Птиця. ПРИМІЩЕННЯ ТА ОБЛАДНАННЯ ДЛЯ УТРИМАННЯ ПТИЦІ . ВИРОЩУВАННЯ КУРЧАТ.УТРИМАННЯ ДОРОСЛИХ КУРЕЙ. КРОЛІ. ХУТРОВІ ЗВІРІ. ХВОРОБИ СВІЙСЬКОЇ ПТИЦІ,КРОЛІВ І ХУТРОВИХ ЗВІРІВ.

Виведення.

Молодняк домашньої птиці виводять двома способами: природним — під квочкою та штучним — у побутовому інкубаторі.

Дуже важливо відібрати для інкубації біологічно повноцінні яйця, що забезпечує нормальний розвиток зародка та виведення кондиційних курчат. Оскільки пташині зародки розвиваються поза материнським організмом, умови навколишнього середовища мають вирішальне значення.

Відбір яєць. У гніздах, де кури несуться, завжди повинна лежати суха, чиста підстилка. Взимку гнізда слід утеплювати. У приміщенні та на вигулах також слід підтримувати чистоту. Яйця для інкубації беруть від несучок, вік яких становить не менше восьми-дев’яти місяців. Знесені яйця забирають з гнізда негайно або не пізніше як через годину, щоб кури не забруднили або не побили їх. Слід чисто вимити руки та брати їх двома пальцями за гострий та тупий кінці. Якщо яйце взяти всією рукою, стирається тоненька над-шкаралупна оболонка, яка запобігає проникненню мікроорганізмів у яйце. Не можна витирати яйця сухою ганчіркою, мити водою. Встановлено, що яйця, знесені з 20-ї години до ранку, непридатні для інкубації.

Зберігають яйця у приміщенні при температурі 8-12°С і вологості 75-80 %. Якщо повітря сухе, періодично змочують підлогу або тримають воду в широкій посудині. Вікна завішують, щоб прямі сонячні промені не потрапляли на яйця. Оскільки зародок через шкаралупу виділяє вуглекислоту, приміщення слід добре провітрювати.

Яйця найкраще зберігати на відкритих полицях, поклавши на бік. Зародок, для полегшення процесу дихання, завжди розміщений на верхівці жовтка, впритул до оболонки, яка прилягає до шкаралупи. Під час тривалого зберігання боком жовток може присохнути до шкаралупи, тому яйця кожні два дні необхідно повертати.

Зберігати яйця пугою до гори не рекомендують, оскільки жовток із зародком перебуватимуть у неприродному положенні. Не можна тримати яйця в полові, зерні або січці, бо вони забруднюються пилом, їх інкубаційні якості знижуються. Зберігання у великих купах або щільних скриньках без продухів призводить до загибелі зародків від нестачі кисню.

Життєздатність зародка в яйці зберігається протягом трьох-чотирьох тижнів. Але найкраще інкубувати яйця,знесені не більше, ніж за п’ять-сім діб, оскільки за кожну наступну добу знижується вилуплення .(на 3%) і збільшується тривалість інкубації. Куряче яйце, що зберігалося сім діб, інкубується 486 год, а 8-14 діб — 492 год.

Інкубаційні яйця повинні мати правильну форму, чисту гладеньку шкаралупу без вапняних наростів, надшкара-лупну оболонку матового відтінку та важити 50-65 г (у м’ясних курей — 50-70 г).

Під час просвічування на овоскопі звертають увагу на цілість шкаралупи, величину повітряної камери, колір та розташування жовтка, структуру білка.

Овоскоп можна виготовити в домашніх умовах. Для цього з картону або жерсті роблять циліндр, усередині прикріплюють електричну лампочку, яку вмикають у мережу за допомогою вилки. Внутрішню поверхню циліндра обклеюють білим папером, а зовнішню чорним. У стінці циліндра навпроти лампочки вирізають овальний отвір діаметром 4-5 см. Якщо в затемненому приміщенні яйце прикласти до отвору овоскопа, воно просвітиться. У повноцінних яєць діаметр повітряної камери становить 4-7 мм. Вона нерухома, розташована в тупому кінці яйця. Жовток таких яєць має рожевий або яскраво-жовтий колір, малопомітний, малорухомий і займає центральне положення в яйці, білок прозорий, щільний.

Бракують двожовткові яйця, з кров’яними включеннями, тріщинами на шкаралупі, дуже великими порами та блідо-жовтим жовтком. Слід мати на увазі, що коли птиця одержує риб’ячий жир і вітамінні препарати, жовток може бути блідим, але містити всі необхідні вітаміни.

Однією з вад яєць для інкубації є розрідження білка, коли жовток наближається до шкаралупи або опускається ,до гострого кінця яйця і під час його обертання швидко рухається. Розрідження білка обумовлене неправильним співвідношенням мінеральних елементів та нестачею вітамінів.

Яйця калібрувати бажано за розміром, щоб одержати молодняк з невеликою різницею за масою.

Виведення під квочкою. Коли яйця відібрані, починається найвідповідальніший період — виведення молодняка. В умовах присадибного птахівництва, якщо поголів’я курей невелике, курчат виводять під квочкою. Найкращі квочки — кури м’ясо-яєчних порід (плімутрок, нью-гемпшир, род-айланд) та місцеві безпородні. У курей яєчних порід інстинкт насиджування часто не розвинений. Відмінними квочками, які добре виводять індичат і молодняк інших видів птиці, є індики (самки та самці).

Найкраще садити квочку на яйця в кінці березня, квітні та травні. Квочку відбирають із спокійних, здорових курей, бажано таких, що вже виводили курчат.

Гніздо влаштовують у затемненому місці пташника. Повітря має бути чистим, температура не нижчою за 10-12°С. Для насиджування пристосовують кошик або дощатий ящик, на дно якого насипають шар дернини товщиною 5-8 см, зверху стелять м’яку, суху підстилку, найкраще із соломи або сіна. Гніздо має бути просторим (55*35*60 см). У середині гнізда роблять звите із соломи чашоподібне гніздечко, яке за розміром трохи більше за квочку, і вкривають його м’яким сіном. У приміщенні повинно бути тихо, тому що шум непокоїть квочку. Якщо в одному пташнику кілька квочок, то їх слід розмістити так, щоб вони не турбували одна одну.

