2 листки від основи. їх не видаляють, коли кущі пошкоджені градом, заморозками, грибковими захворюваннями, недовантажені.

Чеканка. Наприкінці літа сила росту пагонів зменшується, починається їх визрівання. Для стимулювання цього процесу видаляють верхівки пагонів (15—20 % їх довжини), що призводить до припинення їх росту. Поживні речовини надходять у грона і міжвузля. Над верхнім гроном залишають 10—12 листків. На слабо- і середньо-рослих сортах чеканку не проводять.

Штучне додаткове запилення. Сорти винограду з функціонально маточковими квітками дають повноцінний урожай лише при запиленні пилком інших двостатевих сортів. Це досягається або посадкою з сортами-запилювачами, або застосуванням штучного запилення. Заздалегідь зібраний пилок наносять вранці на суцвіття за допомогою пухівок. Цей захід дає позитивні наслідки і на багатьох сортах з двостатевими квітками. Запилення проводять тричі: на 2—3-й день цвітіння, в період масового цвітіння ї наприкінці його.

Удобрення. Щорічно виноградна лоза використовує поживні речовини з грунту, які йдуть на утворення пагонів, листя і ягід. Це викликає нестачу у грунті в першу чергу азоту, фосфору, калію і кальцію. Відновлення запасу цих елементів відбувається шляхом внесення органічних і мінеральних добрив. У перші 2 роки життя на виноградниках проводять підживлення азотними добривами з розрахунку 60 г на 10 л води при першому поливі в травні місяці (0,5—1 відро розчину на рослину).

На плодоносних виноградниках один раз на 2—3 роки восени вносять органічні добрива з розрахунку 5—7 кг на кв. м під перекопування або у канавки чи ями глибиною до ЗО—35 см на відстані 35—40 см від кущів, а також щорічно по 100—200 г фосфорних, 100—120 г калійних мінеральних добрив під кущ. Весною вносять по 50—100 г азотних добрив. За 5—10 днів до цвітіння виноград підживлюють з розрахунку 25 г суперфосфату на кв. м. і 15 г сірчаного амонію на кв. м, розчинених у 10 л води. Перед достиганням ягід на 1 кв. м площі вносять у розчиненому вигляді по 15—25 г суперфосфату і по 15 г калійної солі. Для підживлення використовують також гноївку, курячий послід, фекалії, компости по 0,5—1 відру розчину під кущ.

Зрошення. Виноград краще від інших рослин переносить засуху. Однак для одержання високих врожаїв хорошої якості необхідно проводити вегетаційні і обов’язково вологозарядкові поливи. Особливо це стосується молодих виноградників і кущів, перевантажених пагонами і врожаєм.

Для сортів винограду раннього строку достигання застосовують вологозарядку під зиму і 2 вегетаційних поливи — в червні за 2 тижня перед цвітінням, і в липні на початку достигання ягід. Для сортів середнього строку достигання — вологозарядка і 3 вегетаційні поливи — на початку червня, в липні і на початку серпня. Для пізніх сортів — вологозарядка та 4 вегетаційних поливи, починаючи з травня. Припиняють поливи за 2—3 тижні до збирання винограду. Норма витрати води залежить від вологості грунту і сили росту рослин і становить на 1 кущ 5—10 відер при вологозарядковому поливі і від 2—3 до 4—7 відер при вегетаційних поливах. Щоб зберегти вологу на виноградниках, грунт періодично рихлять, мульчують, знищують бур’яни.

Захист винограду взимку. Залежно від зимостійкості сорту, кліматичних умов зони, формування кущів, агротехніки, грунтових умов застосовують різні способи захисту винограду від морозів. Найбільш поширений і простий спосіб — укривання кущів землею. Лозу звільняють від опор, видаляють слабкі пагони, а інші вкорочують на 1 — 1,5 м. При віяловому формуванні кущ розділяють надвоє і пригинають до землі. В районах з суворими зимами перед укриванням кущів риють канавки глибиною 10— 20 см. Найбільш сприятливі умови для перезимування створюються, коли накривають лозу валом землі зав товщки 25—30 см.

Але щільне укривання лози землею, особливо на чорноземах, призводить до підпрівання і загибелі вічок. Тому необхідно ізолювати лозу від насипного валу. Для цього її укривають органічним матеріалом (соломою, сухою тра вою, гілками хвойних дерев) шаром 5—15 см, або встановлюють над лозою жолоби з шиферу чи дощок, а потім насипають землю шаром 15—30 см. Багаторічну та однорічну лозу можна обмотувати мохом, соломою і обгортати-зверху плівкою, а в північних районах нагортають ще й сніг шаром 0,5 м. Перед укриванням лозу слід обприскати вапняним молоком, або 5%-м розчином залізного чи мідного купоросу.

Кущі розкривають навесні перед початком сокоруху.

Захист винограду від шкідників і хвороб. Навесні до розпускання бруньок проводять обприскування 4%-ю емульсією препаратів № 30, № 30а чи № 30с проти павутинних і галових кліщів. На початку росту пагонів при виявленні виноградної листокрутки обприскують 0,9%-ю емульсією 10%-го карбофосу. Коли приріст пагонів становитиме 0,2—0,25 м, обприскують проти мільдью 1%-ю бордоською рідиною або 0,4%-ю суспензією полікарбаци-ну з доданням 0,6%-го ізофену проти кліщів і оідіуму. Ізофен можна замінити 1%-ю колоїдною сіркою. Перед цвітінням обприскують 0,4-ю суспензією полікарбацину з доданням 1%-ї колоїдної сірки проти оідіуму.

На півдні, де поширена гронова двовилітна листокрут-ка, перше обприскування 0,1 %-м розчином 25%-го рові-курту або 0,6%-м розчином 10%-го фозалону проводять через 10 днів після початку льоту метеликів, друге через 10—12 днів після попереднього. При цьому до розчину додають 0,4%-го полікарбацину проти мільдью і 1%-ї колоїдної сірки проти оідіуму. В північних районах можна обмежитись обприскуванням полікарбацином з інтервалом у 12—14 днів.