Рибалки рибалкам. Народні прикмети . Корисні поради рибалкам. Яка буваэ риба. Всього потроху для рибалок. Рибалка. Календар риболова. Рибальскі страви.
Рибальський гумор .
СІЧЕНЬ

Цей місяць характерний загальним оціпенінням всього живого: ліси, степи, поля, вкриті снігом, вода, скута товстою кригою. Як же поводять себе в цей час мешканці наших прісноводних водойм? Більшість риб продовжує залишатися у глибоких, темних ямах. Вони стають малорухомі, а деякі з них впадають у справжнє заціпеніння — їх нічого не цікавить: ні наживка, ні найуло-висті блешні та мормишки. Найбільше лихо для риб у цей час — задуха. В стоячих водоймах, зокрема, швидко нагромаджуються сірководень і вуглекислота. Кисню стає все менше. А якщо й є забруднення від стічних вод, то риба починає гинути. Тому в цей час треба не тільки рибу ловити, але й всіляко боротися з придухою: пробивати невеликі ополонки або великі квадратні на льоду, спеціальними машинами проводити аерацію водойм, одним словом — насичувати воду киснем.

Коли б можливо було зазирнути в цей важкий для риби час під кригу і одним поглядом охопити річку від гирла до верхів’я, ви побачили б дивовижну картину: риба стоїть у зимувальних ямах великими косякам'и одна біля одної, іноді навіть у два-три поверхи. Вкрита, ніби чудернацьким прозорим одягом, товстим шаром слизу і ледве-ледве ворушить плавцями. Піднеси рибі до самісінького рота здоровенного червоного мотиля — вона навіть оком не поведе. Риба зимує.

Так проводить зиму більшість риб. Скотившись восени на глибокі місця, вибравши закорчовані ями і порівняно нешвидку течію (стояти на бистрині в неї вже не вистачає сил), вона спить у крижаній воді. Цікаво, що стоїть вона головою проти течії. Нерідко трапляється, що непримиримі влітку щука і плотва, судак та йорж, лящ та сом на тривалий час стають тихими, мирними сусідами. Хижацькі інстинкти пригасають — іде боротьба за існування.

Найактивніші у цей період плітка, плоскирка, синець, йорж, носар та деякі інші риби. Іноді вони, ніби пробудившись від сплячки, починають плавати біля дна, виходять годуватися із ям і часто потрапляють на гачок невгамовних рибалок.

І тільки одна риба, яка водиться в наших водоймах, не засинає в цьому місяці. Вона добре переносить холод, її не можуть приспати підлідні темрява і тиша. Навпаки, холод і темрява її спільники. Мабуть, ви вже здогадалися, про кого йде мова — це минь — жадібний і ненажерливий хижак цієї пори із усіх прісноводних риб. Саме в цей час він нереститься чи закінчує ікрометання. Глухої зимової пори він в темряві розгулює по великих і малих річках і пожирає все живе, що трапляється на його шляху, що йому доступне.

ЛЮТИЙ

Далеке, тихе, непомітне, на перший погляд, але вже присутнє передвістя весни. В окремі дні раптом відчуваєш, як пригріває сонце. І це тим відчутніше, чим ближче до весни. За своїми ознаками лютий майже нічим не відрізняється від січня, але в кінці його виразно відчуваєш певні зміни у природі: починає потроху ворушитися все живе. Іноді у невеликих, незамерзаючих затоках, якщо придивитися уважніше, можна помітити, як сновигають головні. У своїх зимувальних ямах заворушилися в’язь і щука. Насторожився окунь, але ще не наважується кинути обжитого за тривалий час, улюбленого свого місця.

В озерах і ставках, затоках і стариках можна зловити плітку або йоржа. Здобич, звичайно, більш ніж скромна, але все ж таки задоволення отримаєте чимале. Ще б пак, в лютому прийти з уловом! Але в кінці місяця, відчувши наближення весни, риба просинається і робить невеликі боязкі спроби (а що там чекає далі) переміщення, головним чином вгору по течії. Ті риби, які починають рано нереститися, одягають «шлюбний» наряд. У підуста, наприклад, на самому кінці верхньої щелепи виростає воскового кольору виступ, темніє спинка, а по боках луска набирає якогось особливого сріблястого кольору, що помітний здалеку під сонцем — вабить, переливається, міниться. Окунь теж не відстає, хоч наряд у нього з’являється дещо пізніше. І коли вже вам пощастить його спіймати — довго можна милуватися його яскравим, якимось свіжим кольором спини і боків.

