ДУБ . МОДРИНА . СОСНА . ЯЛИНА . ЯЛИЦЯ. КЕДР. ТИС . Гінкго. ТОПОЛЯ. ОСИКА . ВІЛЬХА. ВЕРБА . БУК . КЛЕН ГРАБ. ГРУША . КАШТАН. БАРХАТ АМУРСЬКИЙ . АКАЦІЯ БІЛА. СОФОРА. ГЛЕДИЧІЯ. ГОРІХ ЧОРНИЙ. ГОРІХ ВОЛОСЬКИЙ. БУЗИНА. КАЛИНА. ТЕРЕН. ЛIЩИНА . АЙВА. БАРБАРИС. ІРГА. МАЛИНА. БУЗОК. ГЛІД. КИЗИЛ. ШИПШИНА. ЛИМОННИК КИТАЙСЬКИЙ. СМОРОДИНА. ГОРОБИНА ЧОРНОПЛІДНА . ВИШНЯ. ЧЕРЕМХА. ОБЛІПИХА. ЯСЕН. ШОВКОВИЦЯ. ЯЛОВЕЦЬ. ЧЕРЕШНЯ. ЯБЛУНЯ. ГОРОБИНА. ЛИПА.
ГЛІД

У листяних мішаних лісах європейської частини СРСР, на Кавказі, в Середній Азії і Сибіру на узліссях і галявинах, на схилах гір і балок зустрічається глід — невеличке деревце або кущ висотою 2—4 м. Належить він до родини розових і по кількості видів займає серед чагарників одне з перших місць. На земній кулі налічується майже 1250 видів глоду, з них у Радянському Союзі 47, На Україні найчастіше зустрічається глід український, одноматочковий, п’ятиматочковий, великонасінний, криваво-червоний, звичайний або колючий, східний, однокісточ-ковий, Арнольда, Стевена.

Інтродуковано в сади, парки і лісопарки України 58 переважно декоративних видів глоду. Найчастіше вирощують у садах глід м’якуватий, який цінують за красу і смачні кислувато-солодкі плоди. Всі види глоду відзначаються не лише високою декоративністю, а й газостійкістю, широко використовуються у зеленому будівництві, насамперед для створення живоплотів, декоративних груп і алей. Гарний вигляд у парках мають поодинокі кущі глоду, що ростуть у центрі галявини. Добре переносить стрижку і формування крони. Його використовують як підщепу для вирощування гарних декоративних форм, а також для щеплення груші, сливи, айви і мушмули.

Особливу цінність має глід Пояркової — товете деревце заввишки 5—6 м з діаметром до 26 см. Живе воно 100—110, а інші види 300—400 років. Глід Пояркової красується сильно покрученим і густо опушеним гіллям. Всі види глоду невибагливі до умов, зокрема родючості і вологи грунту, відзначаються посухо- і морозостійкістю. Проте найбільш невибагливий серед них глід Пояркової. Цей вид, зокрема восени, приваблює людину незвичайною красою, коли на ньому достигають крупні — 2,5 см в діаметрі яскраво-жовті і дуже смачні плоди. Глід Пояркової найбільш крупноплідний представник цього роду.

На жаль, це реліктова рослина. її можна побачити лише в Криму, насамперед на території Карадазького заповідника. До речі, тут зростає 14 видів рослин, які ніде більше не зустрічаються. Глід Пояркової дає в рік 20—30, тоді як інші види всього лише 2—15 кг плодів. За вмістом цукру, кислот, вітамінів, зокрема С, вони не поступаються перед яблуками, абрикосами і грушами. Однак на площі З тис. га, яку займає Карадагський заповідник, залишилося всього лише 111 дерев глоду Пояркової. Якщо не вжити термінових заходів до збереження і розмноження цього виду, може статися непоправне лихо —він зовсім зникне.

Іншим видам глоду, що вростають на Україні, зникнення не загрожує. Ліс, якщо йому не заважають люди, наступає на степ і при цьому він посилає вперед різні види чагарників, зокрема і глід. Під шатром чагарників з часом бур’яни і степові трави гинуть і тоді серед чагарникових заростей поступово оселяються деревні породи. В останні століття людина перервала природні процеси, порушила взаємодію лісу та степу і все робила для того, щоб степ наступав на ліс.

Глід найкраще росте на добре освітлених місцях, наприклад, на узліссях. Завдяки довгим і дуже гострим та міцним колючкам він не боїться пошкоджень худобою. Колючки нагадують стальні голки, які ніби заховалися в густому листі. Пізно восени після повного опадання листя, вони оголяються, тоді добре видно, як стирчать колючки на гілках в усі боки.

Багато лісопосадок, насамперед на ярах і крутосхилах, пошкоджує худоба. Для їх захисту від пошкоджень доцільно по периметру кожної заліснюваної ділянки посадити живоплоти з трьох-чотирьох рядів глоду. Коли він підросте і зімкнеться кронами, крізь цю загорожу на молоді лісопосадки не проникне жодна тварина. З кожним роком такі живоплоти ставатимуть все густішими і в них поселяться птахи. Пернаті друзі лісу знайдуть в заростях глоду і стіл і дім. Як відомо, де багато птахів, там мало шкідників, і ліс здоровий. Крім того, живоплоти дадуть значну кількість цінної лікарської і харчової продукції.

Кора у глоду гладенька, сіра, на молодих пагонах блискуча, буровато-сіра або червонувато-коричнева, крона крислата, густа, куляста. Листки на коротеньких черешках, яйцеподібні, п’ятилопатеві, надрізано-пилчасті, зверху темно-зелені, зісподу — світло-зелені, по жилках густоопушені. Листорозміщення чергове. Листя за формою пластинки неоднакове: в нижній частині крони воно без лопатей, у верхній з кількома лопатями.