Кількість яєць, які підкладають у гніздо, залежить від породи, віку, будови тіла квочки, а також пори року. Так, у прохолодну пору підкладають 11-13 яєць, у теплу — 15-17. Квочка своїм тілом повинна вкрити всі яйця (непокриті забирають). Садять квочку переважно ввечері, щоб за ніч вона звикла до свого гнізда.

У період насиджування стежать, щоб яйця не викочувалися із гнізда, не потрапляли під підстилку. Добра квочка відразу після посадки обережно підкочує яйця дзьобом під себе, намагаючись повністю вкрити їх. У центрі гнізда яйця нагріваються найбільше, тому що квочка притискається до них тілом, а під крилами та хвостом — найменше. Квочка періодично перекочує яйця від країв до центра, щоб вони нагрівалися рівномірно.

Поряд з гніздом ставлять годівницю, напувалку та ящик із сухим піском і золою для «купання». Квочкам згодовують зерно, зерновідходи або суху кормосуміш. Вологі мішанки можуть спричинити порушення травлення.

У перші дні доби насиджування квочку не турбують, якщо вона не сходить з гнізда та нічого не їсть. Згодом її випускають один-два рази на добу на 10 хв і підсаджують до годівниці. Якщо після годівлі квочка не повертається до гнізда, її через 20-30 хв після прогулянки садять на місце.

Процес насиджування потребує неабиякої витримки. Іноді квочка (часто з другого тижня) кидає гніздо до десяти і більше разів на добу.

Коли квочки в гнізді немає, яйця оглядають, забирають биті, міняють забруднену вологу підстилку. На п’яту-шосту добу після початку насиджування яйця просвічують на овоскопі, незапліднені або з мертвими зародками забирають. Якщо зародок розвивається нормально, в яйці видно темну пляму (зародок), від якої в усі боки відходять тонкі червоні нитки — майбутні кровоносні судини. У яйцях з мертвими зародками видно кров’яне кільце, незапліднені яйця повністю світлі.

Вдруге просвічують яйця для контрольної перевірки на 10-11 -у добу, а останній раз — на 19-у перед прокльовуванням. У яйцях з мертвими зародками видно суцільну темну масу, їх можна визначити також без овоскопа. Вони важчі та охолоджуються скоріше, ніж яйця з нормально розвинутими зародками.

Курчата виводяться на 20-21-у добу насиджування. Оглядаючи яйце за півтори-дві доби до виведення, можна почути, як курча прокльовує шкаралупу. На 20-у добу воно займає майже все яйце, лежить хвостом до гострого кінця, ноги притиснуті до живота, голова повернена до пуги та прикрита правим крилом, із-під якого стирчить дзьоб, шия зігнута. Курча починає дихати легенями, але запасу повітря в пузі мало. Це примушує його прокльовувати шкаралупу на тупому кінці, біля пуги. У цей час багато енергії витрачається на обертання курчати в яйці навколо повздовжньої осі в напрямку проти годинникової стрілки. Потім курча намагається випростатися, впирається ногами в шкаралупу, підводить голову і ламає свою «колиску». Слід зазначити різке підвищення температури всередині яйця перед прокльовуванням і її зниження після нього. Під час обсихання курча сильно охолоджується, тому квочку не варто забирати з гнізда.

Втручатися у виведення курчат не слід. Але в разі, коли цей процес дуже затримується, а курча тривожно пищить, йому необхідно допомогти звільнитися від плівки та шкаралупи. Роблять це обережно, шкаралупу відламують маленькими шматочками, починають від місця прокльовування. Якщо з’явилася кров, руйнування шкаралупи припиняють.

Вилуплені курчата важать 32-45 г (при масі яйця 50-65 г), тобто маса їх становить 70-75 % маси яйця. Курча масою 40 г має кишечник і шлунок масою по 2 г, печінку — 1,5, легені — 0,45, нирки — 0,35, серце — 0,3, жовчний пухир — 0,07, селезінку — 0,02. Об’єм його крові становить близько 6 мл, температура тіла 39°С. Серце курчати б’ється з частотою 300 ударів на хвилину.

Курчат, які обсохли під квочкою, садять у ящик чи кошик з м’якою підстилкою (солома, вкрита тканиною) та ставлять у тепле місце (28-30°С). Зверху ящик накривають м’якою тканиною. Коли вилупиться весь молодняк, його підпускають до квочки. Курчат від двох квочок можна підпускати до однієї з них (якщо курчата одного віку). Звільнену квочку вигулюють або знову підкладають під неї яйця. Під квочку можна підсаджувати молодняк, виведений в інкубаторі.

Якщо курчат вирощують під квочкою, приміщення не треба додатково обігрівати. Квочка сама гріє та вкриває курчат, вчить їх шукати корм. Необхідно лише правильно їх утримувати та годувати. Але і під квочкою не всі курчата ростуть однаково. Молодняк, ріст якого затримується, відбирають і підгодовують окремо. Квочка водить курчат 30-40 діб, потім вони розвиваються самостійно.

Добре, коли є гарна квочка. Більшість курей поквок-чуть-поквокчуть, посидять кілька днів на яйцях та й тікають з гнізда. Але й у найкращої квочки є недолік. Адже квокче вона не тоді, коли потрібно господарю, наприклад у березні чи квітні, а тоді, коли їй підкаже інстинкт. Інша справа інкубатор. У ньому можна будь-якої пори вивести молодняк штучно.

Виведення в інкубаторі. Наша промисловість випускає для присадибних господарств малогабаритні інкубатори на 50-300 яєць — «Насєдка», «Насєдка-1», ІПХ-5, ІПХ-10, ІПХ-15, ІЛУ-Ф-03.

Інкубатор — це камера, в якій створено всі необхідні умови для нормального розвитку зародка в яйці. У ній розміщені лотки для яєць, пристрій для обертання лотків, вентилятор, нагрівач, датчик для температури та ванночка для води, щоб зволожувати повітря.

