ДУБ . МОДРИНА . СОСНА . ЯЛИНА . ЯЛИЦЯ. КЕДР. ТИС . Гінкго. ТОПОЛЯ. ОСИКА . ВІЛЬХА. ВЕРБА . БУК . КЛЕН ГРАБ. ГРУША . КАШТАН. БАРХАТ АМУРСЬКИЙ . АКАЦІЯ БІЛА. СОФОРА. ГЛЕДИЧІЯ. ГОРІХ ЧОРНИЙ. ГОРІХ ВОЛОСЬКИЙ. БУЗИНА. КАЛИНА. ТЕРЕН. ЛIЩИНА . АЙВА. БАРБАРИС. ІРГА. МАЛИНА. БУЗОК. ГЛІД. КИЗИЛ. ШИПШИНА. ЛИМОННИК КИТАЙСЬКИЙ. СМОРОДИНА. ГОРОБИНА ЧОРНОПЛІДНА . ВИШНЯ. ЧЕРЕМХА. ОБЛІПИХА. ЯСЕН. ШОВКОВИЦЯ. ЯЛОВЕЦЬ. ЧЕРЕШНЯ. ЯБЛУНЯ. ГОРОБИНА. ЛИПА.

ІРГА

Ірга — чагарник з родини розових. На земній кулі, переважно у помірному поясі, зростає 25 видів цієї рослини. У СРСР і в тому числі на Україні зустрічається лише ірга круглолиста — чагарник, листя якого дещо схоже на черемшину. Росте вона переважно у європейських лісах середньої і південної смуг країни. В садах і парках можна побачити іргу канадську та колосисту, інтродуковані з Північної Америки. Всі види ірги — цінні плодові, медоносні, декоративні і лікарські породи. За якістю медоносного нектару вони поступаються лише перед липою та акацією білою.

Ірга круглолиста має невелике за розміром, цілокрає листя, яке Постійно змінює колір. Влітку воно має синьо-зелений відтінок, восени червоний, бронзовий або світло-жовтий колір.

Чагарник має феноменальну коренепаросткову здатність. Після посадки ірги на пень кількість пагонів швидко збільшується, інколи у 25— 30 разів. Такої здатності не має жодна чагарникова порода, що зростає на Україні. Ця особливість ірги має виключне значення при створенні захисних яружно-балкових насаджень і водорегулюючих лісосмуг.

Лісомеліоративна цінність її посилюється тим, що вона має сильнорозгалужену поверхневу кореневу систему. Посадки ірги по днищах ярів розпилюють потоки стікаючої води, гасять її швидкість і затримують землю. Зарості ірги попереджують замулювання річок і ставків, сприяють швидкому перетворенню ярів в балки. Проте, незважаючи на величезну цінність ірги, лісівники не вирощують сіянців і не вводять її в культури.

Цвіте ірга, як і черемшина, в травні протягом 5— 6 днів. Квітки у неї невеличкі за розміром, білі і кремові, поодинокі або зібрані в китиці, діаметром від 6 до 30 мм. Родить щорічно і навіть у затінку, проте найкраще плодоносить на порівняно добре освітлених місцях — узліссях, галявинах, під шатром відносно низькоповнотних деревостанів. Плоди достигають у серпні і висять на кущах до жовтня, а в окремі роки і до випадання снігу. Достигання неодночасне, що ускладнює збирання. З одного куща збирають від 5 до 14 кг плодів. Урожайність можна значно підвищити відповідним доглядом і застосуванням органічних добрив. Кожен кущ бажано мульчувати перегноєм або добре перепрілим торфом. Необхідно також видаляти пошкоджені і відсталі в рості пагони. Ірга позитивно реагує на полив і підживлення.

Плоди ірги зберігаються погано, тому доцільно заготовляти їх цілими китицями і відразу ж переробляти або сушити на сонці, в духовці, печі при температурі не більше 60 °С. Плодоносить ірга на другий-третій рік після посадки. Плоди їстівні, без кісточок, соковиті, зовні схожі на мініатюрні яблучка діаметром до 12 мм. Колір в них синювато-чорний, червонувато-фіолетовий, інколи криваво-червоний з восковим нальотом.

Насіння ірги дрібне, серповидне, коричневого кольору, завдовжки 5 і завширшки 3 мм. Маса 1000 насінин 5—6 г. Розмножується насінням, поділом кущів, кореневими паростками, відсадками і живцями. Після заготівлі плодів з них вичавлюють сік, а потім перемивають і очищають насіння від м’якушів, просушують і висівають у розсаднику або зберігають у сухому місці. Для весняного посіву його стра-тифікують три місяці. Норма висіву насіння в лісорозсаднику 2 г на 1 м погонної довжини посівної стрічки, глибина загортання 1—1,5 см.

Ірга — посухо- і морозостійка порода, витримує морози до —46 °С. Росте досить швидко і практично не пошкоджується шкідниками і хворобами. Довголіття — її характерна біологічна ознака, яка вигідно відрізняє іргу від інших чагарникових плодово-ягідних порід. Зустрічаються кущі віком 80—90 років. Найкраще росте на свіжих і порівняно багатих грунтах, однак непогано почуває себе і на піщаних, супіщаних та каштанових, а також сухих грунтах і осушених торф’яниках.

