ДУБ . МОДРИНА . СОСНА . ЯЛИНА . ЯЛИЦЯ. КЕДР. ТИС . Гінкго. ТОПОЛЯ. ОСИКА . ВІЛЬХА. ВЕРБА . БУК . КЛЕН ГРАБ. ГРУША . КАШТАН. БАРХАТ АМУРСЬКИЙ . АКАЦІЯ БІЛА. СОФОРА. ГЛЕДИЧІЯ. ГОРІХ ЧОРНИЙ. ГОРІХ ВОЛОСЬКИЙ. БУЗИНА. КАЛИНА. ТЕРЕН. ЛIЩИНА . АЙВА. БАРБАРИС. ІРГА. МАЛИНА. БУЗОК. ГЛІД. КИЗИЛ. ШИПШИНА. ЛИМОННИК КИТАЙСЬКИЙ. СМОРОДИНА. ГОРОБИНА ЧОРНОПЛІДНА . ВИШНЯ. ЧЕРЕМХА. ОБЛІПИХА. ЯСЕН. ШОВКОВИЦЯ. ЯЛОВЕЦЬ. ЧЕРЕШНЯ. ЯБЛУНЯ. ГОРОБИНА. ЛИПА.
БУК

У нашій країні зростає бук східний (Кавказ і Крим) та лісовий (Карпати і Західне Поділля), а на планеті зустрічається 10 видів бука. Колись майже вся територія Західної Європи була вкрита суцільними бучинами і дубовими лісами, але тепер залишилося їх дуже мало. У минулому значно більше було їх і в Карпатах, зокрема Чернівецькій області, яку з давніх-давен називають Буковиною. Бук міцно ввійшов у життя і побут населення Карпат і Прикарпаття. Хоча площа бучин в цих районах значно зменшилася, однак він залишив про себе пам’ять в багатьох географічних назвах.

Бук з’явився на планеті у мезозойську еру і зростав навіть у Гренландії, Ісландії та на острові Шпіцберген. Деякі слов’янські племена обожнювали бук, вважали його своїм тотемом, на його честь наприкінці весни влаштовували свята. Старі дерева рубали лише з дозволу волхвів, а молоді буки взагалі не дозволяли знищувати на будь-які потреби. Поклонялися слов’яни Гайбогу — священним ділянкам лісу, де заборонялося навіть ламати гілля.

У Карпатах бук росте з дубом, ялицею, ялиною, кленом — явором, модриною або утворює тут чисті високопродуктивні деревостани. Запас деревини у чистих бучинах в кілька разів більший, ніж у інших порід, і досягає 1100 м3 на 1 га. Високою продуктивністю відзначаються буково-ялицеві деревостани. Запас деревини у них становить—-1000—1100 м3 на 1 га. У Криму бук росте на висоті від 500 до 1300 м і також утворює високопродуктивні деревостани.

У Карпатах зона панування бука знаходиться на висоті від 300—400 до 500—600 м над рівнем моря. На Закарпатті бук підіймається в гори на висоту 1100—1300 м. Найвища продуктивність його на висоті до 800—900 м. Вище зони бучин знаходяться зарості низькорослої вільхи, або вільхове криволісся. У деяких районах Закарпаття бук досягає полонин, проте висота його в цих місцях незначна, а стовбури, як правило, криві і кострубаті.

На багатих свіжих грунтах бук добре росте за межами свого природного ареалу. У Голосіївському лісі в районі Феофанії є 50-річні культури бука, де висота дерев майже 30 м. Залежно від умов зростання і висоти над рівнем моря та інших факторів утворився цілий ряд екотипів бука і висотно-зональних форм. При заготівлі та використанні насіння бука для лісокультурних потреб необхідно враховувати висотну зональність і формову різноманітність. Насіння з гір не можна переносити в рівнинні або передгірські райони. Встановлено, що насіння бука можна переміщати зверху вниз на 300—400, а знизу вверх на 200—300 м.