Найбільш поширений інкубатор «Насєдка», призначений для інкубації, виведення та підрощування молодняка. Інкубатор розроблено Вінницьким заводом радіотехнічної апаратури, випускається він серійно, продається в господарських магазинах. Апарат розрахований на одночасне закладання 48-52 яєць курей, цесарок, 32-36 — качок, індиків, 24-28 — гусей. Його місткість при підрощуванні молодняка до 14-добового віку становить 30-40 голів.

Температура регулюється автоматично при інкубації яєць (37,8°С), виводі молодняка (37,5) і його підрощуванні (30°С). Відносна вологість підтримується за рахунок випаровування води з ванночок на рівні 52, 70 і 60%. Лотки повертаються 24 рази на добу автоматично. Обмін повітря здійснюється через отвори знизу та зверху корпусу. Обігрівається інкубатор електричними лампочками, які розміщені в його нижній частині, живиться від мережі змінного струму (220 В). За один цикл інкубації витрачається 64 кВт/год електроенергії. Розмір інкубатора — 700x500x400 мм, маса — 16 кг. Побутовий інкубатор «Насєдка-1» є модифікацією описаного. Він має більший лоток, який вміщує 65-70 курячих і цесариних яєць, 45-50—качиних і індичих, 35-40 — гусячих.

П’ятигорський завод сільськогосподарського машинобудування виготовляє інкубатори для присадибних господарств (ІПХ-5, ІПХ-10, ІПХ-15, ЛБ-05) та інкубатор лабораторний універсальний (ІЛУ-Ф-03). їх місткість більша, ніж інкубаторів «Насєдка». Правила експлуатації описані в інструкціях, які одержують при покупці.

Не всі птахівники можуть придбати інкубатор, але виготовити його може кожен. Для цього потрібні звичайний ящик, солома, або тирса, будильник, синя електролампочка (75 Вт) і металевий абажур діаметром близько 40 см. Дно ящика (40*40 см) вистилають соломою, накривають тканиною та роблять заглиблення у формі гнізда. Над ящиком підвішують лампу з абажуром. У заглиблення вміщують не більше 50 курячих яєць і кімнатний термометр. Включають світло, перевіряють і регулюють температуру, опускаючи або піднімаючи абажур. Перевертати яйця треба так, як це робить квочка: від краю до середини і навпаки (вісім-десять разів на добу). Добра квочка перевертає їх до 50 разів. Вологість повітря перевіряють за допомогою психрометра. У разі її зниження у повітрі розбризкують воду.

Більш складну конструкцію побутових інкубаторів запропонували птахівники-аматори К.Соколов і А.Сичов. Рекомендації щодо виготовлення апарата К.Соколова наведені в журналі «Птахівництво». Квадратний бак місткістю близько 60 л встановлюють на дерев’яні стояки, до яких під дном бака прикріплюють планки для лотка з яйцями. Під лотком встановлюють невелику рамку з мішковиною для зволоження. Бак має два отвори: зверху з лійкою — для наливання води, знизу з краном — для її зливання. Все це обладнання вміщують у ящик-термостат, більший за бак. Простір між ними заповнюють тирсою. Внизу, в одній із бокових стін ящика, роблять дверцята, щоб можна було вільно виймати лоток і раму з мішковиною. На рівні лотка роблять отвір для вентиляції. На мішковину насипають тонкий шар піску, який постійно зволожують. У лотку на рівні яєць встановлюють термометр. Бак заливають гарячою водою. Через кожні 12 год воду міняють (одне відро) і таким чином підтримують потрібну температуру. Інкубатор, запропонований птахівником А.Сичовим, має складнішу будову.

Для виведення курчат в інкубаторах яйця відбирають так само, як при висиджуванні квочкою. Контроль за температурою, вологістю, обміном повітря тощо здійснюють згідно з режимом та показанням контрольно-вимірювальних приладів. Не менше ніж за 12 год до закладання яєць інкубатор треба нагріти до температури інкубування, встановити прилади для контролю за температурою та вологістю повітря, перевірити роботу вентиляції.

Птахівник повинен знати, що зародок чутливий до будь-яких, навіть незначних змін умов інкубації. Так, 1 % вуглекислоти в повітрі вже шкідливо впливає на зародок, а при 10% - він гине в перші сім діб. Вміст кисню має становити не менше 15%.

У разі перегріву яєць накльовування починається передчасно, курчата виводяться маленькі, недорозвинуті. Білок залишається частково невикористаним. При недогріві накльовування починається на дві-чотири доби пізніше, курчата насилу звільнюються від шкаралупи. Вони відстають у рості, мають збільшене серце, набряклі голову та шию.

Важливим фактором є вологість повітря. При високій вологості курчата приклеюються до шкаралупи і, проклюнувши її, здебільшого гинуть. Низька вологість покращує їх опушення та рухливість, але гальмує ріст. Залежно від періоду інкубації температура в інкубаторі для курячих яєць з першої до 11-ї доби повинна становити 37,7-37,8°С (на сухому термометрі) і 30,5-31 (на вологому), з 12-ї до 18-ї доби — 37,1-37,2 і 29, при виводі — 36,9-37,1 і 31,5-32°С.

Якщо яйця в період інкубації не перевертати, то зародок може приклеїтися до шкаралупи. При виводі курчат жовтковий мішок не втягується в порожнину тіла та інколи розривається.

В інкубаторі лотки з яйцями перевертаються один раз на годину за допомогою спеціального пристрою, що працює в автоматичному режимі.

Слід пам’ятати, що у розвитку курячих ембріонів є два критичні періоди, які припадають на 4-5-у та 17-21-у добу інкубації. У цей час гине найбільше ембріонів. Які ж відходи бувають у період інкубації? Якщо яйця не запліднені або зародок загинув у першу добу — це «свіжаки», на другу — сьому — «кров’яні кільця», 8-17-у — «замерлі», при виводі — «задохлики» — такі, що задихнулися. Бувають ще такі відходи: «тумаки» — яйця, всередині яких розвиваються мікроорганізми, «бій» — розбиті у будь-яку добу інкубації. Вважається нормальним, якщо від кількості закладених в інкубатор яєць «свіжаки» становлять не більше 5%, «кров’яні кільця» — 1-2, «замерлі» — 2-3, ті, що задихнулися — 3-4 %. Якщо кров’яних кілець» багато, значить яйця зберігалися при високій температурі, низькій вологості або дуже довго.

