ДУБ . МОДРИНА . СОСНА . ЯЛИНА . ЯЛИЦЯ. КЕДР. ТИС . Гінкго. ТОПОЛЯ. ОСИКА . ВІЛЬХА. ВЕРБА . БУК . КЛЕН ГРАБ. ГРУША . КАШТАН. БАРХАТ АМУРСЬКИЙ . АКАЦІЯ БІЛА. СОФОРА. ГЛЕДИЧІЯ. ГОРІХ ЧОРНИЙ. ГОРІХ ВОЛОСЬКИЙ. БУЗИНА. КАЛИНА. ТЕРЕН. ЛIЩИНА . АЙВА. БАРБАРИС. ІРГА. МАЛИНА. БУЗОК. ГЛІД. КИЗИЛ. ШИПШИНА. ЛИМОННИК КИТАЙСЬКИЙ. СМОРОДИНА. ГОРОБИНА ЧОРНОПЛІДНА . ВИШНЯ. ЧЕРЕМХА. ОБЛІПИХА. ЯСЕН. ШОВКОВИЦЯ. ЯЛОВЕЦЬ. ЧЕРЕШНЯ. ЯБЛУНЯ. ГОРОБИНА. ЛИПА.
МАЛИНА
Малина належить до родини розових. Рід її налічує понад 600 дикоростучих видів. Серед них малина білокора, глодолиста, Буша, запашна, ожиноподібна, жовтоплідна, західна, Комарова, дрібноцвіта, нутканська, сахалінська та багато інших. На Україні широко розповсюджена малина звичайна, або лісова,— родоначальниця багатьох культурних сортів, виведених шляхом селекції і гібридизації. Найчастіше культивують у садах. України такі сорти, як Новокитаївська, Новость Кузьміна, Костінбродська, Награда та інші.

Латинською мовою малина звичайна називається idaeus, від грецького слова рубер — червоний —за колір плодів. У Стародавній Греції найбільші за площею зарості малини зустрічалися на горі їда (о. Кріт), звідси і назва ісіае-и$. На Україні народ називає її по-різному: малина червона,' просто малина, малина звичайна, малинник, ведмежа ягода. Останню назву дали цьому чагарнику за те, що клишоногий ведмедик дуже любить ягоди малини. Ласують ними багато видів птахів та звірів. Малину добре знають і люблять не лише сільські, а й міські жителі, дорослі та діти.

Високо цінують люди її плоди за аромат, харчові та цілющі лікарські властивості, оспівують малину у народних піснях, присвячують їй загадки, поговірки і прислів’я.

Малина — багаторічний чагарник заввишки 1—2 м, поширений у помірному поясі усіх континентів. Росте у лісовій та лісостеповій зонах: на Поліссі, в Білорусії, Сибіру, Середній Азії і на Кавказі. У Карпатах і на Поліссі, зокрема на вирубках, утворює суцільні зарості. На кислих грунтах росте погано, уникає ділянок з застійним зволоженням і поганою аерацією. Досить добре витримує затінення, проте найкраще росте і плодоносить під шатром зріджених дере-востанів та на узліссях.

Малина належить до чагарників, проте за багатьма ознаками вона подібна до трав’янистих рослин. Весною в кущах малини з землі витикаються паростки. Це молода поросль, яка йде від горизонтального коріння і кореневищ малини. Вона утворюється з придаткових прикореневих бруньок і росте досить швидко. В кінці першого вегетаційного періоду її висота досягає 1—1,5 м. У перший рік на цих сизуватих,, прямих і вкритих тонкими коричнево-червоними волосками пагонах утворюється лицю листя. На другий рік весною на здерев’янілих пагонах, що перезимували, з’являється листя горизонтальні -гілочки. Бруньки на пагонах і гілках розташовані на значній віддалі одна від одної. Деякі з них крупніші від інших. Саме з них і виростають коротенькі горизонтальні гілочки, на яких з часом з’являються квіти, а потім і плоди. У кінці серпня дворічні пагони починають усихати. Таким чином, кущі малини складаються з одно- і дворічних пагонів, кожен з них живе лише два роки і плодоносить один раз у житті.

Навесні, через деякий час після початку вегетації, у заростях малини видно однорічні рижуваті і відмерлі дворічні пагони, які знаходяться у центрі куща. В зими з суворими морозами верхівки однорічних пагонів часто підмерзають і всихають, проте для кущів малини це особливого значення не має. Коріння і кореневища малини зберігаються десятки років. Розростаючись, вони утворюють нові прикореневі придаткові бруньки і пагони, тому дуже швидко малина займає вільну територію. Навіть один кущ малини, посаджений на городі, вже через кілька років може зайняти значну площу. Такий характер розвитку малини дозволяє поставити її десь посередині між справжніми чагарниками і трав’янистими рослинами.