Цвіте глід у травні — червні. Його квіточки білі або рожеві з п’ятичленною оцвітиною, мають надто неприємний запах, що нагадує аромат мигдалю. Вони зібрані у щитковидні суцвіття, які розташовані в основному на кінцях гілочок. Кожна квіточка за своєю будовою і зовнішнім виглядом нагадує мініатюрну троянду. В період цвітіння кущі глоду стоять ніби облиті білою піною. Запилюються квіти комахами. Глід чудовий медонос. В період цвітіння на його квіточках можна побачити величезну кількість бджіл, джмелів та ентомофагів — комах-паразитів, які знищують шкідників лісу і саду.

Глід розмножується насінням, порослю від пеньків, деякі види кореневими паростками. Насіння його потребує тривалої стратифікації — 220—240 днів. Для одержання весною дружних сходів плоди заготовляють у вересні в стадії воскової або фізіологічної стиглості і відразу ж очищають насіння від м’якоті та висівають у вологий грунт. Якщо грунт сухий, його стратифікують у вологому піску і висівають восени за один-два тижні до того як замерзне грунт.

Глід найкраще плодоносить при достатньому освітленні. В таких умовах виявляється в його плодах набагато більше вітамінів та інших корисних речовин, ніж на кущах, які ростуть в затінку. Застосування органічних добрив (15—20 кг перегною на кущ) значно підвищує його врожайність. Бажано вносити ці добрива через кожні три-чотири роки. Плодоносить глід щорічно і рясно. Неврожайні роки бувають рідко. Найрясніше родять кущі, що ростуть поблизу пасіки і там, де багато інших комах-запилювачів.

Плоди глоду червоні, схожі на мініатюрні яблучка, з борошнистим м’якушем і однією або кількома кісточками, достигають у вересні — жовтні, кислувато-солодкі на смак. Перед вживанням їх сушать або використовують сирими, готують з них компот, кисіль, варення. Населення Кавказу сушені плоди глоду перетирає на солодке борошно, а потім печуть з неї коржики, виготовляють пюре для начинок. Піджарені і перемелені плоди глоду замінюють каву, однак вживані у великій кількості порушують діяльність серця. Далеко не у всіх видів глоду плоди їстівні. Є види .з сухими, дуже твердими і 'кам’янистими плодами, навіть голодна людина їх їсти не буде.

Плоди містять флавоніди, сапоніни і органічні кислоти: кратегову, олеанову, урсолову та інші, а також.вітаміни Сг, В6 і Аь ефірні масла, дубильні речовини, крохмаль, каротин, гіперозид, кверцетин, білки і цукор (10—15%). Найбільшу цінність має кратегова кислота, яка позитивно , впливає на серцеву діяльність і посилює кровообіг. Високу оцінку лікувальним властивостям глоду давав видатний лікар середньовіччя Авіценна. На Україні глід з лікувальною метою використовується з прадавніх часів. Найціннішим за наявністю цілющих властивостей є три види глоду— колючий, криваво-червоний і п’ятиматочковий. Глід колючий росте в лісах Західної. Європи, проте культивується у нас в середній і південній смузі як цінна декоративна рослина.

У науковій і народній медицині широко застосовують листя, плоди і квіти глоду як засіб, що гамує біль серця, знижує кров’яний тиск і заспокоює нервову систему. Рідкий екстракт з плодів рекомендують при розладі діяльності серця. Цей екстракт входить до складу комплексного препарату кардіовален, його застосовують для лікування неврозів, пороку серця, гіпертонії, безсоння, запаморочення. Препарати з плодів і навіть самі плоди посилюють скорочення серцевих м’язів, не викликаючи при цьому перевтоми, вирівнюють ритм серця і тому використовуються при аритмії, атеросклерозі, стенокардії, тахікардії, для посилення кровообігу в судинах головного мозку. З молодого листя і плодів готують відвари і чай.

З лікувальною метою використовують свіжі і висушені квіти глоду. Встановлено, що настойка з свіжих квітів діє більш ефективно, ніж з сухих. З квіточок і плодів готують настій на воді та настойку на спирту, відвари і чай, які застосовують при різних хворобах серця, на початковій стадії атеросклерозу і нервових збудженнях. Народна медицина використовує настойку і відвар з плодів глоду також для лікування простуди та деяких хвороб перехідного віку.

Заготовляють квіти на початку їх масового цвітіння, зрізаючи весь щиток одночасно. Сушать на горищах, в затінку, розсипавши тонким шаром, або в сушилках при температурі 35—40 °С, але не більше 60 °С. Готову сировину зберігають у закритому посуді в сухих і добре провітрюваних приміщеннях. Від неправильного сушіння квіти чорніють і втрачають цілющі властивості. Плоди збирають в період їх повної стиглості і сушать також в теплому та добре провітрюваному приміщенні або в печах й духовках при температурі 40—50 °С.

Деревина глоду гарна, міцна і дуже тверда, червонуватого або жовтуватого кольору. Росте глід надзвичайно повільно. Річні кільця дуже вузенькі, їх ледве можна помітити неозброєним оком. З деревини виготовляють держаки і ручки для ударних інструментів, різні токарні та інші вироби. З кори й листя добувають цінні і дуже гарні фарби, а також дубильні речовини.

Отже, за свої позитивні якості глід заслуговує на постійну прописку в лісах, парках, садах, яружно-балкових І прирічкових насадженнях.

Отредактировано юля (Ср 10:50)