Але справжнє свято ще попереду, а зараз — тільки початок. Чимало риб очікують на тепло весни і наче стоять напоготові, а як випадає нагода — починають ліниво, знехотя харчуватися.

БЕРЕЗЕНЬ

Охарактеризувати цей місяць можна коротко, одним прислів’ям: «Не дрімай, Хомо, на те й ярмарок!». І справді. Майже вся риба залишає свої улюблені зимувальні ями і починає посилено годуватися. Яка перед нерестом — щука, окунь, в’юн — а яка просто зголодніла за довгі зимові місяці, хоч до нересту їй далекувато. В березні трапляються чималі екземпляри щуки, проте в більшості риба ловиться невелика. Таку щуку називають «мартовка».

Робить акуратні ямки в піску і кладе туди ікру бичок. Активність риби посилюється з кожним днем. Тане сніг. Збігають струмочки з пагорбів у річку. Та й сама крига потемніла, стала крихкою, товщина її зменшується з кожним днем. Прибуває вода. Повільно підступає вона до берега, починає покривати його, розмивати. Із весняним мулом у річку потрапляють личинки, жучки, черв’яки та інша живність. Ось тому деякі з риб у березні навіть виходять на мілководдя, щоб поласувати ранньою весняною здобиччю. На черв’яка, мотиля можна впіймати головня, підуста і окуня.

В березні деякі риби починають відкладати ікру на мілководдях. На піщаному дні в цей час добре помітні їхні темні спинки, а в тиху погоду верхні плавці, як перископи маленьких підводних човників, розсікають гладеньку поверхню води.

Проте березень — це лише початок справжньої весни, це час прокидання всього живого від зимової сплячки, вирування соків у дерев і кущів.

КВІТЕНЬ

Природа не терпить зволіка'нь і те, що почалося у березні, з великою нестримною силою продовжується у квітні. Набагато збільшується і кількість риб, що нерестяться на залитих водою луках, на піщаних мілинах. Цілком закономірне їхнє інстинктивне бажання швидше звільнитися від майбутнього потомства, скоріше відкласти ікру на прогрітих сонцем мілководдях, де найбільше шансів і сприятливих умов для виживання малечі: по-перше, тепло, а по-друге, не всякий хижак добереться сюди. А він вже бродить, віднерестившись, по дну, шукає здобич, жадібно хапає все, що пливе повз нього. Буває, що здивований рибалка може витягти щуку, яка накинулася на звичайного черв’яка!

Починають нереститися лящ, чехоня, плітка, в’язь і білизна. А під кінець місяця закінчується нерест у великої щуки, окуня, йоржа, бичка.

Риби, які відклали ікру, поступово скочуються вниз, на глибину і починають посилено живитися. В цей час на них не можна дивитися без хвилювання — плавці стають червоними або темно-рожевими. У деяких з’являються білі горбики на голові, а то й по всьому тілі.

У квітні вступає в силу заборона лову. Проте в спеціально відведених місцях рибалки можуть посидіти з вудочкою на березі. Можна говорити і про деякі особливості клювання — з’являється певна система і порядок, хоч квітень і примхливий місяць, впевнено говорити про поведінку риби ще рано.

Найкраще бере риба на світанку, проте на відміну від літа — добре ловиться і серед дня у підгодованих місцях.

Похмурі, але теплі дні теж сприятливі для риболовлі.

Вибирати для ловлі треба такі місця, де вода прозора і світла. Можна не боятися, що риба помітить грубу снасть — в цей час вона не дуже обережна і жадібно підбирає все, що їй трапляється.Спостерігаючи за рівнем води, можна дізнатися чи буде сьогодні клювати чи ні. Якщо вода прибуває — зменшуються шанси на здобич, а от коли вона спадає — не раптово, а поволі — чекай доброго кльову.