Про біологічну неповноцінність яєць, яка здебільшого є результатом нестачі вітамінів Б і групи В, свідчить кількість «замерлих», а про незадовільний режим інкубації — тих, що задихнулися.

Позитивно впливає на розвиток зародків аероіонізація, гамма-опромінення ураном і торієм, освітлення флюорес-центними трубками. Синхронізувати та прискорити вивід курчат можна за допомогою спеціальних звукових сигналів, схожих на ті, які видає квочка або курчата.

А чи можна змінити стать курчати? Для цього яйця до закладання в інкубатор обробляють спеціальною емульсією з домішкою діетилстілбестролу, вводять синтетичний фолікулін, тестостерон, синістрол, згодовують несучкам за місяць до інкубації (щоденно) амінокислоти — метіонін, гліцин, треонін тощо.

Після виводу стать курчат визначають за кольором і швидкістю оперення, а також користуючись японським методом, що грунтується на візуальному огляді клоаки (за величиною та опуклістю копуляційного органа).

До прийому молодняка слід готуватися заздалегідь, щоб запобігти втратам при вирощуванні. Виконуючи наведені поради щодо годівлі та утримання дорослих курей, відбору яєць для природної та штучної інкубації, догляду за квочками в період насиджування, птахівники одержать біологічно повноцінні яйця, отже, і життєздатний молодняк.

Утримання. Добових курчат можна купити на інкубаторно-птахівничій станції, в птахівничих господарствах» вивести під квочкою або в домашньому інкубаторі. Найкращий період для придбання молодняка на станції—з березня до липня. Навесні та влітку витрачається менше концентрованих кормів, забезпечуються найбільші прирости живої маси молодняка.

Вирощування молодняка — складна справа, яка вимагає спеціальних знань і, звичайно, любові. Треба знати, як відібрати здорових курчат, коли та як годувати, яку температуру, вологість і світловий режим підтримувати.

Молодняк яєчних порід приймають на вирощування через 12-14 год після виводу, а м’ясо-яєчних — через 16-20 год. У більш ранні строки важко визначити ознаки здорової птиці. Для вирощування відбирають тільки здорових (кондиційних) курчат. Вони рухливі, активно реагують на звук, міцно стоять на ногах, мають м’який, підібраний живіт, закриту, добре втягнуту пуповину без слідів кровотечі, чисту рожеву клоаку, м’який, рівний, блискучий, добре пігментований пух, велику широку голову, блискучі очі, короткий, товстий дзьоб, щільно притиснуті до тулуба крила. Ноги та дзьоб мають бути жовтого кольору, що свідчить про наявність каротину в організмі. Середня маса добового курчати становить 34-40 г залежно від породи, віку та кросу курей.

На вирощування можна брати також некондиційний молодняк з незначними відхиленнями від норми — живіт відвисає, на пуповині є згусток крові розміром не більше 2 мм, пух нерівномірно вкриває тулуб, має матовий колір, курчата малорухливі. Вони вимагають кращого догляду, особливо в перші дні життя, суворого дотримання умов вирощування.

Перевозять курчат у чистих, продезинфікованих кошиках, спеціальних картонних або фанерних ящиках чи коробках. Розмір ящика для 100 курчат має бути таким: довжина та ширина 60 см, висота — 18 см. Ящик поділяють на чотири секції. На його кришці та в стінках на висоті 12 см в ід дна роблять круглі отвори діаметром 2 см для вентиляції. Кути в ящику закруглюють, щоб запобігти скупченню молодняка. На дно стелять м’яку підстилку (з соломи, полови). У кожну секцію садять 25-30 курчат. Важливо правильно розташувати ящики. їх ставлять рівно, щоб курчата не скочувалися і не чавили одне одного. Температура в коробках має становити 30-32°С. Деякий час вона підтримується на такому рівні за рахунок тепла, яке виділяють курчата. Але при перевезенні курчат у відкритих автомашинах або іншим транспортом у холодну погоду ящик накривають брезентом або ковдрою так, щоб до нього надходило свіже повітря. Влітку найкраще перевозити курчат вранці або ввечері. Час від часу слід перевіряти стан курчат. Якщо вони сидять з розкритими дзьобиками та часто дихають, значить, їм жарко, якщо скупчуються — холодно.

Вирощують курчат на підлозі на глибокій підстилці, в клітках або на сітчастій підлозі. За три-чотири доби до прийому курчат перевіряють все обладнання. За добу в приміщенні створюють необхідну температуру повітря. Показники температури та вологості перевіряють за допомогою термометра та психрометра, які прикріплюють на висоті 0,5 м від підлоги. Годівниці та напувалки встановлюють на рівній відстані одна від одної. За кілька годин до посадки курчат у годівниці засипають корми, а в напувалки наливають чисту, свіжу воду.

Курчата яєчних порід. Для одержання великої кількості яєць найкраще купувати молодняк спеціалізованих яєчних та яєчно-м’ясних кросів: «Зоря-17» (Хайсекс білий), «Бєларусь-9», «Борки-1», «Тетра-ШЛ», «Прогрес», «Ломанн-браун» та ін. Якщо взяти курчат весною, то восени вже можна поповнити доросле поголів’я курей. У вересні-жовтні вони будуть нестися.

Особливу увагу при вирощуванні курчат звертають на щільність посадки, оскільки від цього залежить мікроклімат у приміщенні, а також їх ріст і розвиток. На 1 м підлоги садять не більше 20-25 добових курчат, з п’ятого тижня — 16, а з 10-го до 20-го — десять.