Темно, сиро і похмуро у букових лісах. Навіть у ясний, сонячний літній день крізь величезні і надзвичайно густі крони буків майже не проникають сонячні промені, тому тут завжди панують сутінки. Це характерна ознака лісів з тіньовитривалих видів, а по тіньовитривалості бук займає одне з перших місць серед усіх деревних порід. І в літню спеку навіть опівдні під шатром бука прохолодно. Тут у більшості випадків майже немає трав’янистих рослин та чагарників і лише опале листя вкриває землю.

Бук — порода теплого і вологого клімату. Він росте лише на багатих родючих грунтах і-має велику, сильно розгалужену стрижневу кореневу систему. У змішаних і складних деревостанах вона глибша і потужніша, ніж у чистих. Змішані деревостани з участю кількох порід відзначаються більшою продуктивністю і стійкістю проти шкідників та хвороб, несприятливих погодно-кліматичних умов, зокрема проти навалів мокрого снігу і вітровалів. Вчені підрахували, що в бука є 115 видів шкідників, і лісівники повинні вести з ними боротьбу, застосовуючи насамперед біологічні засоби. З цією ж метою вони намагаються вирощувати бук з домішкою клена-явора, ялиці, дугласії, модрини, липи, клена гостролистого і граба.

В окремих районах Карпат і Криму збереглися бучини природного походження. Первісні ліси, як правило, різновічні. Тут на одній і тій же площі можна зустріти як старі, так і групи молодих дерев. Старезні буки поступово гинуть. У вікнах і на галявинах, що утворилися, з’являється самосів бука. Цей процес відбувається постійно. У первісних лісах, не змінених людиною, постійно відбуваються процеси лісовідновлення, росту, розвитку, старіння, відпаду і руйнування дерев. У таких лісах щорічний приріст деревини дорівнює її відпаду. Однак природне відновлення лісу у вікнах і на галявинах йде надто повільно, багато десятків років. Тому люди змушені втручатися у природні процеси, зокрема там, де проводяться суцільні рубки стиглого лісу. На зрубаних ділянках лісівники обробляють грунт і саджають молоді деревця. Насіння бука перед висівом у лісорозсаднику стратифікують 60—70 днів. Для посадки на лісокультурні площі використовують одно-дво-річні сіянці.

Бук — порода гірських схилів. Там, де на крутосхилах застосовують суцільні рубки стиглих бучин і трелюють ліс тракторами, ерозія знищує грунт. На такі ділянки страшно навіть глянути — кругом лише голе каміння, недаремно їх називають «окам’янілими» вирубками. В період Великої Вітчизняної війни німецькі фашисти оголили величезні площі гірських схилів. Значної шкоди завдано лісам Карпат і після війни. Тривалий час вирубували їх, не дотримуючись лісівничих правил, ще й тепер в цілому ряді урочищ Карпат догнивають зрубані в ті часи і не вивезені буки.

З часом люди усвідомили, що такі рубки з порушенням правил і використанням тракторів для гір — справжнє лихо. Оголення гірських схилів недопустиме. У бучинах необхідно проводити поступово-вибіркові рубки головного користування. Насамперед групами вирубують старі дерева і проводять заходи по сприянню природному оновленню бука. Вирубують також дерева, під шатром яких вже є самосів і підріст бука. Крім того, зріджують деревостан по всій площі, щоб збільшити доступ світла до грунту і поліпшити плодоношення дерев, що залишилися. Цей захід сприяє появі самосіву бука. Через деякий час в один-два прийоми вирубують дерева, які залишились. Такими способами без оголення схилів забезпечують відновлення лісу. В окремих районах, зокрема в Криму, самосів і молоді деревця бука знищують олені. Вони об’їдають пагони бука і він поступово перетворюється у кущ, який стає все ширшим і ширшим. Нарешті, пізніше він розростається так, що олені не можуть дістати пагонів, які ростуть в центрі куща і тоді бук починає рости вверх. Для спуску деревини з гір застосовують канатні повітряно-трелювальні установки. На Кавказі у Гузеріпльському ліспромгоспі з цією ж метою застосовують вертольоти. За їх допомогою з недоступних ділянок стиглих бучин стовбури з кронами переносять у місця, де їх сортують і вивозять автомобілями у пункти споживання. Виявилося, що це дуже вигідний спосіб лісозаготівель як з економічної, так і екологічної точки зору, проте на Україні він поки що не застосовується.