Квітнева рибалка вимагає граничної уваги любителя до поплавця. В цей час, незважаючи на голод, риба бере дуже обережно. Ворушиться тільки кінчик поплавця над водою, сигналізує, що риба біля наживки — треба бути особливо терплячим.

Снасть весною повинна бути легкою і особливо чутливою до кльову.

ТРАВЕНЬ

Довкола все квітне. Природа набуває сили і краси. Світла зелень вкриває ліси, береги водойм. Повітря сповнене запаморочливими запахами. Подекуди на луках трапляються напіввисохлі озерця весгіяної води. Із невисокої молодої трави лунає перше стрекотіння, дзижчання комах.

Починає діяти квітковий календар і спостережливий рибалка може по рослинах дізнатися, чи прийшов вже час тієї чи іншої риби.

Хоч води на луках ще багато, але річки та озера потроху входять в свої береги. Прогріта сонцем стрімка вода збігає у водойми, несучи рибам лучний корм. Залишається вона у низинах, тепла, наче тепле молоко, і буквально кишить найрізноманітнішою дрібного живністю. Кращої наживки для риб і не треба.

Ось поволі скочуються по дну струмка тоненькі, темно-коричневі, довгі трубочки, наче звичайнісінькі шматочки деревної кори. Сотні їх перекочуються за течією, аж поки не заплутаються у травах і не повиснуть на стеблах, ледь помітно ворушачись. Придивіться до них. Ось з одного кінця з’явилася кругленька голова, далі — тоненькі довгі ніжки, які міцно чіпляються за траву. Якщо обережно витягти личинку з трубочки, відкривається білувате довге тіло. Це — личинка ручайника — найкраща наживка для ловлі плітки, плоскірки, краснопера, окуня, дрібних в’язьків та підлящиків.

В теплій трав’янистій калюжі зібралися сотні рухливих цяточок. їх легко помітити на воді. На спинках по два блискучих, наче лакованих, крильця, під черевцем два ряди волохатих рудих лапок. Варто цю комаху надіти на гачок і ви переконаєтесь, як жадібно хапає її будь-яка біла риба.

Не дивуйтеся, що в цей час риба гірше клює, скажімо на тісто, перловку, мастирку, майже зовсім не ловитья на штучні приманки — природа диктує свої закони, треба лише придивитися до неї.

Звиваються чорними тілами річкові п’явки, з дерев зривається у воду гусінь — травневі води, береги повні привабливої для риби поживи. Тож треба скористатися цим.

В травні нарешті починають відкладати ікру сом, верховодка, карась, короп, сазан. На спінінг бере щука, окунь, білизна. На хруща та його личинку — головень, в’язь.

ЧЕРВЕНЬ

Пройшли літні грози. Потепліло. Риболова зустрічають прозорі ранки. Сонце вдень припікає по-справжньому. Природа дещо вгамувалася, набравшись снаги і розквіту. А у водоймах триває розвиток всього живого. Закінчують нерест мешканці водойм і починають живитися. Линяють раки. Користуючись тим, що вони на деякий час стають беззахисними, риба із задоволенням ласує ними. Це найкраща наживка для вдалої рибалки. На гачок, треба чіпляти невеликі шматочки, взяті із шийки, хвоста чи клешень.

Триває успішна ловля риби на всіляких комах — тут кожний риболов вибирає таку наживку, яка йому до вподоби або дивлячись, яку рибу хоче він впіймати. Потроху можна використовувати насадки рослинного походження.

А взагалі у червні недосвідченому риболову і розгубитися недовго— стільки в нього можливостей: де, на що, коли ловити? Тож радимо придивитися до аматорів, переймати досвід у них.

ЛИПЕНЬ
В літню пору року між місяцями якоїсь певної чіткої межі немає — одне переходить у друге без істотних різких перепадів: як на початкуліта, так і в середині його риба має добрий апетит, жадібно бере наживки. Влітку повним ходом йде компенсація за всі ті витрати, що були під час зимівлі та весною під час нересту. Добре бере риба на коника, метлицю, черв’яка, тісто, опариша, горох, парене зерно та інші наживи та наживки.