Листорозмішення у малини чергове, листки трійчасті або непарноперисті з трьома-п’ятьма або сімома листочками, зісподу біло-повстисті, зверху темно-зелені, по краях нерівно-зубчасто-пилчасті. Є листочки сидячі і з черешками. У тиху погоду зовні кущ малини зелений, та ось подув вітер і заворушив листя і він став сріблясто-сірим, а потім знову зеленим. Це тому, що вітер повертає листя то нижньою, то верхньою стороною.

Цвіте малина пізно: у південних районах у травні, більш північних у червні. Квіточки у неї дрібненькі (до 1 см в діаметрі), білого кольору, непоказні, зібрані'у щитковидні волосисті суцвіття або поодинокі, сховані в пазухах листків. Запилюються комахами, насамперед бджолами, які збирають з кожного гектара малинників від 30 до 100 кг меду. Дуже цікаво спостерігати, як бджоли відвідують квіти малини і збирають з них нектар. Складається враження, що роблять вони це вкрай неохоче: ледве-ледве рухаються на квіточках, ніби малину обслуговують лише бджоли-ледарі. У дійсності все дуже просто: квіточки вкрай переповнені нектаром, і маленькі трудівниці, перевантажені здобиччю, ледве встигають обробляти 4—6 квіточок. За той же час вони Можуть оглянути вдвічі більше квіток інших видів. Результати такої повільної роботи просто чудові: в сприятливу погоду бджоли приносять у вулик щоденно 2,2—5,5 кг меду. Малиновий мед світлого кольору, високо ціниться за свої смакові та цілющі якості, йому майже немає конкурентів.

Квіточки малини двостатеві, чашолистиків і пелюсток по 4—5 у кожній, а тичинок і маточок багато. Кожна квіточка живе недовго — всього лише дві доби. У перший день вона розквітає і залишається відкритою до вечора. Коли темніє, квіточки закриваються,вранці знову відкриваються і в такому стані знаходяться до двох-п’яти годин дня, а потім в’януть і відпадають. Плід малини збірна, червона або жовта соковита кістянка, овальної форми (8—16 мм завдовжки і 7—10 мм завширшки), складається з великої кількості окремих соковитих кістяночок, з’єднаних між собою і прикріплених до квітколожа.

Цвітіння і достигання плодів малини розтягується на 1—1,5 місяця. У цей час на гілках можна побачити і квіти, і достиглі плоди. Період достигання плодів малини — справжнє свято для пернатих. Вони поїдають їх у великій кількості і разом з екскрементами розсівають насіння малини. Ця порода розмножується не лише насінням, а й кореневими паростками і поділом кущів. Коренева система у малини величезна. У цьому легко переконатися, якщо розкопати коріння хоч би одного куща, можна побачити, що від горизонтальних коренів йде дуже багато відгалужень. На корінні знаходиться велика кількість сплячих бруньок, з яких при пошкодженні утворюються кореневі паростки, тому з одного куща малини через кілька років можуть утворитися великі зарості.

При насіннєвому розмноженні насіння стратифікують і висівають навесні. У більшості випадків для пересадки використовують сильнорослі однорічні пагони, викопуючи їх з корінням довжиною не менше 12—15 см. Відділяють їх від материнських кущів восени або рано навесні. Пагони обрізають Па висоті 40—50 см. На плантаціях і в садах малину саджають у канавки або ямки розміром 40X40см. Глибина посадки — по кореневу шийку. Ширина міжрядь 1,5—2 м, в рядах 0,6 м. В центрі кожного куща ставлять кілок і до нього прив’язують пагони. Грунт у малинниках необхідно утримувати в чистому від бур’янів і розпушеному стані. Малина дуже добре реагує на внесення органічних добрив. Під кожен кущ доцільно вносити щорічно 15— 20 кг перегною-сипцю і сапкою змішувати його з грунтом. Це значно посилює стійкість малини проти шкідників та хвороб і забезпечує одержання високих урожаїв плодів. Після збирання урожаю, як правило, у серпні всі пагони, які вже відплодоносили, а також сухі зрізають.