Бук приносить людям різноманітну користь. Встановлено, що одне дерево бука висотою 25 і діаметром крони 15 м має площу листя 1600 м2. Доросле дерево за одну годину споживає 2,5 кг вуглекислого газу і виділяє 1,7 кг кисню. За добу воно виділяє стільки кисню, скільки необхідно для дихання 64 чоловік, а також випаровує у повітря 400 л води.

Ліси Карпат щорічно акумулують і випаровують у повітря 20 км3 вологи. Західні вітри переносять її у лісостепові та степові райони, де вони випадають у вигляді дощу та снігу. Отже, ліси Карпат, насамперед бучини, зволожують територію далеко за їх межами. 1 га бучин за рік затримує 63 т пилу та шкідливих відходів виробництва — сажі, кіптяви, а також вихлопних газів, які потрапляють у повітря. Бук адсорбує величезну кількість шкідливих хімічних речовин, насамперед сполук сірки, азоту та інших елементів. Пил, сажа, кіптява, хімічні та інші сполуки у вологому повітрі осаджуються швидше, ніж у сухому. Він виділяє величезну кількість фітонцидів. Повітря у бучинах майже стерильне —у ньому немає або дуже мало мікроорганізмів, які викликають хвороби. Отже, бучини є постійно і надзвичайно ефективно діючим фільтром, і в цьому відношенні бук служить людям краще, ніж більшість інших деревних порід. Букові ліси постійно і безперервно несуть екологічну службу. Своїм корінням вони відмінно закріплюють землю на схилах гір, запобігають її руйнуванню, перетворюють поверхневий стік води у підгрунтовий, позитивно впливають на клімат не лише Карпат, а й порівняно далеких районів. Ось чому букові ліси мають величезне санітарно-гігієнічне, захисне, водорегулююче і кліматологічне значення.

Бучини, зокрема стиглі, різняться дивною красою і величчю, якоюсь особливою тишею і суворістю. Велетні віком 400—500 років, висотою до 40—50 і діаметром стовбура 2—2,5 м, з гладенькою сірою корою і величезною густою кроною утворюють суцільне темно-зелене склепіння. Кожен стовбур має вигляд величезної ніби гранітної колони. Часто можна зустріти буки, на яких пожовкле листя висить на деревах до весни. Це свідчить, що його далекі предки були вічнозеленими деревами. Буки з жовтим листям виділяються взимку на фоні білого снігу і різняться своєрідною красою і привабливістю.

За високу декоративність бук цінується у зеленому будівництві. Він добре переносить стрижку і формування крони. Охоче саджають його на вулицях міст і селищ, в парках і скверах, вздовж, шумливих шляхів. Для посадки вибирають найбільш красиві форми і різновиди, а їх нараховується понад 50. Зустрічаються буки з червоним, плямистим, цілокраїм і розсіченим листям, парасолько-і колоновидною, пірамідальною і плакучою кроною, з корою, схожою на дубову. Багато у бука географічних, фенологічних, висотно-зональних та інших форм. На жаль, він погано переносить сильне забруднення повітря у містах і боїться пізніх весняних заморозків, а це стримує широке впровадження його на вулицях міст, зокрема за межами його ареалу.

Значну користь приносять людям плоди бука, зовні схожі на кульки, вкриті щетинками. Достигають вони у вересні, а на землю падають у жовтні. В середині кожної кульки-плодика знаходиться два або чотири блискучих коричневих тригранних горішки. Кожен з них схожий на дуже крупне зерно гречки. Горішки — справжня комора поживних і цілющих речовин. У їх ядрах міститься жиру 40— 52 %, цукру 5 і азотних речовин 23 %. Є у них аскорбінова, лимонна і яблучна кислоти, крохмаль, дубильні і мінеральні речовини (калій, магній, фосфор, залізо, кальцій), вітамін Е, білки. Горішки бука широко використовуються у харчовій та кондитерській промисловості.