Похмурими днями вона клює зранку до вечора, ясної і теплої пори — здебільшого ранком і ввечері. Добре ловиться на перекатах білизна, на глибоких місцях бере лящ. Клюють обережний сазан і короп. Ловити їх треба з піщаного або глинистого дна на варену пшеницю, а приманювати — вареною кашею. Великі сазани охоче ласують великими дощовими черв’яками.

В стійку спеку риба, як правило, йде на глибину або стоїть під навислими кущами та деревами, де хоч трохи лишається прохолоди. Короткі і сильні дощі не перешкоджають рибалці.

Цікаво поводить себе в жаркі дні миньок. Він ховається у темні прохолодні нори і впадає у теплове заціпеніння: клює мляво, неохоче або зовсім відмовляється від наживки.

СЕРПЕНЬ

Останній місяць літа. Сповнений сюрпризами для рибалок. Клювання стає нерівномірним. Риба наче об’їлася багатющою живністю і стала дуже вибаглива. Все залежить від досвіду і уміння риболова, від його спостережливості та терпіння. Не можна випускати з поля зору найменшої дрібниці — все стає у пригоді, всі навички, набуті в попередні місяці. Триває кльов щуки, окуня. Але тепер вони схильні замість блешні поласувати живцем. Для білої риби найкраща наживка — водяні личинки комах. Добре ловиться на парений горох в’язь. Деякі рибалки полюють на хижака з донкою.

Часто потрапляє на гачок підуст. Ловити його в цей час треба обов’язково з дна, бо шукаючи поживу, він рідко покидає донні ями. Зграї підустів звичайно стоять за мілинами та косами, в тих місцях, де течія робить невеличкі водовороти. Саме сюди зноситься і осідає на дно всілякий корм для риби. Для наживки частіше використовують невеликих черв’яків, бажано гнойових червоних. На глибинах з піщаним чи намулистим дном підуст добре ловиться на опариша, хліб, а також на тверді кульки пшоняної чи манної каші.

На великих глибинах річок з нешвидкою плавною течією цікаво ловити підуста на донку, визначаючи кльов по її кінчику. В таких місцях рибалки застосовують для ловлі з берега довге вудлище дворучного спінінга, а на гачок чіпляють опариша, причому по декілька штук. Ця личинка досить міцна, добре і довго тримається на гачку, її не змиває течія, та й риба не завжди скльовує її з першого разу.

Триває активний кльов окуня. На блешню бере.судак. На перекатах жирує білизна.

З середини місяця починається ловля хижака на доріжку з човна. Саме в цей час щука починає інтенсивно готуватися до зими — її активність підвищується. Не відстає від неї окунь. Причому під час лову досвідчені рибалки рекомендують триматися ближче до берега, обловлювати ті місця, де з води визирають донні водорості, або пропливати майже впритул до латаття. Хижак ховається під широким листом і стрімко вискакує на чисту воду. Схопивши блешню, він намагається знову сховатися у зарості.

ВЕРЕСЕНЬ

У південно-західній частині республіки в швидких та чистих гірських ріках починається нерест форелі, яка закопує в ямки свою ікру.

А в звичайних водоймах риба починає потроху скочуватися на глибину, де збирається у великі зграї. В’язь, плітка, краснопер, головень, йорж шукають притулок у річкових ямах. Проте теплими сонячними ранками їх ще можна побачити у прозорій по-осінньому воді між довгих стебел латаття.

За білою рибою йде на глибину щука. Вересень — чудова пора для спінінгістів. Нарешті і вони дочекалися свого часу. Цілий місяць хижак активно бере на блешню або живця. Ловити його треба на глибині, даючи блешні опуститися на дно і поволі підмотуючи. Досвідчені спінінгісти надають перевагу важким коливальним блешням. Причому жовтими ловлять у похмурі дні, білі чіпляють, коли світить сонце. Збивається у зграї окунь і стоїть у ямах. В цей час він дуже добре бере на малька, на блешню, гірше — на черв’яка.

Десь із середини місяця припиняється полювання на сома. Річковий велетень залягає у ями чи корчі, але з приходом дощових днів починає ловитися миньок.

