ДУБ . МОДРИНА . СОСНА . ЯЛИНА . ЯЛИЦЯ. КЕДР. ТИС . Гінкго. ТОПОЛЯ. ОСИКА . ВІЛЬХА. ВЕРБА . БУК . КЛЕН ГРАБ. ГРУША . КАШТАН. БАРХАТ АМУРСЬКИЙ . АКАЦІЯ БІЛА. СОФОРА. ГЛЕДИЧІЯ. ГОРІХ ЧОРНИЙ. ГОРІХ ВОЛОСЬКИЙ. БУЗИНА. КАЛИНА. ТЕРЕН. ЛIЩИНА . АЙВА. БАРБАРИС. ІРГА. МАЛИНА. БУЗОК. ГЛІД. КИЗИЛ. ШИПШИНА. ЛИМОННИК КИТАЙСЬКИЙ. СМОРОДИНА. ГОРОБИНА ЧОРНОПЛІДНА . ВИШНЯ. ЧЕРЕМХА. ОБЛІПИХА. ЯСЕН. ШОВКОВИЦЯ. ЯЛОВЕЦЬ. ЧЕРЕШНЯ. ЯБЛУНЯ. ГОРОБИНА. ЛИПА.
БУЗИНА

Рід бузини з родини жимолостевих складається майже з 40 видів листопадних в основному чагарникових порід, з них в Радянському Союзі зростає 11 видів. На території України найчастіше зустрічаються бузина чорна і бузина червона. Народні назви бузини чорної: бозняк, самбук, буз, бездерево. Наукова назва Sambukus nigra — від латинського sambux — червоний і nigra — чорний. Деякі вчені стверджують, що латинська назва роду бузини зумовила назву популярного на Сході народного музичного інструменту самбука, який виготовляється з цієї рослини. А можливо,назва інструмента дала найменування родові бузини.

Бузину чорну можна зустріти по всій території нашої республіки, на Кавказі, в Західній Європі. В гори підіймається вона на висоту до 1000 м над рівнем моря. Росте на багатих грунтах в дібровах, на ярах, в старих занедбаних парках, вздовж доріг, по канавах і пустирях.

Бузина чорна — це світлолюбний, гіллястий чагарник або невеличке деревце заввишки 6—8 м. Кора молодих пагонів зелена, а старих бурувато-сіра, тріщинувата. Листя довжиною до 35 см гостропилчасте і за формою яйцеподібне, непарноперисте, супротивне. Воно, як і квіти, має надто неприємний і специфічний запах. Квіти маленькі, двостатеві, жовтувато-білого кольору, зібрані у велику щитоподібну волоть. Віночок п’ятипелюстковий (діаметр до 5 мм), тичинок 4—5, маточка одна. Плід — тринасінна кістянка. Цвіте у кінці травня.

Бруньки яйцеподібні, гострі,червоно-бурі. Плоди зовні чорного, всередині червоного кольору, соковиті, блискучі, достигають у кінці серпня і залишаються на гілках до тих пір,поки не з’їдять їх птахи.

Ворони, галки, дрозди, сойки,кедрівки, малинівки, вівна бузині гнізда, виводити пташенят. І по-своєму птахи віддячують бузині. Вони їдять її ягоди і розносять по околицях.

Насіння, попадаючи в сприятливі умови, весною дає дружні сходи. Росте бузина швидко і має величезну кореневу систему. Вже у перший рік сіянці досягають висоти 50— 60 см. Насіння у неї дрібне, сплюснуте, маса 1000 насінин 2,5 г.

Плоди у бузини їстівні, мають солодкувато-кислий смак і специфічний аромат. З них готують смачне варення, повидло, джем, мармелад, мус, компоти, киселі, желе, лікер, вино, наливку, чайно-кавові сурогати. У минулому в голодні тридцяті, воєнні і повоєнні роки ягоди бузини широко вживали в їжу, пекли пироги з бузиною. Тепер їх майже не вживають, хоча вони надзвичайно корисні. Однак варто пам’ятати, що в плодах, а також і в листі міститься глюкозид самбунігрин. З часом він розкладається і разом з іншими речовинами утворюється також надзвичайно отруйна синильна кислота. При високій температурі самбунігрин руйнується і стає нешкідливим, тому плоди бузини вживають у їжу лише після термічної переробки.