З 100 кг горішків холодним пресуванням одержують 23 кг високоякісної олії жовтуватого кольору, яка високо ціниться у харчовій промисловості і 70 кг макухи — цінного корму для свиней і курей. За якістю букова олія не поступається перед прованською, добре зберігається і замінює оливкову, мигдальну і горіхову. її використовують у консервному і кондитерському виробництві, а також на технічні потреби. Вихід олії ї горішків можна збільшити застосуванням гарячого пресування, проте якість її буде нижча — вона темніша і висихає швидше. Така олія використовується в основному на технічні потреби.

Букові горішки застосовують для виготовлення замінників кави. З букового борошна, яке одержують з підсмажених горішків, очищених від шкаралупи, печуть млинці і печиво, додають у пшеничне борошно для випічки спеціальних тістечок, хліба і оладок. Від цього випічка стає значно смачнішою і поживнішою, ніж з чистого житнього або пшеничного борошна. Варто пам’ятати, що в сирих горішках міститься отруйний алкалоїд фагін, який викликає запаморочення, сильний головний біль, стан, подібний до сп’яніння. Якщо горішки пересмажити або нагріти до 100—120 °С, фагін руйнується. Цю особливість знали ще стародавні греки і пересмажували їх перед вживанням. Харчувалися ними й інші європейські народи. Звідси й латинська назва бука Еа§из — від грецького «фагос»— їжа, корм. Виявляється, що бук — одна з найбільш солодких деревних порід. Весною його сік поживний, солодкий і приємний на смак.

Родить бук через кожні 2—3 роки. З 1 га бучин збирають 500—600, а інколи й 700 кг горішків. Після рясного урожаю дерева ніби відпочивають, набираються сили. І це не дивно. Адже для утворення великої кількості порівняно крупних плодів дерева витрачають значну кількість поживних речовин. Для відновлення їх запасів потрібен певний час. Букові горішки — улюблена їжа диких свиней, білок, різних гризунів, дятлів та деяких інших птахів. У неврожайні роки вони майже повністю знищують горішки бука.

Важко переоцінити всі корисні властивості бука, проте насамперед ціниться він за високу якість деревини. Вона тверда, міцна, пружна, важка і має надзвичайно красиву текстуру. Меблі, паркет, фанера, деталі машин, целюлоза, музичні інструменти, діжки та інша тара, зокрема для вершкового масла (немає ніякого запаху), приклади для рушниць, ободи, оцтова кислота, дьоготь, спирт, дошки для креслення, сувеніри, токарні вироби та багато інших видів промислової продукції і товарів народного споживання виготовляють з букової деревини. її використовують для оздоблення палаців і клубів, салонів літаків,, вагонів і кают на кораблях. Селяни Карпат і Прикарпаття колись робили з букової деревини колеса і вали для водяних млинів, скрині, комоди, столи і лави, які служили по 200—300 років. Витончені меблі, відомі під назвою віденських, своєю красою і міцністю також зобов’язані буку. В його деревині значний вміст целюлози — 48,2 %. Бук називають ще букварним деревом — з нього виготовляли кілочки з вирізаними на кінці літерами-. На жаль, має бук і суттєвий недолік — колоди, залишені на літній період з корою, вражаються гниллю, тому після заготівлі з них потрібно знімати кору.

Виявляється, що з бука можна одержувати натуральний шовк, який раніше давала лише гусінь тутового шовкопряда. Професор Української сільськогосподарської академії М. М. Синицький та його учениця Н. В. Кузьменко вивели нову породу дубового шовкопряда — поліського тасара, який їсть не лише листя дуба, а й бука, берези, граба і верби. Шовк з коконів поліського тасара міцніший і ела-стичніший тканини, яка виготовляється з коконів тутового шовкопряда. Деякі лісгоспзаги Волині першими в країні освоїли технологію вирощування поліського тасара. Колишній начальник Волинського облуправління лісового господарства і лісозаготівель Д. А. Телішевський наводить такі дані: 5 т листя, які раніше перетворювалися на вирубках у дим та попіл, тепер дають 1 т надзвичайно цінної пряжі.

Бук вірно служить людям і заслуговує, щоб його ретельно охороняли, створювали нові лісонасадження, ширше використовували для озеленення міст і сіл.

Отредактировано юля (Ср 10:39)