Молодняк дуже чутливий до зміни температури повітря в приміщенні. У добових курчат майже відсутня терморегуляція. Температура тіла курчат у перші 10-15 діб на 1-2°С нижча норми (39°С). Охолодження повітря від 35 до 18°С протягом 30 хв викликає зменшення температури тіла на 2,5-3°С, а нагрівання до 45°С — збільшення на 2-3°С, що призводить до загибелі. Тільки з 15-добового віку курчата стають більш стійкими до охолодження. При утриманні курчат необхідно регулювати температуру в приміщенні та під брудером, або іншим нагрівальним пристроєм.

Брудер в домашніх умовах можна зробити з електричної лампи потужністю 100-150 Вт і металевого абажура. Він заміняє курчатам квочку. Піднімаючи або опускаючи абажур до підлоги, можна досягти необхідної температури під ним. Щоб курчата не розбігалися від джерела тепла, в перші п’ять-шість діб вирощування брудер огороджують ширмою з фанери або картону. Обігрівають курчат також електричними або водоналивними грілками, побутовими електро-нагрівачами із закритою спіраллю.

Для курчат яєчних порід температура під брудером у перші три-п’ять діб підтримується на рівні 32-33°С (у приміщенні 29-30°С), з шостої до десятої — 28°С (у приміщенні 26°С). Потім через кожних п’ять діб температуру знижують з таким розрахунком, щоб до 40-45-ї доби вона наблизилася до 18-20°С, тоді брудер забирають.

Темпєратуру повітря у приміщенні визначають не тільки за показниками термометра, слідкують також за поведінкою курчат. Якщо вони скупчуються та пищать, температуру слід підвищити, а якщо п’ють багато води, багато їдять, важко дихають — знизити. Курчат з великим залишковим жовтком слід обігрівати для підтримання необхідної температури тіла. Вночі, коли курчата не рухаються, їм потрібно більше тепла, ніж вдень. Вологість повітря для молодняка має становити 60-70%.

Курчат, виведених влітку, в тиху, теплу та сонячну погоду з п’яти-семи добового віку можна випускати на кілька хвилин на вигул, поступово збільшуючи час перебування на повітрі.

Вперше курчат треба годувати не пізніше, ніж через 8-10 год після виводу. В їх організмі запасів поживних речовин вистачає приблизно на 48 год з моменту прокльовування шкаралупи. Але ж не всі курчата вилуплюються одночасно. Різниця у віці молодняка досягає 10-24 год і більше. Тому ті, які вилупилися першими, до першої годівлі слабшають. Крім того, курчата не можуть відразу відшукати корм і воду, через поганий нюх клюють сторонні частки, що призводить до підвищення смертності у перші три-шість діб. Необхідно враховувати також особливості зору. Добові курчата краще поїдають корми світлого кольору, ніж темного. У погано освітленому приміщенні вони не бачать.

Ступінь насичення їжею перевіряють, торкаючись до вола пальцями — у голодних курчат воно порожнє. Слабих, з порожніми волами курчат відсаджують і дають їм кращі корми.

У перші кілька діб молодняк годують на паперових листах або фанерних лотках. Для поїння використовують вакуумні напувалки. На четверту-п’яту добу листки або лотки міняють на жолобкові годівниці.

Найкращим кормом є повнораціонний комбікорм. Якщо його немає, курчатам дають кукурудзяну, пшеничну, ячмінну (без плівок) дерть, пшеничні висівки, пшоно, круто-зварені подрібнені яйця (жовток), свіжий сир із знежиреного молока. Годують курчат досхочу, щоб перед сном вола були наповнені.

З другої доби до раціону додають подрібнену зелень конюшини, люцерни, кропиви, протерту червону моркву, з третьої — згодовують також вологі мішанки, для приготування яких використовують воду, кисле молоко або м’ясний бульйон. Мішанка має бути розсипчастою. На 1 кг сухої суміші додають 0,2-0,3 л рідини. Готують її безпосередньо перед згодовуванням і в такій кількості, щоб курчата з’їли за 30-40 хв. До складу суміші можна включити протерті моркву, столові або кормові буряки, трав’яне борошно.

У період росту курчата випивають велику кількість води. На добу вони потребують її приблизно в два рази більше, ніж сухих кормів. До 15-добового віку курчат напувають з вакуумних напувалок, а пізніше із жолобкових. Чиста свіжа вода в напувалках повинна бути цілодобова Її температура залежно від віку курчат має становити 15-30°С. Найкращою є водопровідна вода, а також з річок або колодязів. Не можна використовувати воду з стоячих водойм і дощових канав.

Добова норма води для одно-дев ’ятитижневих курчат— 0,25 л, 10-22-тижневого — 0,36 л. При підвищенні температури з 21 до 32вС потреба у воді зростає у два рази.

Для запобігання шлунково-кишкових захворювань курчатам два рази на тиждень вранці слід наливати в напувалки блідо-рожевий розчин марганцевокислого калію (марганцівки). Через півгодини залишки розчину виливають і заповнюють напувалки чистою водою.

Великий вплив на ріст, розвиток курчат і подальшу продуктивність молодок має світловий режим. Молодки зимових і ранньовесняних виводів починають яйцекладку раніше, ніж пізньовесняних і літніх, оскільки їх статева зрілість припадає на період природно зростаючого світлового дня. На цій основі розроблено світлові режими, які застосовують для регулювання загального розвитку птиці.

З добового до тижневого віку курчат слід освітлювати цілодобово або протягом 23 год 30 хв. Це потрібно для того, щоб вони звикали до умов утримання, розміщення годівниць, напувалок і джерел тепла. Потім тривалість світлового дня на другому тижні скорочують на ЗО хв щоденно до 17 год 30 хв і поступово доводять до 9 год на 18-му тижні. У перші два тижні освітленість повинна становити 50 лк, після чого зменшуватися до 7-10 лк. Світловий режим регулюють затемненням вікон у пташнику та електричним освітленням. Такий світловий режим затримує статеву зрілість курочок, але сприяє їх доброму росту та розвитку, закінченню линяння до початку яйцекладки та утворенню великих яєць з міцною шкаралупою.

У приміщенні завжди має бути свіже повітря, але вентилювати його слід обережно. Протяги шкідливо діють на курчат. Швидкість руху повітря не повинна перевищувати 2 м/с влітку і 1 м/с взимку.