Як вже зазначалося, малина успішно росте не лише в садах, айв лісах, насамперед у підліску мішаних соснових деревостанів, в суборях і судібровах, на галявинах і вирубках. Ось чому при створенні лісових культур сосни на Поліссі та в Лісостепу на супіщаних і легких суглинистих грунтах малину потрібно саджати ланками або окремими рядами. Доцільно культивувати її і по днищах ярів.

Густі зарості її відмінно розпилюють тут потоки води, гасять їх швидкість і затримують ту землю, яку вони несуть з собою. Тепер на Україні в соснових лісах штучного походження широко проводяться лінійні рубки. При цьому в сосняках з шириною міжрядь 1,5 м дерева вирубують через один ряд. У міжряддя шириною 3 м, що утворилися в суборях і судібровах, доцільно вводити малину. Багата у нас і низькоповнотних соснових деревостанів, де також слід посадити малину. У хвойних деревостанах з малини варто створювати протипожежні смуги і розриви. Тамі, де під шатром хвойних порід росте малина, пожежа не страшна. Цей невибагливий чагарник перешкоджає поширенню вогню, приваблює птахів, служить для них джерелом кормів і відмінним місцем для гніздування.

Останнім часом - лісівники поставили вирощування малини на промислову основу — закладають спеціальні плантації. Якщо раніше так зване побічне користуванням лісом зводилося в основному до збирання грибів і ягід та заготівлі лікарської сировини, то тепер ця галузь розширює свою сферу. Сьогодні на Волині побічне користування дає лісгоспзагам до 20 % від загальної суми річної товарної продукції. Лісівники Волині, як і в багатьох інших областях Полісся, збудували спеціальні цехи, в яких переробляють малину, брусницю, чорницю, ожину,- плоди груші-дички, яблуні та інших видів деревних і чагарникових порід. Кожну «ягідку» малини у народі цілком заслужено називають маленьким джерелом здоров’я.

Малина збагачує грунт і покращує ріст сосни та інших порід, позитивно впливає на лісове середовище, та все-таки вирощують її заради плодів. Важко знайти іншу чагарникову породу, яка б давала більш цінні, смачні, запашні і цілющі плоди. З давніх-давен малина користувалася у нас великою популярністю. Плодоносить вона щорічно і рясно, насамперед на добре освітлених ділянках. Плоди слід збирати у сонячну днину, коли спаде роса, бо мокрі ягоди погано зберігаються і швидка розкисають. Перестиглі ягоди навіть від найменшого струшування гілок опадають на землю, тому збирають їх через кожні два-три дні після початку достигання.

Плоди малини — відмінний лікувально-дієтичний засіб. їх можна вживати в їжу свіжими і.суШеяими, готувати з них варення, желе, мармелад, пастилу, соки, настойки, лікери і вина. Ягоди відмінно гамують спрагу, з сушених готують чай. Для цього замість заварки кидають їх в окріп, з цією ж метою можна використовувати листя і молоді пагони малини, насамперед взимку. 10—15 хв кипіния — і ви одержуєте чудовий запашний напій кольору гречаного меду. У молодому листі є вітамін С (258 мг/°/о). тому вони як замінник чаю мають велику цінність. У ті часи, коли у нас ще не було листя чаю, скрізь використовували з цією метою малину. Ароматичні та смакові властивості чаю з малини посилюються, якщо кинути в окріп листя та квіти ожини. Такий напій гамує спрагу ще краще, ніж чистий малиновий.

В плодах малини містяться вітаміни Р, Рь Сь Вь Вг, цукру 4,6—10,7 %, органічних кислот 1,1—2, дубильних і пектинових речовин 0,3, клітковини 4—6 %, а також ефірні масла, пігменти, каротин і мінеральні речовини. У плодах дикоростучої малини, насамперед в заростях, що добре освітлюється сонцем, кількість вітамінів та інших корисних речовин значно більша, ніж у культурних сортів.

Плоди малини — цінний лікарський засіб, який широко використовується народною і науковою медициною. Висушені плоди — чудовий засіб при цукровому діабеті, недокрів’ї, корі, ревматизмі, грипі та інших простудних захворюваннях. Використовують їх як потогінний і жарознижуючий засіб, при деяких хворобах шкіри — вугрях, екземі і висипах, а також при знесиленні після тривалої хвороби. Сироп з ягід покращує смак мікстур. Відвар з листків вживають від кашлю, хвороб горла, пропасниці настій листків і квіток — від геморою та жіночих хвороб, зовнішньо — для виведення фурункулів і проти рожистих запалень. Відвар квітів — засіб від пропасниці, укусів змій і скорпіонів. Плоди малини збуджують апетит і запобігають захворюванню цингою та атеросклерозом. Відваром 8 листя полощуть горло при кашлі і ангіні. Нарешті, відваром листя з поташем можна фарбувати волосся в чорний колір — це надійніше і безпечніше, ніж хімічні барвники. З коріння малини готують відвар, який п’ють при малярії, він корисний також при геморої, бо діє кровоспинно. Настойкою з квітів лікують запалення шкіри і очищають її від прищів. Молоді зелені пагони, очищені від верхньої частини кори,— чудове джерело вітамінів. Сушать плоди при температурі 50—60 °С у печах або духовках, листя у затінку в добре провітрюваних приміщеннях, найкраще на горищах.