Плоди і насіння бузини містять фруктозу і глюкозу (до 10 %), різні органічні кислоти (яблучну, оцтову, валеріанову та інші), дубильні, фарбувальні та ефірні речовини, вітаміни. Листя, крім самбурнігрину, містить альдегіди, ефірну олію, вітамін С, каротин. У корі є ефірна олія, алкалоїди, органічні кислоти, холін, фітостерин, пектинові й дубильні речовини. При заготівлі плодів необхідно стежити, щоб не потрапили ягоди трав’янистої або смердючої бузини, яка часто росте разом з бузиною чорною. Плоди цих двох видів за розмірами, формою і кольором дуже важко розрізнити. Плоди у бузини трав’янистої мають дуже неприємний запах і смак, крім того, вони дуже отруйні.

З листя і кори бузини чорної добувають зелену фарбу, а з ягід — барвники чорного кольору. Сік бузини використовують для надання красивого забарвлення фруктовим винам і настойкам. З квітів її добувають ефірну олію. Є в них терпени і парафіноподібні речовини, кавова, валеріанова, яблучна, оцтова кислоти і дубильні речовини. Квіти бузини кидають у вино під час його бродіння для надання йому мускатного запаху і смаку. Якщо сухі квіти бузини покласти в тісто, то воно буде мати запах мигдалю. На Закарпатті з цією метою використовують свіжі квіти, додаючи їх в тісто для млинців. Для цього тісто наливають на сковорідку і вставляють в нього квітки черешками доверху. Коли тісто з одного боку спечеться, млинець перевертають, зрізавши перед цим черешки. Якщо взяти за масою три частини чаю і одну частину сухого цвіту бузини, будемо мати надзвичайно ароматний і смачний чай. Колись з соку бузини готували чорнило. Воно було не лише високоякісним, а й досить стійким. Ягоди бузини використовували замість туалетного мила — вони добре змивали з рук бруд. Ще порівняно недавно селяни носили одяг з домотканого полотна і фарбували його соком з ягід бузини.

Листя, кора, квіти і всі інші органи бузини виділяють велику кількість фітонцидів, ароматичних і ефірних речовин з різким специфічним запахом. Там, де росте бузина, зникають комахи, миші і криси — не витримують її запаху. Відомий вчений — природознавець XVIII століття А. Т. Болотов описував випадок, коли одна господиня принесла в хату квіти бузини чорної, щоб висушити їх з лікувальною метою. В її хаті було багато чорних тарганів.

Почувши запах бузини, відразу ж повтікали. Після цієї історії з тарганами А. Т. Болотов зацікавився не лише бузиною чорною, а й червоною. Він помітив, що в коморах з зерном, обсаджених бузиною червоною, нема мишей і крис. Лісівники помітили, що в лісах, де росте бузина чорна і насамперед червона, немає або дуже мало комах-шкідників. Фітонцидні і інсектицидні властивості бузини використовують і садівники. її рекомендують застосовувати проти агрусового п’ядуна і чорносмородинового кліща. Гілками бузини обв’язують стовбури плодових дерев, щоб їх не пошкоджували гризуни.

Бузина як чорна, так і червона породи грунтополіпшуючі. їх листя нагромаджує велику кількість цінних речовин, зокрема кальцію та різних мікроелементів. Листя бузини перегниває дуже швидко і збагачує грунт на поживні речовини. У деревостанах бузина чорна і червона відмінно затінюють землю і запобігають появі бур’янів, насамперед злаків. Незамінні ці чагарники в насадженнях світлолюбної акації білої, яка сама не може утворити лісової підстилки, затінити грунт і пригнітити трав’янисту рослинність. Бузину чорну необхідно вводити як домішку при створенні культур дуба, а червону в соснові і біло-акацієві посадки. До речі, бузина червона своїми плодами також приваблює птахів, крім того, відзначається високою декоративністю і морозостійкістю, меншою вимогливістю до багатства грунту, ніж бузина чорна, проте плоди її для людей неїстівні.

