ВИРОЩУВАННЯ КУЩОВИХ ЯГІДНИКІВ

До кущових ягідників відносяться чорна смородина, порічки, агрус. Уже на третій рік після садіння вони вступають в пору плодоношення і дають продукцію високої якості.

Вони чутливі як до недостачі вологи, так і довготермінового (8—12 днів) перезволоЖення. Для росту і плодоношення ягідникам необхідні добре провітрювані грунти.

Чорну смородину розміщують на більш вологих місцях, а порічку і агрус — на менше вологих. Грунтові води повинні бути не ближче 1 —1,5 м. Кущові ягідники рекомендується захищати від вітрів, особливо суховіїв.

При підготовці грунту під кущові ягідники вносять і розрахунку на 10 кв. м органічних добрив 60—90 кг, суперфосфату 0,4—0,5 кг калійної солі 0,35—0,40 кг.

Садіння. Висаджувати кущові ягідники краще рядами. Відстань між рядами чорної смородини 2—2,5 м, агрусу 2,5 і порічок 2 м, між рослинами в ряду до 1,5 м.

Саджанці чорної смородини і порічок слід висаджувати похило під кутом 45° і на 5—10 см глибше, ніж вони росли в розсаднику. Агрус висаджують вертикально. Ями для садіння викопують таких розмірів, щоб в них вільно розмістилась коренева система.

Під час садіння органічні і мінеральні добрива вже не вносять.

Кущові ягідники починають вегетацію ранньою весною, коли грунт ще не готовий до садіння. Тому висаджувати їх треба восени, в кінці вересня і в жовтні. Висаджені восени саджанці добре приживаються, утворюють нові корені ще до замерзання грунту.

Весняне садіння проводять в перші 5—6 днів, як тільки можна вийти в сад. Для цього садивні ями заготовляють восени. Під час садіння добре ущільнюють грунт. При садінні у вологий грунт рослини не поливають, у сухий — полив обов’язковий, по 1—3 відер води на рослину.

Весною, після осіннього садіння і безпосередньо після весняного, стебла зрізують, залишаючи на кожному пеньки з 2—3 бруньками.Догляд. Після осіннього садіння, навесні наступного року, затримують вологу боронуванням граблями, а дещо пізніше розпушують грунт сапками. Протягом вегетаційного періоду грунт утримують в пухкому стані і без бур’янів.

Щоб добре розвивались кущові ягідники і щорічно рясно плодоносили, їх треба удобрювати органічними і мінеральними добривами. Молоді насадження в перші два роки вегетації підживлюють весною лише азотними добривами з розрахунку 150 г аміачної селітри на 10 кв. м. Вносять їх перед першим обробітком грунту. На третій і наступні роки щорічно вносять мінеральні добрива і один раз органічні по 25—ЗО кг на 10 кв. м під час осіннього перекопування грунту.

Аміачною селітрою підживлюють весною, 150 г на 10 кв. м.

У всіх зонах України кущові ягідники потребують зрошення, особливо в період формування і достигання ягід, коли вологість грунту на глибині 50 см повинна бути в межах 70—80 % НВ, а в після збиральний період 60—70 % НВ. Не можна допускати пересушування грунту, так як це негативно відбивається на величині і якості врожаю не лише поточного, але й наступного року.

Величина й якість урожаю залежить від правильного формування і обрізування кущів. Щоб правильно виконати цю роботу, необхідно знати, що чорна сморо'дина добре плодоносить на сильних однорічних бокових приростах попереднього року, які розміщені на дво-трирічних гілочках першого і другого порядків. Тому найбільш цінними є бокові розгалуження дво-трирічних гілочок. Більш старші гілочки менш продуктивні. Плодові бруньки порічок розміщуються в основному на границях приростів. Кіль-чатки порічок більш довговічні порівняно з чорною смородиною, тому на плодоношення залишають гілочки до 6—7-річного віку. Подібна особливість характерна і для агрусу, у якого найбільш продуктивні гілочки у віці від 3 до 7 років.

Формують кущові ягідники так. Протягом першого року вегетації, після видалення надземної частини і залишення пеньків з 2—3 бруньками, в кущі відростає 4— 5 добре розвинених однорічних пагонів. Наступного року весною з них залишають 3—4 самих сильних для створення скелетних гілок. Слабі пагони вирізують на рівні поверхні грунту. До осені в кущі буде 3—4 дворічних пагонів з розгалуженнями першого порядку і 5—6 прикореневих.

Весною третього року з бокових бруньок на гілочках першого порядку розвиваються плодові китиці і по 1 —2 пагони заміщення (гілочки другого порядку). З однорічних прикореневих пагонів залишають 3—4 найсильніших, решту вирізують, не залишаючи пеньків.

На четвертий і п’ятий рік у кущах чорної смородини і порічок може вегетувати 12—15, в агрусу 8—12 гілок різного віку.

Формування й обрізування кущів надалі полягає в заміні низькопродуктивних старих гілок (4—7-річних) на більш цінні молоді, а також у проріджуванні кущів. З цією метою після видалення старих гілок вирізують хворі, слабкі і поламані, а також молоді, які не мають перспективи росту.

Під час вирізування гілок пеньків не залишають. Зрі-їувати їх необхідно на рівні поверхні грунту або й нижче.

Обрізування і формування кущів проводять восени і зимою (до початку снігопадів). Якщо цю операцію виконують весною, тоді проводять її в ранні строки, так як у цей час багато плодових гілочок обламуються. Пошкоджені хворобами і шкідниками гілки видаляють протягом усього періоду вегетації.

Чорну смородину на одному місці вирощують на багатих грунтах 12—14 років, а на бідних 10—11, порічки і агрус 13—15 років.

Величина і якість урожаю кущових ягідників і малини в значній мірі залежать від того, як захищають насадження від шкідників і хвороб. Садоводи-аматори рекомендують обприскувати агрус настоєм пасинків помідорів, а також висаджувати між кущами картоплю і помідори.

Ефективними заходами є обприскування рослин смородини і агрусу до розпускання бруньок гарячою водою, накриття грунту під кущами чорною плівкою, толлю, щільним папером, що захищає рослини від вогнівки. Накривають грунт весною після внесення добрив, заробки їх п грунт, поливу і підсихання грунту. В серпні накриття знімають і використовують повторно весною наступного року. На весні до початку сокоруху вирізують пагони, на яких є бруньки, заселені кліщами, і спалюють. Протягом літа вирізують і спалюють стебла чорної смородини, пошкоджені скляницею і верхівки пагонів, уражені борошнистою росою.