Новина Кузьміна — сорт вітчизняної селекції, виведений у Нижньоновгородській області Росії.

Зимостійкий і відносно стійкий проти захворювань, шіе часто втрачає плодові бруньки від зимового обез-воджування однорічних пагонів.Кущі високі, стебла товсті, прямостоячі: дворічні -сріблясто-бурі, однорічні — зелені, шипуваті в нижній частині і з восковим нальотом у верхній. Листки великі, гофровані.

Плоди видовжено-тупоконічної форми, червоні, на дов- і гих плодоніжках, середня маса 2,5—3 г. Достигають в се- і редині червня. Урожайність висока.

Сорт районований переважно в південних і східних регіонах України.

Новокитаївська — сорт виведений в Українському НДІ садівництва. Відзначається високою зимостійкістю проти грибкових захворювань.

Куші середньої сили росту, прямостоячі. Дворічні стебла світло-коричневі у верхній частині і світло-сірі в нижній. Однорідні стебла зелені, майже без шипів. Воскового нальоту на стеблах немає.

Плоди притуплено-конічні, видовжені, червоні, середня маса 2,5—3 г. Достигають дружно в середині червня, на 2—3 дні пізніше сорту Новина Кузьміна.

Урожайність висока.

Сорт районований на всій території України за винятком Івано-Франківщини, Хмельниччини та Буковини.

Награда — сорт виведений в Ботанічному саду Ниж-ньоновгородського державного університету.

Відзначається високою зимостійкістю та стійкістю проти грибкових захворювань.

Кущі сильнорослі, з прямостоячими сірувато-коричневими слабошипуватими стеблами.

Плоди тупоконічні, видовжені, темно-червоні, середня маса 3—3,5 г.

Достигають у третій декаді червня. Врожайність висока.

Сорт районований у кількох регіонах України.

Рубін болгарський. Сорт болгарського походження. Рослини від помірно до сильнорослих, з середньою кількістю товстих пагонів. Дворічні стебла сіро-білуваті. Плодові гілочки розміщені більше як на 2/3 їх довжини. При відповідному вкороченні пагонів можна вирощувати без 1 шпалер.

Ягоди середньокрупні і крупні, забарвлення мають рубіново-червоне, сильно глянсуваті. Легко відриваються, при достиганні не осипаються. М’якуш ніжний, помірно щільний, соковитий з приємним солодко-кислим смаком і помірним ароматом. З ягід готують високоякісні компоти,парення, соки, використовують для заморожування у свіжому стані

Плодоносить рослина щедро, сприятлива до дидимел-ли. Порівняно добре переносить зимові холоди і посуху грунту та повітря. Сорт дає високі і щорічні врожаї при вирощуванні в районах з прохолодним і вологим літом, де кількість опадів становить 750—800 мм. При недостатній кількості опадів приносить високі врожаї в зрошуваних умовах.

Костінбродська малина. Болгарський сорт. За зовнішнім виглядом кущів і ягід схожий з сортом Рубін болгарський, але пагони вкриті більшою кількість крупних шипів, іа урожайністю обидва сорти майже однакові.

Самодива. Сорт болгарського походження. Пагони більше прямостоячі порівняно з сортом Рубін болгарський, низькі і середньовисокі з короткими міжвузлями, товсті, майже без шипів. Плодові гілочки короткі, міцно зрослись і пагоном. Можна вирощувати без шпалер. Ягоди не тьмяніють при перестиганні, дещо крупніші від ягід сорту Рубін болгарський. Урожайність висока.

Рослини сорту Самодива переносять порівняно добре низькі температури зимою, випадкові весняні холоди, а також тимчасову жару і посуху під час достигання ягід. Сорт порівняно стійкий до дидимелли, антракнозу, бактеріального раку.

Отредактировано юля (Сб 04:53)