Поплавцевими вудками на червоного черв’яка, мотиля, опариша, на підфарбоване тісто можна впіймати плітку, у заводях і затоках біля поверхні води трапляється верховодка.

Вересень—це місяць щуки. До зими вона повинна добре відгодуватися. Щоб маса її тіла збільшилася на 1 кг, щука повинна з’їсти 8,8 кг малька, білизна —6,3, окунь —5,5 кг. Ці хижаки протягом року споживають рибного м’яса в п’ять-шість, іноді до дев’яти разів більше від їхньої маси.

Дуже рідко, але все ж таки можна ще побачити довгими ночами поодинокі багаття на березі: ентузіасти ловлять минька на жабеня. Ця ловля потроху забувається — мало хто з рибалок погодиться провести по-осінньйму холодну ніч на березі, але ті, хто зважуються на це, отримують справжню насолоду. Жабеня чіпляють на гачок за верхні губи, навіть не маскуючи його. На березі розводять велике вогнище. Вважається, що відблиски його на воді приманюють рибу. Ловлять на донні вудочки, чіпляючи на кінчик дзвіночки.

ЖОВТЕНЬ

Сіре, непривітне небо, з якого сиплеться холодна мжичка. Пожовкла, вогка трава на луках. Тільки й радують око ліси по берегах річок та озер. Вкриті золотавим вбранням, вони трохи розмивають одноманітну,сіру гаму. Рідко коли визирне сонце з-за хмар, а як і вийде, вже не гріє.

Що ж діється в наших річках, озерах, ставках, затоках? Як реагує риба на прихід осені? Насамперед, зауважимо, що найкраще себе почуває в цю пору миньок. Ночами виходить він із своїх схованок на піщані мілини. Добре бере на пучок дощових черв’яків, курячі тельбухи та іншу наживку. В другій половині місяця він особливо ненажерливий, нічого не пропускає повз себе.

Протягом ночі виділяються три періоди активного його клювання: перші дві години після настання темряви, близько другої години ночі і, особливо, за півтори-дві години перед світанком.

Інша риба бере погано, за винятком щуки, окуня та йоржа. Скотившись у ями, вона ліниво переміщується по дну у великих зграях. Жовтень — поганий місяць для тих, хто полюбляє поплавцеву вудочку. Залягає в мул лин, навіть починає зариватися на дні. Лящі стоять великими зграями у неглибоких піщаних місцях річок під крутими берегами. Хоч іноді при великому везінні щасливчику може потрапити на гачок (наживка — мотиль, черв’як, опариш) пліточка, плоскирка, краснопер, навіть підлящик. Але така удача вже не залежить ні від наживи, ні від запашної принади.

На березі, як правило, лишаються спінінгісти або ті, що ловлять донками на живця. Невгамовна щука, окунь, на течії судак можуть вхопити блешню і тут прогавити риболову не можна, адже жовтень — це пора великої риби.
ЛИСТОПАД
Оголилися дерева. Земля вкрилася м’яким килимом з опалого листя. Голо, холодно, непривітно. Де-не-де з’являється біля берега перший льодок. Опустіли береги. Навіть найзавзятіших спінінгістів не вабить ця пора, хоч десь ще бродить щука та зривається з місця за здобиччю миньок. Коли стихає вітер — вода мовчить: жодного сплеску. Здається, вимерло все. Та це тільки так здається. Місцями на мотиля може схопити в’язь, якщо ви наважитесь ступити на перший лід або обережно підберетесь до окраїни і тихо опустите волосінь у воду. А на мормишку — окунь або йорж.

ГРУДЕНЬ

Водойми здебільшого вкриті прозорою, тонкою але міцною кригою. Пора першого льоду. Якщо вдасться підібратися до ям, пробити невеличку луночку — можна сподіватися на окуня. Тихо, пусто. Деяка велика риба (щука, окунь) часом піднімаються із своїх ям, підпливають до самої криги і застигають так надовго. їх добре видно, наче крізь скло — риба, як на долоні.

А ось і перший сніг пішов...

Отредактировано gosha (Сб 08:28)