Плоди, листя і кора ірги мають цілющі властивості і широко використовуються народною медициною. Плоди багаті Р-вітамінними, пектиновими, дубильними і фарбувальними речовинами, насамперед антоціанами, катехінами, кумаринами, флавонолами, Органічними кислотами. Вони містять вітаміни групи В, С — від 12 до 40 мг на 100 г сирої речовини, каратиноїди, мікроелементи (мідь, свинець, кобальт), клітковину, цукор (7—12 %), сорбіт (12,2%), рибофлавін (вітамін В2), і провітамін А, які сприяють росту людини і поліпшенню її зору.

Достиглі плоди мають приємний медовий смак. їх використовують у свіжому, сушеному і переробленому вигляді. З них готують соки, желе, повидло, компоти, киселі, варення, джем, пастилу, вино, наливку. Плоди не лише цінний продукт харчування, а и джерело лікувальних препаратів. їх використовують при хворобах серця, шлунка, печінки, нирок, хронічних тонзилітах і недокрів’ї. Вони поліпшують травлення і корисні при різних запалювальних процесах, відкладенні солей, виразках рогівки ока, кон’юктивітах, катарккті,порушенні зору в умовах недостатнього освітлення. Відваром плодів полощуть порожнину рота при ангіні і стоматитах, а екстракти з листя використовують як примочки при лікуванні гнійних ран. Свіжі та перероблені плоди містять В-ситостерин, яким лікують склероз і авітаміноз. Спиртову настойку квітів використовують при гіпертонії. З лікувальною метою листя заготовляють у червні, а кору у вересні — жовтні.

Таким чином, ірга заслуговує уваги лісників, лісомеліораторів, садівників та всіх любителів природи. її як підліскову породу доцільно вводити в культури дуба, сосни та деяких інших порід, зокрема при створенні наружно-балкових насаджень. Тут потрібно саджати її у 2—3 рядки по периметру заліснюваних ділянок, а також окремими рядами, кулісами з кількох рядів, майданчиками і ланками. Придатна вона для створення живоплотів, зокрема вздовж залізниць для снігозатримання. її можна саджати у водо-регулюючих лісосмугах і по днищах ярів та балок, а також створюватй з неї спеціальні плантації з розміщенням саджанців 3x2 м. Скрізь, де б не посадили іргу, вона буде окрасою ландшафту та приноситиме людям користь. Там, де цей чагарник росте, мало або й зовсім немає шкідників лісу й саду. Ірга— чудова підщепа, її використовують для вирощування карликових груш та яблунь. Густі зарості ірги — улюблене місце гніздування співочих птахів, а її плоди — їх ласощі.

Для широкого впровадження ірги у сади, ліси і лісосмуги доцільно відібрати найкращi різновидності, створити з них маточники, тобто базу для насіннєвого і вегетативного розмноження цього надзвичайно цінного чагарника.

Ягоди ірги вживаються у свіжому вигляді і для переробки на варення, компоти, соки, а також їх сушать.

Варення. Для його приготування використовують не зовсім стиглі ягоди. Спочатку їх миють, потім опускають у киплячий сироп, варять на слабкому вогні 5—8 хвилин. Потім витримують 5—6 годин і знову варять 5 хвилин.

Щоб приготувати пастеризоване варення, на 1 кг плодів беруть 200 г цукру і 400 г води; для непастеризованого — відповідно 300 і 400 г. Після другого варіння його розливають у чистий скляний посуд, накривають кришкою і пастеризують. Потім щільно закривають кришкою і зберігають у прохолодному місці (у підвалі або холодильнику). Непастеризоване варення після розливу щільно закривають кришками і зберігають так само, як і пастеризоване.

Компот. Для приготування компоту ягоди збирають з китицями, старанно миють у проточній воді, потім кладуть у стерилізовані скляні банки ємкістю 1 л, заповнюючи їх на 2/3 об’єму і заливають цукровим сиропом. Для його приготування 1 кг цукру розчиняють у 0,3 л води. Після заливання сиропом банки герметично закривають кришками.

Сік натуральний. Стиглі плоди миють, віджимають сік соковіджимом, розливають його в банки ємкістю 1 л, пастеризують 15—20 хвилин і герметично закривають кришками. Зберігають у холодних підвалах або холодильниках.

Сік із цукром. Стиглі плоди миють у перевареній воді і віджимають сік соковіджимом. Потім в емальованій каструлі його змішують з цукром у співвідношенні відповідно 1:1, підігрівають на слабкому вогні до повного розчинення цукру, розливають у скляні банки, закривають кришками і зберігають так само, як і натуральний сік.

Сушені плоди. Китиці розкладають у ящики з нещільними стінками, ставлять їх один на одний на протязі так, щоб на ягоди не потрапляли промені сонця. Можна сушити в духовці при температурі 50—60 °С протягом трьох днів. Зберігають у сухому місці.

Ірга з молоком. Одну склянку промитих ягід посипають цукром за смаком і заливають 2 склянками холодного молока.

Морс. 1 склянку ягід помити у воді, розім’яти, віджати сік. Віджимки відварити в 1 л води протягом 10 хвилин. Відвар змішати з віджатим соком, додати півсклянки цукру. Витримати 10—12 годин. Подавати у холодному стані.

Отредактировано юля (Пт 04:32)