Курчат яєчних порід можна вирощувати в клітках найпростіших конструкцій, або комбінованим способом — до 60 діб у клітках, а потім на підлозі на глибокій підстилці.

При утриманні в клітках місткість приміщення збільшується у два-три рази, молодняк краще росте, витрачає менше кормів на одиницю приросту, його зручніше доглядати, знижується імовірність поширення інфекційних захворювань. Клітки можна виставляти на двір під навіс або тримати в приміщенні. Перед посадкою курчат у клітки їх сортують за масою. Найменших садять у секції верхнього ярусу, де тепліше та світліше.

При клітковому вирощуванні молодняк менше рухається, тому температура повітря має бути на 2-3°С вищою, ніж при утриманні на підлозі. Для обігрівання курчат на стелі клітки монтують три-чотири електричні лампочки.

Годують курчат у клітках так само, як на підлозі — використовуючи перші дві-три доби паперові листи. Одночасно корми насипають в годівниці, щоб курчата звикали їсти з них. Слід додержуватися такого ж світлового режиму, як і на підлозі.

Проте цей спосіб має недоліки. Протягом усього періоду вирощування молодняк повинен одержувати певну кількість вправ для нормального росту та розвитку кістково-м’язової системи та внутрішніх органів. Але клітки мають обмежену площу. Курчата літають здебільшого три рази на день, повністю розправляючи махове пір’я. Якщо клітка невисока, курчата часто б’ються головою об стелю і перестають робити вправи. Молодки, вирощені в клітках з низькою стелею, мають вузькі груди і таз, менш розвинуті внутрішні органи. Період інтенсивної яйцекладки у них короткий, вони дуже лякливі.

Показником доброго росту та правильного розвитку молодняка є його маса. Тому курчат періодично (вибірково) слід зважувати. У 30-добовому віці маса добре розвинутих курочок повинна становити 210-260 г, півників — 280 г, у 90-добовому — 950 і 1100, у 150-добовому — 1600 і 1900г. Добре розвинена молодка у 135-150-добовому віці має яскраво-жовте забарвлення ніг і дзьоба, прямий кіль грудної кістки, широку та рівну спину, великий м’який живіт, гарний гребінь і яскраво-червоні сережки.

Бройлери. У присадибному господарстві бройлерів можна утримувати з добового, а також три- та чотиритижневого віку в будь-яку пору року. Найкраще купувати молодняк спеціалізованих м’ясних кросів «Бройлер-б», «Гібро-6», «Смєна». Вирощують також курчат м’ясних та м’ясо-яєч-них порід (корніш, плімутрок, родайланд). Утримують бройлерів на звичайній підлозі на глибокій підстилці, в клітках або на сітчастій підлозі.

Вітчизняними конструкторами розроблено просту триярусну кліткову батарею для вирощування бройлерів віком від однієї до 70 діб без пересадок. Клітка розрахована на вісім голів, батарея — на 48. Клітка має шість опірних стояків довжиною 166 см (перерізи 7*2 см). Вони з’єднуються в єдиний каркас за допомогою шести рейок розміром 3*2 см, трьох — 10x2 і двох — 5x2 см. Зверху клітку вкривають листом фанери (140,7x70 см). Стіни будують з дев’яти листів розміром 57,5x30,5 см. Для посліду роблять піддон із скла, шиферу або фанери довжиною 71 см, шириною 67 і висотою 2 см. Піддони та напувалки опираються на 54 рейки довжиною 66 см (перерізи 2x2). Напувалки ставлять з одного боку, а годівниці — з іншого. їх можна виготовити з дерева або жерсті. У таких клітках вирощують також курчат яєчних порід. Клітки ставлять надворі під навісом або в пташнику.

При вирощуванні бройлерів на підстилці щільність посадки становить 12-14 особин на 1 м , на сітчастій підлозі та в клітках — 20-25.

Бройлери вимогливі до тепла, тому температура повітря має бути на 1-2°С вищою, ніж для курчат яєчних порід. Температуру повітря під брудером з 35°С (у першу добу) знижують до кінця тижня до ЗО' С. На другому—четвертому тижні вона повинна становити 29-26°С, а пізніше — 18-20°С.

При вирощуванні бройлерів у клітках на кожній кришці розташовують дві електролампи. Відносну вологість повітря в приміщенні в перший тиждень утримання слід підтримувати на рівні 40-60%, пізніше — 60-70%.

Курчат бройлерів бажано годувати комбікормами, а у разі їх відсутності — сумішами, виготовленими з кормів, які є у присадибному господарстві. Техніка годівлі м’ясних курчат така ж, як і яєчних, але кількість кормів слід збільшити на 10-15%.

У перші чотири доби (незалежно від способу вирощування) раціон бройлерів складається з подрібнених зернових — пшениці, кукурудзи, ячменю або вівса без плівок (74-80%), соєвого шроту (10-15) і тваринних кормів — сухого молока, рибного борошна (10-12%). Рибне борошно можна замінити сиром із знежиреного молока. Не слід давати білок яйця, який містить авідин, що з’єднується з вітаміном Н (біотином) і викликає в курчат гіповітаміноз (дерматит, відставання в рості). Для курчат старшого віку визначено співвідношення кормів у раціоні (табл. 6).

При годівлі вологими мішанками в окремих годівницях має постійно знаходитися суха суміш кормів. Не слід давати багато малокалорійних кормів (зелень, буряки, картопля). Можна згодовувати пророщене зерно. На 10 кг кормової суміші додають 1-1,5 кг такого зерна.

Таблиця 6. Співвідношення кормів у раціоні курчат-бройлерів

Корисно додавати бройлерам дріжджі, які для приготування вологих мішанок розводять у воді, збираному молоці або бульйоні температурою 35-40°С. На 10 кг сухої суміші додають 0,2-0,3 кг дріжджів.

Для доброї пігментації шкіри бройлерам згодовують корми, які містять ксантофіл, — кукурудзу, трав’яне борошно, свіжу зелень, а для поліпшення якості м’яса — кріп, м’яту, кмин, коріандр. Останні бажано згодовувати не пізніше, як за два тижні до забою.