Люди давно підмітили, що деякі звірі, а також коти весною обгризають кору бузини червоної. Покуштувавши її, швидко видужують. У чому ж справа? Вітамінна недостатність примушує тварин шукати і поїдати деякі види трав’янистої рослинності або обгризати кору деяких деревних і чагарникових порід. Котів приваблює в корі бузини наявність валеріанової кислоти. Вони, як відомо, їьдуже люблять. Очевидно, якщо немає валеріанового коріння, їх влаштовує його замінник — кора бузини.

Багато у бузини корисних властивостей, та найбільша цінність її — лікарська сировина. Є свідчення, що бузина чорна у деяких слов’янських племен вважалася деревом-тотемом. Вони поклонялися цій рослині і, стоячи на колінах, зверталися до неї з молитвою: «Бузино! Послав мене Даждьбог до тебе, аби ти взяла на себе мою недугу». Таке звертання до бузини і її обожнюванням мало свої підстави, бо з давніх-давен люди знали про її унікальні цілющі властивості і широко використовували всі частини цієї рослини для лікування різних хвороб.

Останнім часом люди забули про її корисні властивості. Колись плодам і корі бузини приписували здатність продовжувати активне життя людини. їх використовували з лікувальною метою. Водна настойка з квіток має сечо-і потогінні властивості. Корисна вона при кашлі і простудних захворюваннях. її вживають для полоскання при запалювальних захворюваннях порожнини рота і гортані, а також для примочок при фурункульозі, синцях і ранах. Обварені окропом мішечки з квітами бузини застосовують як припарки для лікування міозитів, невралгії і хвороб суглобів.

Настойка з ягід, як і всі страви з них, має сечогінні, жовчогінні і проносні властивості. Лікарі рекомендують її при захворюваннях печінки і нирок. Квітки, квіткові бруньки і листя застосовують для інгаляції та полоскань, а препарати з них — при ларингітах, бронхітах, грипі, захворюваннях нирок і сечового міхура. У народній медицині кору і листя застосовують Гіри ревматизмі, подагрі, артритах, водянці, діабеті, зовнішньо при болях у вухах, рожистих запаленнях, опіках, геморої та простудах.

Коріння висушеної бузини має також лікувальні властивості, як-і всі інші частини рослини, але препарати з неї сильніші. Екстракт висушеної кори — чудовий сечогінний засіб, який не підвищує кров’яного тиску і позитивно впливає на роботу серця і працездатність. Відомо, що запорізькі козаки лікувалися розтертим в порошок насінням бузини, вживаючи його з пивом. З насіння бузини готують олію, яка має надзвичайно цінні лікувальні властивості.

Повидло і кисіль з плодів бузини чорної є добрим дієтичним засобом при захворюваннях шлунково-кишкового тракту. Соком з плодів лікують ревматизм і подагру. Позитивні результати дає застосування ягід бузини в суміші з плодами смородини чорної. Чай з ягід бузини попереджає захворювання грипом. Виявляється, що яблука, пересипані квітками бузини, добре зберігають аромат.

Заготовляють плоди бузини після їх повного достигання у серпні — вересні. Грона зрізають і розкладають тонким шаром для прив’ялювання. Сушать в сушарках, печах або духовках при температурі 60 °С. Висушені плоди відділяють від плодоножок і гілочок. Квіти збирають перед початком масового їх цвітіння у суху погоду, сушать у затінку або в добре провітрюваних приміщеннях. Листя бузини заготовляють у травні — червні, а кору з молодих пагонів у червні, коріння — восени, після закінчення вегетаційного періоду.

Деяке народногосподарське значення має і деревина бузини. Вона легка, біла, блискуча. її використовують для виготовлення іграшок і музикальних інструментів. Саме з порожнистих стебел бузини народні умільці виготовляють чудові сопілки. Цей, на перший погляд, примітивний інструмент в умілих руках стає джерелом чарівних звуків. В Ірані поширений музичний інструмент— самбука, який складається з великої кількості бузинових дощечок, склеєних спеціальним клеєм. Біла і м’яка серцевина стебла використовується у мікроскопічній техніці. З плодів бузини добувають червону фарбу для шовкових тканин. Отже,навіть такий чагарник, як бузина, приносить людям різноманітну користь і її є за що любити, берегти і вирощувати.

Отредактировано юля (Ср 10:44)