Приблизні добові норми подрібненого зерна, висівок, шротів або макухи для курчат м’ясо-яєчних порід на голову по декадах є такими, г: перша декада — 10; друга — 20, третя — 30, четверта — 45, п’ята — 60, шоста — 80, сьома — 90, восьма — 95, дев’ята — 100, десята — 105. Для молодняка м’ясних порід ці норми становлять відповідно 15, ЗО, 60, 80, 100, 110, 120, 125, 130 і 140 г. Частину зернових кормів можна замінити вареною картоплею.

Протягом перших двох тижнів курчата одержують корм кожні дві години, потім — до 28-ї доби кількість годувань поступово зменшують до п’яти разів на добу, а з 40-ї доби починають чотириразову годівлю. Не слід забувати про гравій.

При вирощуванні бройлерів у клітках у перший тиждень підлогу застеляють папером, а в годівницях підвищують дно, щоб курчатам легше було діставати корм. До двох тижнів курчат вирощують у верхньому ярусі, а потім розсаджують у всі клітки.

У напувалках постійно має бути вода. Найбільші прирости маси бройлерів спостерігаються при температурі води 24°С. При сухому типі годівлі бройлери випивають таку кількість води на добу, мл: 1-й тиждень — 15; 2-3-й — 40-50; 4-й — 70; 5-й - 90-95; 6-й — 120-125; 7-9-й — 130-170.

Великий вплив на ріст і розвиток м’ясних курчат має світло. Для бройлерів рекомендують влаштовувати цілодобове освітлення, щоб вони могли поїдати корми. Перші 12 діб освітленість має становити не більше 25 лк, а надалі поступово знижуватися до 5 лк. Бройлери добре ростуть при переривчастому освітленні, особливо при поступовому затемненні — 1 год світла, 2-3 год темноти, або 2 год світла і 2 год темноти.

Щоб запобігти канібалізму застосовують червоне світло. Воно зумовлює також більш спокійну поведінку курчат.

Не слід випускати бройлерів на вигули, тому що вони багато рухаються, отже частина енергії кормів перетворюватиметься на м’язову, що призведе до зниження приросту маси.

Оцінити правильність годівлі та утримання бройлерів можна шляхом зважування через кожні два тижні (не менше 1 % поголів’я) і порівняння їх маси з нормативною (табл. 7).

При дотриманні відповідних вимог у присадибному господарстві за весняно-літній сезон можна вигодувати три партії бройлерів.

Успіх вирощування молодняка залежить від старанності, спостережливості та знань птахівника.

Таблиця 7. Жива маса бройлерів, г.

УТРИМАННЯ ДОРОСЛИХ КУРЕЙ

Умови утримання. У домашньому господарстві птахівництво можна організувати так, щоб кури неслися рівномірно протягом року. Але для цього потрібно відібрати молодок, добре їх доглядати і годувати.

Молодок відбирають із молодняка 18-20-тижневого віку, надаючи перевагу тим, які мають правильну будову тіла, щільне чисте оперення, жовте забарвлення ніг і дзьоба, яскраво-червоні сережки та гребінь, рівний кіль грудної кістки, широку та рівну спину, м’який живіт, велику вологу клоаку, тонку, м’яку та еластичну шкіру. На 10-12 молодок щодня залишають одного півня, якщо яйця призначені для природної (під квочкою) або штучної (у побутовому інкубаторі) інкубації. Для одержання лише харчових яєць півні не потрібні, оскільки на несучість вони не впливають, а незапліднені яйця довше зберігаються.

Кількість курей у господарстві зумовлена площею пташника, способом утримання та запасами кормів. Здебільшого курей утримують на підлозі на товстій підстилці. Важливе значення мають щільність посадки, газовий склад повітря, температура, вологість і світловий режим у приміщенні. Щільність посадки визначається масою птиці і становить чотири-шість голів на 1 м2 підлоги.

Для забезпечення високої продуктивності птиці важливо підтримувати в приміщенні не тільки постійну, а й оптимальну температуру. Залежно від способу утримання та кліматичної зони оптимальна температура повітря в курятнику становить 10-20°С. Найвища несучість спостерігається при 12-14°С (утримання на підлозі) та 15-18°С (у клітках). Якщо температура нижча за оптимальну, частина поживних речовин кормів використовується на підтримання температури тіла.

Слід пам’ятати, що при — 10°С кури припиняють нестися, а при —12°С в них обморожується гребінь. Підвищення температури до 30°С зменшує несучість (на 28-30%) і масу яєць. Кури починають відкладати яйця з тонкою шкаралупою або без неї.

Вологість повітря в пташнику Має становити 60-70%. Висока вологість при високій температурі та недостатньому обміні повітря гальмує тепловіддачу та призводить до перегріву, а при низькій — збільшує тепловіддачу, викликаючи переохолодження організму,та простудні захворювання. При цьому всі життєві функції в організмі несучки (особливо розмноження — яйцекладка) різко знижуються або повністю припиняються.

Важливим фактором регулювання несучості птиці, особливо в осінньо-зимовий період, є світловий режим, тобто тривалість світлового дня.

Раціони курей здебільшого бідні вітаміном В, який ре-гулюс обмін кальцію та фосфору п організмі, поліпшує всмоктування кальцію з кишечника п крон, сприяє утворенню шкаралупи ясць.

Якщо птиці бракус вітамінів Л та П, їй дають риб’ячий жир (1-1,5 г на голову), опромінені дріжджі, препарати вітамінів. Сприяють утворений) вітаміну І) щоденні сонячні ванни, ультрафіолетове опромінення несучок за допомогою ламп ПРК-2 та ін.

При нестачі вітаміну Е знижується несучість і виводимість ясць, погіршується утворення сім’ї півнів. Цей вітамін є в зернових і зелених кормах, у зародках зерен злакових, особливо кукурудзи (500-2500 мкг у 1 г). При зберіганні зерна протягом шести місяців активність вітаміну Е зменшується на 30-50%.

Брак вітаміну К призводить до зниження зсідання крові та міцності капілярів, появи кров’яних плям у яйці, розвитку анемії, відшарування кутикули м’язового шлунка (кутикул іт), виникнення умов для канібалізму, підвищення смертності ембріонів. Основним джерелом вітаміну К є зелені корми, трав’яне борошно (люцернове), препарати.

Вітаміни групи В містяться в усіх кормах, особливо зелених, у молоці, дріжджах, пшеничних висівках, пророщеному зерні. Вони впливають на несучість і заплідненість.

Ожиріння та виснаження птиці сприяє зниженню несучості та життєздатності. Жиріють кури при згодуванні їм великої кількості кукурудзи, відходів пшениці, а також при нестачі вітамінів (особливо вітаміну В), протеїну, мінеральних речовин. Щоб запобігти ожирінню курей, в раціон вводять овес, сінне борошно або труху, висівки, соковиті корми.

Використовувати деякі корми треба обережно. Так, у молодих сходах і отаві конюшини, суданки та сорго може міститися до 0,02% синильної кислоти.

Хоча птиця споживає різну їжу, слід знати улюблені корми, враховувати її апетит, розмір і форму часток, запах і колір кормів. Так, за ступенем привабливості для курей корми з цілого зерна можна розташувати у такій послідовності: пшоно, кукурудза, ячмінь, жито, овес, але якщо зерно подрібнене, то порядок такий: пшоно, ячмінь, жито, овес, горох, кукурудза. Кури розрізняють весь смаковий спектр — від кислого до гіркого, однак краще поїдають солодкі корми. Із вуглеводів вони найбільше люблять сахарозу, потім фруктозу, мальтозу, гліцерин, сахарин. їх улюбленими зеленими кормами є ніжні рослини з гладенькою поверхнею. Вони охоче поїдають корми оранжевого або жовтого кольорів, гірше блакитного, білого та червоного.

За наявності багатьох улюблених кормів, кури перш за все поїдають ті, які поліпшують якість шкаралупи. Норми згодовування кормів повинні змінюватися залежно від використання яєць (для харчування чи інкубації), віку, фізіологічного стану та умов утримання птиці. Так, під час линяння кури повинні одержувати багаті повноцінним білком та сіркою корми. У разі погіршення апетиту до раціону обов’язково слід включати моркву, буряк, капусту, при стресах — вітамін С (300-400 мг/кг корму), резерпин.

Корми впливають на колір жовтка яєць і якість м’яса. Яскравого забарвлення жовтки набувають внаслідок згодовування курам моркви, люцернового борошна, кукурудзи, кропиви, червоного перцю. Ці корми сприяють також підвищенню інкубаційних якостей яєць. Якщо курей годувати кукурудзою і червоним буряком, очі у них набувають золотистого відтінку.

У господарствах, де яйця використовують для інкубації, особливу увагу приділяють годівлі півнів. Крім тих кормів, які одержують несучки, їм в окремих годівницях, встановлених на висоті 55-60 см від підлоги, дають пророщене зерно, риб’ячий жир, яйця.

Крім білка, вуглеводів, жирів і вітамінів, птиці необхідні мінеральні речовини, особливо кальцій та фосфор, які беруть участь в утворенні кісткової тканини та яєчної шкаралупи.

На рік високопродуктивній курці потрібно 1,5 кг вуглекислого кальцію. Якщо птицю протягом двох тижнів годувати кормами, в яких менше 0,05% кальцію, в неї припиняється яйцекладка. Доза 0,2 %, яка є нижчою за норму, сприяє яйцекладці, але не забезпечує потреб організму, а тому кістяк демінералізується і птиця гине.

До раціону кальцій та фосфор слід включати в певному співвідношенні. Для задоволення потреб несучок у цих елементах їм згодовують крейду, черепашки, кісткове борошно, подрібнену яєчну шкаралупу, вапняк. Крейду окремо давати не можна, тому що у птиці слабо розвинуті слинні залози і їй важко ковтати крейду. Найбільш міцна шкаралупа утворюється, якщо крейду та черепашки змішати порівну.

Щоденно птиця має вживати з кормами натрій, який підтримує нормальний осмотичний тиск, стимулює виділення шлункового соку. При нестачі цього елемента кури втрачають апетит, знижують несучість (на 15-20%).

Мікроелементи (магній, залізо, цинк, мідь, марганець, йод та ін.) птиця одержує з зеленими, тваринними кормами, зерном злакових і бобових.

Гравій не є кормом, але має дуже велике значення. У птиці немає зубів — їх функцію виконує м’язовий шлунок. За наявності в ньому гравію внаслідок постійного ритмічного скорочення стінок шлунка їжа перетирається. Гравій зменшує швидкість проходження кормів, а тому поживні речовини краще засвоюються. При тимчасовій нестачі гравію птиця поїдає підстилку, пір’я, що призводить до порушення травлення та засвоєння поживних речовин, а при тривалій — може захворіти кутикулітом і загинути.

Джерелом нерозчинного гравію є граніт, кварц, польовий шпат, а кальцієвого — черепашки та кальцит. У травному тракті нерозчинний гравій затримується протягом 10-14 діб, а розчинний — однієї-двох, тому кури мають його одержувати саме через такі проміжки часу. Діаметр частинок гравію для курей не повинен перевищувати 4-6 мм. Гравій насипають раз на тиждень у годівниці зверху кормової суміші або зерна з розрахунку 1-1,5 кг на 100 курей. Його можна додавати також до кормової суміші в кількості 0,5-1,0% або насипати в окремі годівниці.

Крім правильної годівлі, велике значення має забезпечення курей водою, яка постійно повинна бути в напувалках. У організмі дорослої птиці міститься 65-70% води, втрата 20-25% призводить до загибелі. Якщо несучок протягом 48 год позбавити води, вони припиняють нестися, а через п’ять-вісім діб гинуть. При температурі в приміщенні 12-18 °С кури випивають до 250 мл води, а при 35°С — до 350 мл. Оптимальна температура води становить 10-15°С. Вранці птиці корисно давати слабий розчин марганцівки, але не в металевих напувалках. При правильно організованій годівлі та утриманні кури несуться протягом року.